Справа 206/4062/24
Провадження 2/206/1524/24
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Плінської А.В., при секретарі Білій О.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Іваненковою Наталією Миколаївною про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебувала вищевказана цивільна справа.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено.
07.11.2024 року представник позивачаадвокат Іваненкова Н.М., подала через систему «Електронний суд» заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в розмірі 7477,26 грн., витрат по складанню звіту про оцінку квартири в розмірі 3500,00 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 18500,00 грн., а всього: 29477, 26 грн. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано відповідні докази.
13.11.2024 року представником відповідача адвокатом Боровик Л.О. через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. В іншій частині просила відмовити. Своє клопотання обґрунтувала тим, що вказаний відповідачем розмір витрат на правову допомогу адвоката є необґрунтованим, виходячи зі складності справи та часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору. Так, позовна заява складена на чотирьох аркушах: перша сторінка, займає зазначення сторін по справі, друга та третя сторінки, викладення фактажу та законодавчої бази обґрунтування позову. Крім того, сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтованому) розрахунку. Також, з доданих виписок по рахункам адвоката Іваненкової Н.М. вбачається, що при оплаті її послуг не вказано, за які саме послуги проведено двічі оплати по 8500,00 грн. Зазначене ставить під сумнів проведення оплат послуг адвоката. Крім того, відсутні належні докази щодо оплати виходу адвоката позивача в судове засідання, яке відбулося 29.10.2024 року о 16-30 год., оскільки в «деталях операції» вказано контрагента ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . До того ж, відповідачка ніде не працює, оскільки має на 6-ти річного сину, який потребує постійного догляду, тому сума витрат на правничу допомогу значно ускладнить її матеріальний стан. Що стосується стягнення з відповідача вартості складання звіту в розмірі 3500,00 грн., то на її думку такі витрати не можуть входити до судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки звіт був необхідний для розрахунку сплати судового збору.
27.11.2024 року представник відповідача адвокат Іваненкова Н.М. подала через систему «Електронний суд" заяву в якій просила задовольнити заяву про стягнення судових витрат та врахувати те, що якість правової допомоги, яку надає адвокат, залежить не від кількості, а якості процесуальних документів. Позовна заява,представником позивача подана з дотриманням вимог закону. Заявлена до відшкодування сума судових витрат на правову допомогу істотно не перевищує суму, вказану в попередньому (орієнтованому) розрахунку. В позовній заяві помилково, через описку, було зазначено розмір витрат на правову допомогу 15000,00 грн., оскільки відповідно до договору про надання правової допомоги він складає 17000,00 грн. Також, не спростовує факту сплати позивачем її послуг за вихід у судове засідання тільки те, що платником в квитанції вказано не прізвище позивача. Щодо стягнення витрат за складання звіту про оцінку квартири, то такі витрати відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України входять до складу судових витрат і підлягають відшкодуванню іншою стороною. Отже, представником відповідача не доведено не співмірність гонорару щодо складності справи.
Сторони в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи та заяви, доходить висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення за наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено:
- визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 42 кв.м.;
- визнано за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 71,9 кв.м., житловою площею 42 кв.м.;
- право спільної сумісної власності ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя припинено;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 3738,62 грн.;
- повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, що складає 3738,62 грн., сплаченого при зверненні до суду з позовом, згідно квитанції 9351-4491-3069-4268 від 15.08.2024 року.
Під час судових дебатів представником позивача -адвокатом Іваненковою Н.М. було заявлено про стягнення із відповідача понесених позивачем судових витрат, докази та їх конкретний розмір будуть надані суду протягом встановленого законом 5-денного строку після ухвалення судом рішення у справі.
У своїй заяві, яка була подана в межах встановленого законодавством строку, представник позивача ставить питання про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у загальному розмірі 29477,26 грн., які складаються з: 18500,00 грн. витрати на правову допомогу, 3500,00 грн. витрати по складанню звіту про оцінку квартири, 7477,26 грн. витрати по сплаті судового збору.
Згідно зістаттею 11 ЦПК Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в Постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Також слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їх пропорційність до предмета спору.
Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, згідно склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача було надано: ордер на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Іваненковою Н.М., копію договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.06.2024 року, у якому сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за даним договором складає: 1500,00 грн. за вихід у кожне судове засідання, який сплачується в день такого судового засідання та 17000,00 грн. за складання позовної заяви та заяви про звільнення від сплати судового збору, банківськими довідками про перерахування ОСОБА_4 24.06.2024 та 23.07.2024 двох платежів від ОСОБА_1 в розмірі по 8500,00 грн., кожний та 24.10.2024 року платежу в розмірі 1500,00 грн.
Проаналізувавши вищевикладене, судом не встановлено невідповідності наданих представником позивача документів на підтвердження надання адвокатом правової допомоги вимогам допустимості та законності.
За висновками Верховного Суду у постанові від 01.09.2022 року у справі № 640/16093/21 визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19, від 17.01.2024 року у cправі № 10/2158/23.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правову допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду і практику Європейського суду з прав людини, та доходить висновку, що розмір заявлених до стягнення із позивача витрат на правову допомогу в сумі 18500 грн. не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг.
При цьому, суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що справа також не обтяжена великою кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню у вказаній справі.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи предмет позову, обсяг роботи та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням часу витраченого представником позивача в судовому засіданні, зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінюючи в тому числі й необхідність та розумність таких витрат, суд вважає, що заявлена сума у розмірі 18500 грн. не є співмірною, а відтак доходить висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 9000 грн., що за даних обставин справи, буде справедливим, розумним та співмірним відшкодуванням таких витрат.
Що стосується питання судового збору, то підстави для його вирішення відсутні, оскільки в рішенні суду від 29 жовтня 2024 року, суд вже здійснив їх розподіл.
Крім того, представник позивача просила стягнути витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати по складанню звіту) в розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до квитанції від 10 липня 2024 року ПП «Бюро експертної оцінки» отримало від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3500,00 грн. за оцінку майна.
Частиною 3ст.133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Суд вважає доведеними витрати на проведення експертного звіту, та з огляду на положенняч. 3ст.133, ст.141 ЦПК України такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, заява представника позивача адвоката Іваненкової Н.М. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 270, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 ,яка поданайого представником адвокатомІваненковою НаталієюМиколаївною проухвалення додатковогорішення щодорозподілу витратна правовудопомогу поцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя - задовольнити частково.
Ухвалити додатковерішення усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнаподружжя .
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати на правову допомогуу розмірі 9000,00 грн., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 3500,00 грн., а всього: 12500,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заявивідмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.В. Плінська
