Єдиний державний реєстр судових рішень
284/1083/24
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2025 року селище Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі :
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
з секретарем ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 серпня 2024 року за №12024060500000302 по обвинуваченню у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, працюючого вальником лісу 6 розряду Луб`янського лісництва ДПП «Північна пуща», маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не судимого,
ВСТАНОВИВ:
30 серпня 2024 року біля 17 години 50 хвилин неподалік домогосподарства №54 по вулиці Свято-Миколаївській у смт.Народичі Коростенського району Житомирської області ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, діючи з кримінальною протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ореl Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який являється джерелом підвищеної небезпеки, порушуючи вимоги пунктів Правил дорожнього руху України (далі-ПДР), а саме: 2.9.а (водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння; 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), 12.4 (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год), не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, за відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати вимоги ПДР, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху, в результаті чого здійснив наїзд на корову, яка виходила на проїзну частину з узбіччя справа наліво, від зіткнення з якою внаслідок удару від автомобіля відлетіла ліва передня фара, яка вдарила пішохода ОСОБА_4 , яка в той час рухалась по вказаній вулиці в зустрічному напрямку.
Внаслідок удару фарою ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: 1) садна лівої здухвинної ділянки; забійної рваної рани лівого кульшового суглобу; закритого перелому лонної та сідничної кісток зліва, без порушення цілісності тазового кільця; 2) скальпованої рани лівої стопи, закритого перелому основи Vплюснової кістки лівої ступні з допустимим зміщенням; 3) садна та гематоми обличчя, які (тілесні ушкодження) за ступенем тяжкості відносяться до категорії середніх по критерію тривалого розладу здоров`я та при відсутності ознак небезпеки для життя.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2.9.а, 12.3, 12.4 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наставшими наслідками, тобто отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286-1 КК України.
Під час судового розгляду кримінального провадження 28 лютого 2025 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог статті 471 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 1 статті 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, також сторони обумовили можливість призначення покарання відповідно до статті 69 КК України та можливість переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді штрафу у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34000 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_6 узгоджену міру покарання, також обвинувачений зазначив про визнання провини у скоєному злочину та розкаяння у вчиненому.
Потерпіла та її представник у судовому засіданні також просили суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Потерпіла підтвердила, що угода про примирення була укладена за її ініціативою, також зазначила про те, що у неї відсутні претензії до обвинуваченого, оскільки під час судового провадження він відшкодував їй у повному обсязі матеріальну та моральну шкоду.
Прокурор щодо затвердження угоди про примирення заперечував, посилаючись на те, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким, враховує лише приватний інтерес потерпілої на відшкодування заподіяної їй шкоди, не відповідає інтересам суспільства та порушує баланс між інтересом приватним та суспільним. При цьому, прокурор не навів обставин, передбачених статтею 469 КПК України, які унеможливлюють укладення угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 3 статті 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.
Відповідно до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , є нетяжким злочином, міра та механізм призначення покарання, погоджені сторонами угоди, відповідають вимогам й загальним засадам призначення покарання.
Також судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини 5 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно вимог статті 65 КК України при призначенні покарання судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та роботи, а також наявність двох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити узгоджене умовами угоди покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 34000 гривень, та призначення додаткового покарання, значеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки .
При цьому суд враховує думку потерпілої, яка стала ініціатором укладення угоди про примирення, про те, що узгоджена міра покарання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.
З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оцінюючи доводи прокурора, якими він обґрунтовував заперечення щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими, суд враховує таке.
КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.
Відповідно до частини 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування статті 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України.
Крім цього, суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілої та публічним інтересом суспільства в цілому.
З огляду на зазначене, суд вважає доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні є безпідставними.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого у порядку, визначеному статтею 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 373, 374, 469, 473-475 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про примирення, укладену 28 лютого 2025 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 34000 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
Речові докази:
автомобіль марки «Ореl Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, та фару від автомобіля «Ореl Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яка знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області, повернути власнику ОСОБА_6 ;
велосипед, який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, повернути власнику ОСОБА_4 .
Стягнути на користь держави з ОСОБА_6 витрати на проведення експертиз на загальну суму 6367 гривень 20 копійок (за проведення експертиз технічного стану транспортного засобу в сумі 3183 гривні 60 копійок та механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3183 гривні 60 копійок).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок до Житомирського апеляційного суду через Народицький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
потерпілою, її представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;
прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.
Суддя: ОСОБА_8
