24.01.2025 Справа № 756/12092/24
УКРАЇНА
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
_______________________________________________________________________
Унікальний № 756/12092/24
Провадження №2/756/829/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Загороднюк В.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з чоловіком є власниками квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер у м. Карлові Вари Чеської Республіки, у зв`язку з чим позивач звернулась до приватного нотаріуса з метою отримання спадщини після смерті чоловіка, проте отримала відмову з посиланням на наявність накладеного арешту на спадкову квартиру.
Як зазначає позивач, арешт накладено постановою ВДВС Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, при цьому на примусовому виконанні у відділі будь-яких виконавчих проваджень стосовно позивача не перебуває.
На підставі викладеного, позивач просить зняти арешт та скасувати обмеження, що містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис 2272205 від 09.08.2005 про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони його відчуження, внесений на підставі постанови ВДВС Дарницького районного управління юстиції м. Києва №391/2 від 30.06.2005.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.11.2024, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Відзиву на позов не надав, явку представника не забезпечив.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого 23.05.2000 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., що також підтверджується інформаційною довідкою КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.07.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 виданим 26.02.2024 відділом РАЦС м. Карлові Вари, Чеська Республіка. Дружина - ОСОБА_1 .
З відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. від 10.09.2024 убачається, що видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка не убачається можливим внаслідок наявності накладеного арешту на спадкову квартиру.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №394281504 від 10.09.2024, на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №391/2 від 30.06.2005. Запис містить інформацію щодо власника нерухомого майна, яким записано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно відповіді Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.09.2024, позивачу повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі будь-яких виконавчих проваджень стосовно позивача не перебуває.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу своїх порушених прав, посилався на те, що йому на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт. Позивач зазначав, що на примусовому виконанні у відділі виконавчої служби виконавчі провадження щодо нього не перебувають.
За змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.
Відповідно до абз. 6 ч.3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка діяла на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.
Аналогічні положення містяться і у ст. 56 чинного Закону України «Про виконавче провадження».
Так, у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18 (провадження №61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).
Таким чином, виходячи з вище викладеного, позивач не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34968768, м. Київ, Костянтина Заслонова, 16) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: Олексій ДИБА
