КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи 753/16762/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3582/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Шкоріної О.І.,
секретар - Черняк Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсним підвищення відсоткової ставки за користування кредитом,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року,
встановив:
у вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування відсотків та зобов`язати його провести перерахунок заборгованості.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року зустрічний позов було залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника АТ «Універсал Банк» - Сахабутдінова В.Ю., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи позивач повторно не з`явився в судове засідання. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 24 вересня 2015 року у справі було відкрито провадження. У квітні 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом, який було прийнято судом до розгляду.
ОСОБА_1 в підготовчі судові засідання 29 листопада 2022 року та 14 лютого 2023 року не з`явилась, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 14 лютого 2023 року було закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 05 квітня 2023 року.
14 березня 2023 року ОСОБА_1 направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначала, що на її електронну адресу судом було надіслано ухвалу про призначення розгляду справи по суті. Вказувала, що вона перебуває за кордоном у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, а тому просить відкласти розгляд справи. При цьому ОСОБА_1 вказувала адресу реєстрації місця її проживання у м. Київ, заяви про зміну адреси для листування не подавала.
05 квітня 2023 року розгляд справи було відкладено на 20 липня 2023 року.
10 липня 2023 року ОСОБА_1 було подано клопотання про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав. Зазначала, що перебуває за кордоном та розірвала угоду з представником.
В судове засідання 20 липня 2023 року ОСОБА_1 повторно не з`явилась, у зв`язку з чим її зустрічний позов було залишено без розгляду.
У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що неявка позивача відбулась з поважних причин і матеріали справи не містять даних щодо належного повідомлення ОСОБА_1 , оскільки конверт із судовою повісткою повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Частиною 5 ст. 225 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 17 листопада 2021 року (справа № 640/17803/15-ц), від 07 серпня 2020 року (справа № 405/8125/15-ц).
В даному випадку позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про що свідчать її клопотання про відкладення розгляду справи 05 квітня 2023 року та 20 липня 2023 року, повторно не з`явилась в судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, доказів поважності причин неявки не надавала, із заявами про розгляд справи за її відсутності не зверталась.
Саме по собі посилання ОСОБА_1 на її перебування за межами України не може бути підставою для необмеженої кількості відкладень судового розгляду. Позивач при зверненні до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи не надавала доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки до суду, не просила про розгляд справи в режимі відеоконференції, не вказувала у зв`язку з чим позбавлена об`єктивної можливості укласти договір про надання правничої допомоги та забезпечити явку свого представника в судове засідання. Також ОСОБА_1 не зверталась до суду із заявами про зміну адреси для листування, клопотань про направлення їй матеріалів справи (висновків експертизи, тощо) суду не заявляла.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2024 року.
Головуючий
Судді
