Справа № 490/11593/24
н/п2-з/490/174/2024
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2024 року до Центральногорайонного судум.Миколаєва надійшовпозов ОСОБА_3 ,який звернувся до суду з позовом до відповідача , в якому просив розірвати дооговір № 200122-14 від 20 січня 2022 року про поставку обладнання , укладений між сторонами, стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 102 519,95 Євро, з якої 30 000 Євро авансу, виданого відповідачу на забзезпечення виконання вказаного Договору, 69980,22 Євро- пеня згідно п.11.3 Договру, 2539,73 грн Євро - проценти згідно ст. 625 ЦК України. .
Однгочасно з подачею позову надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 490/11593/24 шляхом накладення заборони на проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження об`єкта речових прав: нежитлове приміщення, загальною площею 50,1 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 860634832218.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 року для розгляду заяви про забезпечення позову визначено головуючого суддю Гуденко О.А.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Так, у провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває справа № 490/11593/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.12.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Гуденко О.А. та призначено до розгляду .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів призведе до неефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позовних вимог у справі.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Також судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ , напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» (national authorities enjoy a certain tag6 of appreciation) з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, general interest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality)«справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
При розгляді питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача , на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у даній справі, зокрема, є сума коштів, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь у розмірі 102 519,95 Євро, з якої : 30 000,00 Євро - аванс виданий відповідачу на забезпечення виконання договору : 69 980,22 Євро - пеня згідно п.11.1 Договору : 2 539,73 Євро - проценти, за невиконання до договору №200122-14 від 20.01.2022 року про поставку обладнання та виконання робіт з монтажу холодильної техніки, який укладено між сторонами у справі.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яка наявна в матеріалах справи, слідує, що відповідачу у цій справі ОСОБА_2 на праві власності з 29.08.2019 року належить нежитлове приміщення, загальною площею 50,1 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 860634832218.
Зважаючи на зміст та обсяг позовних вимог накладення арешту та заборону на проведення будь-яких реєстраційних дій з приводу відчуження об`єкта речових прав на зазначене нежитлове приміщення є видом забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позовними вимогами. Невжиття таких заходів може зробити неефективним виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
За такого заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити .
Накласти заборону на проведення будь-яких реєстраційних дій щодо відчуження нежитлового приміщення, загальною площею 50,1 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 860634832218, що належать ОСОБА_2 .
Направити ухвалу до виконання до Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) , адреса знаходження: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Артилерійська, 18) та надати заявнику для пред`явлення до виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Інформація про сторони:
Стягувач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
Боржник ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
Суддя Гуденко О.А.
