У х в а л а
30 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 278/3289/22
Провадження № 61-1633ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - скаржник)
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року
у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Станції фельд`єгерського поштового зв`язку АДРЕСА_1 ВЧ НОМЕР_1 - про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та
в с т а н о в и в:
1. У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідачку звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0260 га та 0,0122 га, що знаходяться на території Оліївської об`єднаної територіальної громади Житомирської області та є суміжними з належними відповідачці земельними ділянками.
2. 21 червня 2023 року Житомирський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив, а 12 грудня 2023 року Житомирський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
3. 25 січня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень; (2) скасувати їх й ухвалити нове - про задоволення позову. Обґрунтував касаційну скаргу так:
- апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах:
(1) Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) про те, що обов`язком суду є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи й оцінки доказів;
(2) Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) про те, що у цивільному процесі діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), згідно з яким суд самостійно здійснює пошук юридичних норм для вирішення спору безвідносно до посилань сторін і застосовує належні норми до встановлених обставин. Суд кваліфікує спірні відносини позивача з відповідачем, підбирає та застосовує до цих відносин відповідні норми права, повно та всебічно з`ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені доказами, дослідженими у судових засіданнях);
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/7705/19 (провадження № 61-13342св21) про можливість прийняття до розгляду доказів, поданих із порушенням вимог статті 83 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України);
(4) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23) про те, що приватно-правові норми визначили обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи; зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), зловживання матеріальними правами, обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу, сплив позовної давності;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання комплексного застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 2 і 4 ЦПК України, статті 212 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у контексті того, чи є передчасним виконання судом завдань цивільного судочинства, звернення до суду з позовом про захист порушеного права у випадку, якщо самовільно зайняті земельні ділянки розташовані поруч із землями, які на період воєнного стану передані у користування військової частини;
- суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріали перевірки та докази, долучені до позову, належно підтверджують факт самовільного зайняття відповідачкою спірних земельних ділянок, який є тривалим, а отже, і наявність обов`язку їх звільнити. Відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження виконання нею обов`язку щодо звільнення цих ділянок;
-апеляційний суд не оцінив те, що суд першої інстанції з грубим порушенням вимог статті 83 ЦПК України прийняв як доказ акт приймання-передачі земель, складений відповідачкою та станцією фельд`єгерського поштового зв`язку АДРЕСА_1 ВЧ НОМЕР_1. Цей акт поданий до суду з порушенням строку, визначеного ухвалою суду від 30 листопада 2022 року, без обґрунтування причин пропуску цього строку та без обґрунтування належності такого доказу і направлення його копії сторонам;
- суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що суд першої інстанції на стадії розгляду справи по суті без постановлення необхідної ухвали залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідачки станцію фельд`єгерського поштового зв`язку АДРЕСА_1 ВЧ НОМЕР_1. Ці дії суду порушують приписи частин першої, п`ятої статті 53 ЦПК України;
- запровадження правового режиму воєнного стану не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права, а тим більше для твердження про передчасність подання позову.
4. 19 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Скаржник мав додатково обґрунтувати поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження та сплатити 9 924,00 грн судового збору.
5. 4 березня 2024 року скаржник направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додав платіжну інструкцію від 1 березня 2024 року № 391 про сплату 9 924,00 грн судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також копії цих документів відповідно до кількості учасників справи.
6. Поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтував тим, що повний текст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції від 12 грудня 2023 року складений 22 грудня 2023 року та отриманий 26 грудня 2023 року в особистому кабінеті в системі «Електронний суд». На підтвердження цього надав роздруківку вхідних документів з цього кабінету. Копію оскарженої постанови у день виготовлення її повного тексту апеляційний суд скаржникові не надав.
6.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
6.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
6.3. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови апеляційного суду, то пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.
7. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
8. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395 ЦПК України Верховний Суд,
у х в а л и в :
1. Поновити заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 червня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Станції фельд`єгерського поштового зв`язку АДРЕСА_1 ВЧ НОМЕР_1 - про зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки.
3. Витребувати із Житомирського районного суду Житомирської області цивільну справу № 278/3289/22.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів; роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков
