Дата документу 31.05.2024
Справа № 334/7308/20
Провадження № 2/334/39/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі :
головуючого судді Гнатюка О.М.,
при секретарі Алєйніковій О.В.,
представника третьої особи ОСОБА_1 ,
законного представника неповнолітньої третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання договору іпотеки недійсним,-
ВСТАНОВИВ:
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання договору іпотеки недійсним.
Позов обґрунтований наступним.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 20 червня 2014 року було укладено договір іпотеки.
Зазначений договір іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибановой О.В. 20 червня 2014 року. За умовами Договору іпотеки, ОСОБА_4 є іпотекодержателем, а ОСОБА_10 - іпотекодавцем.
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_10 передав в іпотеку будівлю спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В договорі іпотеки зазначено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики від 20 червня 2014 року.
Відповідно до п. 1.1 підписаного Договору позики від 20 червня 2014 року між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_10 (позичальник) «Позикодавець передає на умовах даного договору Позичальнику грошові кошти в сумі 1166000,00грн. (один мільйон сто шістдесят шість тисяч гривень), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю таку ж суму грошей (суму позики) у термін обумовлений даним договором».
Відповідно до п. 1.4 Договору позики від 20 червня 2014 року «В якості предмета іпотеки для забезпечення виконання всіх зобов`язань Позичальника за цим договором Позичальник передає в іпотеку Позикодавцю будівлю торгівельно-розважального комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ».
Будівля спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2 (далі за текстом - Будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_10 на праві власності.
Право власності ОСОБА_10 на Будівлю підтверджує Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05.05.2008 р., САС № 099792.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер.
Внаслідок смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла зазначена будівля.
Позивач за цим позовом - ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_10 .
Позивач є спадкоємицею за законом. Позивач прийняла спадщину.
Прийняття спадщини позивачем підтверджується поданою нею 11 червня 2020 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кияниці О.В. заяви про прийняття спадщини.
Спадщину прийняла мати ОСОБА_10 - позивач за цим позовом. Будівля має обтяження внаслідок укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 договору іпотеки від 20 червня 2014 року.
Іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_10 за Договором позики від 20 червня 2014 року, який підписано між ним та ОСОБА_4
Свідоцтво про право на спадщину на Будівлю, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки від 20 червня 2014 року, позивачем на день звернення з цим позовом до суду не одержано. Проте, це не перешкоджає позивачу звернутися з позовом про визнання договору іпотеки від 20 червня 2014 року недійсним.
Вважає, що договір позики від 20 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 є неукладеним.
Враховуючи те, що договір позики від 20 червня 2014 року є неукладеним, то таке зобов`язання не може забезпечуватись дійсним договором іпотеки.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Оскільки оспорюваний договір іпотеки укладений в забезпечення виконання договору позики, який є неукладеним, то це суперечить вимогам цивільного законодавства щодо застави майна та частини 4 статті 3 Закону України «Про іпотеку».
А тому, якщо договір позики є неукладеним, то договір іпотеки, який укладався в забезпечення такого договору позики є недійсним.
Позивач стверджує, що грошові кошти за Договором позики від 20 червня 2014 року ОСОБА_4 не передавала ОСОБА_10 , а тому розписка щодо отримання ОСОБА_10 грошових коштів від ОСОБА_4 за Договором позики від 20 червня 2014 року не складалася.
Приймаючи до уваги, що умови договору позики від 20 червня 2014 року передбачали складання розписки позичальником на підтвердження отримання ним коштів за цим договором, а така розписка не складалася, отже грошові кошти за цим договором позичальнику - ОСОБА_10 не надавалися.
Таким чином, враховуючи вищезазначене Договір позики від 20 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 є неукладеним.
Це є підставою для визнання договору іпотеки від 20 червня 2014 року,
укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибановою О.В. за реєстровим номером 463 недійсним, про що детально було зазначено вище.
Позивачка просить визнати недійсним договір іпотеки від 20 червня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибановою О.В. за реєстровим номером 463.
Позивач в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо можливості задоволення позовних вимог. Надав відзив, відповідно до якого вказав, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 20 червня 2014 року було укладено договір позики. Після підписання договору ОСОБА_4 передала грошові кошти ОСОБА_10 , про що було складено розписку. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Законний представник неповнолітньої третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні висловила думку щодо можливості задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні висловив думку щодо можливості задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного висновку.
20 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено договір позики у письмовому вигляді.
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 20 червня 2014 року було укладено договір іпотеки.
Зазначений договір іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Грибановой О.В. 20 червня 2014 року. За умовами Договору іпотеки ОСОБА_4 є іпотекодержателем, а ОСОБА_10 - іпотекодавцем.
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_10 передав в іпотеку будівлю спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В договорі іпотеки зазначено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання зобов`язань іпотекодавця за договором позики від 20 червня 2014 року.
Будівля спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2 (далі за текстом - Будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_10 на праві власності на підставісвідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.05.2008р., САС № 099792.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_10 помер24 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_3 є матір`ю померлого ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_2 .
11 червня 2020 року ОСОБА_3 звернулася із заявою до приватного нотаріуса про прийняття спадщини за законом.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 03.03.2021 року, ОСОБА_3 є власником 2/7 часток будівлі спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2 (далі за текстом - Будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.02.2021 року, ОСОБА_6 є власником 2/7 часток будівлі спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2 (далі за текстом - Будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 15.02.2021 року, ОСОБА_7 є власником 2/7 часток будівлі спортивно-оздоровчого комплексу літ. А-2 (далі за текстом - Будівля), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю ОСОБА_10 .
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
ОСОБА_10 після підписання договору позики 20 червня 2014 року до своєї смерті 24 квітня 2020 року таким правом не скористався та до суду з відповідним позовом не звертався.
Позивачка не є позичальником за договором позики від 20 червня 2014 року, а тому не може вимагати встановлення факту його неукладення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійним договору іпотеки від 20 червня 2014 року.
На підставі ст.ст.2-4,12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 258-259, 442 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання договору іпотеки недійсним.
Рішення може бути оскаржена протягом 30 днів до Запорізького апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 31 травня 2024 року.
Суддя О.М. Гнатюк
