Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2869/24 Справа № 185/11807/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні № 12023041370000503 стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Загнітків Кодимського району Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
Обставини, встановлені вироком суду першої інстанції та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_7 , 10 березня 2023 року о 10.35 год, керуючи згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , технічно справним легковим автомобілем марки Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по лівій смузі проїзної частини вулиці Дніпровської у місті Павлоград, з боку міста Дніпра у напрямку міста Донецьк, та наблизившись до регульованого перехрестя головної вулиці Дніпровської та другорядної вулиці Новоросійської, увімкнув сигнал лівого повороту здійснивши зупинку керованого ним транспортного засобу, з метою виконання маневру повороту ліворуч для з`їзду з вул. Дніпровської на вул. Новоросійську.
Під час поновлення руху, водій ОСОБА_7 маючи об`єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не впевнився що його дії будуть безпечними та не створять небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи Правила дорожнього руху, перед початком повороту на перехресті ліворуч, не переконався у безпеці виконання маневру, не надав перевагу у русі на першочерговий проїзд перехрестя легковому автомобілю марки «ЗАЗ 110308» реєстраційний номерний НОМЕР_3 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить ОСОБА_9 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався у правій смузі руху вул. Дніпровської, зі сторони м. Донецьк у напрямку м. Дніпро.
В процесі подальшого зближення зазначених транспортних засобів на нерегульованому перехресті трапилося зіткнення передньою частиною автомобіля марки «ЗАЗ 110308» реєстраційний номерний НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 , у праву бічну частину автомобіля марки Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «ЗАЗ 110308», ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимогу п. 10.1 Правил дорожнього руху України, в якому вказано:
п. 10.1: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо- транспортної події.
Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого пасажиру автомобіля «ЗАЗ 110308» ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому правої променевої кістки типовому місці зі зміщенням уламків, перелому шиловидного відростку правої ліктьової кістки, гематоми по передній поверхні променево-зап`ясного суглобу, гематоми лівої гомілки. Також пасажиру автомобіля «ЗАЗ 110308» ОСОБА_11 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої п`яткової кістки.
Виявлені у пасажирів автомобіля «ЗАЗ 110308», ОСОБА_10 та ОСОБА_11 тілесні ушкодження, за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень які спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні (більше ніж на 21 день).
За встановлених обставин, вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, із застосуванням положень ст. 69 КК, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн 00 коп, на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн 00 коп.
Короткий зміствимог апеляційноїскарги іузагальненні доводиособи,яка їїподала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Обгрунтовує такі вимоги тим, що суд застосував положення ст. 69 КК та не призначив додаткове покарання, при цьому належним чином не умотивував таке рішення та не навів достатніх підстав, які б давали можливість не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами. При цьому, прокурор зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що обвинувачений, ані під час досудового розслідування, ані під час судового провадження, не відшкодував потерпілим завдану шкоду.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, а вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок.
Обвинувачений заперечував проти апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку суду, правова кваліфікація його дій, вид і міра покарання в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому відповідно до ст. 404 КПК апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони є достатньо обґрунтованими, ґрунтуються на положеннях закону, яке відповідає його точному змісту та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Згідно п. 4 ч. 1, ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.
Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосуваннябільш суворогопокарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК).
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 370 КПК).
Відповідно до вимог статті 65 КК суд призначає покарання, не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, а й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 69 КК на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вищезазначені положення закону України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції не виконав в повній мірі, виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає про неправильне застосування закону України при кримінальну відповідальність, а саме незастосування до ОСОБА_7 додаткового покарання.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у сумі 51000 грн, із застосуванням положень статті 69 КК - без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Так, частиною 1 статті 286 КК передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції частини 1 статті 286 КК, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов`язкового додаткового покарання на підставі положень частини 2 статті 69 зазначеного Кодексу.
Така позиція узгоджується зі сталою практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 18 квітня 2024 року по справі № 756/9214/22 провадження № 51-7103км23; постанова від 06 вересня 2023 року по справі № 751/5198/22, провадження № 51-3251км23).
Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував положення ч. 1 ст. 69 КК, яка не підлягала застосуванню у даному кримінальному провадженні, враховуючи пряму заборону у частині 2 цієї статті, що тягне за собою скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення нового на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 420, 421 КПК, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, в частині призначеного покарання, скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок яким призначити ОСОБА_7 покарання за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Копії повного тексту вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_7 та прокурору.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
