Справа № 522/9011/25
Номер провадження 2-з/522/352/25
У Х В А Л А
19 червня 2025 рокуПриморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого суддіНауменко А.В.
за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
17.06.2025 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Заявник обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову тим, що існує реальна та підтверджена загроза невиконання рішення іноземного суду, що згідно зі статтею 150 ЦПК України є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів. Польський суд у справі VI Nsm 948/20 від 08.08.2023, рішення якого було залишене без змін апеляційною інстанцією, прямо вказав, що саме дії ОСОБА_4 порушують принцип "найкращих інтересів дитини". Незважаючи на численні судові акти, боржниця продовжує активно перешкоджати виконанню рішень, виправдовуючи свої дії так званими "найкращими інтересами дитини", хоча сама позбавляє дитину повноцінного спілкування з батьком, про що свідчать її письмові заперечення від 29.05.2025 щодо клопотання про визнання та виконання польського судового рішення.
Факт невиконання судового рішення підтверджується також відкритим кримінальним провадженням № 12023163520000693 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, розпочатим 24.12.2023 за повідомленням державного виконавця. Окрім того, Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 26.04.2024, залишеною без змін апеляційною інстанцією, задовольнив клопотання про розшук боржника та неповнолітньої дитини, поклавши обов`язок з розшуку на Приморський відділ поліції м. Одеси. У зв`язку з цим, 24.12.2024 Відділ примусового виконання рішень звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення або зміну способу й порядку виконання рішення. Всі ці обставини свідчать про те, що дії боржниці створюють реальну загрозу не лише для прав та інтересів Заявника і дитини, а й для ефективного виконання судового рішення, що вимагає негайного вжиття заходів забезпечення позову.
Виходячи з клопотанням заявник просить суд встановити тимчасовий графік онлайн-спілкування з дитиною (наприклад, кожного дня по 30 хвилин, в залежності від зайнятості дитини через відеозв`язок, мобільний телефон, месенджери чи інші доступні засоби дистанційної комунікації) до моменту винесення судового рішення у справі.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до положеньстатті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Види забезпечення позову визначені частиною першоюстатті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українипередбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Частиною 2ст. 141 Сімейного Кодексу Українивстановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5статті 157 цього Кодексу.
Відповідно дост.153 Сімейного Кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Вирішення батьками питань щодо виховання дитини врегульованост. 157 Сімейного Кодексу України, нормами якої передбачено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Нормамист. 15 Закону України «Про охорону дитинства»встановлюється право дитини на контакт з батьками, які проживають окремо. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04.09.2018 ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 752/13587/20 (провадження № 61-2036св23) вказано, що «необхідність поновлення та підтримання контакту матері з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Зустрічі матері з дочкою та їх спілкування мали б сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1 з малолітньою дочкою, що відповідає законним інтересам дитини. Крім того, враховуючи предмет спору, який виник між сторонами, обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому. Отже, у справі належним чином обґрунтована необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, застосованих апеляційним судом. При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20)».
Також, у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 Верховний Суд вказав, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 761/6214/23.
У постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, Верховний Суд звернув увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, необхідність сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинна переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із нею. А тому з метою запобігання втраті емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню між ними психоемоційного зв`язку на період розгляду справи у суді та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах.
З огляду на вказані норми матеріального права та беручи до уваги наведені правові висновки Верховного Суду та ЄСПЛ, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Забезпечення позову у спорах між батьками щодо їх участі в житті дітей - це підтримання емоційного зв`язку з тим з батьків, з ким діти не проживають, для чого такі особи повинні мати можливість регулярного спілкування з дитиною з огляду на потреби й інтереси дітей. У справах щодо дітей забезпечення позову, як правило, покликане запобігти відчуженню одного з батьків та зберегти його контакт з дитиною, так як відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля над дитиною.
Що стосується заборони процесуальними нормами вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Запропонований у заяві про забезпечення позову спосіб спілкування не тотожні вимогам заявлених у клопотанні про примусове виконання рішення, а отже, вимоги заяви про забезпечення позову не можуть вважатися тотожними до позовних вимог та є з ними співмірними.
Отже, суд вважає обґрунтованими доводи представника заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням права батька на спілкування з дитиною, його ставлення до виконання своїх обов`язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з метою запобігання втраті емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв`язку між ними на період розгляду справи в суді, забезпечення позову шляхом забезпечення спілкування малолітньої дитини з батьком телефоном відповідає нормам процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154,259,260,261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за клопотанням представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду- задовольнити.
Встановити тимчасовий графік онлайн-спілкування з дитиною кожного дня по 30 хвилин, в залежності від зайнятості та бажання дитини через відеозв`язок, мобільний телефон, месенджери чи інші доступні засоби дистанційної комунікації до моменту винесення судового рішення у справі.
Відомості відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про виконавче провадження»:
-стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
-боржник: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Науменко
