Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/6023/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
07 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання відмови протиправною та забов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою з 31.08.2022, яка отримувала допомогу на проживання з серпня 2022 по лютий 2024 року. У березні 2024 року звернулася до відповідача з заявою про продовження допомоги на проживання на свою родину. Відповідно до рішення відповідача від 27.03.2024р. № Г/08/14804 їй було відмовлено у призначенні допомоги на проживання, оскільки її сім`я не відповідає умовам, зазначеним в пункті 7-1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМ України № 332 від 20.03.2022р., а саме у власності чоловіка позивача знаходиться житлове приміщення, яке розташовано на території, не включеної до переліку територій щодо яких визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації.
При опрацюванні заяви з`ясовано, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, чоловік позивача ОСОБА_2 є власником житлового приміщення загальною площею 54,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі вищезазначеного та відповідно п.п.5 п.7 Порядку №332 в призначенні допомоги з 01.03.2024 року відмовлено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Статтею 2 Закону №1706-VII встановлені гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.
Так, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ч.1 ст.2 Закону №1706-VII).
Постановою КМУ від 20.03.2022 №332 з метою забезпечення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам виділено Міністерству соціальної політики 10000 млн. грн на програму в загальному фонді державного бюджету 2501480 «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг». Також вказаною постановою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (Порядок №332), який визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 2 Порядку №332 визначено, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця у розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн.
З 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн; для інших осіб - 2000 грн (п.3 Порядку №332).
Пунктом 3 Порядку №332 передбачено, що до складу сім`ї уповноваженої особи включаються, зокрема, чоловік, дружина, діти. Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги. Для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з Додатком 5.
Таким чином, до 01.11.2023 року державна допомога на проживання призначалась кожній внутрішньо переміщеній особі окремо, а з 01.11.2023 року призначається та виплачується державна допомога на проживання на сім`ю (одна виплата на всіх членів сім`ї).
Згідно з п.13-1 Порядку №332 виплата допомоги продовжується на другий шестимісячний період автоматично, зокрема, особам з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до п.22 Порядку №332 з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Пунктом 24 Порядку №332 передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.
Судом встановлено, що позивачці з серпня 2022 року вперше призначено виплату допомоги на проживання, яка продовжувалась до лютого 2024 року включно. Виплату припинено з 01.03.2024 року, у зв`язку з встановленням наявності у власності чоловіка позивачки житлового приміщення у м. Дніпро.
Позивачкою не заперечується наявність на праві приватної власності її чоловіка ОСОБА_2 житлового приміщення у м. Дніпро, однак вона вважає, що вона та її чоловік вже отримували допомогу на проживання починаючи з серпня 2022 року . Отже у березні 2024 року не вперше зверталася за допомогою на проживання, тому наявність у її чоловіка у власності житлового приміщення у м. Дніпро згідно з пп. 5 п. 7-1 Порядку №332 не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги на проживання.
Порядок №332 станом на час призначення позивачці виплати допомоги на проживання (станом на 01.08.2022 року) не передбачав такої підстави для відмови у призначенні допомоги як наявність у власності внутрішньо переміщеної особи житлового приміщення на відповідних територіях.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (далі Постанова №709) установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).
Пунктом 4 постанови №709 передбачено внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.
Згідно з п.2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, Порядок №332 викладено в новій редакції, згідно п.п.5 п.7 якого передбачено, що допомога не призначається на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням уповноважена особа або отримувач на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).
Пунктом 5 постанови №709 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пунктів 2 і 3 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 серпня 2023 року.
Таким чином, законодавчі зміни, внесені до Порядку №332 постановою №709, які набрали чинності з 01.08.2023 року, передбачали обов`язкову верифікацію даних щодо наявності житлового приміщення у власності внутрішньо переміщеної особи, яка звернулась за такою допомогою вперше.
Постановою Кабінету Міністрів України №1226 від 21.11.2023 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб» п.п.5 п.7 Порядку №332 викладено в новій редакції, у якому передбачено, зокрема, що допомога не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка є отримувачем допомоги під час її отримання, якщо на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Отже позивачка станом на час припинення їй виплати допомоги на проживання (01.03.2024 року) підпадала під умови, передбачені законодавчими змінами до Порядку №332, затвердженими постановою №1226, якими передбачено припинення виплати допомоги, у зв`язку з наявністю житлової нерухомості, також для внутрішньо переміщених осіб, які вже отримуються допомогу на проживання.
Суд вважає, що факт володіння позивачкою житловим приміщенням на території, що не входить до визначених постановою №709 зон, є підставою для припинення виплати допомоги на проживання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірне припинено позивачці виплату допомоги на проживання.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.
