ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2025 року
м. Київ
справа № 757/49581/23-ц
провадження № 61-7471св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Білицьким Пилипом Вікторовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - УКРНОІВІ) про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивований тим, що внаслідок укладання із власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1», громадянином Російської Федерації, ОСОБА_2 договору № 1 від 27 січня 2022 року, останній передав, а позивач прийняв майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва № НОМЕР_2 . За договором № 2 від 27 січня 2022 року, додатком до якого є акт приймання-передачі грошових коштів, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав 10 000,00 грн винагороди за передачу майнових права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_2 .
Вважав, що їх з ОСОБА_2 взаємні зобов`язання були виконані, а права повністю реалізовані в момент підписання договорів № 1 та № 2, тобто 27 січня 2022 року.
Оскільки факт передачі майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку підлягає державній реєстрації, позивач звернувся до ДП «Укрпатент» із заявою від 07 лютого 2022 року про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву України № НОМЕР_2 , до якої було додано: договір № 1 від 27 січня 2022 року у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом № 43100 в 1 прим., довіреність на ведення справи у 2 прим. Вказана заява була зареєстрована в ДП «Укрпатент» 09 лютого 2022 року за вх. № 5308/2022.
Однак державна реєстрація передачі майнових прав на торговельну марку так і не була здійснена, що змусило позивача звернутися до відповідача, як функціонального правонаступника ДП «Укрпатент», з проханням здійснити розгляд його заяви.
Проте, листом від 18 жовтня 2023 року відповідач повідомив позивача, що поданий ним комплект документів не розглядається на підставі введеного постановою Кабінету Міністрів від 03 березня 2022 року № 187 мораторію, зокрема пунктом 1 якої встановлено заборону на вчинення будь-яких дій щодо об`єктів інтелектуальної власності, прав на ці об`єкти та охоронних документів на них, власником яких є громадяни Російської Федерації.
Позивач вважав, що така позиція УКРНОІВІ є невизнанням його прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», майнові права на яку перейшли до нього на підставі укладеного договору з ОСОБА_2 27 січня 2022 року, тобто до введення в дію вказаного мораторію, і станом на дату подання заяви власник торговельної марки - громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 вичерпав всі свої права кредитора шляхом належного виконання умов договору № 1 від 27 січня 2022 року.
Просив суд:
визнати право інтелектуальної власності ОСОБА_1 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву № НОМЕР_2 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона свідоцтва;
зобов`язати УКРНОІВІ розглянути комплект документів від 09 лютого 2022 року за Вх-5308/2022, що включає заяву від 07 лютого 2022 року про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву України № НОМЕР_2 , договір № 1 від 27 січня 2022 року у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом № 43100 в 1 прим., довіреність на ведення справ у 2 прим.;
зобов`язати УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про повну передачу ОСОБА_1 всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву № НОМЕР_2 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона цього свідоцтва та здійснити відповідну публікацію в офіційному Бюлетені «Промислова власність».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано право інтелектуальної власності ОСОБА_1 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_2 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона цього свідоцтва.
Зобов`язано УКРНОІВІ розглянути комплект документів від 09 лютого 2022 року за № Вх-5308/2022, що включає заяву від 07 лютого 2022 року про публікацію та внесення до реєстру (реєстру договорів) відомостей про передачу права інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву України № НОМЕР_2 , договір № 1 від 27 січня 2022 року у 3 примірниках, документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом № 43100 в 1 примірнику, довіреність на ведення справ у 2 примірниках.
Зобов`язано УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості про повну передачу ОСОБА_1 всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву України № НОМЕР_2 для всіх послуг 38 класу МКТП, на які поширюється правова охорона цього свідоцтва, та здійснити відповідну публікацію в офіційному Бюлетені «Промислова власність».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір № 1 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку укладено та повністю виконано сторонами 27 січня 2022 року, що підтверджується договором № 2 та актом приймання-передачі грошових коштів до договору № 2 від 27 січня 2022 року, тобто цей правочин не можна вважати таким, що укладений з порушенням мораторію. При цьому постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03 березня 2022 року № 187 (далі - постанова № 187) прийнята саме для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, тобто з метою посилення захисту інтересів держави Україна та припинення шляхів фінансування осіб, пов`язаних з Російською Федерацією, що неминуче призводить до опосередкованого фінансування військової агресії проти України. Оскільки цей правочин виконаний повністю до набрання чинності постановою № 187, це свідчить про відсутність підстав для фінансування у майбутньому фізичної особи - громадянина Російської Федерації та, я наслідок, опосередкованого фінансування військової агресії проти України.
В цьому випадку, у зв`язку з відмовою відповідача у розгляді пакету документів позивача щодо здійснення внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 відносно всього переліку послуг 38 класу МКТП та опублікування в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відповідних відомостей, відбувається порушення прав позивача - громадянина України, врозріз з метою постанови № 187. При цьому, громадянин Російської Федерації, отримавши грошові кошти за відчуження майнових прав позивачу, залишається фактичним власником таких майнових прав.
Відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено, що договір № 1 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, який укладено та повністю виконано сторонами 27 січня 2022 року, укладено з порушенням мораторію, що позивач під час укладення та виконання вказаного договору був або мав бути обізнаний про наявність підстав, що зумовлюють застосування до таких правочинів зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, та що дії позивача були спрямовані саме на порушення мораторію, встановленого постановою, а не здійснювалися в межах реалізації своїх прав, передбачених законодавством щодо набуття майнових прав інтелектуальної власності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу УКРНОІВІ задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 січня 2024 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до УКРНОІВІ про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2022 року, для розгляду якої законодавством передбачено 2-х місячний строк, 04 березня 2022 року набула чинності постанова № 187, якою введено мораторій (заборону), в тому числі на відчуження майнових прав на торговельні марки, власниками яких є громадяни Російської Федерації, для забезпечення захисту національних інтересів, що було враховано суб`єктом владних повноважень, яким наразі є УКРНОІВІ, щодо зупинення розгляду заяви з комплектом документів. Та обставина, що договори № 1 та № 2 були підписані 27 січня 2022 року та ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти за передачу майнових прав на торговельну марку, тобто до введення мораторію, не свідчить про невірне його застосування УКРНОІВІ до заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки, оскільки права переходять з моменту такої реєстрації, а не з моменту підписання договору. Тому перевірці підлягав не факт укладення договору без порушення мораторію, а факт правомірності застосування мораторію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2022 року про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки і тому УКРНОІВІ не здійснюється розгляд заяви ОСОБА_1 .
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до заяви від 07 лютого 2022 року про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки ОСОБА_1 не долучав договір № 2 та додаток до нього, у зв`язку із чим УКРНОІВІ послалися у відповіді на те, що ОСОБА_2 є кредитором за договором № 1.
Однак за наведених обставин факт виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором № 2, тобто передачі коштів ОСОБА_2 , не змінює його правового статусу власника майнових прав на торговельну марку, а тому УКРНОІВІ вірно застосувала положення пункту 1 постанови № 187 до заяви з комплектом документів ОСОБА_1 . Висновок суду щодо відсутності правових підстав для застосування мораторію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 є помилковим, адже оцінці підлягала перевірка правильності застосування мораторію до заяви ОСОБА_1 від 07 лютого 2022 року шляхом непроведення її розгляду до зняття такого мораторію.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності застосування відповідачем мораторію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , то вимоги щодо зобов`язання УКРНОІВІ розглянути таку заяву з комплектом документів, зобов`язання внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки про повну передачу ОСОБА_1 всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та здійснити публікацію в Бюлетені «Промислова Власність» не підлягають задоволенню у зв`язку із недоведеністю.
Разом з тим, позивач заявив вимогу про визнання права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Однак, як вбачається з матеріалів справи, власником торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно із свідоцтвом № НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , громадянин Російської Федерації. Вказана вимога має правовим наслідком перехід прав інтелектуальної власності на торговельну мару від однієї особи до іншої.
Задовольняючи позов і цій частині суд виходив із наявності правових підстав для переходу права інтелектуальної власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки Верховний Суд неодноразово звертав увагу у свої постановах, що висновки судів по суті вирішення спору, зокрема, щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи. Разом з тим, позивач вважав, що таке право перейшло до нього на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору № 1 від 27 січня 2022 року, однак не залучив до участі у розгляді справи сторону вказаного договору - ОСОБА_2 як відповідача.
Доводи скаржника про відсутність фактичного спору з ОСОБА_2 щодо переходу прав інтелектуальної власності на торговельну марку є безпідставними з огляду на те, що наслідком задоволення такої вимоги є фактичний перехід майнових та немайнових прав на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» згідно із свідоцтвом № НОМЕР_2 від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі; стягнути з УКРНОІВІ на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6 441,60 грн.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив пункт 1 постанови № 187 у системному зв`язку з пунктом 3.2. Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 року № 576, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.2001 року за № 718/5909 (далі - Інструкція).Як випливає із пункту 1 постанови № 187 введений нею мораторій розповсюджується виключно на такі правовідносини за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, в яких відповідні особи виступають як кредитори.
ОСОБА_2 як сторона договору № 1 від 27 січня 2022 року повністю вичерпав всі свої права кредитора - 27 січня 2022 року, шляхом належного та повного виконання позивачем умов цього договору, що підтверджено договором № 2 від 27 січня 2022 року та актом приймання-передачі грошових коштів до договору № 2 від 27 січня 2022 року, а тому ОСОБА_2 не можна розглядати як кредитора на момент набрання постановою № 187 чинності - 04 березня 2022 року.
Пп. 2 п. 1 постанови № 187 містить вичерпний перелік об`єктів, що не підлягають відчуженню, серед яких відсутні права на об`єкти інтелектуальної власності, як це вочевидь помилково зазначив суд апеляційної інстанції у оскарженій постанові. П. 3.2. Інструкції встановлює період часу не довше 2 місяців, протягом яких відповідач зобов`язаний розглянути заяву про публікацію та внесення до реєстру відомостей щодо передачі прав на торговельну марку, а не повний 2-х місячний строк, як помилково виснував суд апеляційної інстанції. Тобто, заява може бути розглянута й протягом 1-го тижня, якщо відповідний відділ відповідача не перевантажений роботою. Оскільки відповідач не висунув жодних зауважень до вказаного комплекту документів, відповідач об`єктивно мав можливість прийняти рішення про публікацію та внесення до реєстру відомостей щодо передачі прав на зазначену торговельну марку до 04 березня 2022 року - дати набрання чинності постановою № 187. Таким чином, допущену відповідачем в цьому випадку бездіяльність не можна виключати лише на підставі п. 3.2. Інструкції.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що за змістом статті 58 Конституції України положення постанови № 187 не поширюють свою дію на відносини, що виникли до її прийняття, відповідно, відповідачем неправомірно застосовано її положення до правовідносин, що виникли із договору № 1 від 27 січня 2022 року та у зв`язку із поданням позивачем до ДП «Укрпатент» заяви від 07 лютого 2022 року про публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_2 .
Висновок суду апеляційної інстанції, що факт виконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором № 2, тобто передачі коштів ОСОБА_2 , не змінює його правового статусу власника майнових прав на торговельну марку, є вочевидь помилковим, адже за змістом пунктів 7, 9 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) передача виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку здійснюється саме на підставі договору, який є дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами. Тобто такий договір є основоположною підставою для передачі майнових прав на торговельну марку. Згідно з абз. 2 пункту 9 статті 16 Закону сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку або видачу ліцензії на використання торговельної марки. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.
Таким чином, факт укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору № 1 від 27 січня 2022 року про передання майнових прав інтелектуальної власності на ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_2 та виконання зобов`язань за договором № 2 від 27 січня 2022 року щодо передачі ОСОБА_1 коштів ОСОБА_2 є достатньою підставою для зміни правового статусу власника свідоцтва України № НОМЕР_2 , адже публікація в Бюлетені відповідних відомостей з одночасним внесенням їх до Реєстру призначене для інформування невизначеного кола осіб про таку передачу права власності на торговельну марку. Тобто відповідна функція відповідача є формальною, як розпорядника Державного реєстру свідоцтв на торговельні марки, який за зверненням сторони договору просто фіксує в Реєстрі юридичний факт зміни власника майнових прав на торговельну марку, що відбувся на підставі такого договору.
Таким чином, договори № 1 та № 2 від 27 січня 2022 року були укладені та повністю виконані його сторонами задовго до набрання чинності мораторію (04 березня 2022 року), взаємні зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були повністю і належним чином виконані, а права реалізовані в момент підписання зазначених договорів.
Верховний Суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 виснував, що відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
Тому суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позовної вимоги позивача про визнання права інтелектуальної власності на торговельну марку через незалучення позивачем ОСОБА_2 як співвідповідача.
У червні 2024 року УКРНОІВІ подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення залишив поза увагою ту обставину, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, що виконує функції НОІВ, при розгляді заяви позивача зупинив її розгляд виключно на виконання мораторію, встановленого Кабінетом Міністрів України для забезпечення захисту національних інтересів держави Україна. УКРНОІВІ, як новостворена державна некомерційна організація, що заснована на державній власності і належить до сфери управління Міністерства економіки України, при вирішенні питання щодо розгляду заяви про здійснення публікації та внесення до державного реєстру відомостей про передачу права власності за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , власником якого є особа, пов`язана з державою-агресором, правомірно застосувала мораторій (заборону) відповідно до постанови № 187 під час розгляду заяви позивача.
Слід звернути увагу на те, що обмеження прав допустимо в умовах воєнного стану (стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року, пункт 3 указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022). На момент розгляду заяви позивача від 07 лютого 2022 року, для розгляду якої законодавством передбачено 2-х місячний строк, набула чинності 04 березня 2022 року постанова № 187, якою було введено мораторій (заборону), в тому числі на відчуження майнових прав на торговельні марки, власниками яких є громадяни російської федерації, що було враховано суб`єктом владних повноважень, яким наразі є УКРНОІВІ, щодо зупинення розгляду заяви з комплектом документів.
Таким чином, та обставина, що договори № 1 та № 2 підписані 27 січня 2022 року та позивач передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти за передачу майнових прав на торговельну марку, тобто до введення мораторію, не свідчить про невірне його застосування УКРНОІВІ до заяви позивача, оскільки права переходять з моменту такої реєстрації, а не з моменту підписання договору. Оскільки майнові права переходять не з моменту підписання договору, а з моменту державної реєстрації такого переходу майнових прав за договором, то перевірці підлягав не факт укладення договору без порушення мораторію, а факт правомірності застосування мораторію щодо розгляду заяви позивача від 07 лютого 2022 року про державну реєстрацію прав на майнові права торговельної марки.
Тому апеляційний суд зробив правильний висновок щодо правомірності застосування УКРНОІВІ мораторію щодо розгляду заяви позивача. Постановою № 187 установлено мораторій (заборону) на виконання будь-яких зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, визначено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, є нікчемними, а також заборонена державна реєстрація або інше визнання державними органами таких правочинів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, який подає касаційну скаргу (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду рокувід 06 лютого 2025 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та УКРНОІВІ про розгляд справи за участі їх представників відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що станом на 27 січня 2022 року власником свідоцтва України № НОМЕР_2 від 15 березня 2006 року на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що охороняється для всіх послуг 38 класу МКТП, був громадянин Російської Федерації ОСОБА_2
27 січня 2022 року між власником торговельної марки згідно зі свідоцтвом України № НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір № 1 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, згідно з яким власник передає всі майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, які випливають із свідоцтва України № НОМЕР_2 для всього переліку послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, тобто для послуг 38-го класу МКТП, до ОСОБА_1 , який приймає від ОСОБА_2 вказані майнові права інтелектуальної власності. При цьому, внаслідок цієї передачі власник позбавляється всіх майнових прав інтелектуальної власності на вищезазначену торговельну марку, а правонаступник отримує всі майнові права інтелектуальної власності на зазначену торговельну марку та зобов`язується сплатити за це власнику грошову суму в порядку, визначеному сторонами. Умови виплати грошової суми та інші умови передання майнових прав інтелектуальної власності на зазначену торговельну марку визначені окремим договором № 2 від 27 січня 2022 року між власником та правонаступником, який є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з договором № 2 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, укладеним 27 січня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який є невід`ємним додатком до договору № 1, та відповідно до акту приймання-передачі грошових коштів до договору № 2 власник заявляє, що ним отримана грошова сума за передання всіх майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, які випливають із свідоцтва України № НОМЕР_2 для всього переліку послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, тобто для послуг 38-го класу МКТП, від ОСОБА_1 , який заявляє, що ним сплачена грошова сума за отримання майнових прав інтелектуальної власності на вказану торговельну марку. Грошова сума за передання майнових прав інтелектуальної власності на зазначену торговельну марку складає 10 000,00 грн. Таку грошову суму за передання майнових прав власник отримав у момент підписання цього договору.
Заявою від 07 лютого 2022 року, яка з комплектом документів була зареєстрована ДП «Укрпатент» 09 лютого 2022 року за Вх-5308/2022, представник ОСОБА_1 - патентний повірений України ОСОБА_3 звернувся до ДП «Укрпатент» щодо публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку відносно всього переліку послуг 38-го класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку, від власника свідоцтва ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . До вказаної заяви був долучений наступний комплект документів: договір № 1 від 27 січня 2022 року у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом № 43100 в 1 прим., довіреність на ведення справи у 2 прим.
Листом від 14 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до УКРНОІВІ, у якому просив здійснити внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 відносно всього переліку послуг 38 класу МКТП, для яких зареєстровано торговельну марку, від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ; опублікувати в офіційному Бюлетені «Промислова власність» відповідні відомості.
Листом від 18 жовтня 2023 року № Вих-11194/2023 УКРНОІВІ повідомила ОСОБА_1 , що п. 1 постанови № 187 встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором). Оскільки власником свідоцтва України № НОМЕР_2 є громадянин Російської Федерації, комплект документів позивача не розглядається.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
До об`єктів права інтелектуальної власності згідно зі статтею 420 ЦК України у тому числі належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Згідно зі статтею 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (частина перша статті 494 ЦК України).
Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов`язковій державній реєстрації. Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об`єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (стаття 1114 ЦК України).
Касаційний суд вже вказував, що за загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 760/20855/16-ц).
Касаційний суд зауважує, що:
факт зміни суб`єкта майнових прав на торговельну марку на підставі договору про передання виключних майнових прав обов`язково має реєструватися у відповідному реєстрі у порядку, встановленому законодавством України. Такі правила застосовуються щодо майнових прав на торговельну марку. Державний реєстр відображає факт зміни суб`єкта прав, що має вагоме значення в разі виникнення необхідності забезпечення захисту права інтелектуальної власності;
у частині другій статті 1114 ЦК України вказується про державну реєстрацію факту передачі майнових прав. Це доволі своєрідна правова конструкція, яка очевидно відрізняється від державної реєстрації правочинів (стаття 210 ЦК України) та від державної реєстрації речових прав (частина четверта статті 334 ЦК України);
обов`язковість реєстрації факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не належить до вимог щодо форми договору про передання майнових прав інтелектуальної власності, тому її відсутність не є підставою його недійсності. Він вважається дійсним, якщо укладений у письмовій формі і підписаний сторонами;
державна реєстрація факту передання виключних майнових прав інтелектуальної власності призначена для посвідчення й надання юридичного значення факту передачі прав, тому до моменту державної реєстрації майнові права інтелектуальної власності в набувача не виникають.
У справі, що переглядається:
суди встановили, що заявою від 07 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - патентний повірений ОСОБА_3 звернувся до ДП «Укрпатент» щодо публікації в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відносно всього переліку послуг 38-го класу МКТП, від власника свідоцтва ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . До вказаної заяви був долучений наступний комплект документів: договір № 1 від 27 січня 2022 року у 3 прим., документ про сплату збору в розмірі 2 400,00 грн за кодом № 43100 в 1 прим., довіреність на ведення справи у 2 прим. Заява зареєстрована ДП «Укрпатент» 09 лютого 2022 року за Вх-5308/2022. УКРНОІВІ 14 вересня 2023 року повідомила ОСОБА_1 , що оскільки власником свідоцтва України № НОМЕР_2 є громадянин Російської Федерації комплект документів позивача не розглядається на підставі пункту 1 постанови № 187;
отже, спірні відносини у справі виникли між позивачем (заявником) та УКРНОІВІ, який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2022 р. № 943-р виконує функції Національного органу інтелектуальної власності і, зокрема делеговані владні повноваження, якими згідно з частиною другою статті 2-1 Закону є приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішень щодо них, видача свідоцтв на торговельні марки, здійснення державної реєстрації торговельних марок, опублікування офіційних відомостей про торговельні марки у Бюлетені, ведення Реєстру та Бази даних заявок, внесення до Реєстру відомостей;
суд першої інстанції вирішував спір про право позивача на торговельну марку, проте не врахував, що до моменту державної реєстрації майнові права інтелектуальної власності в набувача не виникають. Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про визнання права інтелектуальної власності, але помилився щодо мотивів такого рішення;
суд першої інстанції зробив правильний висновок в тій частині, що договір № 1 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, який укладено сторонами 27 січня 2022 року та був доданий до заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої ДП «Укрпатент» 09 лютого 2022 року, не підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 1 постанови № 187, яка набрала чинності 04 березня 2022 року. Тому вУКРНОІВІ не було підстав залишати без розгляду (зупиняти розгляд) заяви представника ОСОБА_1 - патентного повіреного ОСОБА_3 на підставі на підставі пункту 1 постанови № 187. Зогляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання УКРНОІВІ розглянути заяву від 07 лютого 2022 року та відповідний комплект документів належить змінити в мотивувальній частині, а постанову апеляційного суду в цій частині скасувати;
висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частинізобов`язання УКРНОІВІ внести до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомості та здійснити відповідну публікацію в офіційному Бюлетені є помилковим, оскільки відповідач не розглядав заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи на відповідність встановленим вимогам, не приймав відповідне рішення за наслідком її розгляду. Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині, але помилився щодо мотивів такого рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання розглянути комплект документів скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - постановуапеляційного суду змінити в мотивувальній частині.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частинами десятою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції в частині задоволення однієї немайнової позовної вимоги, сторонам належить компенсувати рівні суми судових витрат по 3220,80 грн кожній, позивачу - у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанцій, відповідачу - у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Тому касаційний суд скасовує судові рішення в частині вирішення питання про судові витрати та новий розподіл судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 141, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання розглянути комплект документів скасувати.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року в указаній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в частині вирішення питання про судові витрати скасувати.
В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокузмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 рокув скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
