Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1382/24 пров. № А/857/20801/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді:Запотічного І.І.,
суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року (суддя Остап`юк С.В., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі №300/1382/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
26.02.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду рапортів про звільнення з військової служби та зобов`язання звільнити з військової служби відповідно до підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 25.12.2023 та вирішити питання про його звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, 12.03.2020 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.
Відповідно до наказу начальника загону від 27.02.2023 №87-ОС Про особовий склад позивач прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 26 лютого 2023 року, та наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, наказом Про особовий склад від 19.06.2023 №317-ОС позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії водієм відділення забезпечення прикордонної протитанкової застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувся із рапортами та відповідними документами від 14 листопада 2023 року, від 25 грудня 2023 року та від 31 січня 2024 року про звільнення його з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою матір`ю.
Разом з тим, листом відповідача від 27.11.2023 №12/33987/23-Вн у задоволені рапорту позивача відмовлено, оскільки документи, які долучені до рапортів не підтверджують необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 . Також, листом від 11.01.2024 №08/1822/24-Вн у задоволені рапорту позивача відмовлено, оскільки документи, які долучені до рапортів не підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Окрім цього, листом від 12.02.2024 №08/9205/24-Вн повідомлено, що оскільки позивач звертався з рапортом про звільнення з військової служби, відповідь була дана встановленим порядком, відповідно керуючись статтею 8 Закону України Про звернення громадян розгляд рапорту припинено.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірним питанням у межах розгляду цієї справи, з врахуванням змісту заявлених, є право позивача на звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його хворою матір`ю.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 3 частини 12 статті 26 даного Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Як переблачено частиною 7 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" Указом Президента України за № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі Положення), відповідно до пункту 2 якого громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Як передбачено пунктами 233, 234 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 матір позивача, яка проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю 2-ї групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 від 12.12.2023.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 474930 ОСОБА_2 отримала 2-гу групу інвалідності з 26.09.2023, їй заборонена важка фізична праця. Згідно з висновком лікарської консультативної комісії за № 399 від 31.10.2023 ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
Також відповідно до акту встановлення факту здійснення догляду за № 08/11-11/22 від 18.01.2024, комісією Верховинської селищної ради здійснено вихід та проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2-ї групи, нездатна до самообслуговування та пересування, потребує постійного стороннього догляду. Такий догляд може надавати позивач, так як вони проживають разом, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Під час обстеження встановлено, що інших осіб з числа рідних ОСОБА_2 , які б могли надавати їй щоденний догляд немає. Вказані обставини, також, підтверджуються довідкою Верховинської селищної ради за № З-87 від 18.01.2024.
Окрім того, в довідці Верховинської селищної ради за № З-87 від 18.01.2024 зазначено, що чоловік ОСОБА_2 перебуває на службі у Збройних силах України. Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 19.05.2023 ОСОБА_3 чоловік ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю 3-ї групи.
Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поданими позивачем документами доведено наявність у нього хворої матері, яка потребує постійного догляду та відсутність інших членів сім`ї, які можуть здійснювати за нею такий догляд, що спростовує заперечення відповідача проти позову, а відтак наявні підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним способом, за встановлених обставин, є визнання протиправною відмову відповідача щодо звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача від 25.12.2023 та вирішити питання про його звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з врахуванням висновків суду про те, що позивач, має право на звільнення з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Зважаючи на все викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року у справі № 300/1382/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга
