Єдиний державний реєстр судових рішень
КРИМІНАЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа№ 170/293/21
Провадження № 1-кп/170/33/25
Шацький районний суд Волинської області
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
13 травня 2025 року смт. Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк та в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26.07.2018 за №12018030000000370 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,який народивсяв с.Вороблячин Яворівськогорайону Львівськоїобласті,зареєстрований тафактично проживаєна АДРЕСА_1 , звищою освітою, одруженого, депутата Ковельської районної ради Волинської області VIII скликання, невійськовозобов`язаного, раніше не судимого, заобвинуваченням увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченогоч.2ст.367ККУкраїни,
в с т а н о в и в:
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам за таких обставин. ОСОБА_4 , колишній директор Шацького національного природного парку, депутат Ковельської районної ради VIII скликання Волинської області, перебуваючи відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №330-к від 03.06.2014 на посаді директора Шацького національного природного парку, будучи працівником правоохоронного органу та являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в установі, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, що полягали у здійсненні керівництва підприємством упродовж січня-лютого 2017 року, перебуваючи у приміщенні Шацького національного природного парку, що розташоване за адресою: вул. Жовтнева, 1, с. Світязь, Волинська область, будучи зобов`язаним керуватись передбаченими актами законодавства, Статутом чи Положенням «Про Шацький національний природний парк», забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, проводити ефективні заходи, пов`язані з веденням лісового господарства відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень, а також будучи наділеним відповідними повноваженнями зі здійснення охорони природно-заповідного фонду України, їх належним чином не виконав через несумлінне ставлення до них, зокрема, в порушення вимог статей 9-1, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», діючи із злочинною самовпевненістю, тобто, передбачаючи можливість завдання шкоди державним інтересам внаслідок своїх протиправних дій, видав лісорубні квитки, а саме: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територій Шацького національного природного парку, які являються об`єктами природно-заповідного фонду, у зв`язку з чим, державним інтересам, згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертного криміналістичного центру №9 від 12.04.2019 завдано збитків на суму 7345 835,00 грн., що більше як у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, навколишнього природного середовища.
Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано як вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що виразилося у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділі VIII Конституції України.
Провівши судовий розгляд, з`ясувавши обставини, встановлені під час кримінального провадження та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що обставини, викладені в обвинувальному акті стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в повній мірі не підтверджуються наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду доказами, а в інкримінованому обвинуваченому діянні не доведена протиправність діяння з огляду на правову невизначенність Закону, що регулював суспільні правовідносини у 2017 році, які згідно КК України є об`єктом посягання, а отже, і шкода, у вигляді наслідків, як обов`язкова ознака кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 суду показав, що він свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнає, проте визнає фактичні обставини, що він дійсно у 2017 році, обіймаючи посаду директора Шацького національного природного парку, підписував зазначені в обвинувальному акті виписані інженером національного парку ОСОБА_6 лісорубні квитки на здійснення передбачених статтею 84 Лісового кодексу України рубок догляду за лісом (проріджувальних, прохідних) та вибіркових санітарних рубок, що відносяться до рубок формування та оздоровлення лісів, які були проведені на території лісництв Шацького національного природного парку, що є об`єктом природно-заповідного фонду. Вказані види рубок було проведено з метою поліпшення якісного складу лісів, що відноситься до діяльності національного парку з відтворення лісів; на підставі переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів на 2017 рік, після обстеження лісів на території трьох лісництв національного парку лісопатологічною службою «Херсонлісозахист», після погодження з науково-технічною радою парку, обласним управлінням екології та обласним управлінням лісового і мисливського господарства, тобто рубки проведено з усіма необхідними на той час попередніми заходами і погодженнями. За результатами проведених на підставі вказаних лісорубних квитків вибіркових санітарних, прохідних, проріджувальних рубок було заготовлено деревину, приблизно 90 відсотків якої, було реалізовано як дрова для населення та підприємств району. І лише незначний відсоток з цієї заготовленої деревини міг бути реалізований як ділова деревина для населення і потреб національного парку. У лісорубних квитках було вказано об`єм деревини на підставі матеріалів відповідного попередньо проведеного відводу. Всі ці рубки є фінансово невигідними, оскільки затрати парку на їх проведення завжди перевищують отримані прибутки. Але вказані рубки проводяться парком, так як вони є необхідними для формування продуктивних лісових насаджень. Ще у 2014 році, Парком було направлено в Міністерство екології України пакет документів на отримання лімітів для такого виду рубок, на що отримано відповідь, що для санітарно-оздоровчих заходів отримання лімітів не передбачено, оскільки вони не відносяться до спеціального використання природних ресурсів. У 2014 році було проведено перевірку діяльності національного парку, під час якої порушень, у тому числі під час проведення санітарно-оздоровчих заходів, не виявлено. Аналогічні рубки було проведено у 2014, 2015, 2016 роках без лімітів, згідно з роз`ясненнями Мінекології. Тому жодної протиправності у його діях, порушень вимог закону, про що вказано в обвинувальному акті, немає і свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення він не визнає та просить виправдати.
Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він, працюючи директором Шацького національного природного парку, зокрема протягом січня і лютого 2017 року, був службовою особою; без отримання лімітів підписав дев`ять лісорубних квитків: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 на проведення рубок формування та оздоровлення лісів (рубок догляду за лісом, а саме проріджувальних і прохідних, та вибіркових санітарних рубок) на території трьох лісництв Шацького національного природного парку, що є об`єктом природно-заповідного фонду. Тобто вказані фактичні обставини обвинувачення ОСОБА_4 визнає.
Окрім того, ці обставини учасниками судового провадження не оспорюються і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні за клопотанням прокурора доказами.
Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014 №330-к ОСОБА_4 призначено за контрактом на посаду директора Шацького національного природного парку на термін з 04.06.2014 по 03.06.2015, який 03.06.2015 продовжено до 03.06.2016 та 22.04.2016 продовжено до 03.06.2019.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 18.05.2017 №153-к ОСОБА_4 звільнено з посади директора Шацького національного природного парку.
Відповідно до укладеного із ОСОБА_4 контракту, директор є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків, передбачених актами законодавства, Статутом чи Положенням про об`єднання, підприємство, установу, організацію; він зобов`язаний безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна; здійснювати поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовувати його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечувати виконання завдань, передбачених законодавством, Положенням про об`єднання, підприємство, установу, організацію; зобов`язаний проводити ефективні заходи, пов`язані із веденням лісового господарства відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Шацький національний природний парк є державною організацією, а також здійснює такі види діяльності: 91.04 Функціонування ботанічних садів, зоопарків і природних заповідників (основний); 03.12 Прісноводне рибальство; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщення; 02.20 Лісозаготівлі; 02.10 Лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.
Під час судового розгляду встановлено, що юридичною адресою та фактичним місцем розташування адміністративного приміщення Шацького національного природного парку є адреса: вул. Європейська (колишня Жовтнева), буд. 61 у с. Світязь Ковельського (колишнього Шацького) району Волинської області.
Відповідно до Положення «Про Шацький національний природний парк», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.02.2002 №54 (у редакції наказу Мінприроди №285 від 25.05.2012) Шацький національний природний парк є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, згідно із Законом України "Про природно-заповідний фонд України". Директор Шацького національного природного парку вирішує питання діяльності Шацького національного природного парку відповідно до його завдань; в межах своєї компетенції видає розпорядження та накази, які є обов`язковими для виконання (дотримання) усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться на території Шацького національного природного парку та в межах його охоронних зон; розпоряджається коштами та майном відповідно до законодавства, здійснює інші повноваження, передбачені законодавством, у тому числі, уповноважений видавати лісорубні квитки.
Таким чином, згідно з наділеними повноваженнями ОСОБА_4 , обіймаючи посаду директора Шацького національного парку, був службовою особою, а також згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976, був працівником правоохоронного органу.
Факт підписання і видачі директором Шацького національного природного парку ОСОБА_4 вказаних в обвинувальному акті лісорубних квитків підтверджується дослідженими судом дев`ятьма лісорубними квитками: серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017 (т. 1 арк. 101-109).
Вказані лісорубні квитки виписано та видано на підставі дослідженого судом Переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів по Шацькому НПП на 2017 рік, погодженому ДСЛП «Рівнезахист», Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА, Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (т. 1 арк. 120-122), квитки видано Світязькому, Мельниківському та Пульмівському лісництвам Шацького національного природного парку, для проведення заходів формування і оздоровлення лісів (вибіркових санітарних, прохідних, проріджувальних рубок), із зазначенням номера кварталу, номера виділу, площі ділянки, маси і виду деревини, строку проведення рубок тощо.
Дослідженими судом обліково-реєстраційними відомостями, товарно-транспортними накладними підтверджується факт здійснення рубок дерев у кварталах та виділах, що зазначені у вказаних лісорубних квитках, а також відвантаження споживачам одержаної внаслідок здійснення рубок деревини (дров, лісопродукції тощо) (т. 1 арк. 123-253, т. 2, т. 3 арк. 1-66).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які у 2017 році працювали у Світязькому, Мельниківському та Пульмівському лісництвах Шацького національного природного парку, кожен зокрема, в загальних рисах підтвердили обставини здійснення на підставі вказаних у виданих ОСОБА_4 у січні, лютому 2017 року лісорубних квитках рубок формування і оздоровлення лісів, зокрема, вибіркових санітарних, прохідних та проріджувальних рубок дерев, а також заготівлю в результаті вказаних рубок деревини та її реалізацію. Що стосується отримання лімітів та оформлення дозвільних документів на проведення зазначених рубок, то їм нічого про це невідомо, оскільки це не входило до їх обов`язків. Вказані рубки вони проводили з метою покращення якісного складу лісу, відповідно до встановлених вимог, оформлених документів, на підставі проведених попередньо обстежень лісу та відводів. Рубці підлягали сухостійні, повалені, пошкоджені, хворі дерева, а також ті, що відставали в рості.
Показання вказаних свідків об`єктивно узгоджуються між собою та узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_17 , начальник відділу управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації, суду показала, що вона вважає, що проведення у 2017 році санітарних рубок (прохідних, проріджувальних, вибіркових) на території та об`єктах природно-заповідного фонду загальнодержавного значення належало до спеціального використання природних ресурсів та лісогосподарських заходів, пов`язаних із заготівлею деревини, для проведення яких необхідно було отримувати ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацького НПП. Проведення рубок без встановлення лімітів та дозволів не відповідає вимогам природоохоронного законодавства. Свідок повідомила суду, що вона є екологом за фахом і в 2017 році вказані питання не входили до її компетенції, оскільки вона не очолювала цей відділ.
Показання вказаного свідка в частині щодо застосування у 2017 році норм права, що регулюють порядок проведення санітарних рубок під час діяльності Шацького національного природного парку суд до уваги не бере, оскільки свідок є екологом за фахом, і її висловлювання щодо застосування норм права, на думку суду, є її суб`єктивною думкою і не можуть бути достовірним джерелом доказів.
ОСОБА_4 згідно, умов Контракту зобов`язаний був у своїй діяльності керуватися чинними нормативно правовими актами та Положенням Про Шацький національний природний парк.
Що обвинувачений визнав і підтвердив в судовому засіданні, що окрім того у своїй діяльності керувався листами Державного агентства лісових ресурсів. І достовірно був обізнаний, що станом на 2017 рік при проведенні санітарних рубок ліміти не передбачалися.
Суд переходить до аналізу законодавства, що регулює питання охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду, якими зобов`язаний був керуватися та дотримуватися у своїй діяльності ОСОБА_4 .
Лісовим кодексом та іншими актами законодавства комплексно врегульовано питання охорони, відтворення та раціонального використання лісових природних ресурсів, з урахуванням при цьому інтересів збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Главою 13 Лісового кодексу України врегульовано питання використання лісових ресурсів.
Відповідно до ст. 65 цієї глави Лісового Кодексу України, використання лісових ресурсів може здійснюватись в порядку загального і спеціального використання.
Статтею 67,щоміститьсяу главі13ЛісовогокодексуУкраїни (в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) визначено, що у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання лісових ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети. Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 68 Лісового кодексу України (глава 13) визначає порядок виділення лісових ділянок для спеціального використання лісових ресурсів.
Аналогічні положення містить і Закон України «Про рослинний світ», у статті 8 якого вказано, що використання природних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 10 цього закону, заготівля деревини під час рубок головного користування належить до видів спеціального використання природних рослинних ресурсів. Згідно з ч. 6 ст. 10 закону заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України.
Відповідно довимогстатей 70,71 глави 13 Лісового кодексу України(в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах. Лімітом заготівлі деревини в порядку рубок головного користування є затверджена в установленому порядку розрахункова лісосіка.
При цьому частина 4 статті 70 визначає, що деревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
Главою 14 Лісового кодексу України врегульовано питання відтворення лісів, що відповідно до ст. 79 цього кодексу здійснюється, зокрема, з метою, поліпшення якісного складу лісів, підвищення їх продуктивності та біологічної стійкості.
Глава 15 Лісового кодексу України регулює питання підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів та збереження біорізноманіття в лісах.
Стаття 84 цієї глави Лісового кодексу Українивизначає заходи щодо поліпшення якісного складу лісів, та містить норму про те, що з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи, зокрема, рубки догляду за лісом, санітарні рубки.
Отже, санітарні рубки є спеціальним заходом поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей, які в силу положень статей17,19,83-85 Лісового кодексу України, мають здійснювати, зокрема, постійні користувачі лісових ресурсів.
Статтею 100 Лісового кодексу України також визначено, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається Законом України "Про природно-заповідний фонд України", цим кодексом та іншими актами законодавства.
Так, відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно зі статтею 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до статті 19 Лісового Кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та використовувати земельні ділянки лісового фонду способами, які забезпечували б збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання і відтворення; забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
За змістом пункту 5 частини 2статті 105 Лісового кодексу Українивідповідальність запорушення лісовогозаконодавства несутьособи,винні упорушенні вимогщодо ведення лісового господарства, встановлених законодавствому сферіохорони,захисту,використання тавідтворення лісів.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Закон України "Про природно-заповідний фонд України"визначає правові основиорганізації, охорони, ефективного використання природно-заповідногофонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів, і є спеціальним з питань регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Судом установлено, що ОСОБА_4 поставлено у провину порушення вимог статей 9-1 та 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».
Стаття 9-1 цього закону в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року (в ред. ЗУ №1826-VI від 21.01.2010) має назву «Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду».
Судом установлено, що вказаною редакцією статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", що була чинною на час інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення,було врегульовано порядок здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а саме в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, визначено порядок встановлення відповідних лімітів та надання дозволів, необхідних для здійснення спеціального використання природних ресурсів на таких територіях, процедуру анулювання виданих дозволів, підстави для цього та інші питання.
Згідно зі ч.ч.3-4 ст. 9-1 ЗУ «Про ПЗФ України» Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та територіальними органами
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. (Редакція закону станом на 2017 рік). Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про ПЗФ України» Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Для забезпечення державного управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду можуть створюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органу
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. (Редакція закону станом на 2017 рік). Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 27 від 24.01.2008 р. затверджено «Інструкцію з застосування порядку встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». П.2.2. Матеріали щодо встановлення лімітів у наступному році, передбачені пунктом 2.1 цієї Інструкції, у двох примірниках подаються заявниками на погодження до відповідних установ (наукових кураторів територій та об`єктів природно-заповідного фонду, науково-дослідних інститутів) та Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції, Державних управлінь
охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи Мінприроди). 2.3. Після погодження з установами, зазначеними в пункті 2.2 цієї Інструкції, заявники подають матеріали до Мінприроди в строк до 15 вересня поточного року. Державна служба заповідної справи, структурні підрозділи Мінприроди розглядають матеріали та готують свої пропозиції щодо прийняття відповідного рішення. 2.4. У разі невідповідності поданих обґрунтовуючи документів щодо встановлення лімітів вимогам пункту 2.1 цієї Інструкції, відсутності погодження відповідно до пункту 2.2 цієї Інструкції чи наданні в них недостовірної інформації Державна служба заповідної справи повертає з обґрунтуванням матеріали заявникам. Після доопрацювання протягом місяця зазначені матеріали розглядаються повторно. Постановою КМУ від 13.03.2013 р. № 159 «Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього середовища» усі територіальні органи Міністерства (Державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях) як юридичні особи публічного права ліквідовуються з 17 травня 2013 року. Зміни до ст. 11 ЗУ «Про ПЗФ України», якими відповідні підрозділи обласних державних адміністрацій були включені до переліку уповноважених органів державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, були внесені лише 19.04.2018р, згідно із Законом № 2362-VIII від 22.03.2018р. Зміни до «Інструкції з застосування порядку встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення», якими виключалась необхідність погодження проектів лімітів із Державними управліннями охорони навколишнього природного середовища в областях (ліквідованими з 17.05.2013р.) були внесені лише 15.09.2020 р. згідно із Наказом Міндовкілля від 06.08.2020р. № 15. Згідно Інструкції (в редакції, чинній на 2017 рік). Таким чином, дієвий правовий механізм погодження лімітів на спеціальне використання природних ресурсів на територія та об`єктах ПЗФ загальнодержавного значення, починаючи з березня 2013 р. і як мінімум по квітень 2018 року був відсутній, оскільки згідно Закону України «Про ПЗФ України» (в редакції до 19.04.2018р.) обласні державні адміністрації не були віднесені до спеціально уповноважених органів державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, а згідно Інструкції, матеріали на отримання лімітів передаються до Мінприроди тільки після погодження з його територіальним управлінням, яке припинило своє існування ще 2013 року. В разі надходження матеріалів без такого погодження, Мінприроди зобов`язане повернути їх заявнику з огляду на пряму вказівку п. 2.4 Інструкції. Саме на цій підставі Міністерство екології та природних ресурсів повернуло без розгляду матеріали Шацького НПП на погодження лімітів на використання природних ресурсів та запропонувало повернутись до питання встановлення лімітів після законодавчого врегулювання даного питання (див. Лист Мінекології № 325/09/03-13 від 23.09.2013р.). Крім того, листом від 23.09.2013р. № 550/09/03-13 Міністерство екології та природних ресурсів України роз`яснило Державному агентству лісових ресурсів наступне: « …Таким чином, питання передачі повноважень, визначених законом України «Про природно-заповідний фонд України» від територіальних органів центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям законодавчо не врегульовано. І, відповідно, не врегульовано питання погодження лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, видачі дозволів тощо». З огляду на вказане, Міністерство екології та природних ресурсів повернуло без розгляду матеріали Шацького НПП на погодження лімітів на використання природних ресурсів та запропонувало повернутись до питання встановлення лімітів після законодавчого врегулювання даного питання (див. Лист Мінекології № 550/09/03-13 від 23.09.2013р.). ЗаконУкраїни "Про природно-заповідний фонд України"(в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) не містив спеціальних положень щодо порядку проведення рубок формування та оздоровлення лісів. Главою 4 зазначеного Законуне встановлено заборони щодо проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду. Також слід зазначити, що проведення рубок під час здійснення заходів з поліпшення якісного складу лісів врегульовано Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724 та Інструкцією з проведення рубок формування та оздоровлення лісів (п. 5 Правил). Заготівля деревини при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування регулюється Порядком спеціального використання лісових ресурсів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 та Правилами рубок головного користування (п. 12 Порядку). Таким чином вказані види рубок врегульовано не лише різними нормами законів, а й різними підзаконними актами. Крім того Положенням про спеціальне використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992 №459, визначено, що видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється відповідно до Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів (п. 1 Положення). Порядком спеціального використання лісових ресурсів передбачено можливість здійснення спеціального використання лісових ресурсів лише шляхом заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів (пункт 1), передбачено погодження відповідних питань при здійсненні спеціального використання лісових ресурсів з обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, до складу яких включено колишні територіальні органи Мінприроди (пункти 2, 10, 12, 24, 40, 41, 49, 51, 65 Порядку). В свою чергу, порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів передбачено, що спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів є лісорубний або лісовий квиток (пункт 1). Порядок та умови здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, що встановлені з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, визначено також Санітарними правилами в лісах України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555. 11.11.2016 набула чинності нова редакція Санітарних правил в лісах України, в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 №756. Пунктом 2 Санітарних правил в лісах України (в редакції, чинній станом на січень, лютий 2017 року) передбачено, що заходи з поліпшення санітарного стану лісів здійснюються власниками лісів, постійними лісокористувачами з метою оздоровлення насаджень у максимально стислі строки за умови недопущення негативного впливу на навколишнє природне середовище. Зазначені заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, що здійснюються з метою збереження стійкості насаджень, запобігання розвитку патологічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха. Згідно з п. 5 вказаних Правил заходи з поліпшення санітарного стану лісів плануються і здійснюються на основі матеріалів лісовпорядкування, а також санітарних та лісопатологічних обстежень, а в межах природно-заповідного фонду - відповідно до вимог проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них з урахуванням специфіки, ступеня та періоду пошкодження насаджень, біології деревних порід, шкідників та збудників хвороб лісу. До санітарно-оздоровчих заходів віднесено: вибіркові санітарні рубки, суцільні санітарні рубки, ліквідацію захаращеності, запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу, захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб. Також встановлено, що вибіркові санітарні рубки призначаються постійними лісокористувачами на основі матеріалів лісовпорядкування, санітарного та лісопатологічного обстеження, а на територіях природно-заповідного фонду, зокрема, національного парку - за погодженням з органами Мінприроди, які здійснюють державний контроль за дотриманням вказаних Правил. Таким чином цілі санітарно-оздоровчих заходів докорінно відрізняються від цілей спеціального використання природних, зокрема, й лісових ресурсів. Правилами поліпшення якісного складу лісів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №724, передбачено, що вони визначають основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості і продуктивності деревостанів, збереження біорізноманітності лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів, до яких належать такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні. Підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, що проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. Рубки догляду проводяться шляхом періодичного вирубування дерев, подальше збереження яких у складі насаджень недоцільне. Рубки догляду можуть бути таких видів: освітлення, прочищення, проріджування, прохідна рубка. Вимоги щодо порядку проведення санітарних рубок за цими Правилами узгоджуються з вимогами Санітарних правил в лісах України. Рубки формування і оздоровлення лісів за своєї правовою суттю є одним з видів діяльності з відтворення лісів з метою поліпшення їх якісного складу. Проріджувальні, прохідні та вибіркові санітарні рубки (які здійснено на підставі виданих ОСОБА_4 лісорубних квитків) законодавчо віднесені до рубок формування та оздоровлення лісів. Таким чином передбачені вказаними нормативними актами заходи з поліпшення якісного складу лісів за своїм змістом, цільовою спрямованістю докорінно відрізняються від спеціального використання природних, зокрема, і лісових ресурсів. Наданий суду стороною захисту висновок науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України №126/77-с від 27.08.2013, щодо правовогорегулювання зпитань виконаннязаходів,пов`язанихз веденнямлісового господарствав межахтериторій таоб`єктівприродно-заповідногофонду,з якоговбачається,що проведеніз санітарно-оздоровчоюметою рубкине можутьбути віднесенідо видівспеціального використаннялісових ресурсіві дляпроведення цихрубок спеціальнимзаконодавством невимагаються встановленнядодаткових лімітівта видачадодаткових дозволів,суд доуваги небере зогляду натаке. Сторона обвинувачення ставить під сумнів вказаний висновок з тих підстав, що у ньому висвітлені обставини, що стосуються конкретного підприємства ДП "Цуманське ЛГ", а не обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Науковці у вказаному висновку зробили застереження про те, що цей висновок призначений виключно для використання замовником цієї наукової експертизи, тобто "ДП "Цуманське ЛГ", з метою забезпечення його ділових або інших власних інтересів. Цей висновок не підлягає розповсюдженню без згоди виконавця у будь-який спосіб, у тому числі через засоби масової інформації, друковану пресу, інтернет, або через будь-які інші засоби. Стороною захисту не було надано відомостей, яким чином він потрапив до них, не надано згоди виконавця, також в суді не виявилось можливим з`ясувати у виконавців висновку, чи може він в тій чи іншій мірі стосуватися обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженню і чи поширюється в часі на події 2017 року щодо проведення рубок на території Шацького НПП. Відповідно до положень статей 84, 242, 243 КПК України та Закону України «Про судову експертизу» вказаний висновок не є висновком експерта, як джерелом доказів у кримінальному провадженні в розумінні положень вказаних норм. Суд не бере до уваги вказаний висновок і як документ, як належне джерело доказів, оскільки висловлені в ньому аргументи та доводи стосуються іншої судової справи, а не обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, що ставить під сумнів його правильність, об`єктивність, раціональність доводів експерта та аргументованість його висновків і пропозицій саме стосовно обставин, на підтвердження яких його надано суду стороною захисту. Крім того суду не надано підтвердження згоди замовника на його розповсюдження (лист-відповідь Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України від 21.11.2024 №126/434 ). Надані судустороноюзахистусудові рішення,щонабрализаконної сили,рішеннягосподарськогосуду Волинськоїобластівід25.09.2020та постановаПівнічно-Західногоапеляційногогосподарськогосуду від24.12.2020усправі№903/557/20,надумкусуду,відповіднодовимог ст.90КПКУкраїни,преюдиціальногозначенняпід часцьогосудовогорозгляду немають,сторонинеможуть посилатисянанихяк напреюдиціальнийфакт,оскількивказанірішення немаютьпреюдиціальногозначення длясудущододопустимості доказів.Така позиціясуду узгоджуєтьсяз правовоюпозицією,викладеною упостанові Касаційногокримінального судуВерховного Судувід 04.08.2021у справі№390/934/13-к,згідно зякою ВерховнийСуд заподібних обставинвважає наданняіншим судовимрішенням преюдиціальногозначення укримінальному провадженнібезпідставним.При цьомуч.1ст.86КПКУкраїнивизначає,щодоказвизнається допустимимлишеякщовін отриманийупорядку,встановленомуцимкодексом.Проте,наданістороною захистусудовірішенняпід часданогосудовогорозглядує доказомна підтвердженнятієї обставини,що судина часрозгляду справтлумачили Законтаким чином,що рубки зформування таоздоровлення лісівне потребувалилімітів,тобто наних непоширювалася діястатті,яка передбачалаотримання лімітів,до РішенняКасаційного адміністративногоСуду від24лютого 2003року. Системний аналіз норм вказаного законодавства давав на той час судам підстави для висновків: виконання усіх видів рубок, за винятком рубок головного користування, має на меті поліпшення якості лісів, а не задоволення інтересів суб`єктів лісогосподарської діяльності в одержанні деревини чи іншої продукції, що може бутиодержана в результаті проведених рубок. Здійснювана у процесі виконання заходів з поліпшення якості лісів рубка лісу та одержання при цьому заготовленої деревини було не ціллю, а засобом досягнення мети відповідних лісогосподарських заходів. В контексті норм екологічного законодавства, яке є спеціальним у цій сфері, правових підстав розглядати санітарно-оздоровчі та інші аналогічні лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів як спеціальне використання лісових ресурсів не вбачалося. Встановлення ліміту на спеціальне використання лісових ресурсів було передбачено лише для здійснення рубок головного користування, заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, тобто на ті види діяльності, що належать до видів спеціального використання лісових ресурсів і передбачають задоволення інтересів користувачів шляхом вилученням відповідних ресурсів з навколишнього природного середовища. Таким чином, суди тлумачили Закон, що заходи з поліпшення якісного складу лісів за спеціальним законодавством чітко відмежовано від спеціального використання лісових ресурсів, а не віднесено до нього. Таким чином, увесь час до моменту прийняття КАС рішення у справі № 824/540-17-а (24.02.2023р.), судами України різних юрисдикцій була сформована послідовна та однозначна практика тлумачення і застосування законодавства, яке регламентувало здійснення заходів з поліпшення якісного стану лісів (до яких належать рубки, що були проведені Шацьким НПП) без отримання лімітів на спеціальне використання лісових ресурсів. Така практика ґрунтувалась на положеннях чинного законодавства, яке чітко розмежовує заходи з використання лісових ресурсів та заходи з покращення якісного стану лісів. При цьому очевидним є той факт, що до внесення у квітні 2018 року змін до ст. 9-1 Закону України «Про ПЗФ України», необхідність отримання лімітів на використання природних ресурсів для здійснення заходів, не пов`язаних із використанням таких ресурсів, ясно, чітко і недвозначно в діючому законодавстві визначена не була, про що свідчать як численні рішення судів різних юрисдикції (кримінальної, господарської, адміністративної) так і позиція центрального органу виконавчої влади, що здійснює державну політику в сфері лісового господарства (Держлісагенства). Особливо слід звернути увагу на позицію Міністерства екології та природних ресурсів України. Так, останнє, у відповідь на один і той самий лист Держлісагенства від 12.08.2015р. № 02-01/5936-15 щодо погіршення якісного стану лісів на територіях та об`єктах ПЗФ та необхідності проведення рубок догляду, протягом 20 (двадцяти ) днів надано дві протилежних за змістом відповіді: від 16.10.2015 р. за № 5/1-8/12845-15, в якому з посиланням на норми чинного законодавства роз`яснено, що при проведенні рубок формування та оздоровлення лісів ліміти на заготівлю деревини не розглядаються і не встановлюються (даний лист Мінприроди був направлений Держлісагенством до Шацького НПП з вказівкою «Для відома та керівництва в роботі» за супровідним листом від 16.11.2015р. № 02-01/7953-15; том 5 а.с. 55-56); від 06.11.2015р. за № 5/1-9/13678-15, в якому, з посиланням на ті самі норми чинного законодавства вказано, що заготівля деревини під час рубок формування та оздоровлення лісів, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів, а тому повинна проводитись в межах лімітів (даний лист Шацьким НПП не отримувався та до відома ОСОБА_4 не доводився, а був одержаний стороною обвинувачення від Міністерства екології через два роки після подій на запит начальника слідчого управління ГУ НП у Волинській області за супровідним листом № 4.1-8/4088-19 від 13.05.2019р.) Враховуючи, що саме на останній лист Мінекології сторона обвинувачення посилається, як на доказ протиправності поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 складно знайти більш переконливі аргументи на користь відсутності ясності, чіткості та недвозначності правових норм, що регулювали спірні правовідносини до квітня 2018 року (час внесення змін до ЗУ «Про ПЗФ України»). Також, не лише виконавча і судова, а навіть законодавча гілка Державної влади в особі Верховної Ради України була переконана, що Закон України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції станом на 2017 рік насправді не містить положень, які зобов`язують лісокористувачів рубки формування і оздоровлення лісів проводити згідно з лімітом на використання природних ресурсів. Саме враховуючи цю обставину, з метою поширення законодавчої вимоги щодо обов`язковості отримання лімітів також і на види рубок, які не пов`язані з використанням природних ресурсів (в т.ч. рубки формування і оздоровлення лісів та інші види рубок), законом№ 2362-VIII від 22.03.2018 року стаття 9-1Закону України «По природно-заповідний фонд» (яка, власне і регулює питання лімітів та дозволів) була доповнена новою частиною п`ятнадцятою наступного змісту: «Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів». Не вдаючись в оцінку рішення КАС від 24.02.2023р. у справі № 824/540-17-а (на яке послався ККС, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у даному провадженні), необхідно констатувати, що станом на період вчинення інкримінованих діянь, обвинувачений діяв відповідно до того тлумачення чинного законодавства, яке було йому доведене згаданими листами центрального органу виконавчої влади, якому він безпосередньо підпорядковується та яке знайшло своє підтвердження в актуальній на той час судовій практиці, висновках вчених-правознавців та законодавчій практиці Верховної Ради України. Як зазначає Касаційний кримінальний суд у своїй Постанові від 20.08.2019р. у справі № 759/10001/18:«…З приводу вирішення цього питання, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи». Притягнення особи до кримінальної відповідальності за невиконання законодавчого припису, точний зміст якого протягом тривалого часу залишався незрозумілим не лише для неї, а також для вищого законодавчого органу держави, центральних органів виконавчої влади, які забезпечують державну політику у відповідній галузі господарства, судів трьох юрисдикцій та експертів в галузі права (див. Висновок науково-правової експертиза Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 27.08.2013р.), є очевидним порушенням правової визначеності як складової принципу верховенства права, оскільки за таких обставин особа позбавлена можливості передбачати наслідки своєї поведінки та оцінювати її на предмет правомірності. Крім того,судом установлено,що зметою поширеннязаконодавчої вимогищодо обов`язковостілімітів навикористання природнихресурсів такожі навиди рубок,що непов`язаніз використаннямприродних ресурсів(втому числіна рубкиформування іоздоровлення лісівта іншівиди рубок),згідноізЗаконом України№2362-VIIIвід22.03.2018,щонабравчинності 19.04.2008, до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» внесено зміни і вказану статтю доповнено частиною п`ятнадцятою такого змісту: Проведення рубок формування і оздоровлення лісів, інших видів рубок здійснюється в межах затверджених планів та на підставі рішень науково-технічних рад установ природно-заповідного фонду згідно з лімітом на використання природних ресурсів на підставі дозволів. На підставі положень статей 4, 5 КК України, беручи до уваги те, що Закон України №2362-VIII від 22.03.2018 не маєзворотної сили,а рубкиформування іоздоровлення лісівбуло здійсненодо набранняним чинності,положення ч. 15 ст. 9-1 цього закону зворотної дії в часі не має і застосовано до правовідносин у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 бути не може. Таким чином на час здійснення Шацьким національним природним парком на підставі зазначених в обвинувальному акті лісорубних квитків рубок формування і оздоровлення лісів у 2017 році був неоднозначно законодавчо встановлений обов`язок лісокористувача проводити зазначені рубки згідно з лімітами на спеціальне використання природних ресурсів на підставі дозволів, що свідчить про правову не визначеність. Принцип правової визначеності є невід`ємною частиною принципу верховенства права (п.1 ч.1 ст. 7, ст. 8 КПК України) Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Венеціанська Комісія у своїй Доповіді від 4 квітня 2011 року «Верховенство права» вказала:» Правова визначеність є елементом верховенства права та є істотно важливою для питання довіри до судової системи. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону легко доступним, закон має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особи мала можливість скерувати свою поведінку». Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 вказав, що із конституційнихпринципів рівностіі справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить досваволі (абзацдругий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини). В рішенні у справі «Ольссон проти Швеції» ЄСПЛ зазначає: «Норма закону не може розглядатись як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачати наслідки своєї поведінки». У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» Суд констатує: «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія». Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати положення, або дати людині чітку вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вжити заходів, що вплинуть на права особи (рішення у справах «Волков проти України», «C.G. та інші проти Болгарії та ін.). Поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв`язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. Категорія «якість закону» є основою правового порядку, що ґрунтується на верховенстві права (принцип правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є юридична визначеність (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри суспільства до судової системи, а також для гарантування ефективності підприємницької діяльності та привабливості інвестиційного клімату (передумов економічного розвитку держави). Норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб`єктів владних повноважень у права такої особи. Законодавчий акт, який містить норму, що не сформульована з достатньою мірою якості, а також не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки, не володіє повною мірою такою ознакою як обов`язковість (не може розглядатись як «право»). Суб`єкт нормотворчості не повинен порушувати права особи внаслідок ухвалення «неоднозначних» актів законодавства та повинен за це нести відповідальність (особливо, якщо акт передбачає можливість обмеження прав особи), а також відповідний суб?єкт повинен мати обов`язок негайного виправлення негативної ситуації, зумовленої прийняттям акта, що містить норми права, які не відповідають критерію «якість закону». Установивши невідповідність акта законодавства критерію «якість закону» суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості та розумності (врахування при вирішенні публічно-правового спору загальних (суспільних) інтересів). В Україні правовий підхід щодо незастосування судом касаційної інстанції положень правового акта, що не відповідає критерію «якість закону», та, відповідно, тлумачення такої норми права у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи, ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України («кожному гарантується право знати свої права і обов`язки»), а також (у деяких правовідносинах) на прямій вказівці на необхідності застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням (in dubio pro tributario), що безпосередньо містяться, зокрема, у Податковому кодексі України та Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до сталої судової практики, правозастосовчий орган (суб?єкт, що представляє державу або місцеве самоврядування) у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити та застосовувати норму на користь суб`єкта приватного права, адже якщо держава або місцеве самоврядування нездатні забезпечити видання зрозумілих загальнообов?язкових правил поведінки, негативні наслідки у спірних правовідносинах неправомірно покладати на іншу особу. На сьогодні сталою є практика Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним законів у зв`язку з їх невідповідністю критерію «якість закону». Така практика, крім положень Конституції як норм прямої дії, також враховує відповідні підходи ЄСПЛ, в аспекті вимог і ціннісних цивілізаційних орієнтирів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У практиці ЄСПЛ також застосовуються вироблені багаторічною практикою підходи, відповідно до яких якість закону означає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване застосування відповідного законодавства; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та правильності, що допускає можливість різного тлумачення такого законодавства, порушує критерій «якості закону»; втручання у право особи може бути виправданим, якщо воно не тільки «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», але й передбачається «якісним» законом. Окрім того ЄСПЛ вказує, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить значною мірою на судових органах, які застосовують і тлумачать Закон («Вєрєнцов проти України», «Кантоні проти Франції» на ін.). У справі «Олександр Волков проти України» 09.01.2013р. п. 179 ЄСПЛ зокрема зазначає: «Наявність чіткої і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, що призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (Гудвін проти Сполученого Королівства) … Хоча цей висновок був зроблений у контексті системи загального права, тлумачення, здійснюване судовими органами, не може недооцінюватись й системах континентального права при забезпечення передбачуваності законодавчих положень. Саме ці органи повинні послідовно тлумачити точне значення загальних положень закону та розсіювати будь-які сумніви щодо його тлумачення (див. mutatis mutandis, рішення у справі «гоже лік та інші проти Польщі» п. 65). У справі «Парафія греко-католицької церкви проти Румунії» ЄСПЛ виснував, «якщо конфліктна практика розвивається в межах судової системи країни, такий суд сам стає джерелом правової невизначеності, там самим підриває принцип res judicata. Положеннями Лісового Кодексу України визначено, що заходи з поліпшення якісного стану лісів відносяться до діяльності з відтворення, а не використання лісових ресурсів. При цьому, під час проведення таких заходів, може заготовлятись деревина (ч.4 ст. 70 ЛК України). Положення ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» станом на 2017 рік не містили норми, яка б вказувала на необхідність проведення рубок формування та оздоровлення лісів на підставі лімітів (така норма з`явилась у Законі лише в квітні 2018 року). За таких обставин слід прийти до висновку, що чинне станом на 2017 законодавство не визначало чітко та недвозначно необхідність проведення рубок формування та оздоровлення лісів на підставі лімітів (жодної прямої вказівки на це Закон не містив). Відповідно до чинного станом на 2017 рік Положення «Про Шацький Національний природний Парк», затвердженого Наказом Міністерства екології і природних ресурсів України від 06.02.2002р. № 54 Шацький НПП підпорядковується Державному агентству з лісових ресурсів України. Директор Парку призначається на посаду та звільняється з посади Держлісагенством. Відповідно до п.1 «Положення про Державне агентство лісових ресурсів України», затвердженого Постановою КМУ від 8 жовтня 2014 року № 521б ( в редакції станом на 2017 рік), Агентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Таким чином, саме на Агентство покладені функції реалізації державної політики у сфері ведення лісового господарства. Відповідно до ЛК України, ведення лісового господарства включає в себе діяльність з 1)охорони та захисту лісів; 2) використання лісів; 3) відтворення лісів. Виконуючи покладені на нього законом функції, Агентство неодноразово (12.08.2015р. лист за № 02-01/5936-15, 16.11.2015 р. лист за № 02-01/7953-15) інформувало Дирекцію Шацького НПП про відсутність законодавчої вимоги щодо отримання лімітів на проведення рубок під час проведення заходів з поліпшення якісного стану лісів. З огляду на викладене, директор Шацького НПП ОСОБА_4 не мав чіткої і недвозначної вказівки закону щодо одержання ліміту на спеціальне використання лісових ресурсів при підготовці заходів з поліпшення якісного стану лісів, що передбачали рубки формування та оздоровлення лісів. Наявна на той момент судова практика послідовно тлумачила чинне лісове законодавство таким чином, що рубки проведення формування та оздоровлення лісів на територіях та об єктах ПЗФ не потребують одержання лімітів на використання лісових ресурсів, оскільки є заходами, не пов`язаними з використанням лісових ресурсів за прямою вказівкою Закону (ч.4 ст. 70 ЛК України). Так, Рішенням від 13.01.2014р. у справі № 903/1148/13 Господарським судом Волинської області відмовлено у задоволенні позову Волинського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок проведення відповідачем рубок формування та оздоровлення лісів протягом 2012 року на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Кормин» без затвердженого ліміту на спеціальне використання лісових ресурсів. Обгрунтовуючи своє рішення, суд, зокрема, зазначив (цитата): «Відповідно до ч. 4ст.70 Лісового кодексудеревина заготовляється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів) та під час проведення інших заходів. Отже, наведеним підтверджено, що поліпшення якісного складу лісів, до заходів якого відноситься і виконання санітарно-оздоровчих заходів за спеціальним законодавством не належить до спеціального використання лісових ресурсів. Пунктами 2,4 санітарних правил в лісах України затвердженихПостановою КМУ від 27.07.1995р. №555, передбачено, що санітарно-оздоровчі заходи є частиною комплексу профілактичних заходів, які проводяться лісокористувачами з метою збереження стійкості насаджень,запобігання розвиткові паталогічних процесів у лісі, зменшення шкоди, що завдається шкідниками, хворобами, стихійними природними явищами та техногенними впливами. До санітарно-оздоровчих заходів віднесено: вибіркові санітарні рубки; суцільні рубки; ліквідація захаращеності; запобігання виникненню та поширенню осередків шкідників і хвороб лісу; захист заготовленої деревини від шкідників та хвороб. Отже, цілі санітарно-оздоровчих заходів докорінно відрізняються від цілей спеціального використання природних, зокрема й лісових ресурсів. Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, керуючись чинним законодавством, оцінюючи здійснення відповідачем санітарно-захисних заходів на землях лісогосподарського призначення в межах територій та об`єктів природо-заповідного фонду згідно з відповідними планами, погодженими та затвердженими в установленому порядку, без встановлення додатково лімітів та надання дозволу, відповідно дост.9-1 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»суд, порушень з боку відповідача - ДП «Цуманське лісове господарство» не вбачає. Позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та до задоволення не підлягають». Вказане судове рішення було оскаржене Прокурором Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду, постановою якого від 19.02.2014р. апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішення набрало законної сили. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. у справі № 824/540/17-а задоволено адміністративний позов ДП «Берегометське МЛГ» до Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування припису про зобов`язання лісокористувача рубки з покращення якісного стану лісів проводити на підставі лімітів. Мотивуючи своє рішення, адміністративний суд, зокрема, зазначив (цитата): «Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, позивачем було проведено санітарно-вибіркову рубку в кварталі 30 виділ 20. Аналізуючи вказані вище норми, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювались рубки, пов`язані з веденням лісового господарства. Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів регулюються Правилами поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05. 2007 року №724 (далі - Правила №724). Згідно пунктів 2, 4, 5, 20 Правил №724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні. Підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. Особливості проведення рубок формування і оздоровлення лісів залежно від їх цільового призначення, породного складу насаджень, а також лісорослинних умов визначаються в інструкції з проведення рубок формування і оздоровлення лісів, що затверджується Держкомлісгоспом за погодженням з Мінприроди. Згідно п. 47 Правил №724 до інших заходів з формування і оздоровлення лісів належить: догляд за підростом, за підліском, за узліссям, за формою стовбура та крони дерев, прокладення квартальних просік і створення протипожежних розривів. Таким чином, з системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що деревина заготовлена від рубок формування і оздоровлення лісів, не є використанням лісових ресурсів, а є наслідком проведення лісогосподарських заходів, а тому встановлення лімітів на заготівлю такої деревини чинним законодавством не передбачено». Вказане судове рішення було оскаржене Державною екологічною інспекцією Чернівецької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду. постановою якого від 27.02.2018р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішення набрало законної сили. Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.09.2020р. у справі № 903/557/20 відмовлено в позові Державної екологічної інспекції у Волинській області до Шацького національного природного парку про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок проведення рубок з покращення якісного стану лісів без одержання лімітів на спеціальне використання природних ресурсів. Предметом розгляду суду були саме ті рубки, проведення яких з порушенням законодавства інкримінується обвинуваченому ОСОБА_18 у даному кримінальному провадженні. Піддавши ґрунтовному аналізу чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, Суд констатував, що (цитата): «...Таким чином, законодавчо визначено, що рубки формування і оздоровлення лісів за своєї правовою суттю є одним з видів діяльності з відтворення лісів з метою поліпшення їх якісного складу. Проріджувальні, прохідні та санітарні рубки (які здійснював відповідач на підставі лісорубних квитків) є видами рубок формування та оздоровлення лісів. Наведені вище положення закону чітко встановлюють, що заготівля деревини може здійснюватися не лише при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, але й в процесі проведення лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів і така заготівля не належить до використання лісових ресурсів (ані спеціального, ані загального). Тому в контексті доктринальних вимог чинного вітчизняного екологічного законодавства, яке є спеціальним у цій сфері, правових підстав розглядати санітарно-оздоровчі та інші аналогічні лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів як спеціальне використання лісових ресурсів не вбачається». Вказане судове рішення було оскаржене Державною екологічною інспекцією Волинської області до Північно-Західного апеляційного господарського суду. постановою якого від 24.12.2020р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рішення набрало законної сили. З листа Державного агентства лісових ресурсів України від 12.08.2015 №0-01/5936-15 Міністерству екології та природних ресурсів України вбачається, що у лісових насадженнях різних категорій заповідності відбуваються природні процеси старіння, зміни цінних порід другорядними, пошкодженням шкідниками та хворобами, розладнання внаслідок стихійних явищ і зміни гідрологічного режиму, тощо. Такі деревостани з метою збереження та покращення їх стану вимагають здійснення лісівничих заходів. Зволікання у погодженні здійснення лісівничих заходів призводять до невідновного погіршення стану насаджень, зниження протипожежної безпеки лісів, розповсюдження шкідників та хвороб, порушення вимог законодавства щодо часу проведення санітарно-оздоровчих заходів. Як наслідок, втрачаються можливості для відтворення цінних, стійких деревостанів та якісного догляду за ними. Деревина заготовлена від рубок формування і оздоровлення лісів, не є використанням лісових ресурсів, і встановлення лімітів на заготівлю такої деревини законодавством не передбачено. Вимоги щодо встановлення лімітів на заготівлю деревини під час проведення рубок поліпшення якісного складу лісів є неправомірними. У листі Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 адресованому у Державне агентство лісових ресурсів України за результатами розгляду листа агентства від 12.08.2015 №02-01/5936 щодо припинення виконання заходів формування і оздоровлення лісів на територіях природно-заповідного фонду зазначено, що на виконання вимог Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України» та Лісового кодексу України, Мінприроди під час погодження матеріалів лісовпорядкування не встановлює нормативи та ліміти на заготівлю деревини (крім рубок головного користування) при проведенні рубок формування та оздоровлення лісів та інших заходів, у тому числі на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду. У разі необхідності проведення за результатами натурного обстеження лісогосподарських заходів (крім рубок головного користування), не запроектованих лісовпорядкуванням, пропозиції щодо їх призначення необхідно погоджувати та затверджувати в органах державної влади в установленому порядку, відповідно до чинного законодавства, при цьому нормативи та ліміти на заготівлю деревини не розглядаються і не встановлюються (т. 5 арк. 55, 56). Проте листом від 12.10.2016 №5/3-8/9646-16 Міністерство екології та природних ресурсів України відкликало свій лист №5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 та надіслало лист від 06.11.2015 №5/1-9/13678-15 (т. 5 арк. 148-150). У листі Міністерства екології та природних ресурсів України №5/1-9/13678-15 від 06.11.2015 щодо встановлення лімітів, адресованого у Державне агентство лісових ресурсів України за результатами розгляду того ж листа агентства від 12.08.2015 №02-01/5936 (але вже з назвою щодо встановлення лімітів) зазначено, що з огляду на викладене, заготівля деревини під час проведення санітарних рубок в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яке відповідно до статті 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" здійснюється в межах ліміту, а також на підставі дозволів. Таким чином листи Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2015 №5/1-8/12845-15 та від 06.11.2015 №5/1-9/13678-15 за результатами розгляду одного і того ж самого листа Державного агентства лісових ресурсів України від 12.08.2015 №02-01/5936, під час врегулювання правовідносин одними і тими актами законодавства, є протилежними за змістом. При цьому у листах зазначено, що вони носять інформаційний та рекомендаційний характер, надання офіційних роз`яснень застосування норм права не входить до компетенції міністерства. Таким чином, до кінця лютого 2023 року в Україні було сформована послідовна та однозначна практика тлумачення і застосування законодавства, яке регламентувало здійснення заходів з поліпшення якісного стану лісів (до яких належать рубки, що були проведені Шацьким НПП) без отримання лімітів на спеціальне використання лісових ресурсів. Така практика ґрунтувалась на положеннях чинного законодавства, яке розмежовує використання лісових ресурсів та заходи з покращення якісного стану лісів. Не вдаючись в оцінку рішення КАС від 24.02.2023р. у справі № 824/540-17-а (на яке послався ККС, скасовуючи ухвалу апеляційного суду у даному провадженні) слід все ж прийти до висновку, що станом на період вчинення інкримінованих йому діянь, обвинувачений діяв відповідно до того тлумачення чинного законодавства, яке було йому доведене згаданими листами центрального органу виконавчої влади, якому він безпосередньо підпорядковується, та яке знайшло своє відображення в актуальній на той момент судовій практиці. При цьому очевидним є той факт, що до внесення у квітні 2018 року змін до ст. 9-1 Закону України «Про ПЗФ України», необхідність отримання лімітів на використання природних ресурсів для здійснення заходів, не пов`язаних із використанням таких ресурсів, чітко і недвозначно в діючому законодавстві визначена не була, про що свідчать як численні рішення судів різних юрисдикції (кримінальної, господарської, адміністративної) так і позиція центрального органу виконавчої влади, що здійснює державну політику в сфері лісового господарства (Держлісагенства). Притягнення особи до кримінальної відповідальності за невиконання законодавчого припису, точний зміст якого протягом тривалого часу залишався невідомим навіть для центральних органів виконавчої влади, судів та експертів в галузі права (див. Висновок науково-правової експертиза Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 27.08.2013р.), є очевидним порушенням принципу верховенства права, оскільки в таких обставинах особа позбавлена можливості передбачати наслідки своєї поведінки та оцінювати її на предмет правомірності. Щодо застосування висновків Касаційного адміністративного Суду, викладеного ним у рішенні від 24 лютого 2023 року у адміністративній справі № 824/540-17-а до оцінки поведінки обвинуваченого. Як уже зазначалося вище, справа № 824/540-17-а була розглянута ще 30.11.2017р. Суд прийшов до висновку про те, що рубки формування та оздоровлення лісів на територіях та об`єктах ПЗФ повинні проводитись на підставі матеріалів лісовпорядкування без необхідності одержання лімітів на використання лісових ресурсів. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції і 27.02.2018р. рішення набрало законної сили. Через 5 (п`ять !!!) років після набрання законної сили, вказане рішення було переглянуте і скасоване Касаційним адміністративним судом. Це рішення КАС докорінно змінило підхід судової практики до тлумачення норм Лісового Кодексу, Закону України «Про ПЗФ» та низки підзаконних нормативно-правових актів. Очевидно, що на момент вчинення інкримінованих діянь, дане рішення Касаційного адміністративного суду не існувало в природі, а отже керуватись тим тлумаченням норм матеріального права, яке в ньому викладене, обвинувачений об`єктивно не міг. Ретроспективне застосування нового тлумачення норми права, яке докорінно змінює «старе» тлумачення, призводить до порушення принципу правової визначеності та ст. 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки поведінка, яка згідно переднього тлумачення протягом багатьох років вважалась правомірною, в силу ново тлумачення раптом «стає» протиправною. Щодо недоведення шкоди державі внаслідок проведених рубок формування та оздоровлення лісів. Сторона обвинувачення свій висновок про факт заподіяння шкоди даними рубками ґрунтує виключно на розрахунках розміру шкоди, проведених відповідно до «Такс обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, внаслідок незаконної порубки лісу», затверджених Постановою КМУ від 24.07.2013 р. №541. У дослідженому судом акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28.12.2018 №070-22/01 зазначено, що протягом 2016-2017 років на території Мельниківського, Пульмівського та Світязького лісництв Шацького національного природного парку здійснювалися рубки дерев (прохідні, вибіркові санітарні, проріджувальні) без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016, 2017 роках, у тому числі, на підставі вказаних в обвинувальному акті лісорубних квитків. Вказане порушення допущене колишнім директором Шацького НПП ОСОБА_4 , і розмір шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства становить 17164190,00 грн. Деревина, заготовлена Шацьким НПП в процесі проведення рубок формування та оздоровлення лісів, належним чином оприбуткована та поставлена на баланс даної державної установи (т. 4 арк. 90-136). У висновку судово-економічної експертизи №9 від 12.04.2019 вказано, що розмір матеріального збитку внаслідок проведення незаконних рубок дерев без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016-2017 роках, допущеного колишнім директором Шацького НПП ОСОБА_4 , що встановлений актом ревізії від 28.12.2018 №070-22/01, підтверджується документально частково, на суму 7345835 грн. (т. 5 арк. 83-115). З цього приводу слід зазначити, що кримінальне провадження № 12018030000000370, хоча й було внесене до ЄДРДР 26.07.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України (незаконна порубка лісу), однак в подальшому було перекваліфіковане на ст. 367 КК України (службова недбалість) і з такою кваліфікацією надійшло до суду з обвинувальним актом. З моменту такої перекваліфікації дії обвинуваченого з організації і проведення рубок догляду, стороною обвинувачення не кваліфікуються як незаконна порубка лісу. Відповідно до ст. 69 Лісового Кодексу України «Спеціальне використання лісових ресурсів на виділений лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом лісорубний квиток, або лісовий квиток». Рубки, які є предметом даного кримінального провадження, проведені на підставі відповідних лісорубних квитків. Висновок про заподіяння шкоди даним рубками ґрунтується на розрахунках відповідно до Такс визначення розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу. В той же час, в даному провадженні незаконна порубка лісу обвинуваченому або будь-кому іншому не інкримінована, оскільки вказані рубки відбувались на підставі лісорубних квитків, які відповідно до положень ч.1 ст. 69 ЛК України є спеціальним дозволом на проведення рубок. При цьому сума заподіяної рубками «шкоди» обрахована виходячи з незаконної порубки по усіх дев`яти лісорубних квитках (без розмежування по епізодно). Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння є необережним злочином, воно не може кваліфікуватись як продовжуваний злочин, тому, що, хоча і складається з кількох тотожних діянь, однак за визначенням не може охоплюватись єдиним умислом. Підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. Для проведення рубок формування і оздоровлення лісів власником лісів або постійним лісокористувачем видається лісорубний квиток в установленому порядку. Відповідно до ст. 1 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2007 р. № 761, спеціальним дозволом на використання лісових ресурсів є лісорубний квиток. Відповідно до ст. 4 цього Порядку, 4.Для видачілісорубного квиткавласник лісівабо постійний лісокористувачподає такі документи: заявкуна використання лісових ресурсів підчас проведеннярубок головногокористування; відомість чергової лісосіки; польову перелікову відомість; переліково-оцінювальну відомість; карту технологічного процесу розробки лісосіки; план лісосіки. Відповідно до п. 7.3 «Методичних вказівок з ведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агенства лісових ресурсів України» затверджених Наказом Держлісагенства України від 21.01.2013р. №9 У рядку лісорубного квитка «на підставі» вказується підстава для заготівлі деревини: рубок захисту та оздоровлення лісів матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проведені власниками лісів і постійними лісокористувачами; у рядку «рубати в рахунок» вказується: ліміту заготівлі деревини в порядку рубок головного користування ____ року, або заходів формування та оздоровлення лісів (інших заходів) відповідно до завдань 2017 року». Таким чином, законодавство не визначає ліміти на заготівлю деревини в переліку документів, які подаються в якості підстави для видачі спеціального дозволу на проведення рубок з формування та оздоровлення лісів (яким є лісорубний квиток). Наявність або відсутність ліміту на використання лісових ресурсів при видачі лісорубного квитка на проведення таких видів рубок не перевіряється. У відповідній графі лісорубного квитка «рубати в рахунок» вказується не ліміт заготівлі деревини (як це передбачено для рубок головного користування), а завдання на проведення заходів з формування та оздоровлення лісів на відповідний рік. Рубки формування і оздоровлення лісів, здійснені згідно лісорубного квитка, виданого на підставі матеріалів лісовпорядкування та обстежень, проведених власниками лісів і постійними лісокористувачами в межах завдань на відповідний рік очевидно є заходами з покращення якісного стану лісів просто за визначенням не спричиняють шкоди лісу, а саме шкода є необхідним єлементом злочину з матеріальним складом. Згідно експертного висновку наукового куратора Шацького НПП Інституту екології Карпат НАН України, проведені протягом 2015-2017 р.р. в Шацькому НПП рубки з поліпшення якісного складу лісів проведені з додержанням відповідних технологій, що забезпечило збереження наявного підросту і тих дерев, які не підлягали вирубуванню, і були необхідним та важливим заходом підвищення рівня природної лісової рослинності та збереження біологічного різноманіття в лісових екосистемах. Такси, затверджені Постановою КМУ від 24.07.2013 р. №541, застосовуються лише для визначення розміру реальної шкоди, заподіяної лісу. При цьому заподіяння шкоди рубками не є презумпцією, а підлягає доказуванню наряду із іншими обставинами. Будь-яких даних, які б свідчили, що заходи з покращення якісного стану лісів, проведені Шацьким НПП на підставі матеріалів лісовпорядкування та погоджені із установами лісозахисту, лісопатологами, органами Державної екологічної інспекції та Держлісагентства, насправді призвели до зворотних наслідків (заподіяння шкоди довкіллю), матеріали справи не містять. Натомість, науково-експертним дослідженням наслідків рубок, які були проведені протягом 2015-2017 р.р. на території Шацького НПП (згідно наявного у справі експертного висновку наукового куратора Шацького НПП Інституту екології Карпат НАН України) встановлено, що рубки з покращення якісного складу лісів, проведені з додержанням відповідних технологій, що забезпечило збереження наявного підросту і тих дерев, які не підлягали вирубуванню, і були необхідним та важливим заходом підвищення рівня природної лісової рослинності та збереження біологічного різноманіття в лісових екосистемах. У дослідженому судом висновку інженерно-екологічної експертизи від 12.09.2019 №19694/19-48, вказано, що у 2016-2017 роках вибіркові санітарні рубки, прохідні рубки, проріджувальні рубки на території Пульмівського, Мельниківського, Світязького лісництва Шацького національного природного парку було здійснено без встановлення відповідних щорічних лімітів, тобто за відсутності чітких обсягів використання природних ресурсів у межах яких повинні виписуватись лісорубні квитки як дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, без врахування особливостей режиму території природно-заповідного фонду України, що є обов`язковою вимогою для підготовки та подачі проектів лімітів до Мінприроди України; вказані рубки проведено всупереч вимогам нормативно-правових актів та чинного законодавства, а саме ст. 100 Лісового кодексу України, ст. 9-1, 20 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", охоронного зобов`язання №365 Шацького НПП, п.п.1.1-1.4, 2.6 Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (т. 4, арк. 185-190). У дослідженомусудом висновку додаткової судової інженерно-екологічної експертизи від 31.03.2021 №71/1-2-110/21-22 зазначено, що рубки, проведені на підставі лісорубних квитків серії 02 ЛКБ №438880 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438884 від 21.02.2017, серії 02 ЛКБ №438878 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438877 від 25.01.2017, серії 02 ЛКБ №438871 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438876 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438872 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438875 від 03.01.2017, серії 02 ЛКБ №438868 від 03.01.2017, які підписав та видав ОСОБА_4 , належать до спеціального використання природних ресурсів та лісогосподарських заходів, пов`язаних із заготівлею деревини; для проведення зазначених рубок формування та оздоровлення лісів у 2017 році необхідно було встановлювати ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацького НПП, проведення рубок на підставі вказаних вище лісорубних квитків на території Шацького НПП без встановлення лімітів та дозволів не відповідає вимогам природоохоронного законодавства, зокрема, ст. 9-1 Закону України "Про природно-заповідний фонд України, Інструкції про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (т. 5 арк. 31-40). Проте, у даному провадженні було призначено і проведено окремо судово-економічну експертизу, яка була проведена на підставі акту ревізіі № 070-22/01 від 28.12.2018 року і в ухвалі про призначення експертизи від 26.02.2019 року ( ар.пр.81 т.5) вказано, що дані рубки проведено незаконно без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016-2017 роках, тому, експерт провела лише економічний розрахунок вартості зрубаних дерев помноживши на розмір шкоди за незаконну рубку дерев, передбачений Додатком 1 до Постанови КМУ від 24.07.2013 року № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природо-заповідний фонд». ( ар.пр. 85-115 т.5) Також, у даному провадженні було окремо проведено і судову інженерно-екологічну експертизу (додаткову) 31.03.2021 року (ар.пр. 31-40 т.5) на вирішення якої лише було поставлено питання: чи належить до спеціального використання природних ресурсів проведена на підставі лісорубних квитків рубка; чи належить рубка, проведена на підставі лісорубних квитків до лісогосподарських заходів, повязаних із заготівлею деревини; чи потрібно було у 2017 році для проведення рубок формування та оздоровлення лісів отримувати ліміти; чи відповідає вимогам природоохоронного законодавства проведена на підставі вищевказаних лісорубних квитків на території Шацького національного природного парку без встановлених лімітів та дозволів. Проте, в порушення Інструкції щодо проведення судової інженерно-екологічної експертизи предметом вирішення даної експертизи має бути в тому числі шкода спричинена незаконною вирубкою лісу і розмір такої шкоди має бути встановлений в комплексі з врахуванням коефіцієнту користі від проведених заходів рубок формування та оздоровлення лісів, шкоди в разі їх не проведення, і шкоди завданої в наслідок незаконних рубок. В матеріалах провадження наявний науковий висновок спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького Національного природнього парку у 2017 році. Так, згідно з Інструкцією про проведення інженерно екологічної експертизи, інженерно-екологічна експертиза це процес дослідження явищ, процесів та матеріальних об`єктів, пов`язаних з впливом техногенних факторів на стан екосистем, з метою встановлення фактичних даних , що мають значення для справи ( виявлення обставин виникнення негативного впливу на навколишнє природнє середовище, оцінки наслідків, що настали та визначення розміру відшкодування збитків, завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства), встановлення причинно-наслідкових залежностей між діями /бездіяльністю спеціально уповноважених осіб і наслідками, що настали. Отже, в період 2017 року, як уже було встановлено був відсутній спеціальний суб`єкт владних повноважень, який би видавав і погоджував ліміти, а відтак, не проведення заходів формування та оздоровлення лісів могло б спричинити більше шкоди чим шкоди, внаслідок проведення цих заходів без отримання лімітів. В зв`язку з чим, дана шкода мала би бути встановлена в ході проведення інженерно-екологічної експертизи. Не визначення розміру «шкоди» за кожним окремим епізодом інкримінованої протиправної діяльності та безпідставне її «складання» як в продовжуваних злочинах. ОСОБА_4 інкримінується 9 (дев`ять) епізодів протиправної діяльності (видача в різний час дев`яти різних лісорубних квитків на проведення різних видів рубок в різних кварталах і виділах трьох різних лісництв Парку). При цьому сума заподіяної рубками т.зв. «шкоди» обрахована шляхом додавання по усіх дев`яти лісорубних квитках (без розмежування поепізодно), що допускається виключно при обвинуваченні особи у вчиненні продовжуваного злочину. Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_4 діяння є неумисним, воно не може кваліфікуватись як продовжуваний злочин (ч.2 ст. 32 КК України), оскільки, хоча й складається з кількох тотожних діянь, очевидно не може охоплюватись єдиним умислом (умисел в неумисних злочинах відсутній за визначенням). При повторності злочинів (ч.1 ст. 32 КК України) обвинувач зобов`язаний сформулювати обвинувачення окремо по кожному зі злочинів такої повторності та визначити розмір шкоди за кожним з інкримінованих епізодів, чого зроблено не було. Складання розміру шкоди за такими обвинуваченнями є неприпустимим. Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, перевіривши та оцінивши докази з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих суду і безпосередньо досліджених судом доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення по суті кримінального провадження, суд дійшов переконання, що органом досудового розслідування не здобуто і не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вказаного в обвинуваченні щодо ОСОБА_4 неналежного виконання ним як службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Згідно з вимогами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до вимог ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Згідно із статтями 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Європейський суд з прав людини також вказує, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу, відповідно до вимог ч.2 якої жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення усіх питань, зазначених у ст. 374 КПК України. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України визначено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Таким чином суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності, взаємозв`язку та переконливості, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 є недоведеним, так як воно не обґрунтовано достатніми, належними та допустимими і достовірними доказами, які б підтверджували винуватість особи поза розумним сумнівом. На підставі викладеного, з урахуванням доказів, наданих суду стороною обвинувачення та стороною захисту, що досліджені та перевірені в судовому засіданні в повному обсязі, враховуючи те, що можливості збирання доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 вичерпані, суд дійшов переконання про недоведеність наявності в діях ОСОБА_4 складу вказаного кримінального правопорушення (злочину), тому ОСОБА_4 слід визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати, у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якому він обвинувачується. Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні в розмірі 26118,42 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 42 копійки) слід віднести на рахунок держави. Відомості про речові докази у кримінальному провадженні суду не надано.
Керуючись статтями 368, 370 КПК України, суд
у х в а л и в:
ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та виправдати, у зв`язку з тим, що не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні в розмірі 26118,42 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімнадцять гривень 42 копійки) віднести на рахунок держави.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Шацький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя /підпис/ ОСОБА_1 Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області ОСОБА_1
