Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 678/1091/24
Провадження № 11-кп/4820/557/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів
судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
особи, стосовно якої вирішується
питання про застосування примусових
заходів медичного характеру ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року,-
в ст ан ов ил а:
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року задоволено заяву потерпілого ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження
стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шрубків Летичівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, не працюючого, не перебуває на військовому обліку, як не придатний до військової служби за станом здоров`я, раніше не судимого,
у зв`язку з відмовою від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
На підставі ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено 12 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024243360000124, за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
За ухвалою суду 10 липня 2024 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи на пасовищі неподалік с. Шрубків Меджибізької територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області за географічними координатами (49.4917939 - 27.4076576), на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту із ОСОБА_9 прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Тоді ж, ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, перебуваючи на вказаній ділянці місцевості, стоячи навпроти останнього, тримаючи у правій руці дерев`яну палицю, наніс йому нею один удар в лобну ділянку голови. При цьому, заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді рани м`яких тканин в лобно-тім`яній ділянці голови зліва, садна шкіри в лобній ділянці голови на 1 см вище від внутрішньої третини лівої надбрівної дуги, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки.
Надалі, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого єдиного протиправного умислу, спрямованого на умисне спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, перебуваючи на тому ж місці та стоячи навпроти останнього, тримаючи у правій руці дерев`яну палицю, наніс йому нею один удар в ділянку лівого стегна, в наслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м`яких тканин по зовнішній поверхні з переходом на задню поверхню середньої третини лівого стегна, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки.
Орган досудового розслідування вважає, що своїми умисними діями, які виразилися в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час досудового розслідування встановлені обставини, при яких ОСОБА_8 потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №566 від 22 липня 2024 року встановлено, що:
ОСОБА_8 на період інкримінованого йому кримінального правопорушення виявляв параноїдну шизофренію, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом;
ОСОБА_8 на період інкримінованого йому кримінального правопорушення не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними;
ОСОБА_8 на теперішній час виявляє параноїдну шизофренію, епізодичний тип перебігу з наростаючим дефектом, внаслідок цього він не усвідомлює свої дії та не може керувати ними;
ОСОБА_8 , який страждає вище вказаним психічним захворюванням, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
22 липня 2024 року начальником сектору дізнання відділу поліції №3 Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції ОСОБА_10 в порядку ст. 503 КПК України змінено порядок досудового розслідування.
Враховуючи характер суспільно-небезпечного діяння, яке вчинив ОСОБА_8 у стані в якому не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, начальник СД ВП №3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_11 звернулася до суду з клопотанням, погодженим та затвердженим прокурором, про застосування до ОСОБА_8 примусового заходу медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 01.08.2024 щодо ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, зокрема ст. 370, ч.3 ст.288 КПК України.
Судом не враховані вимоги ст.ст. 11, 18, ч.2 ст.19 КК України, згідно яких суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, а особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення перебувала в стані неосудності не підлягає кримінальній відповідальності.
Закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 у зв`язку з відмовою від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, суд не врахував, що таке кримінальне провадження підлягає закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим (підсудним).
При цьому у даному випадку до суду направлено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, тобто обвинувачення відносно ОСОБА_8 не висувалося.
Тому, застосування судом ч.1 ст.477, ст.284 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, згідно ст.512 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Оскільки у кримінальному провадженні обвинувачення відносно ОСОБА_8 не висувалося, тому і відмови від обвинувачення бути не може.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 вказує про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і просить у задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.
Законний представник ОСОБА_8 - ОСОБА_12 , потерпілий ОСОБА_9 у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомленні належним чином.
ОСОБА_12 подала апеляційному суду заяву про розгляд апеляційної скарги у її відсутності, у якій вказала, що у вирішенні апеляційної скарги покладається на думку суду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які у задоволенні апеляційної скарги прокурора просили відмовити, пояснення прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам ухвала Летичівського районного суду від 01 серпня 2024 року відповідає.
Приймаючи рішення про закриття кримінального провадження за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення на підставі ч.4 ст.26, п.7 ч.1 ст.284 КПК України, суд першої інстанції виходив з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 КК України, відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення і відмова потерпілого від обвинувачення в силу ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, незважаючи на те, що під час досудового розслідування були встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він зроблений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно з ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Згідно п.7 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.
Якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження (абз. 2 ч. 7 ст.284 КПК України).
За ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, статтею 125 (умисне легке тілесне ушкодження) КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України відноситься до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
У клопотанні про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не зазначено, що таке діяння пов`язане з домашнім насильством.
Під час підготовчого провадження потерпілий ОСОБА_9 подав суду клопотання про відмову від обвинувачення.
Згідно положень ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, незважаючи на те, що під час досудового розслідування були встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано закрив кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що згідно ст.512 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
На що колегія суддів зазначає, що процесуальний порядок розгляду кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру визначений главою 39 КПК України.
Відповідно доч.1ст.511КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.512 КПК України судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, обов`язковою участю фізичної особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, її законного представника та захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу.
Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
При цьому главою 39 КПК України не визначено, яке суд має прийняти рішення у разі встановлення підстав для закриття кримінального провадження на стадії судового провадження.
А ч.2 ст.512 КПК України не передбачає можливість прийняття будь-якого іншого судового рішення, ніж ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
Разом з тим, згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, зокрема, закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спеціальна норма не регулює питання як має суд діяти, слід застосовувати загальні норми КПК України, які надають повноваження суду прийняти рішення про закриття провадження.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що у кримінальному провадженні обвинувачення відносно ОСОБА_8 не висувалося, а тому не може бути відмови від обвинувачення.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій, зокрема, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Отже, однією з форм закінчення досудового розслідування є звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
При цьому, особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру користується правами обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника (ст.506 КПК України).
Оскільки, згідно положень ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано закрив кримінальне провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та на законність ухвали суду не впливають.
Ухвала суду першої інстанції є законною і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.407, 418,419 КПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 01 серпня 2024 року про закриття кримінального провадження за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_8 , у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Судді:
