Справа № 301/2260/24
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2024 року (головуюча суддя Пітерських М.О.) у справі № 301/2260/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 23.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою за допомогою інформаційних та телекомунікаційної систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (веб-сайту creditkasa.com.ua) укладено в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії №1176-3398 (далі кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15000,00 грн, зі строком кредитування на 300 днів до 16.01.2024, зі сплатою стандартної процентної ставки 3,00% в день, зниженої процентної ставки (протягом першого базового періоду, закінчення якого визначено 05.04.2023) 2,50% в день.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, емітовану в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що вказана нею в особистому кабінеті.
Позивач вказував, що про обізнаність відповідачки з процедурою оформлення та виконання аналогічних кредитних договорів свідчить те, що ОСОБА_1 загалом 5 разів оформляла кредитні відносини з позивачем, при цьому заборгованість за попередніми кредитними договорами була нею погашена.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 23.03.2023 відповідачка не виконала, тому її заборгованість станом на 03.04.2024 складає 148950,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15000,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 133950,00 грн.
Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідачки Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання заборгованості відповідачці за нарахованими процентами у сумі 73 950,00 грн за умови погашення відповідачкою решти заборгованості за кредитним договором в сумі 75000,00 грн.
З урахуванням диспозитивності та меж позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з відповідачки частину заборгованості в сумі 75000,00 грн, з яких 15000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 60000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2024 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1176-3398 від 23.03.2023 у сумі 75000 грн та судові витрати в сумі 2422 грн. 40 коп.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19.07.2024, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.
Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду в частині визначеного розміру заборгованості скасувати, стягнути з ОСОБА_1 15000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом, та 5250,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами.
Зміст апеляційної скарги аналогічний відзиву на позовну заяву. Апелянт, зокрема, вказує, що заявлені до стягнення суми процентів не ґрунтуються на умовах договору і наданому позивачем розрахунку.
Розмір відсотків у сумі 60000,00 грн є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». вважає, що такий суперечить обмеженням, встановленим ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
На переконання скаржника, у даній справі з неї слід стягнути 15000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 5250,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, котрі обчислені за період із 23.03.2023 до 05.04.2023 (першого Базового періоду).
Позиція та клопотання іншого учасника справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що у даній справі укладено кредитний договір від 23.03.2023 № №1176-3398 в електронному вигляді у порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом його електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Цим договором сторонами узгоджено розмір відсотків, строк кредитування. Вказує, що відповідачка у скарзі помилково ототожнює розмір визначених договором відсотків із розміром неустойки, яка врегульована нормою ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». У даній справі кредитор не нараховував позичальнику неустойку чи комісію.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Застосовані норми права
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Фактичні обставини справи
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою інформаційних та телекомунікаційної систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (веб-сайту creditkasa.com.ua) укладено в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії № 1176-3398 (далі кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, зі строком кредитування на 300 днів до 16.01.2024, зі сплатою стандартної процентної ставки 3,00% в день, зниженої процентної ставки (протягом першого базового періоду, закінчення якого визначено 05.04.2023) 2,50% в день (а.с.16-27).
Згідно з п. 1.1 кредитного договору Базовий період проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору перший Базовий період визначено сторонами до 05.04.2023, за який розмір нарахованих процентів становив 2,50% в день.
У п. 4.6 кредитного договору сторони узгодили, що нарахування процентів за користування кредитом становить 3,00 % в день стандартна процентна ставка, що застосовується протягом строку дії договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою, та/або зниженою, та /або пільговою процентною ставкою.
У розрахунку заборгованості кредитором застосовано розмір процентів 2,50% в день при обчисленні процентів за перший Базовий період до 05.04.2023, надалі, з 06.04.2023, застосовано розмір процентної ставки 3,00% в день (а.с. 29-34).
Отже, умовами кредитного договору від 23.03.2023 № 1176-3398 сторонами узгоджено розмір та порядок сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення кредитного договору від 23.03.2023 № 1176-3398 в електронній формі за допомогою інформаційних телекомунікаційних систем, щодо цього договору діє презумпція правомірності правочину.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача емітовану в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що вказана нею в особистому кабінеті.
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 15000 грн підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 11.04.2024 про те, що АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору №4010 від 02.12.2019 перерахувало 23.03.2023 від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay по Договору №1176-3398 на відповідний номер картки НОМЕР_2 грн, ID платежу 2258994135 (а.с. 35-49).
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнала факт отримання кредитних коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у розмірі 15 000,00 грн.
Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позичальниця ОСОБА_1 належним чином не виконала, тому кредитор станом на 03.04.2024 нарахував їй заборгованість у розмірі 148 950,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 133950,00 грн.
Судова колегія зазначає, що строк кредитування сторонами визначено до 16.01.2024 та проценти в сумі 133 950,00 грн нараховано позивачем на дату кінцевого строку кредитування та після цієї дати їх розмір у розрахунку заборгованості не збільшується.
Разом з тим, у позовній заяві ТОВ «Укр Кредит Фінанс» визнало ту обставину, що ним було прийнято рішення про можливість застосування до ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання заборгованості відповідачці за нарахованими процентами у сумі 73950,00 грн за умови погашення відповідачкою решти заборгованості за кредитним договором в сумі 75 000,00 грн.
З урахуванням принципу диспозитивності та меж позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з відповідачки частину заборгованості в сумі 75 000,00 грн, з яких 15000,00 грн прострочена заборгованість за кредитом, 60 000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.
ОСОБА_1 не надала до справи доказів належного виконання свого кредитного зобов`язання.
Відповідачкою не надано до справи належних і допустимих доказів того, що сума заборгованості є меншою, не надано власного контррозрахунку, не доведено факту погашення боргу, у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем. Відповідачем не наведено доводів щодо необґрунтованості порядку нарахування складових такої заборгованості (зокрема відсотків), не наведено доводів та не подано належних і допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості зробленого ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Доводи скаржниці про те, що умови кредитного договору про розмір відсотків суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», встановлюють вимоги щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу є необґрунтованими.
Вказані доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, оскільки відповідачка помилково ототожнює розмір визначених договором відсотків за користування кредитом із розміром пені, який обмежується ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), положеннями якої визначено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Передбачені кредитним договором проценти за користування кредитними коштами не є відповідальністю споживача за договором про споживчий кредит, не є платежами, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань. Натомість проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються за «користування кредитом», тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Судова колегія відхиляє доводи відповідача щодо невідповідності встановленого сторонами договору розміру відсотків положенням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивач вимоги про стягнення неустойки (пені, штрафу) за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів у даній справі не заявляв.
Стосовно доводів скаржниці щодо розміру процентної ставки слід зазначити наступне.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі: Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки у справі, що розглядається, строк дії кредитного договору від 23.03.2023 закінчився 16.01.2024 та не продовжувався, тому відповідно законодавче обмеження по встановленню денної процентної ставки на даний кредитний договір не поширюється.
Посилання скаржниці на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи є безпідставними.
ОСОБА_1 не заявляла у даній справі позовних вимог про визнання недійсними відповідних положень кредитного договору стосовно розміру процентів, не надала судового рішення про визнання таких положень договору недійсними, не спростувала презумпцію правомірності правочину.
Твердження скаржниці, що з неї слід стягнути 15000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом та 5250,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, котрі обчислені за період із 23.03.2023 до 05.04.2023 (першого Базового періоду тривалістю 14 днів) є безпідставним, оскільки строк кредитування у договорі визначено на 300 календарних днів з кінцевою датою повернення кредит до 16.01.2024.
Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи межі позовних вимог, згідно з якими позивач просив стягнути з відповідачки 60000,00 грн процентів за користування кредитом, що є меншим половини нарахованих за час кредитування процентів у сумі 133950,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Щодо відстроченого судового збору
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06.02.2025, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн до ухвалення судового рішення.
Беручи до уваги положення ст. 136 ЦПК України та ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи скрутний майновий стан ОСОБА_1 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, згідно з довідкою з Пенсійного фонду Форми ОК-5 від 28.01.2025 розмір її річного доходу за 2024 рік складав 50912,00 грн, а розмір судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3633,6 грн є більшим ніж 5% річного доходу заявника, судова колегія вважає можливим звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
