Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа: № 753/14614/23 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4637/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч. 3 ст. 332 КК України
У Х В А Л А
05 липня 2024 року суддя-доповідач - суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , отримавши апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року стосовно ОСОБА_3 , -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 23.05.2024 ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 332 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна на праві власності.
Ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту фактичного затримання та поміщення до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" у порядку виконання вироку.
У провадженні стягнуто процесуальні витрати та вирішена доля речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_3 та в його інтересах захисник ОСОБА_4 , кожен окремо, подали апеляційні скарги.
Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК України вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23.05.2024 стосовно ОСОБА_3 може бути оскаржена і захисник та обвинувачений, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 393 КПК України, мають право на подачу апеляційних скарг.
Передбачені ст. 395 КПК України порядок та строк подачі апеляційних скарг обвинуваченим та захисником дотримані.
Водночас, приписами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України задекларовано, що в апеляційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, які б узгоджувалися з приписами ч. 1 ст. 407 КПК України, та їх обґрунтування з зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та шляхи вирішення апеляційного провадження на підставі ч. 3 ст. 404 КПК України.
Проте, даних норм процесуального закону ні обвинувачений ОСОБА_3 , ні його захисник ОСОБА_4 не дотримались.
Так, згідно приписів ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У свою чергу, нормою ч. 1 ст. 420 КПК України задекларовано, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 та в його інтересах захисник ОСОБА_4 , кожний окремо, в апеляційних скаргах просять вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23.05.2024 стосовно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, обвинувачений та в його інтересах захисник вважають, що вирок суду підлягає скасуванню через:
- неповноту судового розгляду, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема щодо встановлення особи свідка на ім`я ОСОБА_5 та її допиту безпосередньо в суді, тощо;
- невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула на вирішення питання про винуватість обвинуваченого та на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, щодо наявності провокації злочину з боку правоохоронних органів;
- істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, зокрема, щодо ігнорування судом доказів наявності провокації злочину з боку правоохоронних органів;
- неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, застосування судом закону, який підлягає застосуванню у випадку наявності провокації з боку правоохоронних органів.
У той же час, поза увагою сторони захисту залишилось те, що до компетенції суду апеляційної інстанції не входить повноваження щодо ухвалення виправдувального вироку, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, може скасувати лише обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження, як на те вказують приписи ст. 417 КПК України.
Тобто, апелянтами чітко не визначені апеляційні вимоги, які перешкоджають відкриттю провадження, адже суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг за приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, за наданими йому цим Кодексом повноваженнями, як випливає з норми ч. 3 ст. 26 КПК України, які виключають за власним розсудом вирішувати питання, що не знайшли свого відтворення в апеляційних скаргах, як не вказані і процесуальні шляхи, визначені ч. 3 ст. 407 КПК України, за результатами проведення яких, на переконання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції повинен дати іншу оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_3 на задоволення апеляційних вимог, ніж ту, що дав суд першої інстанції.
За наведеним, слід дійти висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23.05.2024 стосовно ОСОБА_3 містять такі недоліки, які перешкоджають відкриттю апеляційного провадження, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без руху та надати обвинуваченому і захиснику достатній строк для усунення недоліків апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 398, 399 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та в його захисника ОСОБА_4 на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року стосовно ОСОБА_3 , - залишити без руху.
Встановити обвинуваченому та захиснику строк для усунення недоліків апеляційної скарги терміном в 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити обвинуваченому та захиснику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2
