Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 22.04.2024 Справа № 335/12523/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 335/12523/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/731/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2024 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Малокатеринівка Запорізького району Запорізької області, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2024 року включно, -
В С Т А Н О В И Л А:
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та вказав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкоджати інтересам правосуддя.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що ОСОБА_9 раніше не засуджений, має стійкі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, що свідчить про відсутність ризиків того, що обвинувачений буде переховуватись від суду та впливати на свідків.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі або визначити розмір застави.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що під час розгляду кримінального провадження були надані позитивні характеристики та грамоти на ОСОБА_7 , останній офіційно працевлаштований та навчається.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що не має наміру переховуватися, немає закордонного паспорту, не буде вчиняти інші кримінальні правопорушення та перераховує кошти на потреби ЗСУ.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону в цілому дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив, що ризики, встановлені під час досудового розслідування не зменшились та вказав про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Під час оцінки заявлених прокурором ризиків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ризик переховування від суду наразі є актуальним та обумовлений серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для обвинуваченого наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання.
Так, злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування.
Крім того, в контексті ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, серед іншого, колегія суддів також відзначає факт відсутності у обвинуваченого ОСОБА_7 стійких соціальних зв`язків, які б були для обвинуваченого стримуючим фактором від переховування.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати та на даний час не зменшився.
Разом з цим, на думку колегії суддів, при розгляді клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вийшов за межі клопотання прокурора, зазначивши про наявність ризиків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже прокурором не було вказано про такі ризики.
Проте, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду.
Щодо доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місце мешкання та роботи, то колегія суддів вважає, що ці обставини не є безумовними підставами для обрання більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 квітня 2024 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 30 травня 2024 року включно, залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
