Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/28645/23 пров. № А/857/9453/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Недашківська К.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 18 березня 2024 року,
В С Т А Н О В И В:
27 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, в якому просила: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.12.2023 № 212950002876 про відмову їй у призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 18.12.1980 по 28.02.1990, з 01.03.1990 по 25.01.2000, з 21.07.1983 по 20.07.1986, з 01.04.2004 по 22.06.2004 та призначити пенсію за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.12.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком, розгляд вказаної заяви за принципом екстериторіальності здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказує, що за результатами опрацювання поданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 07.12.2023 прийнято рішення № 212950002876 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Вважає таке рішення протиправним, таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.12.2023 № 212950002876 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18.12.1980 по 28.02.1990, з 01.03.1990 по 25.01.2000, з 15.09.1983 по 20.01.1985 по 22.06.2004 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що єдиною підставою для неврахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Прапор» за період з 18.12.1980 по 28.02.1990 та в колгоспі «Україна» з 01.03.1990 по 25.01.2000, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 18.12.1980 по 28.02.1990, а також з 01.03.1990 по 25.01.2000. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується пенсійним органом, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано свідоцтво про народження дитини - серії НОМЕР_1 від 17.09.1983, копію трудової книжки, із записів якої слідує, що з 15.09.1983 по 20.07.1984 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 1 року; до 20.01.1985 перебувала у відпустці по догляду з дитиною до досягнення нею 1,5-2 років. Відмовляючи зараховувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років, відповідач дійшов передчасних висновків, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки норми чинного законодавства не містять обов`язку щодо наявності штампу про отримання паспорта на свідоцтві про народження. Відтак, період догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора роки з 15.09.1983 по 20.01.1985 включно має бути зараховано до страхового стажу позивача. Щодо періоду з 01.01.2004 по 22.06.2004 - часу догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позивачем не надано суду жодних доказів на обґрунтування заявлених позовних відтак, відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 07.12.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком та про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.12.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.12.1980 по 28.02.1990, з 01.03.1990 по 25.01.2000, та з 15.09.1983 по 20.01.1985 період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти в частині нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 08 років 06 місяців 28 днів, тому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.12.2023 № 212950002876 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказує, що повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії є дискреційними, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві. Зауважує, що частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення в частині відмови у задоволенні позовних не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є внутрішньо переміщеною особою, у зв`язку з воєнними діями переїхала у м. Дубно Рівненської області.
05.12.2023 позивач звернулась із заявою та всіма необхідними документами до Головного управління Пенсійного фонду у Рівненській області (відділ обслуговування громадян м. Дубно) про призначення їй пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду у Донецькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та за її результатами прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.12.2023 № 212950002876, у зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено наступне: «Відповідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж складає 08 років 06 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: згідно наданої трудової книжки колгоспника від 10.02.1981 серія НОМЕР_2 , а саме: з 18.12.1980 по 28.02.1990 в колгоспі «Прапор», оскільки відсутні наказ про вихід із членів колгоспу, та відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспа; з 01.03.1990 по 25.01.2000 в колгоспі «Україна», оскільки відсутні наказ про прийняття в члени колгоспу, та відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму фактичної участі у громадському господарстві та довідка про перейменування колгоспа. Стаж обчислено з 01.01.1999 за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 21.07.1983 по 20.07.1986 час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно наданого свідоцтва про народження від 17.09.1983 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутня відмітка про одержання паспорта, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною. В наданому паспорту дитини прізвище не відповідає свідоцтву про народження, свідоцтво про шлюб не надавалося; - з 01.01.2004 по 22.06.2004 час догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідно наданого свідоцтва про народження від 26.07.2001 серія НОМЕР_3 , оскільки відсутня довідка від органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги. Враховуючи зазначене, гр. відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України, згідно заяви від 05.12.2023 № 3638, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу».
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.12.2023 №212950002876 про відмову у призначенні пенсії позивачу, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 18.12.1980 по 28.02.1990, з 01.03.1990 по 25.01.2000, з 15.09.1983 по 20.01.1985 та повторно розглянути заяву позивача від 05.12.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.
Згідно із статтею 1 Закону «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.1. Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності);
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2. цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Проаналізувавши наведені норм чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Відповідно до трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , наявні наступні записи щодо роботи у спірних періодах: з 18.12.1980 - прийнята в колгосп «Прапор»; з 28.02.1990 - вийшла з членів колгоспу «Прапор» у зв`язку з розподілом колгоспу на два господарства; з 01.03.1990 - прийнята переведенням в члени колгоспу «Україна»; з 25.01.2000 - вийшла з членів КСП «Україна» за власним бажанням.
Записи про прийняття нароботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог Інструкції № 162, № 58.
У відомостях трудової книжки позивача наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Колегія суддів зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а.
Водночас, відповідачем під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконувала встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Прапор» за період з 18.12.1980 по 28.02.1990 та в колгоспі «Україна» з 01.03.1990 по 25.01.2000, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі з 18.12.1980 по 28.02.1990, 01.03.1990 по 25.01.2000.
Щодо не зарахування періоду з 15.09.1983 по 20.01.1985 по догляду за дитиною до трьох років ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорту або інша інформація, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з статтею 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується із положенням частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст. 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Із матеріалів справи слідує, що до заяви про призначення пенсії від 05.12.2023 позивачем додавалось, окрім іншого, свідоцтво НОМЕР_1 про народження дитини - доньки ОСОБА_3 , видане 17.09.1983.
Доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у свідоцтві НОМЕР_1 від 17.09.1983, відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено.
Згідно спірного рішення, позивачеві період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховано, оскільки відсутня відмітка про отримання паспорта.
Згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637, визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта. У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення 3-річного віку, особою у заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначається відповідна інформація.
Проте, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 11 Порядку № 637 (чинного на момент виникнення спірних відносин), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, та не заперечується пенсійним органом, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано відповідне свідоцтво про народження дитини - серії НОМЕР_1 від 17.09.1983, копію трудової книжки, із записів якої слідує, що з 15.09.1983 по 20.07.1984 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 1 року; до 20.01.1985 перебувала у відпустці по догляду з дитиною до досягнення нею 1,5-2 років.
У відпустці по догляду за дитиною, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач перебувала 15.09.1983 по 20.01.1985 включно згідно з законодавством, яке було чинним на той момент.
Таким чином, зазначене свідчить, що відповідач дійшов передчасних висновків про відмову в зараховуванні до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років, а отже Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки норми чинного законодавства не містять обов`язку щодо наявності штампу про отримання паспорта на свідоцтві про народження.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що період догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора роки з 15.09.1983 по 20.01.1985 включно має бути зараховано до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 07.12.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком, а також про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 05.12.2023, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.12.1980 по 28.02.1990, з 01.03.1990 по 25.01.2000, та з 15.09.1983 по 20.01.1985 період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Посилання скаржника на те, що повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії є дискреційними і суд не може може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань пенсійного забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пунктом 4 частини другої цієї статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанцї задоволено позов у відповідності до вимог статті 245 КАС України шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.12.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у встановленому порядку, з урахуванням висновків здійснених у цьому рішенні суду.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 460/28645/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич
