Єдиний державний реєстр судових рішень
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/2976/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і не виплатити збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за періоди з 21.05.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 07.06.2022, з 07.06.2022 по 10.06.2022 та з 10.06.2022 по 25.07.2022;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_1 в закладах охорони здоров`я та відпустках для лікування після тяжкого поранення за періоди з 21.05.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 07.06.2022, з 07.06.2022 по 10.06.2022 та з 10.06.2022 по 25.07.2022;
Принагідно позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_2 у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, подати звіт до Кіровоградського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди: з 21.05.2022 по 22.05.2022 року, з 23.05.2022 по 07.06.2022 року, з 07.06.2022 по 10.06.2022 року та з 10.06.2022 по 25.07.2022 року, однак, військовою частиною йому не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за період перебування на лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що у первинній медичній карті позивача від 21.05.2022 року вказано захворювання, а не поранення, наказ про обставини поранення не видавався. Крім того зазначив, що виплати позивачу здійснено відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Судом вчинені такі процесуальні дії та розглянуті заяви і клопотання сторін у справі:
- ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 відповідно до Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» був мобілізований до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 234, 20 травня 2022 року ОСОБА_1 одержав МВТ (мінно-вибухову травму) внаслідок військових дій: Акубаротразма, Сенсоневральна приглухуватість з двох боків, більш ліворуч. За обставини: під час захисту Батьківщини в околицях нсп. Устинівка, Луганської обл. виконуючи бойове завдання перебування в засобах індивідуального захисту, на момент поранення в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував.
У зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди: з 21.05.2022 по 22.05.2022 - перебував на обстеженні і лікуванні у медичній роті в/ч НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 , з 23.05.2022 по 07.06.2022 перебував на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»; з 07.06.2022 по 10.06.2022 - перебував на лікуванні у КНПКРР «Кропивницька центральна районна лікарня»; з 10.06.2022 по 25.07.2022- перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради».
18.04.2023 року ОСОБА_1 було надано довідку про розрахунок його грошового забезпечення.
Ознайомившись з довідкою про види грошового забезпечення №796 від 18.04.2023 року та вважаючи, що за період його лікування та перебування на реабілітації військовою частиною НОМЕР_2 йому не було виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000.00 грн в розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та відпустках для лікування після поранення.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов?язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 4 четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Наказ № 260).
Пунктом 2 Наказу № 260 вказано, що включає в себе грошове забезпечення, зокрема винагороди.
Відповідно до п. 3 Наказу № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 3 Наказу № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Згідно п. 8 Наказу № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктами 8 та 9 розділу XXXIV Наказу № 260 встановлено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пунктом 10 розділу XXXIV. Наказу № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі також - Постанова №168) передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Абзацем 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що включенню до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень підлягають ті, які перебувають на лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.
Отже, на переконання суду, Постанова №168 передбачає дві підстави для проведення нарахування і виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 такої Постанови, у розмірі 100000,00 грн, а саме:
1)які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого;
2)які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Як установлено судом, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 234, 20 травня 2022 року ОСОБА_1 одержав МВТ (мінно-вибухову травму) внаслідок військових дій: Акубаротразма, Сенсоневральна приглухуватість з двох боків, більш ліворуч. У вказаній довідці зазначені обставини отримання травми позивачем - під час захисту Батьківщини в околицях нсп. Устинівка, Луганської обл.; виконуючи бойове завдання, перебував у засобах індивідуального захисту; на момент поранення в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував.
У зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у періоди: з 21.05.2022 по 22.05.2022 - перебував на обстеженні і лікуванні у медичній роті в/ч НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 , з 23.05.2022 по 07.06.2022 перебував на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова»; з 07.06.2022 по 10.06.2022 - перебував на лікуванні у КНПКРР «Кропивницька центральна районна лікарня»; з 10.06.2022 по 25.07.2022- перебував на лікуванні в КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради», що підтверджується відповідними медичними виписками.
Таким чином, позивач набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн, з 21.05.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 07.06.2022, з 07.06.2022 по 10.06.2022 та з 10.06.2022 по 25.07.2022 року.
За наведених обставин відповідач, який не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 таку додаткову винагороду, допустився протиправної бездіяльності.
Належним способом захисту для відновлення порушених прав позивач є зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 в розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні після поранення з 21.05.2022 по 22.05.2022, з 23.05.2022 по 07.06.2022, з 07.06.2022 по 10.06.2022 та з 10.06.2022 по 25.07.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Щодо зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Оскільки позивачем не наведено жодного доводу, який давав би підстави вважати, що відповідачем рішення суду не буде виконано та з огляду на встановлені у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Вказана сума витрат на професійну правничу допомогу сплачена позивачем адвокату Холоденку Р.В. згідно розрахункової квитанції № 002531 від 20 квітня 2023 року на підставі договору про надання правничої допомоги від 20 квітня 2023 року.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.
Так, за змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поряд з цим, частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, стаття 134 КАС України забезпечує право особи на правову допомогу, та, разом з тим, запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п`ятій цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (зокрема, пункт 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, зважаючи на те, що ця справа не має значної складності, спір між сторонами вирішений судом без виклику сторін у судове засідання, підготовка адміністративного позову не потребувала значних витрат часу та підготовки великого обсягу письмових доказів, аналогічні спори є непоодинокими та рішення у них містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень (що беззаперечно спростило підготовку адміністративного позову), суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає зменшенню до 3025,00 грн (один прожитковий мінімум для працездатних осіб), що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплатити ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я за періоди з 21.05.2022 року по 22.05.2022 року, з 23.05.2022 року по 07.06.2022 року, з 07.06.2022 року по 10.06.2022 року та з 10.06.2022 року по 25.07.2022 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням його перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я за періоди з 21.05.2022 року по 22.05.2022 року, з 23.05.2022 року по 07.06.2022 року, з 07.06.2022 року по 10.06.2022 року та з 10.06.2022 року по 25.07.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правничу допомогу витрати у розмірі 3025,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення скерувати сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК
