Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/128/24 Справа № 706/1113/20 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2024 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умань Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИЛА
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком, що оскаржується, ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Стороною обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 28.03.2020 близько 17.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул.Вишневій в с.Заячківка, Христинівського району Черкаської області, наближаючись до ділянки заокруглення проїзної частини ліворуч, порушуючи вимоги п.п. 2.9(а), 12.1 Правила дорожнього руху України (далі - ПДР), не вибрав безпечну швидкість руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч та здійснив наїзд на дерево, що в подальшому спричинило загорання транспортного засобу. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці ДТП.
Порушення ПДР водієм ОСОБА_7 , знаходяться у причинному зв`язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 .
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
За цим обвинуваченням ОСОБА_7 був виправданий, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на незаконність рішення суду, через допущенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що в порушення вимог ст.ст. 94, 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, а рішення про невчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 побудував на суперечливих та належно не перевірених доказах. Стверджує, що суд не вказав конкретно чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, окрім того суд не аналізував усі зібрані у справі докази.
Зазначає, що в основу рішення про виправдання ОСОБА_7 суд фактично поклав показання самого обвинуваченого щодо невчинення ним кримінального правопорушення, оскільки не він керував автомобілем у момент ДТП. Разом з тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки, первинним показанням ключового свідка - очевидця подій ОСОБА_10 , який в ході судового розгляду давав детальні показання щодо обставин ДТП. У ході досудового розслідування цей свідок чітко вказував про те, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_7 , однак в подальшому, свідок змінив показання та повідомив, що не пам`ятає кого саме витягував з водійського сидіння.
Також апелянт вказує, що, приймаючи рішення про невинуватість ОСОБА_7 , суд безпідставно визнав недопустимим висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, відповідно до якого ОСОБА_7 перебував на місці водія транспортного засобу. Окрім того згідно з цієї експертизою встановлено, що зазначені в описовій частині тілесні ушкодження, за обставин та в час ДТП під час перебування обвинуваченого на місці водія автомобіля можливі. Допитані в ході судового засідання експерти вказали, що для проведення ситуаційного моделювання використовували аналогічний автомобіль та залучали статистів відповідно до отриманих тілесних ушкоджень та медичну документацію щодо отриманих тілесних ушкоджень особами. Заразом експерти керувалися наказом № 6 від 17.01.1995 та Законом України «Про судову експертизу». Тобто експертами було проведено ситуаційне моделювання, а не слідчий експеримент, як про це зазначив суд першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачений та захисник, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність вироку суду першої інстанції;
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вироку разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 23 КПК суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити всі докази по справі: допитати обвинувачених, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи по справі. Тільки після безпосереднього дослідження доказів суд може послатися на них у вироку, обґрунтовуючи свої висновки.
Відповідно до ч. 1ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту.
Вказані вимоги закону судом належним чином не були виконані, внаслідок чого допущена невідповідність викладених у виправдувальному вироку висновків фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про невинуватості обвинуваченого.
Суд першої інстанції визнаючи невинуватим та виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, виходив з того, що висунуте обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з вищезазначеним висновком районного суду з огляду на таке.
Як слідує із змісту вироку, місцевий суд дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, фактично обмежився їх перерахунком, не давши їм відповідної правової оцінки, як того вимагає ст.94 КПК України та не навівши мотиви, з яких відкидає докази обвинувачення, чим порушив вимоги ч.3 ст.374 КПК України, якою регламентовано вимоги до мотивувальної частини виправдувального вироку.
Провівши повторне дослідження доказів, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, апеляційний суд прийшов до переконання, що висновки суду першої інстанції, які покладено в основу ухвалення виправдувального вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та містять істотні суперечності.
Визнаючи ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, суд не прийняв до уваги докази сторони обвинувачення, безпідставно визнавши їх недопустимими, а висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, побудував на нез`ясованих належним чином фактичних обставинах кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає встановленим, що ОСОБА_7 28.03.2020 близько 17.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул.Вишневій в с.Заячківка, Христинівського району Черкаської області, наближаючись до ділянки заокруглення проїзної частини ліворуч, порушуючи вимоги п.п. 2.9(а), 12.1 ПДР, не вибрав безпечну швидкість руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч та здійснив наїзд на дерево, що в подальшому спричинило загорання транспортного засобу. Внаслідок даної ДТП пасажир автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці ДТП. Порушення ПДР водієм ОСОБА_7 , знаходяться у причинному зв`язку з ДТП та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 .
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Ці висновки апеляційного суд підтверджуються сукупністю зібраних стороною обвинувачення доказів.
Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, не визнав. Пояснив, що 28.03.2020 він був у с. Заячківка у ОСОБА_11 . У цей день вживав спиртні напої. Згодом до будинку зайшов ОСОБА_9 та просив відвести його додому. Він відмовився, оскільки вживав спиртні напої. ОСОБА_9 попросив ключі від автомобіля та сказав, що поїде сам. ОСОБА_11 запропонувала їхати разом з ним. ОСОБА_9 є його дядьком та рідним братом його матері, якій належить автомобіль. За кермом автомобіля був потерпілий, він - на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_11 на задньому. По дорозі, рухаючись на гору та повертаючи, він почув ззаду удар, автомобіль знесло на обочину та врізався в дерево. Далі нічого не пам`ятає, до тями прийшов в кареті швидкої допомоги по дорозі до лікарні.
Допитаний в суді першої та апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10 пояснив, що 28.03.2020 він працював на городі. В другій половині дня почув сильний удар, побіг в ту сторону де було чути удар. Затим побачив, що автомобіль врізався в дерево та загорівся. Автомобіль стояв праворуч від дороги до нього передньою частиною. З-під капоту автомобіля йшов вогонь та дим. Йому було відомо, що даний автомобіль належить ОСОБА_7 і те, що в нього стосунки із ОСОБА_11 . Коли він підбіг до автомобіля. пасажири ще перебували в салоні автомобіля. Він прийняв рішення допомогти та почав витягувати людей з салону автомобіля. В салоні було троє людей: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 . Через певний час до нього приєднався його син та інші люди. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 перебували в автомобілі на передніх сидіннях, хто на якому місці не пам`ятає. Бокове скло в автомобілі були тоноване, а лобове скло в диму, тому він не розібрав хто саме де сидів в автомобілі. Він особисто витягнув з автомобіля ОСОБА_9 . Разом з місцевим фельдшером почали надавати йому допомогу, робити штучне дихання, згодом виявилося, що він вже був мертвий. Коли з автомобіля витягували ОСОБА_7 , той був без свідомості, а потім прийшов до тями. Крім цього він також допоміг жінці вийти з автомобіля. Вона була при свідомості і сиділа в салоні автомобіля ззаду. Пізніше приїхала поліція, швидка допомога, пожежники.
Ці показання свідка безпосередньо не доводять винуватість обвинуваченого. Разом з тим, апеляційний суд не оцінює з огляду на положення ч.4 ст.95 КПК, показання свідка, що ним дані під час досудового розслідування.
Свідок ОСОБА_11 , яка є близькою особою обвинуваченому і перебувала на момент ДТП в автомобілі, на підставі ст.63 Конституції України відмовилась від дачі показань.
Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 не спростовують обвинувачення, адже в апеляційному суді досліджено письмові докази, які були предметом безпосереднього дослідження судом першої інстанції, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 .
Відповідно до протоколу огляду місця ДТП від 28.03.2020 зі схемою, ілюстративною таблицею та фотознімками було оглянуто та зафіксовано місце ДТП, яке знаходиться в межах населеного пункту перехрестя вулиць Вишнева та Миру с. Заячківка.
Згідно з протоколом огляду транспортного засобу від 10.04.2020, оглянуто автомобіль ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виявлено пошкодження цього автомобіля.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 05-7-02/137 від 30.03.2020, смерть ОСОБА_9 настала в результаті поєднаної травми з залученням численних ділянок тіла: закритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток черепа з крововиливами під м`які мозкові оболонки; закритої тупої травми органів грудної клітки та грудного відділу хребта; множинних двосторонніх переломів ребер, перелому грудини; забоїв легень, перелому грудного відділу хребта; двостороннього гемотораксу; закритої тупої травми органів черевної порожнини; множинних розривів печінки, крововиливів навколониркову клітковину правої нирки з гемоперітонеумом (накопичення крові в черевній порожнині). Поєднана травма в своєму перебігу ускладнилась розвитком травматичного геморагічного та спінального шоку.
Вказані ушкодження утворились в результаті дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 28.03.2020) і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_9 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.
При судово-медичній (токсикологічній) експертизі у доставленому зразку крові трупа ОСОБА_9 , виявлено: етанол в кількості 1.91г/дм3 (проміле), що на момент смерті у людини з середньою стійкістю до алкоголю могло відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеню тяжкості.
Враховуючи дані судово-медичної експертизи трупа, обставини вказані в постанові та протоколі огляду транспортного засобу від 10.04.2020, експертом зазначено, що утворення вищевказаних тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 за обставин та в час ДТП, зазначених в описовій частині постанови, під час перебування ОСОБА_9 на місці переднього пасажира автомобіля (на передньому пасажирському сидінні) не виключається.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-01/391 від 26.06.2020, у ОСОБА_7 , виявлено струс головного мозку, множинні садна обличчя, садна поперекової ділянки справа, садна обох колінних суглобів, перелом 6-го ребра зліва по передньо-пахвинній лінії. Ці тілесні ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові, і відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості та легких тілесних ушкоджень. Утворення, виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, за обставин та в час ДТП, зазначені в описовій частині постанови, під час перебування останнього на місці водія автомобіля, можливе.
Як слідує з листа головного лікаря КНР «Христинівська центральні районна лікарня» ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння (висновок від 28.03.2020 № 20).
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 11004/20-52 від 31.08.2020, величина швидкості руху автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ, яка відповідає витратам кінетичної енергії на утворення деформацій кузовних деталей автомобіля і на подолання сил опору на переміщення автомобіля у стані бокового зносу на відстані слідів юзу становить 44…52 км/год.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 11002/20-52 від 31.08.2020, дії водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS, д/н НОМЕР_1 регламентувались вимогами п. 12.1 ПДР. Максимальна величина швидкості автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ на заокругленні за умовами збереження поперечної стійкості становить 41…44 км/год. Технічна можливість уникнення досліджуваної ДТП для водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENСЕ полягала у врахуванні дорожньої обстановки, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати транспортним засобом згідно вимог п.12.1 ПДР. В діях водія автомобіля ЗАЗ-DEAWOO SENS вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 ПДР. Вказані невідповідності знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) № 04-01/25 від 18.09.2020 на підставі вивчення наданих медичних документів, беручи до уваги дані проведеного ситуаційного моделювання та з метою відповіді на поставлені в постанові питання, встановлено, що з урахуванням відомих обставин ДТП, описаних тілесних ушкоджень, результатів проведеного ситуаційного моделювання, на момент ДТП, яка відбулась 28.03.2020 близько 17.40 год. на автодорозі по вул. Миру в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, на місці водія транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував ОСОБА_7 . Також експерти вважали, що на момент цього ДТП на місці пасажира переднього сидіння транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував ОСОБА_9 ; на місці пасажира заднього сидіння цього транспортного засобу перебувала ОСОБА_11 .
Апеляційний суд безпосередньо експертів: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не допитував, тому свої висновки їхніми показаннями не обґрунтовує.
Водночас, апеляційний суд не вбачає істотних порушень під час призначення та проведення вищевказаних експертиз, в тому числі і комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, котрі вплинули чи могли б вплинути на висновок експертів.
Колегія суддів вважає, що висновки цієї та інших експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованим та досвідченим експертом, на підставі наданих йому матеріалів.
Враховуючи позицію Верховного Суду викладену в постанові від 10.08.2023 у цьому кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про недопустимість висновку експертів № 04-01/25 від 18.09.2020, з огляду на положення статей 86, 87 КПК такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Як видно з наявного в справі висновку комісійної судово-медичної експертизи №04-01/25 від 18.09.2020, комісії експертів для здійснення дослідження були надані документи: висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_7 № 05-7-01/391 від 26.06.2020; висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 № 05-7-01/137 від 30.03.2020; медична карта стаціонарного хворого №1214 із КНП «Христинівська ЦРЛ» ОСОБА_7 ; п`ять оглядових рентгенограм грудної клітини та черепа ОСОБА_7 без зазначення назви лікувального закладу № 2243, 2242; фотокопію відповіді КНП «Христинівська ЦРЛ»; протокол огляду місця події від 18.03.2020 року; лист-відповідь від КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» наступного змісту: «... на наданих рентгенограмах органів грудної клітки в прямій проекції від 29.03.2020 та від 13.04.2020 переконливих ознак кісткових травматичних змін не візуалізовано...». Цей лист було отримано у відповідь на лист-прохання надати лише роз`яснення рентгенівських знімків органів грудної клітини ОСОБА_7 на предмет наявності чи відсутності ознак кістково-травматичних змін кісток черепа, долучених в додатках до цього листа самими експертами. Жодних даних про використання при дослідженні додаткових документів, отриманих на самостійний запит з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 не містить, а звернення експертів щодо медичного роз`яснення із наданням для цього власних уже наявних матеріалів не є запитом на витребування додаткової медичної документації. Як і не є новими вихідними даними з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» отримана на такий лист відповідь.
Крім цього, визнаючи недопустимим висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 суд першої інстанції виходив також з того, що експертами було проведено слідчу дію - слідчий експеримент, що виходить за межі їх компетенції та призвело до порушення права ОСОБА_7 на захист.
Аналізуючи вказані доводи, апеляційній суд вважає безпідставними такі висновки суду та звертає увагу, що ситуаційне моделювання як метод дослідження ситуацій, не є слідчою дією та включає в себе побудову моделі реальної ситуації і проведення за її допомогою різноманітних експериментів. Ситуаційне моделювання виступає, з одного боку, як форма пізнавальної діяльності, з іншого - як метод пізнання, а побудована модель ситуації є своєрідним систематизатором, накопичувачем інформації про подію.
При цьому в ході здійсненого в межах виконання зазначеної експертизи моделювання, комісія експертів виходила з вихідних даних, які надав слідчий, зокрема про кількість осіб в автомобілі, про тілесні ушкодження, отримані учасниками ДТП і саме з цих даних було зроблено висновки про те, що ОСОБА_9 перебував в автомобілі на місці пасажира переднього сидіння, а ОСОБА_7 - на місці водія.
Водночас, будь-яких даних про те, що в ході проведення комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 було здійснено слідчий експеримент та якимось чином порушено право ОСОБА_7 на захист, матеріали справи не містять.
У цьому випадку відсутні достатні підстави вважати, що висновок експерта № 04-01/25 від 18.09.2020 є необґрунтованим, неналежним чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності, а тому висновок суду про недопустимість цього доказу із зазначених мотивів є безпідставним.
Враховуючи вказане, апеляційний суд вбачає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, як на підставу для ухвалення виправдувального вироку, на відсутність достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 та вичерпання можливості їх отримання.
Встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини кримінального провадження спростовують висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК та безпідставність його виправдування.
Зокрема, оцінюючи зібрані докази в даному кримінальному провадженні за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілому.
Заразом апеляційний суд враховує, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.ч. 2 та 4 ст. 17 КПК, які передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним в його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
У даному випадку значущим є встановлення, котра особа перебувала за кермом вищевказаного автомобіля, оскільки стороною обвинувачення встановлено, що цією особою є ОСОБА_7 , у той же час, стороною захисту це заперечувалось та зазначалось, що цією особою є потерпілий ОСОБА_9 .
Водночас, апеляційний суд вважає, що версія сторони захисту щодо перебування загиблого потерпілого ОСОБА_9 на місці водія є неспроможною, оскільки спростовується вищевказаним висновком комісійної судово-медичної експертизи №04-01/25 від 18.09.2020, де вказано, що саме ОСОБА_7 перебував на місці водія транспортного засобу ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП.
Цебто,попри аргументисторони захисту,апеляційний судвизнає належнимцей висновокяк доказна підтвердженнявстановлених судомобставин,адже експертипідтвердили перебування ОСОБА_7 на місціводія автомобіляв моментДТП танапроти виключилиможливість перебуванняна місціводія вмомент зіткненняавтомобіля зперешкодами потерпілого ОСОБА_9 ,вказавши,що останнійперебував на момент цього ДТП на місці пасажира переднього сидіння транспортного засобу.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 поза розумним сумнівом доведено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про необхідність скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК та ухвалення нового обвинувального вироку, є обґрунтованими.
При вирішенні питання про призначення обвинуваченій покарання апеляційний суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також апеляційних вимог.
Обставини, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
При обрані виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності до ст. 65 КК, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, відноситься до тяжкого необережного злочину; особу обвинуваченого ОСОБА_7 , яка є раніше несудимим, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК, у виді позбавлення волі в межах санкції цього закону України про кримінальну відповідальність, проте не в максимальному розмірі, як про це просив прокурор в апеляційній скарзі, виходячи з наведених відомостей про особу обвинуваченого. Також ОСОБА_7 потрібно призначити додаткове покарання у максимальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням суспільно небезпечних наслідків, які настали внаслідок вчиненого злочину, та обставини, що обтяжує покарання.
Таке покарання, на переконання колегії суддів, є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості або суворості.
Цивільний позов не заявлено.
Відповідно до ст. 124 КПК процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 9806,40 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.
Відповідно до ст. 100 КПК речовий доказ, автомобіль марки ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання до Христинівського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, необхідно повернути власнику.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 410, 411, 413, 418, 420 КПК колегія суддів,
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 - скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання.
Зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом з 15 квітня 2020 року по 29 вересня 2020 року, виходячи з такого їх співвідношення три дні цілодобового домашнього арешту відповідає одному дню позбавлення волі.
Стягнути із ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 9 806,40 грн. на користь держави.
Речові докази: автомобіль марки ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на зберігання до Христинівського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, - повернути власнику.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
