Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2024 року справа №200/1553/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Кравченка Олега Миколайовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року (повне судове рішення складено 14 червня 2024 року) у справі № 200/1553/24 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 через свого представника Кравченка О.М. звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначала, що раніше вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , від спільного життя з яким у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 . 14.03.2022 молодший сержант ОСОБА_3 безвісно зник під час бойових дій щодо захисту Батьківщини в районі с. Благодатне Донецької області. 14.03.2023, лише через рік після фактичного зникнення безвісті свого колишнього чоловіка, позивачка отримала повідомлення про це від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще через 10 місяців, 25.01.2024 громадянка ОСОБА_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала повідомлення про смерть молодшого сержанта ОСОБА_3 . Проте, свідоцтво про смерть зазначеного військовослужбовця не було видано. На думку позивачки, оскільки місце знаходження ОСОБА_3 , його тіла або останків, до теперішнього часу не встановлено, свідоцтво про смерть зазначеного військовослужбовця не видавалося, вказане дає підстави досі вважати його безвісті відсутнім. Так, позивачкою було подано до відповідача заяву щодо виплати їй грошового забезпечення та додаткових виплат зазначеного військовослужбовця разом з відповідними документами. Проте, у виплаті було відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до акту про настання смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 та за результатами службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2022 № 728 зазначений військовослужбовець був визнаний таким, що загинув під час захисту Батьківщини. Позивачка наголошувала, що норми чинного законодавства не передбачають для визнання особи померлою та видачі свідоцтва про смерть такої підстави, як Акт про настання смерті. Так, на переконання позивачки, єдиною підставою вважати молодшого сержанта ОСОБА_3 померлим є рішення суду.
З огляду на вказане, позивачка згідно з уточненими позовними вимогами просила суд:
визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо визнання молодшого сержанта ОСОБА_3 загиблим на підставі Акту про настання смерті № 32 від 29.07.2022 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.08.2022 № 728; виключення молодшого сержанта ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу), про що зазначено в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.08.2022 № 728 та відмови у виплаті ОСОБА_2 , в якості представника її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. молодшого сержанта ОСОБА_3 ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати молодшому сержанту ОСОБА_3 статус зниклого безвісті при особливих обставинах та поновити його у списках військової частини по момент встановлення місця знаходження зазначеного військовослужбовця, його тіла чи рештків або визнання судом факту його смерті (загибелі);
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити громадянці ОСОБА_2 , яка є законним представником ОСОБА_4 , грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. молодшого сержанта ОСОБА_3 з моменту зникнення його безвісті 14.03.2022 по дату видачі свідоцтва про смерть зазначеного військовослужбовця.
Поряд з цим, позивачка зауважила, що протягом всього цього часу донька ОСОБА_3 , яка і так страждала від втрати батька, із-за відсутності матеріальної підтримки з боку держави, була вимушена знаходиться у стані тривалої тривожності, пригнічення та невизначеності, внаслідок цього дуже хвилюється та не може повноцінно вести своє особисте життя у встановленому порядку. Всі ці чинники не могли не відобразитися негативно на її душевному спокої - пропав сон та апетит, пригальмував процес розвитку дитини, з`явилася нервозність, з`явився головний біль. З огляду на вказане, позивачка просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь громадянки ОСОБА_2 моральну шкоду, пов`язану з душевними стражданнями, яких вона та її донька зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою щодо них з боку командування вказаної військової частини, у розмірі 100 000 грн. Також позивачка просила суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 на її користь відшкодування судових витрат, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов.
Апелянт наголошує, що суддя з не відомих причин вважала Акт про настання смерті № 32 від 29.07.2022, а також Акт проведення службового розслідування та прийняті на їх ґрунті накази командира військової частини НОМЕР_1 такими, що правомочні встановлювати факт загибелі молодшого сержанта ОСОБА_3
Натомість це суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки ані відповідачем, ані суддею не приведено жодного нормативного чи законодавчого акту, яким би встановлювався Акт про настання смерті в якості документа, що засвідчує факт загибелі військовослужбовця.
В той же час, судом при винесенні рішення ігнорується відсутність свідоцтва про смерть в якості законодавчо встановленого документа, що підтверджує такий факт.
На думку позивачки, її колишній чоловік повинен вважатися таким, що зник безвісті у порядку Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», оскільки:
- свідоцтво про смерть ОСОБА_3 не було видане на момент отримання нею повідомлення про його зникнення безвісті;
- рішення суду про оголошення даного військовослужбовця померлим не приймалося;
- натомість заява про його зникнення була подана та прийнята, а відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020080000011 від 05.01.2023 правоохоронними органами, якими в подальшому здійснювалися пошукові заходи щодо встановлення його місця знаходження.
Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що молодший сержант ОСОБА_3 є зниклим безвісті за особливих обставин, а тому його рідним повинно виплачуватися його грошове забезпечення та додаткова грошова винагорода відповідно до Законів України.
Апелянт звертає увагу суду на те, що стратегія військової частини НОМЕР_1 по цій справі визначається в наданні якомога меншого об`єму інформації, не достатнього для прийняття об`єктивного та справедливого рішення по справі.
Однак, суддя адміністративного суду першої інстанції взагалі не звернув увагу на протиріччя в твердженнях посадових осіб військової частини, що свідчить про упередженість суду при ухваленні рішення.
Так, суддею взагалі не з`ясовувався факт, чому командування відразу не сповістило громадянку ОСОБА_2 про те, що сталося з її колишнім чоловіком, що є порушенням діючих нормативно-правових актів з боку командування та прав позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копії паспорта № НОМЕР_2 та витяг з реєстру територіальної громади від 10.01.2024.
Позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 21.10.2015, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 від 14.11.2020.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась донька - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 15.05.2012.
ОСОБА_3 проходив військову службу з 30.05.2017, про що свідчить наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 30.05.2017 № 145.
Як вбачається з копії Журналу ведення бойових дій 1 механізованого батальйону, молодший сержант ОСОБА_3 загинув під час обстрілу ворожими силами по позиціях в населеному пункті Благодатне Донецької області.
23 березня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 297 призначено службове розслідування за фактом загибелі ОСОБА_3
23 березня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 298 призупинено службове розслідування до надходження відповідних медичних документів.
Відповідно до акту військової частини НОМЕР_1 про настання смерті від 29 липня 2022 року № 32, 14 березня 2022 року по передовим позиціям в населеному пункті Благодатне Донецької області противник з метою прориву оборони та подальшого просування здійснив наступ на позиції 1 механізованого батальйону, в результаті чого відбулося безпосереднє зіткнення з противником. Молодший сержант ОСОБА_3 зайняв вигідну позицію для ведення оборони, під час вогневого впливу зі сторони противника отримав поранення несумісні з життям. Таким чином під час ведення бою з противником боєприпас невизначеного калібру розірвався безпосередньо неподалік позиції, яку займав молодший сержант ОСОБА_3 , також розпочалося безпосереднє зіткнення з противником та стрілецький бій, в результаті чого останній отримав поранення несумісні з життям. У зв`язку зі шквальним вогнем зі сторони противника та проведенням тактичного маневру тіло загиблого молодшого сержанта ОСОБА_3 з поля бою евакуювати не вдалося. Цей факт засвідчили командир господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_6 та водій-електрик взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_7 .
За фактом проведення службового розслідування складено акт по факту загибелі ОСОБА_3 від 28.08.2022. Зокрема, запропоновано вважати загибель молодшого сержанта ОСОБА_3 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.08.2022 № 728 «Про підсумки службового розслідування по факту загибелі молодшого сержанта ОСОБА_3 », вважати загибель молодшого сержанта ОСОБА_3 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
Також рішенням командира військової частини НОМЕР_1 за фактом проведення службового розслідування вирішено вважати загибель молодшого сержанта ОСОБА_3 такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 березня 2023 року № 01/2665 позивачку проінформовано, що її чоловік ОСОБА_3 , після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Благодатне Бахмутського району Донецької області, 14.03.2022 зник безвісті.
25 січня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивачку про смерть її чоловіка ОСОБА_3 (повідомлення про смерть від 25.01.2024 № 02/1190).
Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 08.03.2024 станом на 08 березня 2024 відсутні відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 , в тому числі виявлення його тіла або останків.
Листом від 09 лютого 2024 року № 1028/501/02-2024 Волноваський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області повідомив, що 25.01.2024 до СВ Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області надійшов лист Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про результати перевірки геномної інформації, відповідно до якого було встановлено імовірний збіг спорідненості ДНК-профіля ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сина зниклого безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановленого у висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС від 11.04.2023 № СЕ-19/102-23/777-БД з ДНК-профілем фрагмента кістки, умовно позначений як «І», трупа невстановленої особи № 703 (об`єкт № 1.1) у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 12.12.2023 № СЕ- 19/111-23/51294-БД, та з ДНК-профілем фрагмента кістки трупа невстановленої особи № 234 (об`єкт № 2) у висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС від 15.12.2023 № СЕ-19/111-23/51000-БД. На підставі вказаного листа, 26.01.2024 слідчим було направлено копію висновка експерта № СЕ-19/102-23/777-БД від 11.04.2023 Вінницького НДЕКЦ МВС України та дозвіл на використання генетичних ознак та розчину виділеної ДНК, яка встановлена у висновку експерта до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області з метою подальшого проведення порівняльної судової молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання розрахунку імовірності біологічної спорідненості зазначеного родича та трупа невстановленої особи.
Крім того, на звернення представника позивачки щодо зміни становища та виплати додаткової винагороди з моменту зникнення ОСОБА_3 . безвісті 14.03.2022 по момент встановлення місця знаходження зазначеного військовослужбовця, його тіла чи рештків або визнання судом факту його смерті (загибелі), відповідач листом від 29.01.2024 № 2/357 повідомив про відсутність підстав, адже факт смерті ОСОБА_3 зафіксовано актом, що виключає можливість зміни становища та виплати винагороди за фактом зникнення безвісті.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходив з наступного.
Стосовно виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини, суд звертає увагу на наступне.
Так, стаття 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентує початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Час та місце виконання обов`язків військової служби. Відповідно до частини 3 вказаної статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Слід зауважити, що актом про настання смерті, проведеним службовим розслідуванням засвідчено факт загибелі ОСОБА_3 , а тому військовою частиною НОМЕР_1 правомірно виключено останнього зі списків особового складу військової частини.
Суд також акцентує увагу, що у судовому порядку ОСОБА_3 не був визнаний безвісно відсутнім, а тому в даному випадку не застосовується вимога про набрання рішенням законної сили.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вважав помилковою позицією позивачки, що оскільки місце знаходження ОСОБА_3 , його тіла або рештків, до теперішнього часу не встановлено, свідоцтво про смерть зазначеного військовослужбовця не видавалося, вказане дає підстави досі вважати його безвісті відсутнім, адже належними та допустимими доказами засвідчено факт загибелі ОСОБА_3 . До обов`язків військової частини не входить звернення до суду за встановленням такого факту.
Крім того, в порядку Цивільного процесуального кодексу України позивачка може звернутись до суду за встановленням факту смерті ОСОБА_3 .
Також місцевий суд правильно не погодився, що єдиною підставою вважати молодшого сержанта ОСОБА_3 померлим є рішення суду, адже, зокрема, на підставі акту військової частини про настання смерті ОСОБА_3 і приймається рішення судом.
Отже, вимоги про визнання протиправними дій командира військової частини НОМЕР_1 щодо визнання молодшого сержанта ОСОБА_3 загиблим на підставі Акту про настання смерті № 32 від 29.07.2022 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.08.2022 № 728; виключення молодшого сержанта ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу), про що зазначено в наказі командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 28.08.2022 № 728 та відмови у виплаті ОСОБА_2 , в якості представника її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. молодшого сержанта ОСОБА_3 ; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 надати молодшому сержанту ОСОБА_3 статус зниклого безвісті при особливих обставинах та поновити його у списках військової частини по момент встановлення місця знаходження зазначеного військовослужбовця, його тіла чи рештків або визнання судом факту його смерті (загибелі) є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо виплати грошового забезпечення
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
За ч. 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Розділом XXX Порядку № 260 передбачено виплату грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими, за п. 1 якого у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (п. 2 розділу XXX Порядку № 260).
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (п. 3 розділу XXX Порядку № 260).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).
Під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку № 884).
За п.п.3, 4 Порядку № 884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п.п.5, 6 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Отже, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Слід зазначити, що позивачку відповідачем повідомлено про те, що ОСОБА_3 після виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі населеного пункту Благодатне Бахмутського району Донецької області, 14.03.2022, зник безвісті.
Втім, саме у період до складання акту про настання смерті та проведення службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 позивачка не зверталась із заявою щодо виплати грошового забезпечення із наданням відповідних документів.
На переконання суду, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин загибелі. При цьому, належними та допустимими доказами відповідачем засвідчено факт смерті ОСОБА_3 .
Проте, лише після засвідчення вказаного факту представник позивачки звернувся до відповідача з листом щодо зміни становища та виплати додаткової винагороди з моменту зникнення ОСОБА_3 . безвісті 14.03.2022 по момент встановлення місця знаходження зазначеного військовослужбовця, його тіла чи рештків або визнання судом факту його смерті (загибелі).
Приймаючи до уваги, що Порядком № 884 передбачений чіткий механізм дій щодо виплати грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців до моменту встановлення відповідного факту, підсумовуючи викладені обставини, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, окружний суд дійшов правильного висновку, що відповідачем жодним чином не порушено прав позивачки, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Як вже зазначалось вище, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під «моральною шкодою» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачкою не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті її та її доньки. Окрім того, позивачкою не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 100 000, 00 грн та не підтверджено її документально. Крім того, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії судом відмовлено повністю.
Отже, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про відшкодування на користь позивачки моральної шкоди, яку зазнали вона та її донька у зв`язку з протиправною поведінкою щодо них з боку командування вказаної військової частини у розмірі 100 000 грн, позивачкою не доведена.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі статтею 245 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача Кравченка Олега Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 200/1553/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 26 вересня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді Т. Г. Гаврищук І. В. Геращенко
