ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" березня 2025 р. Справа№ 927/773/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін:
від позивача: Рябко С.О.
від відповідача: не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 (повний текст складено та підписано 21.10.2024)
у справі № 927/773/24 (суддя - Фесюра М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС»
до Бахмацької міської ради
про визнання права власності в порядку набувальної давності
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» до Бахмацької міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с Тиниця, вул. Центральна, №1/4.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 328, 344 ЦК України та зазначає, що з 2005 року відкрито, добросовісно та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено наявність усіх обставин, передбачених ст. 344 Цивільного кодексу України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Також суд зазначив, що виходячи зі встановлених обставин справи, не вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, оскільки останній не є ні попереднім власником майна, ні особою, яка вважає себе власником майна, спір про право між сторонами відсутній.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/773/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №927/773/24.
05.12.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
06.12.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, зокрема відкрито апеляційне провадження у справі № 927/773/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 та призначено розгляд апеляційної скарги на 30.01.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду від 29.01.2025 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 прийнято до провадження справу № 927/773/24 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Тищенко А.І. та призначено розгляд справи № 927/773/24 на зазначену вище дату.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкладено розгляд справи № 927/773/24 на 13.02.2025.
11.02.2025 через систему «Електронний суд» від Бахмацької міської ради надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.
13.02.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці за сімейними обставинами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 розгляд справи № 927/773/24 призначено на 13.03.2025.
13.03.2025 розгляд справи не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 призначено розгляд справи № 927/773/24 на 20.03.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та матеріального права.
Аргументи скаржника зводяться до наступного:
- суд прийшов до помилкового висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у спірного майна правового режиму нерухомої речі, оскільки раніше ТОВ «Бахмачхліб» було зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4 вказане нежитлове приміщення є нерухомим майном;
- відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю;
- позивач протягом 18 років відкрито володіє Нежитловим приміщенням, використовуючи його як магазин «Продтовари» і за весь час користування від третіх осіб заперечень та/або вимог щодо повернення у зв`язку з користуванням Позивачем вказаним Нежитловим приміщенням не надходило;
- позивач добросовісно сплачував податки за вказане Нежитлове приміщення, у тому числі орендну плату за земельну ділянку, обслуговував вказане Нежитлове приміщення, а також здійснював ремонтні роботи, але у зв`язку з втратою оригіналу Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного з ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», Позивач станом на зараз позбавлений можливості оформити право власності, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання його права за набувальною давністю;
- згідно ліквідаційного балансу на балансі ТОВ «БАХМАЧХЛІБ» відсутнє майно, що підтверджує факт того, що вже станом на 17.12.2009 нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4 не перебувало у власності ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», оскільки було фактично у володінні Позивача, який ним користувався.
Позивач до апеляційної скарги додає відповідь Бахмацької міської ради від 08.11.2024 №03-16/3934, оскільки такий доказ на момент подачі позову не існував і не міг бути поданий до суду, а тому надається після його отримання представником Позивача, у зв`язку з чим скаржник просить суд апеляційної інстанції поновити пропущені строки для подання доказів і долучити додані до апеляційної скарги докази до матеріалів справи №927/773/24.
Щодо належного відповідача скаржник зазначає, що ТОВ «БАХМАЧХЛІБ» як попередній власник припинено 22.12.2009, а правонаступники відсутні, у зв`язку з чим органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади, є саме Бахмацька міська рада.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 20.03.2025 з`явився представник позивача, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку ухвали суду до його електронного кабінету системи «Електронний суд».
Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе розглядати дану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи, що не з`явились, за наявними у справі матеріалами.
2.5. розгляд клопотань
Позивач до апеляційної скарги додає відповідь Бахмацької міської ради від 08.11.2024 №03-16/3934, оскільки такий доказ на момент подачі позову не існував і не міг бути поданий до суду, а тому надається після його отримання представником Позивача, у зв`язку з чим скаржник просить суд апеляційної інстанції поновити пропущені строки для подання доказів і долучити додані до апеляційної скарги докази до матеріалів справи №927/773/24.
В обгрунтування вказаного позивач посилається на те, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції питань щодо наявності чи відсутності реєстрації права на спірне Нежитлове приміщення, підтвердження давнісного володіння майном, наявності у спірного майна правового режиму нерухомої речі та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - суд не ставив, а лише з тексту судового рішення Позивач дізнався про те, що в суду були питання щодо вище вказаних обставин, що зумовило звернення до комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» та Бахмацької міської ради з адвокатськими запитами для отримання доказів, для надання додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Крім того, позивачем подано клопотання, у якому він просить суд поновити пропущений строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи №927/773/24 копію відповіді від КП «Прилуцьке МБТІ» №221 від 20.11.2024 з копією договору №25/2 купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2002.
В обгрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що доказ не міг бути поданий разом з позовною заявою оскільки станом на момент розгляду справи та подання апеляційної скарги був відсутній, а питання щодо його наявності не ставилось судом першої інстанції під час розгляду справи, що підтверджується зокрема протоколами судового засідання.
За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.
Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Фактично, єдиною підставою неможливості подання доказів до суду першої інстанції скаржник визначає необхідність доведення своєї позиції, посилаючись на те, що в суді першої інстанції відповідні питання не підіймались.
Судова колегія звертає увагу, що заявляючи клопотання про визнання поважними причин неподання нових доказів, апелянт не наводить обґрунтованих підстав неможливості надання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме лише твердження щодо отримання таких документів після ухвалення рішення судом з метою доведення своєї позиції не можуть бути достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на їх подання та поновлення такого строку.
У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що позивачем обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) та їх надання суду не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій позивачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотань скаржника (викладеного в апеляційній скарзі та в клопотанні від 06.12.2024) про визнання поважними причин неподання нових доказів та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів.
Відтак, оскільки апеляційний господарський суд відмовляє у поновленні строку на подання доказів з підстав визнання неповажними причин пропуску такого строку, то такі докази, а саме - відповідь Бахмацької міської ради від 08.11.2024 №03-16/3934 та відповідь КП «Прилуцьке МБТІ» №221 від 20.11.2024 з копією договору №25/2 купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2002 - не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4.
Відповідно до частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.
За змістом частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.
Отже, право набувальної власності ґрунтується на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт, законність об`єкта володіння, добросовісність заволодіння чужим майном, відкритість володіння, безперервність володіння, сплив установлених строків володіння, відсутність норм закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи добросовісне володіння нежитловою будівлею, посилається на те, що з 2005 року і по даний час продовжує добросовісно, відкрито та безперервно володіти нерухомим майном, однак, належних та допустимих доказів у підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надав.
Обґрунтовуючи позов у частині визнання права власності на нежитлове приміщення магазину «Продтовари», що знаходиться за адресою Чернігівська область, Ніжинський район, на території Бахмацької територіальної громади, с. Тиниця, вул. Центральна, №1/4, останній зазначає про те, що спірне приміщення було відчужене йому за договором купівлі-продажу у 2005 році, укладеним між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», як правову підставу володіння спірним майном.
За твердженням позивача, зазначений договір купівлі-продажу втрачено.
Однак, суд наголошує, що володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у спірного майна правового режиму нерухомої речі.
Нерухоме майно може стати об`єктом набуття за давністю, оскільки, вважається, що таке майно існує, тобто, воно має відповідний правовий режим, є об`єктом нерухомості, який прийнятий в експлуатацію (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17).
Відтак, якщо будівля чи споруда не є об`єктом нерухомості, прийнятим в експлуатацію, право на яке зареєстроване в установленому порядку, то набути право власності за давністю володіння на таке майно неможливо.
Також матеріали справи не містять відомостей щодо наявності чи відсутності реєстрації права на вказане майно на момент подання позову та розгляду справи у суді, оскільки позивачем суду першої інстанції була надана лише довідка Комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» №24 від 09.01.2024, видана ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» про те, що в с. Тиниця, Ніжинський район, Чернігівська область по вул. Центральній №1/4 група нежитлових приміщень згідно матеріалів архівної справи КП «Прилуцьке МБТІ» станом на 31.12.2012 зареєстроване право власності за ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», що свідчить про відсутність реєстрації саме у КП «Прилуцьке МБТІ».
Актуальної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно суду не надано.
Більше того, позивачем не доведено існування між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та Бахмацькою міською радою спору про право на спірне нерухоме майно.
Позивачем не надано доказів в обґрунтування давнісного володіння майном протягом всього періоду.
Договір оренди землі від 20.03.2007, укладений між Тиницькою сільською радою та ТОВ «Регіонагроресурс» строком на 5 років, предметом якого є земельна ділянка для розміщення та обслуговування магазину «Продтовари», яка знаходиться в с. Тиниця, вул. Центральна, 1/4, Тиницька с/р, загальною площею 0,0246 га, в тому числі під будівлями -0,0194 га, під двором 0,0052 га.
На переконання суду, надані позивачем податкова декларація з плати за землю ТОВ «Регіонагроресурс» за 2014 рік, податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ТОВ «Регіонагроресурс» за 2015 рік та за 2017 рік, не можна вважати належними доказами на підтвердження факту безперервного користування спірним нерухомим майном протягом вісімнадцяти років, як зазначає позивач у позові.
Колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем сукупності умов, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України для набуття права власності за набувальною давністю, а тому суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо відповідача у справі.
Суд враховує, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. При цьому така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 по справі №920/999/16).
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (п. 41), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п.71)).
З підстав позову та встановлених обставин справи не вбачається, що спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем, оскільки останній не є ні попереднім власником майна, ні особою, яка вважає себе власником майна, спір про право між сторонами відсутній.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Оцінивши наявні в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Колегією суддів встановлено, що при вирішенні спору судом першої інстанції була надана належна оцінка доводам сторін та всебічно досліджено докази, як окремо, так і в їх сукупності, а тому доводи скаржника про неповне з`ясування судом обставин справи є необґрунтованими.
Доводи про те, що згідно ліквідаційного балансу на балансі ТОВ «БАХМАЧХЛІБ» відсутнє майно, що підтверджує факт того, що вже станом на 17.12.2009 нежитлове приміщення магазину «Продтовари» не перебувало у власності ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», оскільки було фактично у володінні Позивача, який ним користувався - судом сприймаються критично, оскільки вказане не може беззаперечно свідчити про ті обставини, на які посилається позивач.
За твердженням позивача, він протягом 18 років відкрито володіє спірним нежитловим приміщенням, використовуючи його як магазин «Продтовари», яке було відчужене йому за договором купівлі-продажу у 2005 році, укладеним між ТОВ «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» та ТОВ «БАХМАЧХЛІБ», що позивач визначає як правову підставу володіння спірним майном. При цьому, зазначений договір купівлі-продажу втрачено.
Однак, з урахуванням вказаного обгрунтування позовних вимог, судова колегія наголошує, що володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.
Крім того, твердження позивача про те, що Бахмацька міська Рада є належним відповідачем у справі колегія суддів відхиляє, оскільки як було встановлено судом - спір про право між сторонами відсутній, що в сукупності з іншими викладеними вище обставинами свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Усі інші доводи та міркування позивача судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАГРОРЕСУРС» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.10.2024 у справі № 927/773/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 927/773/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 31.03.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко
