Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 675/1502/24
Провадження № 1-кп/675/144/2024
У Х В А Л А
"14" листопада 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав кримінальне провадження № 12024244000001432 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степне Тімірязевського району Республіки Казахстан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо-переміщена особа проживає у АДРЕСА_2 , громадянина України, з освітою середньою, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Ізяславського районного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження № 12024244000001432 за обвинуваченням ОСОБА_5 вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
В судовому засіданні, а саме до початку розгляду справи по суті, обвинувачений надав суду угоду про примирення, яка укладена між ним та потерпілою у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно даної угоди обвинувачений та потерпіла дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести ОСОБА_6 із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Обвинувачений в судовому засіданні визнав свою вину та надав згоду на призначення узгодженого покарання і вважає, що угода про примирення підлягає затвердженню.
Потерпіла в судовому засіданні не заперечував проти затвердження укладеної угоди про примирення.
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти затвердження угоди про примирення, покликаючись на те, що вказана угода не відповідає вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з обвинувальним актом та угодою про примирення, суд приходить до наступного висновку.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, є нетяжким злочином, що свідчить про можливість укладення угоди про примирення у кримінальних провадженнях такої категорії.
Водночас, зазначений злочин, який передбачений розділом ХI Кримінального кодексу України «Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту», має двооб`єктний склад, а саме: основним безпосереднім об`єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286 КК України, і лише його додатковим обов`язковим об`єктом виступає життя і здоров`я особи.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2015 № 13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» у такій категорії кримінальних проваджень угоди про примирення не допускаються.
Відповідно до усталеної практики (постанова ВСУ від 31 березня 2016 року в справі № 5-27кс16) на забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», прийнятим Верховною Радою України 16 лютого 2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.
Також, цим же законом внесені зміни до ст. ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем виокремлено в окремий склад кримінального правопорушення порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з його підвищеною суспільною небезпечністю порівняно з кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 286 КК України.
Для задоволення інтересу суспільства (публічного інтересу), який полягає у суворому покаранні осіб, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, Кримінальним кодексом України прямо заборонено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного із потерпілим (ст. 46 КК України).
Крім цього, слід зазначити, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатацію транспортного засобу, а додатковим обов`язковим об`єктом виступають відносини життя та здоров`я особи і, хоча, протиправними діями спричиняється шкода потерпілому, проте, ця шкода є лише проявом посягання на основний об`єкт - безпеку руху транспортного засобу.
Таким чином, суд вважає, що угода про примирення не відповідає інтересам суспільства, а тому не підлягає затвердженню.
Керуючись ст. ст. 350, 369-372, 474 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Відмовити у затвердженні угоди про примирення від 07 жовтня 2024 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024244000001432.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
