Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990/364/24
провадження № 11-58заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кривенди О. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2025 року (судді Єзеров А. А., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Чиркін С. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. 28 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив:
- визнати протиправними дії ВРП щодо незаконного поширення 28 жовтня 2024 року під час засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП, яке проводилося в режимі відкритої онлайн-трансляції, у мережі YouTube та на офіційному сайті ВРП стосовно нього конфіденційної інформації про встановлений йому медичний діагноз і його захворювання (таймкод 6 хв 52 с - 7 хв 11 с);
- зобов`язати ВРП вилучити з відкритої у мережі YouTube трансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2024 року з розгляду питання про порядок денний (№ 34) та на офіційному сайті ВРП конфіденційну інформацію щодо нього (таймкод 6 хв 52 с - 7 хв 11 с);
- стягнути з ВРП на його користь 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 2 884,00 грн як компенсацію заподіяної майнової шкоди.
2. Позов ОСОБА_1 мотивував тим, що внаслідок поширення членом ВРП ОСОБА_2 під час засідання Першої Дисциплінарної палати 28 жовтня 2024 року конфіденційної інформації про встановлений йому медичний діагноз і його захворювання порушено статтю 32 Конституції України, частину другу статті 11 Закону України «Про інформацію», статтю 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», відповідно до яких ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя. Зауважував, що він не надавав згоди на поширення конфіденційної інформації щодо його стану здоров`я та медичного діагнозу, однак така інформація була розповсюджена у засобах масової інформації і соціальних мережах, стала відома широкому колу осіб, що негативно вплинуло на стан його здоров`я та викликало необхідність проходження ним лікування, внаслідок чого він зазнав майнової шкоди. До того ж позивач зазначав, що такими діями ВРП заподіяла йому і моральних страждань.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
3. Касаційний адміністративний суд ухвалою від 02 грудня 2024 року відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 28 січня 2025 року за клопотанням ВРП закрив провадження у справі.
4. Касаційний адміністративний суд, закриваючи провадження у справі в частині вирішення вимог про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилався на те, що під час розгляду справи уривок відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП, який містив конфіденційну інформацію про діагноз та захворювання позивача, вилучено з офіційного сайту ВРП та YouTube-каналу ВРП, тому у цьому випадку видалення з офіційного сайту ВРП та YouTube-каналу ВРП спірного уривку відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП є належним відновленням прав та інтересів позивача.
5. Застосовуючи положення пункту 8 частини першої статті 238 КАС, суд першої інстанції виснував, що видалення зазначеної інформації є належним відновленням прав та інтересів позивача і не вимагає визнання дій відповідача щодо поширення конфіденційної інформації стосовно позивача протиправними, оскільки порушення своїх прав позивач обґрунтовував виключно розповсюдженням відповідної інформації і таке порушення відповідач усунув.
6. Закриваючи провадження у справі в частині вирішення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що позивач фактично просить стягнути з відповідача відшкодування за шкоду, заподіяну діями члена ВРП, правомірність дій якого щодо поширення без згоди позивача конфіденційної інформації та відшкодування шкоди є предметом позову у справі № 420/33564/24, яка перебуває у провадженні іншого суду. Крім того, суд уважав, що оскільки наявні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, які мають розглядатися адміністративним судом в одному провадженні з вимогами про відшкодування шкоди (частина п`ята статті 21 КАС), то підлягає закриттю провадження і в частині вирішення вимог про відшкодування шкоди, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст апеляційної скарги
7. Не погодившись із такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, незважаючи на фактичне визнання ВРП позовної заяви та видалення в грудні 2024 року незаконно поширеної конфіденційної інформації, не надав оцінки:
- протиправності дій ВРП щодо навмисного поширення в період з 28 жовтня 2024 року до 06 грудня 2024 року (більше місяця) конфіденційної інформації про діагноз, захворювання та стан здоров`я позивача;
- вимозі позову про відшкодування моральної шкоди (незважаючи на надання медичних документів);
- вимозі позову про відшкодування майнової шкоди (незважаючи на надання касового чека про сплату грошових коштів за придбані медичні матеріали та ліки);
- причинному зв`язку між поширенням ВРП конфіденційної інформації, яке тривало з 28 жовтня 2024 року до 06 грудня 2024 року, проходженням позивачем лікування в цей період та наявним у нього з 2019 року захворюванням, про яке відповідачу було достеменно відомо.
Рух апеляційної скарги
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 лютого 2025 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 13 березня 2025 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позиції учасників справи
10. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - без змін.
11. Відзив мотивовано тим, що інформація, у зв`язку з розголошенням якої виник спір, була озвучена членом ВРП зі змісту поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи, а прохання про його розгляд у закритому засіданні позивачем не висловлювалось, отже, у позивача наявний спір щодо оскарження дій члена ВРП. Окремих клопотань щодо нездійснення трансляції розгляду питання відносно позивача на засіданні Дисциплінарної палати ВРП позивач також не подав.
12. Стверджує, що між позивачем та ВРП як колегіальним органом відсутній публічно-правовий спір.
13. У відзиві представник ВРП зазначає також про те, що уривок відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП, який містив конфіденційну інформацію про діагноз та захворювання позивача, вилучено з офіційного сайту ВРП та її YouTube-каналу 21 листопада 2024 року. У подальшому у зв`язку з технічним збоєм у системних мережах ВРП цей уривок тимчасово був доступний для загального перегляду і остаточно видалений 11 грудня 2024 року.
14. На думку сторони відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС, а позивач не надав належних доказів щодо заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди та не підтвердив причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
15. 09 березня 2025 року позивач подав пояснення на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в яких наполягає на тому, що суд мав надати оцінку очевидним протиправним діям ВРП, яка відповідальна за дії посадових та службових осіб, які працюють у цьому органі та допустили протиправні дії, бездіяльність чи ухвалили незаконне рішення, а також пов`язаності його хвороби з відповідним поширенням конфіденційної інформації упродовж місяця.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
16. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії та закриття провадження у справі в цій частині
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
19. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
20. Частиною першою статті 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
21. На підставі пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
22. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
23. Водночас пунктом 8 частини першої статті 238 КАС установлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
24. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач - суб`єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення.
25. Іншими словами, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб`єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.
26. Оскільки суд установив факт вилучення фрагмента відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2024 року з розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , який містив конфіденційну інформацію про медичний діагноз та захворювання позивача (таймкод 6 хв 52 с - 7 хв 11 с), з офіційного сайту ВРП та її YouTube-каналу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ВРП самостійно виправила допущені порушення прав позивача.
27. Крім того, Велика Палата Верховного Суду погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки порушенням своїх прав позивач вважає саме розміщення конфіденційної інформації щодо нього на офіційному сайті ВРП та її YouTube-каналі, а способом захисту і відновлення порушеного права визначив зобов`язання ВРП видалити зазначену інформацію щодо нього з цих інтернет-ресурсів, видалення фрагмента відеотрансляції засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП від 28 жовтня 2024 року (таймкод 6 хв 52 с - 7 хв 11 с) з офіційного сайту ВРП та її YouTube-каналу, то вилучення самим суб`єктом владних повноважень цього фрагмента відеотрансляції є належним відновленням законних прав (інтересів) позивача і додаткового визнання оскаржуваних дій відповідача протиправними не потребує.
28. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 КАС підстав для закриття провадження у справі в частині вимог позову про визнання дій ВРП протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Щодо вимог позову про відшкодування майнової та моральної шкоди
29. Закриваючи провадження у справі в частині вимог позову про відшкодування майнової і моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з приписів частини п`ятої статті 21 КАС, за змістом якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір; інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
30. З огляду на те, що вимоги про відшкодування шкоди не можуть бути самостійним предметом розгляду адміністративного суду, а провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 про визнання дій ВРП протиправними й зобов`язання вчинити дії закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС, суд виснував про необхідність одночасно закрити провадження у справі і за вимогами про відшкодування майнової і моральної шкоди.
31. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з таких мотивів.
32. Насамперед необхідно зауважити, що підстава для закриття провадження у цій справі в частині вимог про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними з`явилася під час вирішення справи по суті, тобто виникла після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі адміністративним судом.
33. Оскільки в ході розгляду справи ВРП видалила публікацію (фрагмент запису трансляції її засідання), з якою позивач пов`язував порушення своїх прав, суд першої інстанції констатував відсутність спору між сторонами в розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС (якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення).
34. Водночас підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про відшкодування шкоди стало те, що вимоги, разом з якими міг би бути вирішений цей спір в адміністративному порядку, а саме вимоги про визнання дій ВРП протиправними та зобов`язання вчинити дії, вже не складали предмет спору в цій справі з огляду на виправлення суб`єктом владних повноважень порушень прав позивача, про які йшлося в позові.
35. Отже, суд першої інстанції виснував про те, що вимоги про відшкодування шкоди в цій справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства у зв`язку з порушенням позивачем передбачених частиною п`ятою статті 21 КАС спеціальних правил предметної юрисдикції у деліктних правовідносинах.
36. Велика Палата Верховного Суду вже наголошувала, що предметна юрисдикція спору визначається на момент подання позову до суду. Отже, положеннями статті 21 КАС України суд повинен керуватись при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
37. Подальша зміна суб`єктного складу, обставин справи, в тому числі вчинення суб`єктом владних повноважень дій, які свідчать про виправлення порушень, які були предметом оскарження, не впливає на юрисдикцію спору, яка правильно визначена при відкритті провадження у справі, тобто не змінює її.
38. Відтак висновок суду першої інстанції про те, що юрисдикція адміністративного суду в цій справі «відпала» та перестала поширюватися на вимоги позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди після видалення ВРП оспорюваної публікації (запису трансляції засідання), тобто усунення суб`єктом владних повноважень порушення, яке було предметом оскарження, із вчиненням якого позивач пов`язував вимоги про відшкодування шкоди, не узгоджується з нормами процесуального права.
39. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що на момент пред`явлення ОСОБА_1 цього позову ним було дотримано визначених КАС правил предметної юрисдикції, зокрема заявлено вимоги про відшкодування шкоди в одному провадженні з вимогами про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними й зобов`язання вчинити дії.
40. Подальше вчинення відповідачем дій, спрямованих на виправлення допущених ним порушень, не може впливати на визначення предметної юрисдикції цього спору.
41. Важливо зазначити, що вимоги про визнання дій ВРП протиправними й зобов`язання вчинити дії не підлягають розгляду адміністративним судом не внаслідок помилки позивача при пред`явленні позову до суду, а винятково у зв`язку з діями відповідача, які мали місце вже після відкриття провадження у цій справі і могли бути не вчинені без пред`явлення цього позову.
42. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
43. За змістом статті 6 Конвенції доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Як ефективний необхідно розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
44. Тому закриття провадження у цій справі в частині вимог про відшкодування шкоди є обмеженням ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, яке у цьому випадку Велика Палата Верховного Суду не може визнати виправданим і передбачуваним за змістом норм процесуального права.
45. Закриття провадження у справі в частині вирішення вимог про відшкодування шкоди, пов`язаних з порушеннями, які під час розгляду справи усунуті суб`єктом владних повноважень, суперечить одному з основоположних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності та змушує позивача звертатися до суду з новим позовом, незважаючи на те, що підставою для відшкодування майнової і моральної шкоди позивач безпосередньо визначив дії суб`єкта владних повноважень, оцінку яким суд адміністративної юрисдикції спроможний надати в силу наявної у нього компетенції, у сукупності з діями, вчиненими після відкриття провадження, які стали підставою для закриття провадження у справі в іншій частині вимог.
46. Хоч ВРП і видалила уривок запису трансляції засідання, але відповідна публікація була доступна для необмеженого кола осіб понад місяць, у зв`язку із чим обставина заподіяння позивачу моральної та майнової шкоди внаслідок розміщення відповідного запису на офіційному сайті ВРП та її YouTube-каналі підлягає дослідженню та оцінці належним судом при вирішені спору по суті, і таким належним судом у розумінні Конвенції та національного процесуального законодавства є саме адміністративний суд.
47. Щодо посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що правомірність дій члена ВРП ОСОБА_2. стосовно поширення без згоди позивача під час засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП конфіденційної інформації про захворювання і діагноз позивача та відшкодування шкоди, спричиненої цими діями, є предметом спору у справі № 420/33564/24, яка перебуває на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді, то Велика Палата Верховного Суду зауважує про відмінності в суб`єктному складі учасників цих двох справ та предметах спору.
48. Зокрема, у справі № 420/33564/24 позивач пред`явив вимоги до члена ВРП і порушення своїх прав обґрунтовує безпосередньо оголошенням конкретною особою конфіденційної інформації, яка стосується стану його здоров`я, на засіданні ВРП.
49. Натомість у справі, яку переглядає Велика Палата Верховного Суду, відповідачем зазначена ВРП як юридична особа, а порушення своїх прав ОСОБА_1 у цій справі пов`язує не стільки з проголошенням певної інформації на засіданні ВРП, скільки з її поширенням шляхом публікації запису трансляції засідання на офіційному сайті ВРП та її Youtube-каналі.
50. З огляду на викладене висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження в цій справі в частині вимог позову до ВРП про відшкодування майнової і моральної шкоди є помилковим і таким, що зроблений при неправильному застосуванні норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
51. За змістом пункту 4 частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
52. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до ВРП про відшкодування майнової і моральної шкоди, допустив порушення норм процесуального права, то оскаржувана ухвала в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
53. У частині закриття провадження у справі за вимогами позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 266, 315, 316, 320, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2025 року про закриття провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про відшкодування майнової і моральної шкоди скасувати, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2025 року про закриття провадження у справі в частині вимог позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова у справі № 990/364/24 набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. УсенкоСудді:О. Л. БулейкоО. В. Кривенда Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков О. А. ГубськаО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач В. В. КорольО. С. Ткачук В. Ю. УркевичПостанову на підставі частини третьої статті 321 КАС оформила суддя Ступак О. В.
