Справа 206/4062/24
Провадження 2/206/1524/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2024 року м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Плінської А.В.,
за участі секретаря Білої О.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
встановив:
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна. В обґрунтування позову зазначила, що 03 жовтня 2015 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб. В період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням суду від 30.04.2024 року шлюб між ними було розірвано. На сьогоднішній день вони не дійшли згоди щодо розподілу вказаної квартири, тому він вимушений звернутися до суду з позовом щодо її поділу в судовому порядку.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотанні позивача про відстрочення сплати судового збору та залишено позов без руху.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Представник позивача-адвокат Іваненкова Н.М. в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник-адвокат Боровик Л.О. в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнали.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 4статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною 3статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно зістаттею 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено устатті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, другастатті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Частинами 1,2ст.70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК Українивстановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.
Відповідно до вимогст. 368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно із ч. ч. 2, 3ст. 370 цього ж Кодексу, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60СК України.
Судом встановлено, сторони з 03 жовтня 2015 року перебували в зареєстрованому шлюбі, про що складено актовий запис №506, Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.
Відповідно рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року шлюб між ними розірвано.
Під час шлюбу 27 серпня 2022 року, відповідач ОСОБА_2 придбала квартиру, загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 42 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Договір купівлі - продажу був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Іванютіним-Сандомирським Л.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 5044. Зазначений договір купівлі-продажу зареєстрований, здійснена державна реєстрація права власності, номер запису про право власності: 47700907,на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №384887254 від 28.06.2024 року.
На підставі вищевикладеного, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, суд задовольняє позовні вимоги, так як сторони визнають, що перебуваючи у шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_3 , яка є їх спільною сумісною власністю подружжя, та не заперечують щодо визнання за кожним з них права приватної власності на нерухоме майно, а саме: на 1/2 його частину.
Що стосується витрат понесених позивачем по сплаті судового збору, то суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч. 1ст. 142 ЦПК України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, у зв`язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог, з урахуванням сплаченого позивачем судового збору в загальному розмірі 7477,26 грн., з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 3738,63 грн., а інші 50% судового збору в розмірі 3738,63 грн. слід повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст. ст.258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжязадовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 42 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 42 кв.м.
Право спільної сумісної власності ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя припинити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 3738,62 грн.
Повернути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) з державного бюджету 50% судового збору, що складає 3738,62 грн., сплаченого при зверненні до суду з позовом, згідно квитанції 9351-4491-3069-4268 від 15.08.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 30 жовтня 2024 року.
Суддя: А.В. Плінська
