Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 686/10357/24
Провадження № 1-кп/686/1135/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024243060000051 від 30 січня 2024 року, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Требухівці Летичівського району Хмельницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого 19.01.2023 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3901 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 умисно не виконав обмежувальний припис, будучи особою, щодо якої такий захід застосований судом, за наступних обставин.
Так, 24.01.2024 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у цивільній справі № 686/2176/24 винесено рішення про видачу обмежувального припису строком на шість місяців, згідно з яким ОСОБА_5 заборонено: перебувати в місці проживання ОСОБА_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань ближче 50 метрів до вказаного місця проживання ОСОБА_6 ; вести листування, телефонні переговори з останньою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, яка за її бажанням перебуває у місці невідомому кривднику. Це рішення набрало законної сили та з ним ОСОБА_5 ознайомлений.
Однак ОСОБА_5 , нехтуючи обов`язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч. 4 ст. 3506 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, діючи умисно, 29.01.2024 о 18:45 год. та 01.02.2024 близько 15:00 год. приходив до місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , на зауваження не реагував та перебував у квартирі до приїзду працівників поліції.
Таким чином ОСОБА_5 своїми діями, які виразились в умисному невиконанні обмежувального припису, порушив встановлені судом заходи тимчасового обмеження, а саме наблизився на відстань ближче 50 метрів до місця проживання матері ОСОБА_6 , контактував та спілкувався з нею, чим заподіяв шкоду суспільним інтересам, що забезпечують нормальну, регламентовану законодавством діяльність суду і органів, які йому сприяють, щодо реалізації завдань і цілей у сфері здійснення правосуддя, державній політиці у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямованій на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
За умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосований судом, ОСОБА_5 підлягає кримінальній відповідальності за ст. 3901 КК України.
Встановлені судом обставини підтверджуються наступними, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, доказами.
Показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що дійсно він, будучи ознайомленим із виданим відносно нього судом обмежувальним приписом, згідно з яким йому заборонено, зокрема, наближатися на відстань ближче 50 метрів до місця проживання матері ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , перебувати у вказаному місці та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, 29.01.2024 та 01.02.2024 приходив до місця проживання матері, сварився з нею та перебував у квартирі до приїзду працівників поліції.
Вказані обставини підтвердила в суді свідок ОСОБА_6 , яка також показала, що кожного разу обвинувачений приходив та влаштовував скандал, під час якого обзивав її, на зауваження не реагував, в зв`язку з чим вона викликала працівників поліції.
Факт перебування обвинуваченого за вищевказаним місцем проживання ОСОБА_6 підтвердили також свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо події 29.01.2024 та свідок ОСОБА_9 з приводу порушення ОСОБА_5 обмежувального припису 01.02.2024. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 також показали, що з приводу причини порушення припису обвинувачений повідомляв про незгоду з таким.
Відповідно до протоколу прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 29.01.2024 остання просила притягнути до кримінальної відповідальності сина ОСОБА_5 , який 29.01.2024 близько 18:45 год. в АДРЕСА_1 порушив вимоги обмежувального припису, виданого Хмельницьким міськрайонним судом рішенням № 686/2176/24 від 24.01.2024.
Згідно з протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 01.02.2024 остання просила притягнути до відповідальності сина ОСОБА_5 , який 01.02.2024 близько 15:05 год. перебував за адресою її проживання: АДРЕСА_1 , чим порушив вимоги обмежувального припису суду № 686/2176/24 від 24.01.2024.
Факти перебування обвинуваченого ОСОБА_5 29.01.2024 та 01.02.2024 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджуються також:
-постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2024 року (справа № 686/3352/24), яка набрала законної сили 20.02.2024, згідно з якою ОСОБА_5 29.01.2024 близько 17 год. 10 хв. за вказаною адресою вчинив відносно матері ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразились у висловлюванні на адресу останньої нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю;
-відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які здійснювали виїзд на виклики до ОСОБА_6 з приводу порушення обмежувального припису її сином ОСОБА_5 , та даними протоколів їх огляду від 07.02.2024.
Згідно з рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.01.2024, постановленим у цивільній справі № 686/2176/24, виданий обмежувальний припис строком на шість місяців щодо заборони ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перебувати в місці проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань ближче 50 метрів до вказаного місця проживання ОСОБА_6 ; вести листування, телефонні переговори з останньою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_6 , переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, яка за її бажанням перебуває у місці невідомому кривднику.
Це рішення суду допущено до негайного виконання, ОСОБА_5 з ним ознайомлений та отримав його копію 25.01.2024, що підтверджується його особистим підписом, відеозаписом з нагрудного відеореєстратока поліцейського та даними протоколу його огляду від 07.02.2024. В апеляційному порядку рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 24.02.2024.
Встановлені судом обставини підтверджуються також матеріалами цивільної справи № 686/2176/24 за заявою ОСОБА_6 про видачу обмежувального припису та речовими доказами матеріалами відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовані обставини ознайомлення ОСОБА_5 з обмежувальним приписом та його невиконання останнім.
Наведені вище докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки його вчинення) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.
Показання обвинуваченого про те, що 29.01.2024 та 01.02.2024 він приходив до місця проживання матері ОСОБА_6 на прохання останньої вигуляти собаку, суд визнає неправдивими і даними з метою уникнення відповідальності за фактично вчинене, а тому відхиляє їх.
Це твердження обвинуваченого повністю спростовується вищенаведеними дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, зокрема показаннями свідків, які є послідовними, логічними, переконливими, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами, зокрема даними відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які здійснювали виїзд на виклики до ОСОБА_6 з приводу порушення обмежувального припису, згідно з якими ОСОБА_5 29.01.2024 пояснив, що прийшов за речами, а 01.02.2024 прийняти ліки, про прохання матері не вказував, остання при цьому повідомляла про порушення сином обмежувального припису.
З огляду на вищенаведене безпідставними єдоводи захисника про те, що ОСОБА_5 порушував обмежувальний припис не умисно, зі згоди матері та за усною з нею домовленістю про вигул собаки.
Не спростовує факту вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та не впливає на кваліфікацію його дій показання свідка ОСОБА_6 про те, що інколи вона дійсно просила сина вигуляти собаку, проте коли саме вона не пам`ятає. Разом з тим, свідок показала, що майже кожного разу обвинувачений вчиняв скандал, на зауваження не реагував, через що вона змушена була викликати працівників поліції.
Наведене вище свідчить про безпідставність як тверджень обвинуваченого, так і доводів його захисника, які фактично ґрунтуються виключно на припущеннях самого обвинуваченого та захисника, їх роздумах щодо діяльності правоохоронних органів, систематичних звинуваченнях цих органів, як і органів досудового розслідування та суду, в упередженості та необ`єктивності, вільному тлумаченні кримінального закону, що не можна визнати допустимими доказами.
Дослідивши під час судового розгляду всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ухвалення обвинувального вироку), суд дійшов висновку про доведення у ході судового розгляду винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному невиконанні обмежувального припису особою, щодо якої такий захід застосований судом, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3901 КК України.
Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.
При призначенні покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.
Суд враховує, що ОСОБА_5 раніше судимий, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває під спостереженням лікаря-нарколога, вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії проступків, під час визначеного йому судом іспитового строку за попереднім вироком суду, що характеризує обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і це дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити протиправну діяльність. Разом з тим, своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 фактично не визнав та у скоєному не розкаявся, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Обставин, які б пом`якшували та обтяжували покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
Суд не визнає в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому, щире каяття (про що зазначено в обвинувальному акті), оскільки в силу п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття передбачає визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, дійсне, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, осуд своєї протиправної поведінки. Таких обставинв ході судового розгляду не встановлено.
Визначаючи вид покарання обвинуваченому, суд, окрім наведених вище обставин, також враховує характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, всі відомості про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення проступку, позицію прокурора щодо призначення покарання, і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства та йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 3901 КК України та згідно зі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.01.2023 (кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено після постановлення вказаного вироку, під час іспитового строку).
На переконання суду таке покарання та принцип його призначення за сукупністю вироків, в цьому випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази відеозаписи слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов та клопотання про обрання обвинуваченому до набрання вироком законної сили запобіжного заходу не заявлялись.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 3901 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Згідно зі ст.ст. 71, 72 КК України до цього покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2023 року і призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Речові докази відеозаписи залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
На вирокможе бутиподана апеляційнаскарга доХмельницького апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняпроголошення вироку.Апеляційна скаргаподається черезХмельницький міськрайоннийсуд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя:
