ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24 травня 2024 року Справа № 280/2880/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у прийняті рішення про зняття ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон (Аргентинська Республіка);
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про зняття ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон (Аргентинська Республіка).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем неправомірно відмовлено у знятті з військового обліку, у зв`язку із виїздом на постійне проживання за кордон, оскільки будь-яких виключень або обмежень на період дії воєнного стану законодавством не встановлено. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору.
10 квітня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Вищезазначена ухвала про відкриття провадження доставлена до особистого кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 15 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15 листопада 1999 рок, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 22 листопада 1998 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
Головним управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області, відповідно 31 жовтня 2023 року прийнято рішення про задоволення клопотання позивача про оформлення виїзду на постійне місце проживання до Аргентинської Республіки.
З метою зняття з реєстрації місця проживання позивач, у встановленому законом порядку, 27 лютого 2024 року засобами поштового зв`язку звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив зняти його з військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон та проставити відмітку про це в військово- обліковому документі.
Однак, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 березня 2024 року № 10/2230 представника позивача повідомлено про те, що на час дії воєнного стану на території України впроваджено обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, а тому, до закінчення дії військового стану зняття з військового обліку неможливе.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача в частині не прийняття рішення про зняття з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Порядок оформлення документів для постійного проживання громадян України за кордоном встановлюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року року № 3857-ХІІ (далі- Закон № 3857-ХІІ).
Відповідно до абзаців 1, 3 статті 4 Закону № 3857-ХІІ оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2016 року № 816 затверджено Порядок провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, який визначає процедуру прийому і розгляду заяв про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, прийняття за ними рішень та виконання прийнятих рішень.
Відповідно до пункту 4 розділу IV вказаного Порядку у разі прийняття рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання територіальний орган ДМС у строк не пізніше п`яти робочих днів інформує заявника про прийняте рішення та строк його дії, а також про те, що заявнику необхідно: зняти з реєстрації своє місце проживання в Україні, надати територіальному органу ДМС паспорт громадянина України і паспорт громадянина України для виїзду за кордон для проставляння в них штампа про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, зразок якого наведено у додатку 6 до цього Порядку, або внесення відповідної інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки. У разі наявності в особи, яка виїжджає за кордон на постійне проживання, двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон надаються обидва такі паспорти; отримати довідку органу державної фіскальної служби про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку, яка подається до органів митного контролю під час перетинання митного кордону України та є підставою для проведення митних процедур.
Відповідно до пункту 6 розділу IV даного порядку після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються). У разі наявності в такої особи паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм територіальний орган ДМС вносить інформацію про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання до безконтактного електронного носія. Якщо до безконтактного електронного носія, який імплантовано у паспорт громадянина України у формі картки, орган реєстрації не вніс інформацію про зняття з реєстрації місця проживання, територіальний орган ДМС перед внесенням інформації про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання вносить до безконтактного електронного носія зазначену інформацію на підставі довідки про зняття з реєстрації місця проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 жовтня 2023 рокуГоловним управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийнято рішення про задоволення клопотання позивача про оформлення виїзду на постійне місце проживання до Аргентинської Республіки. Рішення дійсне протягом шести місяців з дня його прийняття.
При цьому, у повідомленні органу державної міграційної служби від 31 жовтня 2023 року зазначено, що для закінчення оформлення процедури щодо виїзду на постійне місце проживання за кордон потрібно знятися з реєстраційного обліку за останнім місцем проживання в Україні та отримати відповідну довідку в органах виконавчої влади.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), яким визначено механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (далі - Порядок № 265).
Відповідно до пункту 50 Порядку № 265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, в тому числі, на підставі заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником), за формою згідно з додатком 5.
Згідно із пунктом 57 Порядку № 265 у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає, серед іншого:
- військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
- рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи у зв`язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.
В силу положень частини 1 статті 33 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально- якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться.
Згідно із частиною 4 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними Указами Президента України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України.
В той же час, позивач посилається на те, що він підлягає зняттю з військового обліку, у зв`язку із тим, що відповідно до рішення Управління ДМС України в Запорізькій області від 31 жовтня 2023 року йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання до Аргентинської Республіки.
Так, згідно із пунктом 2 частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
2) з військового обліку військовозобов`язаних:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Також, суд акцентує увагу позивача на тому, що відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку № 816 після подання заявником паспорта громадянина України у формі книжечки зі штампом зняття з реєстрації місця проживання або довідки про зняття з реєстрації місця проживання, виданої органом реєстрації, територіальний орган ДМС проставляє в паспорті громадянина України у формі книжечки (на одній із сторінок з одинадцятої по шістнадцяту) та в паспорті (паспортах) громадянина України для виїзду за кордон (на одній із сторінок з другої по п`яту) штампи про оформлення виїзду за кордон на постійне проживання, які скріплюються печаткою (після повернення на проживання в Україну вказані штампи анулюються).
Суд зазначає, що згідно наданих представником позивача до позову документів позивач і справді проживав в Аргентинській Республіці понад три місяці.
В той же час, враховуючи наявне у справі листування між позивачем та відповідачем, у жовтні 2023 року, ОСОБА_1 будучи громадянином України та військовозобов`язаним, повернувся на територію України.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що рішенням Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області від 31 жовтня 2023 року задоволено клопотання позивача про оформлення виїзду на постійне місце проживання до Аргентинської Республіки.
При цьому, виїзд за кордон, з урахуванням вказаного рішення можливий виключно у разі дотримання вчинення алгоритму певних дій, в тому числі зняття з військового обліку.
Відтак, позивач перебуваючи та проживаючи на території України, будучи її громадянином та військовозобов`язаним, не може вважатись такою особою, яка вибула на постійне проживання до іншої країни понад три місяці у розумінні пункту 2 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Також, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що рішення, відповідно до якого йому надано дозвіл на оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання і відповідно його вибуття на строк більше трьох місяців за межі України є підставою для зняття його з військового обліку, адже пунктом 2 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не містить таку підставу як «які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України», а містить підставу «які вибули на строк більше трьох місяців за межі України». Тобто, право на зняття з обліку військовозобов`язаних мають особи які вже вибули на строк більше трьох за межі України.
Не підлягає застосуванню до позивача пункт 1 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки зазначена норма стосується зняттю з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України), а позивач як вже встановлено судом та зазначену вище по тексту рішення перебуває на обліку військовозобов`язаних.
Частина 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», на яку посилається позивач та цитує її так: «зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України» не відповідає змісту зазначеному в Законі: «У воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника)».
Обмеження свободи пересування для військовозобов`язаних осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації або можуть бути залучені в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, пов`язане саме із оголошенням загальної мобілізації у період правового режиму воєнного стану.
Той факт, що Закон № 3857-ХІІ не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, які є спеціальними для цього періоду.
Враховуючи першочерговий пріоритет публічного інтересу, обумовлений безпрецедентним масштабом загрози для суверенітету та незалежності України, з огляду на агресію російської федерації проти України, спосіб реалізації державою у таких умовах прав, свобод та інтересів її громадян визначається потребою мобілізації оборонних людських та матеріальних ресурсів для забезпечення захисту державності, а тому є співмірним із застосованим обмежень та не є свавільним.
На вказаних висновках наголосив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22.
Крім того, громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер (частина 2 статті 22 Закону № 3543-ХІІ). Отже, позивач може бути залучений до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Чинним законодавством не визначено підстав для видачі дозволу виїзду за межі території України чоловікам віком від 18 до 60 років чи зняття з обліку під час введення на території України воєнного стану та, які підлягають мобілізації.
Таким чином, спірна відмова відповідача у знятті позивача з військового обліку військовозобов`язаних через відсутність підстав відповідає нормам чинного законодавства, в свою чергу позивачем до суду не надано доказів наявності підстав для зняття позивача з військового обліку військовозобов`язаних, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
Про наявність інших законних підстав для зняття позивача з військового обліку, він не зазначив та відповідно не надав належних та допустимих доказів такого.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246 КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов