ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/39521/20-ц
провадження № 61-13661св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчук Микола Володимирович, ОСОБА_2 (стягувач),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року в складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив:
визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерського ВДВС у м. Києві) Нагайчука М. В. від 24 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1; від 24 вересня 2021 року про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в сумі 169,00 грн; від 24 вересня 2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в розмірі 12 000,00 грн; від 29 жовтня 2021 року про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в розмірі 3 400,00 грн; від 04 листопада 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» ; від 05 листопада 2021 року про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у зведене провадження № НОМЕР_4; постанову державного виконавця Лазюка Д. М. від 11 жовтня 2021 року про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 у розмірі 1 700,00 грн;
визнати неправомірним та скасувати подання (повідомлення) від 01 листопада 2021 року № 669448656 про притягнення його до кримінальної відповідальності за статтею 382 КК України, внесене державним виконавцем Нагайчуком М. В. до центрального апарату Державного бюро розслідувань;
зобов`язати державного виконавця Нагайчука М. В. повернути ОСОБА_1 стягнені кошти у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме: мінімальні витрати в розмірі 169,00 грн, виконавчий збір - 12 000,00 грн, штраф - 1 700,00 грн, штраф - 3 400,00 грн, що разом становить 17 945,00 грн.
Скарга обґрунтована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року зобов`язано його спростувати поширену ним інформацію стосовно ОСОБА_2 шляхом розміщення на своїй сторінці в мережі «Facebook» тексту, визначеного судовим рішенням.
22 вересня 2021 року Печерський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 757/39521/20, який 24 вересня 2021 року представник стягувача ОСОБА_2 - адвокат Прилуцька Н. М. подала до Печерського ВДВС м. Києва.
Вказаний виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу, оскільки до такого не було додано засвідчену належним чином копію договору про надання правничої допомоги та квитанцію про сплату авансового внеску. Проте державний виконавець всупереч вимог закону виконавчий лист не повернув стягувачу та 24 вересня 2021 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.
Надалі державний виконавець Нагайчук М. В. виніс незаконні постанови від 24 вересня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, накладення штрафу на боржника.
Також 11 жовтня 2021 року державний виконавець Лазюк Д. М. виніс незаконну постанову про накладення штрафу на боржника.
04 листопада 2021 року державний виконавець Нагайчук М. В. склав акт перевірки сторінки боржника в мережі «Facebook» та безпідставно встановив, що будь-яких дописів на виконання судового рішення не опубліковано.
04 листопада 2021 року державний виконавець Нагайчук М. В. незаконно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню. Скасування постанови про відкриття виконавчого провадження має наслідком скасування всіх процесуальних рішень, прийнятих державним виконавцем у виконавчому провадженні та об`єднаних виконавчих проваджень і скасування інших заходів, вжитих під час примусового виконання рішення.
Будь-якої з постанов державного виконавця він не отримував, про їхнє існування дізнався лише 03 грудня 2021 року.
При цьому зазначав, що 03 листопада 2021 року він фактично виконав у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а саме: на його офіційній сторінці в мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .geo було опубліковано пост з визначеним у судовому рішенні текстом.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року в задоволенні скарги на неправомірні дії та про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, подання про притягнення до кримінальної відповідальності відмовлено.
Провадження у справі з розгляду скарги на неправомірні дії та про скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про розмір мінімальних витрат, стягнення виконавчого збору, накладення штрафів, об`єднання виконавчих проваджень, зобов`язання повернути кошти у виконавчому провадженні закрито.
Відмовляючи в частині оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, подання про притягнення до кримінальної відповідальності, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця під час примусового виконання рішення суду відповідали вимогам закону, тому немає підстав для задоволення скарги.
Водночас, закриваючи провадження у справі в частині оскарження постанов державного виконавця про розмір мінімальних витрат, стягнення виконавчого збору, накладення штрафів, об`єднання виконавчих проваджень; зобов`язання повернути кошти у виконавчому провадженні, суд виходив з того, що такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та подання про притягнення до кримінальної відповідальності скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.В іншій частині ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року залишено без змін.
Направляючи справу в частині вимог на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що в матеріалах справи є докази, що одночасно підтверджують те, що станом на 04 листопада 2021 року ОСОБА_1 виконав рішення суду й на те, що виконавець не встановив виконання рішення суду.
Разом з тим апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо фактичного виконання судового рішення про спростування інформації та не дослідив питання достатності такого виконання з огляду на можливість використання заявником (автором) програмно-технічних засобів мережі «Facebook» на обмеження кола читачів публікацій.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та подання про притягнення до кримінальної відповідальності залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги в цій частині обґрунтований. Дії державного виконавця у ході виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц відповідають вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року й ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, не врахували, що матеріали виконавчого провадження не містять інформації про перевірку стану виконання рішення суду. Постанова Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року була виконана ним добровільно поза межами виконавчого провадження, оскільки йому не було відомо про існування виконавчого провадження. Відповідно він не міг повідомити державного виконавця про факт її виконання.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду та не надав оцінки його доводам щодо фактичного виконання судового рішення, не дослідив питання достатності такого виконання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення. Відзив надісланий з незначним пропуском установленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження строку.
Зважаючи на положення частини другої статті 127 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе продовжити ОСОБА_2 строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року в справі № 757/39521/20-ц відмовлено в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 , інформацію, поширену на сторінці народного депутата України ОСОБА_1 у мережі «Facebook», а саме: « ОСОБА_2 через своего брата барыжит государственными должностями, внедряет свою программу в правоохранительные структуры и оборонку (привет из РФ), ну и конечно заработок на государстве». Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати поширену ним інформацію стосовно ОСОБА_2 через розміщення на своїй сторінці у Facebook тексту такого змісту: «Поширена мною інформація про те, що ОСОБА_2 на замовлення або з інших причин виконує корупційні діяння щодо «продажу» державних посад, є недостовірною і такою, що не відповідає дійсності».
22 вересня 2021 року Печерський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 757/39521/20-ц.
Постановою державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Нагайчука М. В. від 24 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц.
Постановами державного виконавця Нагайчука М. В. від 24 вересня 2021 року визначено для боржника ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 169,00 грн та стягнено з боржника виконавчий збір у розмірі 12 000,00 грн.
Згідно зі списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів на вказану у виконавчому листі адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , направлено вісім листів.
Відповідно до акта державного виконавця Нагайчука М. В. від 11 жовтня 2021 року під час проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц встановлено, що станом на 11 жовтня 2021 року рішення суду залишається невиконаним. Після виходу виконавця за місцем реєстрації боржника не вдалося отримати підтвердження виконання рішення, боржника не виявлено. Виконавчі дії проводились 11 жовтня 2021 року з 12 год 15 хв до 12 год 25 хв за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного виконавця Лазюка Д. М. від 11 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.
Згідно з актом державного виконавця від 28 жовтня 2021 року під час проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц встановлено, що станом на 28 жовтня 2021 року рішення не виконано. Після виходу виконавця за місцем реєстрації боржника не вдалося отримати підтвердження виконання рішення, боржника не виявлено. Двері квартири АДРЕСА_2 були зачинені, на стукіт ніхто не відреагував.
Постановою державного виконавця Нагайчука М. В. від 29 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3 400,00 грн.
Згідно з актом державного виконавця Нагайчука М. В. від 04 листопада 2021 року, складеним у присутності провідного документознавця ОСОБА_6 та старшого державного виконавця Лазюка Д. М., 04 листопада 2021 року за результатами перевірки журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції, що надходить до відділу, встановлено, що будь-яких документів від боржника ОСОБА_1 на підтвердження факту виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц не надходило. Державний виконавець перевірив сторінку боржника ОСОБА_1 у мережі «Facebook» та встановив, що будь-яких дописів, зокрема такого змісту: «Поширена мною інформація про те, що ОСОБА_2 на замовлення або з інших причин виконує корупційні діяння щодо «продажу» державних посад, є недостовірною і такою, що не відповідає дійсності» не виявлено.
04 листопада 2021 року державний виконавець Нагайчук М. В. направив до Центрального апарату Державного бюро розслідувань подання (повідомлення) про притягнення до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_1 за невиконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц.
04 листопада 2021 року державний виконавець Нагайчук М. В. на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону виніс постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 757/39521/20-ц.
Відповідно до висновку комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у мережі «Інтернет», від 03 серпня 2022 року № 889/08/2022, складеного за заявою (запитом) Адвокатського об`єднання «Адвокат Черезов і партнери», повідомлення на сторінці боржника ОСОБА_1 у мережі «Facebook» про виконання рішення Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року оприлюднене 03 листопада 2021 року о 18 год 00 хв, зміни до дати публікації не вносились.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Отже, при примусовому виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець може здійснювати дії, які визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», та не має права вчиняти інших заходів примусового виконання рішень, оскільки законом таких прав йому не передбачено.
Якщо судове рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення зобов`язаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Установлено, що постанова Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року набрала законної сили з дня її прийняття, тобто 11 серпня 2021 року.
За цим судовим рішенням на ОСОБА_1 був покладений обов`язок особисто вчинити певні дії, а саме розмістити на своїй сторінці в мережі «Facebook» відповідний текст. Такий обов`язок у боржника виник ще з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Однак, таких дій ОСОБА_1 не вчинив, тому 24 вересня 2021 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення.
У ході виконання судового рішення державний виконавець неодноразово перевіряв факт виконання судового рішення, у тому числі шляхом виходу за місцем реєстрації боржника та шляхом перевірки його сторінки в мережі «Facebook». Проте факт виконання судового рішення не встановив, про що свідчать відповідні акти.
Жодних доказів про те, що ОСОБА_1 , який достеменно знав про свій обов`язок виконати судове рішення, що набрало законної сили, повідомив державного виконавця про те, що він виконав його 03 листопада 2021 року, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, оскільки постанова Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року не могла бути виконана без участі боржника, а державний виконавець, який вжив усі передбачені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» заходи, не встановив факту її виконання боржником, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що дії державного виконавця щодо направлення подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» вчинені з дотриманням вимог закону, тому дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання їх неправомірними та скасування.
Не заслуговують на увагу посилання боржника в касаційній скарзі на те, що він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження і тому не міг повідомити державного виконавця про факт виконання судового рішення, оскільки, як установили суди, державний виконавець виконав свій обов`язок та надіслав ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, про накладення штрафів тощо. При цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості отримати інформацію про виконавче провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження, яка функціонує у вільному та безоплатному доступі на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (стаття 8 Закону України «Про виконавче провадження»).
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та подання про притягнення до кримінальної відповідальності та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року в частині вимог про визнання неправомірними та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та подання про притягнення до кримінальної відповідальності та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
