Номер провадження: 22-ц/813/809/25
Справа № 947/38633/21
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2025 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: Одеська міська рада про визнання незаконними дій, зобов`язання не чинити перешкоди та стягнення витрат, та за позовом третьої особи Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання припиненим права власності, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Васильків О.В. 14 листопада 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого було збільшено, до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про:
- визнання незаконними дій Київської районної адміністрації Одеської міської ради зі знесення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язання Київської районної адміністрації Одеської міської ради не чинити ОСОБА_1 перешкоди у відновленні нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірах та об`ємі, позначених у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ОД142163162019 від 11.11.2016 року та в технічному паспорті від 02.07.2018 року;
- стягнення з Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь Абделвахед Лани 703757,00 грн. витрат, пов`язаних з відновленням нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 22.06.2018 року позивач придбала нежитлове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Двічі, 01.08.2018 року та 05.09.2018 року, виконавчий орган місцевого самоврядування (Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради) вимагав від ОСОБА_2 демонтувати спірне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вважаючи його тимчасовою спорудою. На ці вимоги колишній представник власника нерухомості повідомив місцеві органи, що майно, яке він вимагає знести, є нерухомістю, право власності на яке належним чином зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і адресою цього майна є: АДРЕСА_1 . 11.10.2021 року, незважаючи на проінформованість місцевої влади про правову приналежність спірного майна, КУ «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради» вимагала дозвільні документи для розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 . Не дивлячись на те, що вказано установа вимагала документи у невідомої особи, колишній власник спірного майна - ОСОБА_3 , втретє повідомив місцевий орган про правовий статус та належну адресу спірного майна. 28.10.2021 року працівники Київської районної адміністрації Одеської міської ради в супроводі співробітників комунальної установи «Муніципальна варта» повністю зруйнували згадане нерухоме майно. Демонтувавши майно позивача, відповідач діяв непослідовно, непрозоро та порушивши вимогу мінімізації ризику помилок. Київська районна адміністрація Одеської міської ради не здійснила жодних дій для того, що зв`язатися з власником спірного нерухомого майна та отримати необхідні пояснення та докази, які, якщо б були отримані відповідачем, могли б не допустити руйнування майна.
Третя особа - Одеська міська рада, у своїй позовній заяві посилається на незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, якого фактично не існує (знищено внаслідок пожежі), а саме нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до незаконного зайняття земельної ділянки комунальної власності. При цьому представник Одеської міської ради зазначає, що ухвала суду, яка стала підставою для первісної державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірний об`єкт, наразі скасована. Відтак, подальші відчуження вказаного об`єкту є незаконними. Сама по собі реєстрація права власності є лише моментом, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (зокрема, фактичне існування самої речі). Наявність запису про право власності, тобто лише титулу, не свідчить про наявність такого права за відсутності речі. Таким чином, оскільки об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , було знищено, то в силу приписів ст. 349 ЦК України право власності на такий об`єкт вважається припиненим, а відповідний розділ державного реєстру прав на вказаний об`єкт нерухомого майна має бути закритим. Наявність незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт, якого фактично не існує, порушує права та інтереси Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, та перешкоджає останній розпоряджатись належним їй майном.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Позовні вимоги Одеської міської ради - задоволено.
Визнано припиненим з 08.11.2020 року право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено порядок виконання рішення суду, відповідно до якого воно є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 43,2 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та закриття розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1154768351101).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги апелянта задовольнити, а у задоволенні позову Одеської міської ради відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, декларація про готовність об`єкту до експлуатації є окремою та достатньою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно. Така декларація не була оскаржена чи скасована, тому підстави для реєстрації за ОСОБА_2 права власності існували та були належними на момент такої реєстрації. Крім того, посилання Одеської міської ради на акт про пожежу за адресою: АДРЕСА_3 , не свідчить про знищення спірного об`єкту та не може бути підставою для припинення права власності, оскільки після цієї дати, а саме 11.10.2021 року виконавчий орган Одеської міської ради - Київська районна адміністрація ОМР видала розпорядження №574-01р про демонтаж спірного майна. Таким чином, спірне нерухоме майно існувало й після подій, на які посилається Одеська міська рада. Враховуючи добросовісну поведінку ОСОБА_1 в процесі набуття спірного майна у власність, а також недотримання державними органами принципу «належного урядування» у процесі його будівництва, та відсутність справедливої компенсації за втрачене майно, захід, який у своєму позові Одеська міська рада просить застосувати та який призведе до позбавлення правомочностей права власності, покладатиме на апелянта індивідуальний і надмірний тягар, що становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. Попри те, що у своєму позові Одеська міська рада обґрунтовує свої вимоги знищенням спірного майна внаслідок пожежі, яка сталася 07.11.2020 року, сам факт пожежі, в контексті цього позову, не може бути обставиною, яка порушує права позивача. Таким чином, звернувшись 06.09.2022 року з позовом до ОСОБА_1 , Одеська міська рада пропустила встановлену законом трирічну позовну давність.
Сторони про розгляд справи на 11.02.2025 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились представник ОСОБА_1 , представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради та представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи,11.11.2016 року в УДАБК Одеської міської ради було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності - Одеська область, Київський район, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 84/1, Реконструкція нежитлового приміщення без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані. Замовник - ОСОБА_2 (т.1 а.с.31-33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т.1 а.с.43).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.04.2018 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З.В., спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частку у спадщині, її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/2 частку у спадщині. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із нежитлового приміщення №84/1, розташованого за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, яке належало померлій на праві приватної власності на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 року у цивільній справі №520/14998/16-ц. Право власності було зареєстровано 25.01.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 78805102 від 25.01.2017 року, номер запису про право власності: 18695226. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1154768351101 (т.1 а.с.26).
22.06.2018 року ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі довіреностей, та ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. (т.1 а.с.35-36).
Відповідно до вказаного договору, продавці ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передають у власність (продають), а покупець ОСОБА_1 приймає в особисту приватну власність (купує) нежитлове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
01.08.2018 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради видало Вимогу (припис) № 001634 про демонтаж тимчасової споруди на ім`я ФОП ОСОБА_2 , з якого вбачається, що споруда, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлена з порушенням Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в місті Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2023 року № 3961-VІ, та чинного законодавства України. На підставі вищевикладеного, тимчасова споруда за вказаною адресою підлягає демонтажу згідно розділу 16 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в місті Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2023 року №3961-VI (т.1 а.с.34).
У відповідь на вказане повідомлення, представник ОСОБА_2 02.08.2018 року направив лист, яким повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Однак, ще до своєї смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 стала власником нежитлового приміщення площею 43,2 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1 (перехрестя з АДРЕСА_2 ), про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №78805102 від 25.01.2017 року. Тому, звільнення та демонтаж майна, про яке йдеться у вищевказаних листі та приписі стосується власності особи, правомочності якої гарантовані та захищаються Конституцією України. У зв`язку з викладеним та для врегулювання спірних відносин, запропоновано звернутися до спадкоємців померлої ОСОБА_2 (т.1 а.с.37-38).
04.09.2018 року Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради видало Припис № 013370 на ім`я ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 30.08.2018 року №390 «Про демонтаж тимчасових споруд» тимчасова споруда (пересувна тимчасова споруда) за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає демонтажу. В зв`язку з цим необхідно демонтувати тимчасову споруду у строк до 07.09.2018 року (т.1 а.с.39).
У відповідь на вказаний припис представник ОСОБА_2 повторно 05.09.2018 року направив лист, яким повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, та звернув увагу, що вказана споруда насправді є об`єктом нерухомості з адресою знаходження: АДРЕСА_1 , та в даний час цей об`єкт нерухомості належить на праві власності фізичним особам (т.1 а.с.40).
08.10.2021 року АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» направило фізичній особі ОСОБА_1 повідомлення №1770 про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та укладення Додатків (не публічних), згідно з яким 11.10.2021 року (дата підписання додатків) фізична особа ОСОБА_1 було приєднано до умов Договору, та з цієї ж дати Сторонами укладено не публічні Додатки, що регулюють організаційні та технічні особливості розподілу електричної енергії, також відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 (т.1 а.с.19).
11.10.2021 року Комунальна установа «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської міської ради» направила невідомому Суб`єкту господарювання Повідомлення №120053, згідно з яким, в результаті інвентаризації було встановлено факт розміщення тимчасової споруди (пересувної тимчасової споруди, групи тимчасових споруд, групи пересувних тимчасових споруд) за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаним повідомленням зазначено про необхідність надати документи, які є підставою для розміщення тимчасової споруди (пересувної тимчасової споруди, групи тимчасових споруд, групи пересувних тимчасових споруд), а саме паспорт прив`язки та договір на право тимчасового користування місцями для розміщення ТС у термін до 12.10.2021 року (т.1 а.с.41).
З Розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2021 року №547-01р «Про демонтаж незаконно розміщеного об`єкту на земельній ділянці (тротуарі) навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 » вбачається, що комісією у складі представників Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради та Київської районної адміністрації Одеської міської ради 11.10.2021 року було здійснено обстеження за адресою: земельна ділянка (тротуар) уздовж АДРЕСА_2 .
В ході обстеження зафіксовано, що за вищевказаною адресою розташовано незаконно розміщений об`єкт з металевого профілю (фотофіксація додається).
Документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою на якій встановлено об`єкт, відсутні, земельна ділянка належить територіальній громаді м. Одеса.
З інформації представника Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради встановлено, що дані про видачу містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкту будівництва за даною адресою у Департаменті не зареєстровані.
За результатами обстеження було складено відповідний акт від 11.10.2021 року.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №38 від 10.12.2020 року «Про організацію заходів з демонтажу незаконно розміщених об`єктів, споруд та елементів на території міста Одеси» та п. 2.5 «Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженим рішенням Одеської міської ради №1934-VІІ від 26.04.2017 року, Київська районна адміністрація Одеської міської ради ухвалила розпорядження демонтувати самовільно встановлений об`єкт з металевого профілю, на тротуарі, уздовж вулиці Люстдорфська дорога, навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а.с 18).
З листа ОСББ «Філатова 1» №1/23 від 24.11.2023 року вбачається, що на розі АДРЕСА_2 , а саме по АДРЕСА_4 дорога, було розташоване нежитлове приміщення №84/1, яке знаходилось безпосередньо перед багатоквартирним житловим будинком, який (будинок) має адресу: АДРЕСА_2 . Управління, утримання і використання майна багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до 01.10.2019 року здійснював ЖКС «Вузівський». Після 01.10.2019 року обслуговування будинку здійснює ОСББ «Філатова 1». Існування підключення до комунікацій будинку згаданого нежитлового приміщення до передачі на баланс будинку підтверджують. У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до ОСББ «Філатова-1» із проханням про поновлення надання доступу до інженерних мереж будинку у зв`язку зі зміною власника об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . ОСББ підготувало та направило до Інфоксводоканалу листа від 25.10.2021 року про те, що не заперечує проти підключення зазначеного об`єкта до комунікацій (т.1 а.с.25).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 23.08.2022 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2942, виданого 22.06.2018 року, видавник: Іллічова Н.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (т.2 а.с.40-45).
При цьому відкриття розділу та реєстрація об`єкту нерухомого майна відбулась на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 року у справі №520/14998/16-ц, а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142163162019, виданий 11.11.2016 року, видавник: Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в листі від 22.10.2022 року №01-8/216вх повідомило, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності наявна інформація щодо реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року № ОД142163162019 на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 або будь-яка інша особа до Управління щодо реконструкції, капітального ремонту чи нового будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2020 року по теперішній час не звертались. Згідно даних містобудівного кадастру Одеської міської ради станом на 22.02.2022 року встановлено, що Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради не видавалися містобудівні умови та обмеження для проектування вищезазначеного об`єкта. Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, відсутня реєстрація дозвільних документів за вказаною адресою. Документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою за вказаною адресою, також відсутні.
Одночасно, з листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07.10.2022 року № 01-11/1308 (від 10.10.2022 року вх. № 01-8/216-вх) вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.12.2006 року №571/06, який зазначений у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року № ОД142163162019 як документ, що надає право на виконання будівельних робіт, був виданий ОСОБА_7 на реконструкцію кв. АДРЕСА_5 . Таким чином, дані, зазначені в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року №ОД142163162019, є недостовірними. На підставі вищезазначеного, реєстрація декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року №ОД 142163162019 підлягає скасуванню (т.2 а.с.106-108).
З листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07.10.2022 року №01-11/1308 вбачається, що в журналах реєстрації дозволів інспекції ДАБК м. Одеси, дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться. В журналі реєстрації дозволів інспекції ДАБК м. Одеси зареєстрований наступний дозвіл:
- №571/06 від 06.11.2006 року - реконструкція кв. АДРЕСА_5 , замовник - гр. ОСОБА_8 (т.2 а.с.109).
З наданих ГУ ДСНС України в Одеській області матеріалів по пожежі 07.11.2020 року вбачається, що 07.11.2020 року комісією був складений Акт про пожежу, а саме комісія в складі: провідного інспектора Київського РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області ст. л-т с.н.з. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , менеджер ТОВ «Південний Трейд», ОСОБА_11 орендар кіоску «Шаурма», склала цей акт про пожежу, що виникла 07.11.2020 року о 23:55 на об`єкті кіоск за адресою: АДРЕСА_3 , орендар ТОВ «Південний Трейд», кіоск «Шаурма». Пожежу виявлено 07.11.2020 року о 23:57 год. перехожими. Пожежею знищено - кіоск «Шаурма» загальною площею 21 кв.м. та майно, а саме: 1-кавомашина, 1-апарат кури гриль, 2-апарата шаурим, 2-тостера, 1-мікрохвильова, НОМЕР_3 , 1-апарат приготування картоплі фрі, 1-холодильник з продукцією. Кіоск ТОВ «Південний Трейд2 загальною площею 21 кв.м. та майно, а саме: кондиціонер, 2-плазмових телевізора, сейф з готівкою, 2- комп`ютера, 1-монітор, 2-сканера, 1-термапринтер, 1-конденційний обігрівач, 2-стола, 10-стільців, 1-стіійка каси, 1-холодильник з продукцією, лотерейні білети (т.2 а.с.153).
В судовому засіданні 28.04.2023 року судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_9 - посадову особу ДСНС, яка склала Акт про пожежу від 07.11.2020 року, яка пояснила суду, що виклик стався вночі, та коли пожежники приїхали на пожежу, нікого з власників не було, вони з`явились вранці. Адресу об`єкта, на якому сталася пожежа, було встановлено з наданих документів. Після гасіння пожежі залишився лише газовий балон, приміщення вигоріло дотла, постраждали сусідні об`єкти: один з МАФів, зупинка транспорту, вивіска салону, вигоріле приміщення було з пластику, бетону не було. Об`єкт знаходився перед ОСОБА_12 . Інші підписанти акту - власники приміщень, люди, які дали документи.
Також в судовому засіданні 03.07.2023 року судом було допитано свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що займався торгівлею в кіоску «Шаурма» на пл. Толбухіна, однак на час пожежі приблизно 3 роки тому вже не здійснював там діяльність. Коли приїхав, там уже все згоріло, кам`яного фундаменту не було, вагонка згоріла, потрібно було все ремонтувати, наслідки пожежі бачив, коли їхав по дорозі до інспектора.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі, зокрема, знищення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.
Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що спірний об`єкт, який на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року належав на праві власності ОСОБА_1 , та об`єкт, що був знищений в результаті пожежі 07.11.2020 року, а також об`єкт, який був повністю демонтований 28.10.2021 року на підставі відповідного розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради - є одним і тим самим об`єктом, і доказів іншого апелянтом не надано. Зазначення різних адрес, зокрема: АДРЕСА_2 , або АДРЕСА_3 , або АДРЕСА_1 , пов`язане виключно зі складнощами у визначенні місця розташування об`єкта без надання правовстановлюючих документів.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 придбала у власність об`єкт нерухоме майно - нежитлове приміщення, що належало попереднім власникам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право на спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , право власності якої на спірний об`єкт було зареєстровано на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 року у справі №520/14998/16-ц, а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД142163162019, виданий 11.11.2016, видавник: Управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.
Таким чином, первісна реєстрація права власності з відкриттям розділу на спірний об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення, площею 43,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , - була здійснена на підставі затвердженої ухвалою Київського районного суду м. Одеси мирової угоди від 21.12.2016 року в справі №520/14998/16-ц, а також декларації про готовність об`єкта до експлуатації, ОД142163162019 від 11.11.2016 року.
Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 02.07.2019 року у справі №520/14998/16-ц апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханбер Трейд» було задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2016 року скасовано із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В подальшому, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.01.2020 року цивільну справу №520/14998/16-ц залишено без розгляду.
Таким чином, встановленим є той факт, що на теперішній час ухвала про затвердження мирової угоди від 21.12.2016 року у справі №520/14998/16-ц, на підставі якої зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості за ОСОБА_2 , скасована.
Щодо іншої підстави реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, то судами першої та апеляційної інстанцій приймається до уваги, що з листа Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 07.10.2022 року № 01-11/1308 (від 10.10.2022 року вх. № 01-8/216-вх) вбачається, що дані, зазначені в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року №ОД142163162019, є недостовірними, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.12.2006 року №571/06, який зазначений у декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2016 року № ОД142163162019 як документ, що надає право на виконання будівельних робіт, був виданий ОСОБА_7 на реконструкцію кв. АДРЕСА_5 .
Крім того, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що інженер технічного нагляду ОСОБА_13 , який згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта №ОД142163162019 від 11.11.2016 року нібито був відповідальною особою - інженером з технічного нагляду за договором від 13.12.2006 року, не міг підписувати вказаний договір на здійснення технічного нагляду 13.12.2006 року, оскільки не був на той час інженером технагляду, а сертифікат отримав 26.04.2012 року серії Ат №672, свідоцтво №2602 від 17.03.2017 року, що підтверджено матеріалами справи (т.2 а.с.101-105).
Вказані обставини не спростовані представником ОСОБА_1 , та у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги про те, що декларація про готовність об`єкту до експлуатації є окремою та достатньою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, така декларація не була оскаржена чи скасована, тому підстави для реєстрації за ОСОБА_2 права власності існували та були належними на момент такої реєстрації.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що підстави, на основі яких в 2016 році було оформлено право власності за ОСОБА_2 , а в подальшому і за її правонаступниками, на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є такими, що містять недостовірну інформацію, та не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Доведеною є і та обставина, що 07.11.2020 року спірне приміщення, яке на той час відповідно до інформації з реєстру було зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , було знищене в результаті пожежі, що підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, в тому числі і поясненнями свідків.
З матеріалів справи вбачається, що після пожежі на місці спірного об`єкту знову з`явилась споруда, однак будь-яких дозвільних та правовстановлюючих документів на неї оформлено не було, у зв`язку з чим вказана споруда була демонтована на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2021 року №547-01р «Про демонтаж незаконно розміщеного об`єкту на земельній ділянці (тротуарі) навпроти житлового будинку АДРЕСА_2 ».
Доводи сторони ОСОБА_1 щодо того, що її було незаконно позбавлено права власності на нежитлове приміщення, є необгрунтованими, оскільки об`єкт, який був зареєстрований як об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м., був знищений внаслідок пожежі 07.11.2020 року, у зв`язку з чим право власності ОСОБА_1 є припиненим відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України та ч. 1 ст. 349 ЦК України.
Колегія суддів також зазначає, що оскільки спірний об`єкт був знищений під час пожежі 07.11.2020 року, то будівництво (реконструкція) такого об`єкту нерухомості могло здійснюватися позивачем виключно на підставі дозвільних документів на будівництво з подальшим прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на підставі декларації, сертифікату тощо, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови КМУ від 13.04.2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та постанови КМУ від 13.04.2011 року №461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів». Необхідна дозвільна документація на проведення будівельних робіт (або реконструкції) щодо спірного об`єкту не отримувалась, що підтверджено Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в Акті обстеження незаконно розміщеного об`єкта будівництва на території міста Одеси, складеного 11.10.2021 року, який став підставою прийняття Розпорядження Київської районної адміністрації ОМР №574-01р від 11.10.2021 року. З викладеного вбачається, що спірний об`єкт є самовільно збудованим, та правомірно був демонтований на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 11.10.2021 року №547-01р.
Викладені обставини спростовують доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що позбавлення апелянта правомочностей права власності покладатиме на останнього індивідуальний і надмірний тягар, що становитиме порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, оскільки у даному випадку позивач мав усі передбачені законом можливості для отримання дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомості, знищеного внаслідок пожежі, із подальшим прийняттям його в експлуатацію, що свідомо не було зроблено ОСОБА_1 , на підставі чого позивач мав усвідомлювати протиправність своїх дій щодо здійснення самовільного будівництва та їх можливі наслідки у вигляді знесення такого об`єкта.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог третьої особи Одеської міської ради, та необхідність його задоволення.
Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, то колегія суддів зазначає, що оскільки Одеська міська рада просила визнати припиненим з 08.11.2020 року право власності позивача у зв`язку зі знищенням об`єкта в результаті пожежі, події якої, як і проведення будівельних робіт з відновлення об`єкта та демонтажу самочинно встановленого об`єкта, відбувались в проміжок часу з 07.11.2020 року по 28.10.2021 року, то, враховуючи подання Одеською міською радою позовної заяви 06.09.2022 року, третьою особою не було пропущено трирічний строк позовної давності.
Щодо первісного позову ОСОБА_1 судом першої інстанції правильно встановлено, з урахуванням доведених обставин щодо знищення об`єкту, який був зареєстрований як об`єкт права власності позивача, та визнання припиненим права власності позивача відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України та ч. 1 ст. 349 ЦК України, - що новий об`єкт, який був споруджений на місці згорілого кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_5 », є новим об`єктом, на спорудження якого необхідна дозвільна документація не отримувалась, що підтверджено Управлінням ДАБК Одеської міської ради в Акті обстеження незаконно розміщеного об`єкта будівництва на території міста Одеси, складеного 11.10.2021 року, який став підставою прийняття Розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради №574-01р від 11.10.2021 року.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується із висновком суду про те, що стороною позивача належними та допустимими в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказами не підтверджено наявність права власності ОСОБА_1 на об`єкт, споруджений на місці знищеного внаслідок пожежі нежитлового приміщення. Не містить таких доказів і апеляційна скарга, подана представником ОСОБА_14 .
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання незаконними дій Київської районної адміністрації Одеської міської ради зі знесення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Київської районної адміністрації ОМР не чинити перешкоди у відновленні нежитлового приміщення за вказаною адресою в розмірах та об`ємі, позначених у декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ОД142163162019 від 11.11.2016 року та в технічному паспорті від 02.07.2018 року, то вказані вимоги також не підлягали задоволенню, оскільки, як вже вказувалось вище, належними доказами встановлена недостовірність відомостей, вказаних в декларації, та наявність підстав для визнання права власності припиненим внаслідок знищення спірного об`єкта, у зв`язку з чим позивачу для відновлення втраченого майна необхідно було додержуватись вимог чинного законодавства та отримати відповідну дозвільну документацію для проведення будівельних робіт.
Відповідно, не підлягали задоволенню і вимоги щодо стягнення з Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь позивача витрат, пов`язаних з відновленням нежитлового приміщення, оскільки, здійснюючи демонтаж самочинно зведеного об`єкту на місці знищеного майна, Київська районна адміністрація діяла в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства, і саме протиправні дії позивача щодо встановлення самочинного об`єкту на земельній ділянці, належній територіальній громаді м. Одеси, не відповідали вимогам законодавства та порушували права територіальної громади.
При зверненні до суду сторона позивача ОСОБА_1 , в обґрунтування необхідності захисту свого права власності, посилалась на ряд рішень ЄСПЛ, зокрема «Кооператив Нептун Сервіс проти Росії», заява №40444/17, 23.11.2021 року. З цього приводу колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що недобросовісні дії позивача не можуть бути оправдані законом та рішеннями ЄСПЛ, оскільки в даному випадку мова йде саме про недобросовісність дій позивача, яка після знищення внаслідок пожежі свого майна не отримала передбачених законом дозвільних документів для проведення будівельних робіт, та звела самочинний об`єкт, що є безумовним порушенням земельних прав територіальної громади міста Одеси.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню як необґрунтовані, а позовні вимоги третьої особи Одеської міської ради підлягали задоволенню як такі, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19 лютого 2025 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе
