Єдиний державний реєстр судових рішень
Рівненський апеляційний суд
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
12 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 170/293/21
Провадження № 11-кп/4815/253/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з власними технічними засобами захисника кримінальне провадження № 12018030000000370 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вороблячин Яворівського району Львівської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шацького районного суду Волинської області від 13 травня 2025 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шацького районного суду Волинської області від 13 травня 2025 року ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, виправдано за відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, перебуваючи, відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №330-к від 03 червня 2014 року, на посаді директора Шацького національного природного парку, будучи працівником правоохоронного органу та являючись службовою особою, яка постійно обіймає на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків в установі, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, які полягали у здійсненні керівництва підприємством упродовж січня-лютого 2017 року, перебуваючи у приміщенні Шацького національного природного парку, розташованого на вул. Жовтневій 1 в с. Світязь Волинської області, будучи зобов`язаним керуватися передбаченими актами законодавства, Статутом чи Положенням «Про Шацький національний природний парк», забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, проводити ефективні заходи, пов`язані з веденням лісового господарства, відповідно до встановлених правил і лімітів та стану насаджень, а також, будучи наділеним відповідними повноваженнями зі здійснення охорони природно-заповідного фонду України, їх належним чином не виконав через несумлінне ставлення до них. Зокрема, в порушення вимог статей 9-1, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», діючи із злочинною самовпевненістю, видав лісорубні квитки серії 02 ЛКБ №438880 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438884 від 21 лютого 2017 року, серії 02 ЛКБ №438878 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438877 від 25 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438871 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438876 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438872 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438875 від 03 січня 2017 року, серії 02 ЛКБ №438868 від 03 січня 2017 року на проведення рубок формування та оздоровлення лісів на територій Шацького національного природного парку, які являються об`єктами природно-заповідного фонду, внаслідок чого державним інтересам, згідно з висновком експерта Волинського науково-дослідного експертного криміналістичного центру № 9 від 12 квітня 2019 року, завдано шкоди на суму 7345 835,00 грн, що більше, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто, спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів, навколишнього природного середовища.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та його істотним порушенням. Доводить, що показання ОСОБА_6 щодо непричетності до інкримінованих йому дій судом взято до уваги безпідставно, оскільки спростовані актом ревізії окремих питань фінансової господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28.12.2018 року № 070-22/01, висновками експертів, спеціалістів та показаннями свідка ОСОБА_8 , які узгоджуються із діючим у 2017 році законодавством, котре регулює питання охорони, захисту, використання лісів на землях природно-заповідного фонду.
На думку апелянта, поза увагою суду залишилися показання свідка ОСОБА_8 в частині того, що інші Національні природні парки, які знаходяться на території Волинської області, у період 2017 року одержували ліміти на проведення рубок формування та оздоровлення лісів. Суд допустив суб`єктивне тлумачення приписів законодавства, що регулюють питання видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів в межах територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого та загальнодержавного значення, і на порушення вимог ст. 439 КПК України не дотримався обов`язковості вказівок касаційної інстанції у даному кримінальному провадженні.
Так, у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року констатовано, що використання природних ресурсів на території Шацького національного природного парку, у тому числі, у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Заготівля деревини під час проведення санітарних рубок у межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, належить до спеціального використання лісових ресурсів, а, отже, потребує отримання спеціального дозволу та затвердження лімітів користування. Саме з такого тлумачення вказаних вище норм матеріального права виходить Верховний Суд у правозастосовній практиці в подібних правовідносинах (постанова Касаційного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року справа № 824/540/17-а).
Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на два роки зі сплатою штрафу в сумі 8500 грн.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання за ч. 2 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Вирішити питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів у кримінальному провадженні.
При апеляційному розгляді кримінального провадження прокурор просить повторно дослідити докази: наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 330-к від 03.06.2014 року щодо призначення ОСОБА_6 за контактом на посаду директора Шацького національного природного парку, наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 153-к від 18.05.2017 року щодо звільнення ОСОБА_6 з посади директора Шацького національного природного парку, контракт із ОСОБА_6 , охоронне зобов`язання № 365, положення Про Шацький національний природний парк, висновок експерта від 12.09.2019 року № 19694/19-48, висновок експерта від 31.03.2021 року № 71/1-2-110/21-22, акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28.12.2018 року, висновок судово-економічної експертизи № 9 від 12.04.2019 року, науковий висновок спеціалістів щодо доцільності та результатів санітарно-оздоровчих і лісовідновних заходів, проведених на території Шацького НПП у 2017 році, лісорубні квитки, обліково-реєстраційні відомості, товарно-транспортні накладні та допитати свідка ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, доводи ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які просять залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України, апеляційний суд досліджує докази, які не досліджувались судом першої інстанції, за двох умов: наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; про дослідження цих доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або такі докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Прокурор зазначив, що вказані докази судом першої інстанції досліджено, однак, не погоджується з даною їм оцінкою.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно норм матеріального права з дотриманням процесуальних вимог, передбачених цим Кодексом.
Суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності, і достатності, у їх сукупності оцінки з точки зору достатності для висновку про доведеність вини.
Зазначені вимоги судом першої інстанції належним чином не дотримано.
Приписами статті 392 КПК України регламентовано, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто, відповідності нормам матеріального і процесуального закону фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Лісового кодексу України (далі - ЛКУ), у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Згідно 1 ст. 70 ЛКУ, заготівля деревини здійснюється при використанні лісових ресурсів у порядку рубок головного користування, що проводяться в стиглих і перестійних деревостанах.
Як передбачено в абз. 4 ст. 70 ЛКУ, деревина заготовлюється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).
За змістом ст. 70 ЛКУ заготівля деревини здійснюється, як під час використання лісових ресурсів (у порядку рубок головного користування), так і під час здійснення інших заходів, які не пов`язані з використанням лісових ресурсів, до яких, серед іншого, належать лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів.
Згідно ст. 100 ЛКУ, порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону № 2456-XII, цього Кодексу та інших актів законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року № 555 затверджено Санітарні правила в лісах України. Відповідно до п. 4 цих Правил для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу.
За правилами абз. 4 п. 5 Правил заходи з поліпшення санітарного стану лісів у межах природно-заповідного фонду здійснюються відповідно до Закону № 2456-XII, інших актів законодавства щодо збереження пралісів і старовікових насаджень та цих Правил.
З огляду на наведене, підлягають застосуванню положення Закону № 2456-XII, у преамбулі якого визначено правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд, як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2456-XII спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій і об`єктів природно-заповідного фонду.
При цьому, правилами ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік установлених указаним Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2456-XII, завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону.
Отже, режим та порядок використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається затвердженими у встановленому законом порядку положеннями про такий об`єкт.
Наказом Мінекоресурсів від 06 лютого 2007 року № 54 затверджено Положення про Шацький національний природний парк, яке було предметом дослідження судів попередніх інстанцій, і відповідно до приписів п. 4.8 якого спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими органами на місцях у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах лімітів, установлених Мінприроди.
Такі норми Положення відповідають вимогам ст. 9-1 Закону № 2456-XII щодо здійснення спеціального використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.
Порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (крім водних ресурсів, рибних та інших водних біоресурсів), у тому числі, лісових ресурсів державного значення, визначено Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою КМУ від 10 серпня 1992 року № 459 (пункт 1 Положення).
За пунктом 7 цього Положення ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінекоресурсів за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі. Затверджені ліміти Мінекоресурсів доводить до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.
Заготівля деревини під час проведення санітарних рубок у межах територій та об`єктів ПЗФ загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізацію, належить до спеціального використання лісових ресурсів, а, отже, потребує отримання спеціального дозволу та затвердження лімітів користування.
Саме з такого тлумачення вказаних вище норм матеріального права виходить Верховний Суд у правозастосовній практиці в подібних правовідносинах (постанова Касаційного адміністративного суду від 24 лютого 2023 року в справі № 824/540/17-а), і колегія суддів не вбачає підстав до відступу від висновків Верховного Суду про застосування норм права в аспекті реалізації приписів ст. 434-1 КПК.
За приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, спеціальне використання природних ресурсів на території Шацького національного природного парку, у тому числі, у вигляді лісогосподарських заходів з поліпшення якісного складу лісів (рубка формування і оздоровлення лісів), може здійснюватися лише на підставі лімітів, що видаються центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Зважаючи на викладене, місцевий суд безпідставно залишив поза увагою зазначені обставини і не врахував їх під час застосування норми права. Крім того, не врахував, що Міністерством екології та природних ресурсів України листом щодо встановлення лімітів від 06 листопада 2015 року № 5/1-9/13678-15, як уповноваженим органом державного управління у сфері спеціального використання природних ресурсів, висловлено правозастосовні підходи, які відповідають правозастосовній практиці Верховного Суду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, невірно трактуючи чинне законодавство, ігноруючи постанову касаційного суду Верховного Суду у даній справі від 14.02.2024 року, вказівки якого, згідно вимог ст. 439 КПК України, є обов`язковими для виконання, безпідставно зробив висновок про правову невизначеність Закону, що регулював суспільні відносини у 2017 році стосовно проведення рубок формування та оздоровлення лісів на території Шацького ПНН без відповідних затверджених лімітів.
При наявності певних доказів сторони обвинувачення з посиланням на норми діючого законодавства, суд, притримуючись позиції сторони захисту, надав двояку оцінку листам Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2015 року № 5/1-8/12845-15 та від 06.11.2025 року № 5/1-9/13678-15, при цьому вказавши, що вони носять інформаційний та рекомендаційний характер, і надання офіційних роз`яснень застосування норм прав не входить до компетенції міністерства.
У вироку зазначено, що ОСОБА_6 у своїй діяльності керувався листами Держлісагенства і Міністерства екології та природних ресурсів України про відсутність законодавчої вимоги щодо отримання лімітів на проведення рубок під час проведення заходів з поліпшення якісного стану лісів.
Так, ще до підписання ОСОБА_6 03.01.2017 року лісорубних квитків, Міністерство екології та природних ресурсів України відкликало свій лист № 5/1-8/12845-15 від 16.10.2015 року та надіслало лист від 06.11.2015 року, за результатами розгляду якого до Держлісагенства, за посиланнями на вимоги чинного законодавства, доведено позицію в частині того, що заготівля деревини під час проведення санітарних рубок в межах територій та об`єктів природного-заповідного фонду загальнодержавного значення, яка передбачає її подальшу реалізації, є спеціальним використанням природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, яке відповідно до ст. 9-1 ЗУ Про природно-заповідний фонд України, здійснюється в межах ліміту, а також на підставі дозволів.
Згідно показань ОСОБА_6 , він, працюючи директором Шацького національного природного парку, із законодавством, яке регулює діяльність Парку, у тому числі, із Положенням Про Шацький національний природний парк, затвердженим Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.02.2002 року № 54 ( у редакції наказу Мінприроди № 285 від 25.05.2012 року), та охоронними зобов`язанням № 365 адміністрації Шацького національного природного парку був ознайомлений, і у державні органи для отримання лімітів не звертався.
Доводи сторони обвинувачення на предмет їх обґрунтованості мають бути оцінені через призму того, що лісогосподарські заходи з поліпшення якісного складу лісів, як складова заготівлі деревини, здійснюються в порядку спеціального використання лісових ресурсів, а, відтак, потребують отримання, як спеціального дозволу, так і затвердження лімітів користування.
Місцевий суд у вироку наводить судові рішення, якими надано оцінку законодавству щодо лімітів на використання природних ресурсів, зокрема, рішення господарського суду Волинської області від 25.09.2020 року, постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 року у справі № 905/557/20, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року, однак, залишає поза увагою доводи постанов Касаційного адміністративного суду від 24.02.2023 року та Касаційного кримінального суду від 14 лютого 2024 року у справі № 170/293/21, якими надано тлумачення вказаних вище норм матеріального права у правозастосовній практиці в подібних правовідносинах.
Поза увагою суду залишено і акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Шацького національного природного парку від 28.12.2018 року № 070-22/01, яким підтверджено розмір матеріальної шкоди внаслідок проведення незаконних рубок дерев без оформлення належним чином ліміту та дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у 2016-2017 роках.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо допущення судом першої інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, у зв`язку з чим вирок суду не може залишатися чинним і підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд, при якому необхідно ретельно дослідити всі докази, давши їм належну оцінку, і в залежності від встановленого ухвалити відповідне процесуальне рішення.
Керуючись ст. ст. 404-405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Шацького районного суду Волинської області від 13 травня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
С У Д Д І:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
