Справа № 522/9011/25
Провадження № 2-к/522/4/25
УХВАЛА
01 жовтня 2025 року
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В..,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю..,
розглянувши у судовому засіданні справу за клопотанням представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про визнання та виконання рішення іноземного суду
ВСТАНОВИВ:
25.04.2025 громадянин Республіка Польща ОСОБА_1 через представника адвоката Вакуліну Валерію Валеріївну звернувся із клопотанням до Приморського районного суду м. Одеси, боржник ОСОБА_3 , про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року та підлягає виконанню, в частині здійснення батьківських прав над неповнолітньою ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із вищевказаним клопотанням подано заяву про забезпечення позову, у якій представник заявника просить суд: забезпечити позов шляхом доручення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до прийняття судом рішення у справі про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, відібрати неповнолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у її матері ОСОБА_3 та передати її батьку громадянину Республіки Польща - ОСОБА_1 .
25.04.2025 року шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрій Володимирович Науменко.
02.05.2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання Рішення Районного суду для столичного міста Варшави, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09 серпня 2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року. Запропоновано ОСОБА_3 у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
02.05.2025 року ухвалою суду у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни про забезпечення позову в порядку визначеному ст. 466 ЦПК України відмовлено у повному обсязі.
29.05.2025 року від адвоката Єфімової Лариси Яківни, яка представляє інтереси ОСОБА_3 , надійшло заперечення на клопотання представника громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 - Вакуліної В.В. про надання дозволу на примусове виконання Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року. ОСОБА_3 заперечує, про надання дозволу на примусове виконання вищенаведеного рішення суду, вказуючи, що зі змісту Рішення Районного суду для столичного міста Варшави, вбачається що воно стосується здійснення батьківських прав над неповнолітньою дитиною учасників справи, таке рішення суду не потребує примусового виконання в Україні, оскільки представник стягувача звернулась із клопотанням саме про надання дозволу на примусове виконання рішення суду, у задоволенні такого клопотання має бути відмовлено. Щодо можливості визнання даного рішення суду на території України зазначила, що відповідно до підпункту 3 пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми», ст.23 п. Б) Конвенції про юрисдикцію (без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів), застереження до статті 17 Конвенції, статті 10 Конвенції, у визнанні Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року має бути відмовлено. Також зазначила, що при ухваленні даного рішення не дотримано якнайкращих інтересів дитини, не заслухано її думку, неправомірно відмовлено у долученні експертних психологічних досліджень, які складено в Україні, неправомірно відмовлено у проведенні аналогічного дослідження фахівцями Республіки Польща. Іноземний суд неправомірно послався на невиконання рішення українського суду про повернення дитини за Гаазькою Конвенцією 1980 року, коли в той час рішеннями українських судів підтверджено наявність обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для виконання виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється в Україні у межах виконавчого провадження НОМЕР_3 та не зумовлено недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов`язків. Зазначала, що дане рішення направлено за захист лише прав батька без належного дослідження участі матері в житті дитини та в цілому інтересів дитини, проігноровано можливі наслідки розлучення дитини із матір`ю, не взято до уваги адаптованість дитини до місцевого середовища в Україні, тощо. Ухвалення рішення суду про визнання або надання дозволу на примусове виконання Рішення Районного суду для столичного міста Варшави буде суперечити положенням національного законодавства, що регулює сімейні правовідносини з урахуванням найвищих інтересів дитини, не буде сприяти найкращим інтересам дитини та порушуватиме визначені законодавством права матері на виховання дитини. До заперечення додано повний текст Постанови Окружного суду у Варшаві від 15.05.2024 р. в перекладі, копію висновку психологічного експертного дослідження № 19-7377 від 25.05.2020 року, копію висновку експерта № 31/24 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 10.01.2025 року та інші письмові докази, на які посилається сторона.
Ухвалою суду від 30.05.2025 призначено судовий розгляд клопотання представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на 24 червня 2025 року о 12 год. 40 хв.
12.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшло клопотання, відповідно якого змінено прохальну частину:
«1. Визнати в Україні та надати дозвіл на примусове виконання на території України Рішення Районного суду для столичного міста Варшави, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 9 серпня 2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15 травня 2024 року та підлягає виконанню, яким вирішено:
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) злотих за юридичне представництво;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 720 (сімсот двадцять) злотих витрат, у тому числі 1457 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) злотих на юридичне представництво;
- доручити здійснення батьківських прав над неповнолітньою ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батькові ОСОБА_1 , обмеживши батьківські права матері лише до отримання інформації про стан здоров`я та навчання малолітньої,
- визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 з її батьком ОСОБА_1 .
2. Стягнути з боржника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь стягувача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) адреса проживання: АДРЕСА_2 судові витрати в розмірі - 16 981 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 00 копійок)».
17.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшла заява про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
17.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшла заява про забезпечення позову, зі змісту якої вона просить суд встановити тимчасовий графік онлайн-спілкування з дитиною (наприклад, кожного дня по 30 хвилин, в залежності від зайнятості дитини через відеозв`язок, мобільний телефон, месенджери чи інші доступні засоби дистанційної комунікації) - до моменту винесення судового рішення у справі
Заявник обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову тим, що існує реальна та підтверджена загроза невиконання рішення іноземного суду, що згідно зі статтею 150 ЦПК України є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів. Польський суд у справі VI Nsm 948/20 від 08.08.2023, рішення якого було залишене без змін апеляційною інстанцією, прямо вказав, що саме дії ОСОБА_3 порушують принцип "найкращих інтересів дитини". Незважаючи на численні судові акти, боржниця продовжує активно перешкоджати виконанню рішень, виправдовуючи свої дії так званими "найкращими інтересами дитини", хоча сама позбавляє дитину повноцінного спілкування з батьком, про що свідчать її письмові заперечення від 29.05.2025 щодо клопотання про визнання та виконання польського судового рішення.
18.06.2025 року ухвалою суду заяву представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі за клопотанням представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду - задоволено. Вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції.
19.06.2025 року ухвалою суду заяву представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни про забезпечення позову у справі за клопотанням представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду- задоволено. Суд вирішив встановити тимчасовий графік онлайн-спілкування з дитиною кожного дня по 30 хвилин, в залежності від зайнятості та бажання дитини через відеозв`язок, мобільний телефон, месенджери чи інші доступні засоби дистанційної комунікації - до моменту винесення судового рішення у справі.
19.06.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшло клопотання, в яких вона просить суд долучити письмові аргументи (міркування) стягувача щодо доводів наведених боржником в запереченні. Так, зазначено, що вказане рішення містить теж вимоги майнового характеру. Рішення було ухвалене у змагальному процесі, з дотриманням процесуальних прав сторін. Боржник мав належну можливість для участі у провадженні, що підтверджується матеріалами справи. Законодавство України, зокрема Розділ IX ЦПК України, не містить заборони на визнання рішень, які одночасно містять майнові та немайнові вимоги, якщо такі вимоги не суперечать публічному порядку та підлягають примусовому виконанню. Рішення ухвалено судом, компетентним за місцем проживання дитини та одного з батьків. Місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 було визначено рішенням суду на території Польщі, де проживає батько - Стягувач. Вказане відповідає міжнародним принципам визначення юрисдикції у справах про дітей та положенням Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, до якої приєдналися обидві держави. Таким чином, рішення винесене у належній юрисдикції, у справі, тісно пов`язаній з територією Республіки Польща. Рішення не суперечить публічному порядку України (ordre public). Зміст рішення не порушує основоположних засад правопорядку України, не суперечить Конституції, національним інтересам, принципам охорони дитинства, або правам інших осіб. Навпаки - рішення спрямоване на забезпечення належного здійснення батьківських прав і захист найкращих інтересів дитини, що є одним із базових принципів права як України, так і Польщі (див. ст. 3 Конвенції ООН про права дитини). Майнові вимоги є конкретними та підлягають виконанню. Рішення містить чітко визначені суми для стягнення, що підлягають перерахунку на гривню відповідно до ч. 8 ст. 467 ЦПК України. Боржник не оскаржував визначений розмір витрат на юридичне представництво в іноземному суді, тому не може ставити під сумнів їх виконання. Боржник систематично ухиляється від виконання Постанови Одеського апеляційного суду від 25.02.2021 року у справі № 522/97/20, якою він зобов`язаний повернути неповнолітню доньку ОСОБА_5 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , до місця її постійного проживання в АДРЕСА_3 . Відповідно до клопотання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, що здійснює виконавче провадження № НОМЕР_4, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.04.2024 року Боржник разом з дитиною були офіційно оголошені в розшук. Відповідальність за проведення розшуку покладено на Приморський відділ поліції міста Одеси Головного управління Національної поліції в Одеській області. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для відмови у визнанні згідно зі ст. 468 ЦПК України, на які посилається Боржник в запереченні.
24.06.2025 року проведено судове засідання за участю представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни у режимі відеоконференції та за участю представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни у залі суду. З`ясовано бажання Стягувача особисто приймати участь у судових засіданнях. Заслухано пояснення від представника Стягувача, згідно яких вона просила клопотання розглядати у редакції від 12.06.2025 року та задовольнити його. Заслухано пояснення представника Боржника, згідно яких вона підтримала наведене у запереченнях та просила у задоволенні клопотання відмовити. Винесено протокольну ухвалу про допит дитини. Суд оголосив перерву на наступне судове засідання до 29.07.2025 о 15.00, в якому провести допит (опитування) дитини, одночасно із особистим спілкуванням батька (Стягувача) по відео зв`язку.
17.07.2025 року від представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до Заперечення. Зазначено, що адвокат ОСОБА_3 у Республіка Польща звернулась із заявою до суду, що ухвалив рішення, яке визнається, із заявою про добровільне виконання рішення суду в частині матеріальних вимог, просила суд зарахувати визначені рішенням суду кошти із нарахованими відсотками за несвоєчасне перерахування, на депозитний рахунок даного суду у сумі 3024 злотих, що складаються із:
1957 злотих - юридичне представництво у суді першої інстанції;
720 злотих - юридичне представництво у суді апеляційної інстанції;
347 злотих - відсоток за спізнення в здійсненні грошової оплати.
В підтвердження надала заяву адвоката до суду та платіжну квитанцію про перерахування коштів у сумі 3024 злотих на депозитний рахунок Районного суду для столичного міста Варшава. Зазначила, що кошти знаходяться на рахунку суду, отже Стягувач може в зручний для нього час отримати зазначені кошти у Районному суді для столичного міста Варшави. Зазначила, що підстави для задоволення вимог матеріального характеру відсутні.
Також просила залучити до матеріалів справи 5 відеозаписів, оскільки вони є важливими та відображають небажання дитини спілкуватись із батьком вже дуже тривалий час.
29.07.2025 року проведено судове засідання за участю представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни у режимі відеоконференції та за участю ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни , за участю експерта ОСОБА_15 (психолог) у залі суду. Проведено дослідження доказу - рішення польського суду. З`ясовано можливість проведення допиту дитини, та встановлено не можливість такого допиту, у зв`язку із неявкою батька дитини (Стягувача) ОСОБА_1 по відео зв`язку та запереченням зі сторони представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни щодо участі психолога. Оголошено перерву на наступне судове засідання до 15.08.2025 о 11.30. Вирішено провести допит дитини за участю представника органу опіки та піклування Одеської міської ради.
13.08.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшло клопотання про долучення Висновку експерта в галузі права. Згідно змісту клопотання, просять суд долучити до матеріалів справи Висновок експерта в галузі сімейного права Республіки Польща, складеного 06.08.2025 року доктором правових наук Марціном Миколаєм Цеслінським щодо змісту рішення суду, що визнається, в якому надано відповідь на такі питання: 1. У чому полягає доручення виконання батьківських прав одному з батьків при одночасному обмеженні батьківських прав іншого до певних обов`язків і повноважень щодо дитини? Чи обмеження батьківських прав встановлюється на постійній основі, чи може бути встановлено тимчасово? 2. Які права та обов`язки щодо дитини має той з батьків, батьківські права якого були обмежені? 3. Чи може той з батьків, батьківські права якого були обмежені, контактувати з дитиною та бачитися з нею? Яким чином, відповідно до закону, відбувається спілкування з дитиною того з батьків, батьківські права якого були обмежені?
15.08.2025 року від представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи електронного листування: із електронної адреси Стягувача на електронну адресу Боржника (Tomasz W 29 липня 2025 р. в 16:34 Кому: Daria
15.08.2025 року проведено судове засідання за участю представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни у режимі відеоконференції та за участю ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни , за участю представника органу опіки та піклування Одеської міської ради у залі суду. Проведено допит (опитування) дитини. Оголошено перерву на наступне судове засідання до 15.09.2025 на 11:30 годину.
12.09.2025 року від представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни надійшла письмова думка щодо долучення до матеріалів справи Юридичного висновку від 06.08.2025, згідно якої Боржник вважає можливим використання зазначеного висновку лише як консультативного.
12.09.2025 року від представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів, відповідно яких вбачається небажання батька дитини у встановленому порядку визначити дійсний психоемоційний зв`язок, можливий контакт, тощо, між батьком та дитиною, що є в край важливим для забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Додано: 1. Заяву про проведення експертизи за участю ОСОБА_1 ; 2. Лист-запрошення; 3. Відповідь експерта про неможливість проведення даного експертного дослідження, у зв`язку із ігноруванням батьком дитини запрошення до проведення експертизи ; 4. Трекінг Укрпошти про отримання листа Стягувачем.
15.09.2025 року проведено судове засідання за участю представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни у режимі відеоконференції та за участю представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни у залі суду. Проведено дослідження доказів наданих учасниками провадження. Оголошено перерву на наступне судове засідання до 26.09.2025 року на 12:30 годину.
24.09.2025 року від представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни надійшло клопотання про долучення доказів. Зазначено, що ОСОБА_1 отримав інформацію від Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно з якою встановлено, що Боржник і надалі злісно не виконує рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/97/20 про зобов`язання ОСОБА_3 повернути неповнолітню доньку ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , до місця постійного проживання в АДРЕСА_3 .
26.09.2025 року від представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни надійшли пояснення, в яких зазначено, що небажання дитини контактувати із батьком не може бути підтвердженням створення матір`ю дитини перешкод у спілкуванні батька та дитини. Додано лист Одеського районного управління поліції № 1 від 25.09.2025 щодо припинення розшукових дій відносно ОСОБА_3
26.09.2025 року проведено судове засідання за участю представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни у режимі відеоконференції та за участю ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - Єфімової Лариси Яківни у залі суду. Учасники справи підтримали кожен свою позицію:
Вакуліна В.В. просила клопотання про визнання та виконання іноземного рішення суду на території України задовільнити, посилаючись на те, що рішення суду набрало законної сили, прийняте за участю Боржника, підтримала інші доводи, що наведені у клопотанні.
Єфімова Л.Я. просила у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на ст.23 п. Б) Конвенції про юрисдикцію (не заслухано думку дитини), ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначила, що іноземний суд неправомірно послався на невиконання рішення українського суду про повернення дитини за Гаазькою Конвенцією 1980 року, оскільки це не може бути підставою для визначення місця проживання дитини, неправомірно послався на той факт, що на даний час в Україні йде війна і перебування дитини в Україні є небезпечним, а тому дитину слід повернути до Республіки Польща - наявність військового конфлікту на території тієї чи іншої держави не може бути виключною обставиною для визначення місця проживання дитини. Посилалась на практику Європейського Суду та національну судову практику, зокрема Верховного Суду.
ОСОБА_3 просила у задоволенні клопотання відмовити, пояснюючи, що дитина з малечку знаходиться постійно із нею, має велике почуття прив`язаності до матері, знаходиться у тому віці, коли розуміє, що батько намагається розлучити її із матір`ю, переживає з цього приводу.
Оголошення рішення суду призначено на 01.10.2025 року о 13:00 годині.
Заслухавши думки сторін, ретельно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20 Районним судом для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх ухвалено рішення, яке набрало законної сили 15.05.2024 року після апеляційного перегляду, яким вирішено:
- «Здійснення батьківських повноважень щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 , покладається на батька ОСОБА_1 , обмежуючи батьківські повноваження матері отриманням інформації про стан здоров`я та освіту неповнолітньої, тим самим визначаючи, місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 за кожним місцем проживання батька ОСОБА_1 ».
- «стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти процесу шляхом повернення у розмірі 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) злотих, в тому числі суму 1457 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) злотих за юридичне представництво разом із законними відсотками за спізнення в здійсненні грошової оплати, за час від дати набрання чинності постанови до дня оплати»
Після апеляційного перегляду Окружним судом у Варшаві VI Цивільний сімейний апеляційний відділ Сімейна секція ІІ від 15.05.2024 року, яким залишено в силі рішення від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20 Районним судом для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх вирішено додатково: «стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 720 (сімсот двадцять) злотих на підставі повернення коштів юридичного представництва в апеляційному провадженні разом із законними відсотками за спізнення в здійсненні грошової оплати, за час від дати набрання чинності постанови до дня оплати».
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.
В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина перша статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (стаття 471 ЦПК України).
Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до частини першої статті 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.
У частині третій статті 466 ЦПК України передбачено, що якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи, зокрема: документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником).
Статтею 468 ЦПК України передбачені підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;
4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;
9) в інших випадках, встановлених законами України.
Відповідно ст. 470 ЦПК України, - на підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який пред`являється для виконання в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 136-VI, заходи, ужиті органами Договірної Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах. У визнанні, однак, може бути відмовлено: a) якщо захід було вжито органом, юрисдикція якого не ґрунтувалася на одній з підстав, передбачених у Розділі II; b) якщо заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури Держави, в якій було подано прохання; c) на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що захід порушує її батьківську відповідальність, якщо такого заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою; d) якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку Держави, в якій було подано прохання, з урахуванням найвищих інтересів дитини; e) якщо захід є несумісним із заходом, ужитим пізніше в не-Договірній Державі звичайного місця проживання дитини, у разі, якщо останній задовольняє вимоги визнання в Державі, в якій було подано прохання; f) якщо не дотримано процедури, передбаченої в статті 33.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення іноземного суду, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні рішення іноземного суду покладається на сторону, яка заперечує проти заяви (клопотання) стягувача (див. постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 761/11623/17 та від 23 вересня 2022 року у справі № 686/11087/20).
Предметом розгляду є визнання в Україні рішення у справі про права та обов`язки батьків по відношенню до дитини по справі VI Nsm 948/20, яким здійснення батьківських повноважень щодо неповнолітньої ОСОБА_5 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 , покладається на батька ОСОБА_1 , обмежуючи батьківські повноваження матері отриманням інформації про стан здоров`я та освіту неповнолітньої, тим самим визначаючи, місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 за кожним місцем проживання батька ОСОБА_1 .
Справу розглянуто за заявою ОСОБА_1 за участю ОСОБА_3 .
Зі змісту рішення Окружного суду у Варшаві VI Цивільний сімейний апеляційний відділ Сімейна секція ІІ від 15.05.2024 року, яким залишено в силі рішення від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20 Районним судом для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх: «В першу чергу слід вказати, що суть предметної справи зводилася до вирішення Судом, хто з батьків дає гарантію правильного виконання батьківської влади. Ст.107 параграфу 1 АПК стверджує, що якщо батьківська влада надається обом батькам, які живуть в розлученні, опікунський суд може з огляду на благо дитини визначити спосіб її виконання у утримання контактів з дитиною…..Суд може доручити виконання батьківської влади одному із батьків, обмежуючи батьківську владу іншого до визначених обов`язків і повноважень щодо дитини, якщо благо дитини цього вимагає (ст.9 рішення)».
Між Україною та Республікою Польща укладено Договір на правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифіковано: 04.02.94 р., набуто чинності: 14.08.94 р. (далі - Договір).
Відповідно ст. 52 Договору - визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.
Статтею 50 Договору визначено підстави визнання і виконання рішень:
Рішення, зазначені в статті 49 (рішення судів з цивільних справ; рішення судів з кримінальних справ в частині, що стосується відшкодування шкоди, заподіяної злочином), підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо:
1) згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню;
2) суд, який виніс рішення, був компетентним на підставі цього Договору, а в випадку відсутності такого врегулювання в Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;
3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином;
4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з винесенням рішення судом тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа в суді тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане;
5) рішення органу третьої держави між тими самими сторонами і в тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї Договірної Сторони, де рішення має бути визнане і виконане;
6) при винесенні рішення застосовано законодавство відповідно з цим Договором, а у випадку відсутності такого врегулювання у Договорі - на підставі законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
Відповідно до статті 23 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 136-VI (далі-Конвенція про юрисдикцію), заходи, ужиті органами Договірної Держави, визнаються в силу закону в усіх інших Договірних Державах.
У визнанні, однак, може бути відмовлено: a) якщо захід було вжито органом, юрисдикція якого не ґрунтувалася на одній з підстав, передбачених у Розділі II; b) якщо заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, у рамках судового або адміністративного провадження, без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури Держави, в якій було подано прохання; c) на прохання будь-якої особи, яка стверджує, що захід порушує її батьківську відповідальність, якщо такого заходу було вжито, за винятком невідкладних випадків, без надання такій особі можливості бути заслуханою; d) якщо таке визнання явно суперечить публічному порядку Держави, в якій було подано прохання, з урахуванням найвищих інтересів дитини; e) якщо захід є несумісним із заходом, ужитим пізніше в не-Договірній Державі звичайного місця проживання дитини, у разі, якщо останній задовольняє вимоги визнання в Державі, в якій було подано прохання; f) якщо не дотримано процедури, передбаченої в статті 33.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У преамбулі Конвенції про батьківську відповідальність, Держави, що її підписали, беручи до уваги потребу в посиленні захисту дітей у справах міжнародного характеру, бажаючи уникнути конфліктів між їхніми правовими системами щодо юрисдикції права, що застосовується, визнання та виконання заходів захисту дітей, наголошуючи на важливості міжнародного співробітництва для захисту дітей, підтверджують, що найвищим інтересам дитини повинно надаватися першочергове значення.
Підпунктом 3 пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми» встановлено застереження до статті 17 Конвенції про те, що за наявності будь-якої з підстав, визначених у статті 10 Конвенції, у випадках, передбачених статтями 8 і 9 Конвенції, Україна залишає за собою право відмовитися від визнання та виконання надісланих їй рішень стосовно опіки над дітьми.
Суд звертає увагу, що Конвенція про юрисдикцію зобов`язує органи Договірної Держави здійснити перевірку вжитого заходу на предмет дотримання інтересів дитини без перегляду самого рішення по суті. Порушення основних принципів застосування якнайкращих інтересів дитини є підставою для відмови у визнанні ужитого заходу.
При перевірці вжитого Районним судом для столичного міста Варшава заходу встановлено:
ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Варшава, Республіка Польща, народилась ОСОБА_5 . Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який надалі розірвано.
19.07.2019 року ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_5 перетнули кордон Республіка Польща - Україна. Із того часу постійно знаходяться на території України. Дитина зареєстрована та проживає із матір`ю (Боржником по справі) за адресою: АДРЕСА_4 . Квартира належить матері на праві приватної власності. ОСОБА_5 отримує освіту на рівні 3-го класу у Одеському ліцеї «Школа мрії» у м.Одеса. Вільно розмовляє на українській мові, польською мовою не володіє.
25 грудня 2021 року у справі №522/97/20 Постановою Одеського апеляційного суду, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року, - визнано незаконним утримання на території України неповнолітньої ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Варшава, Республіка Польща та зобов`язано ОСОБА_3 повернути неповнолітню доньку ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 до місця постійного проживання в АДРЕСА_3 . Справа вирішувалась в порядку Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Права піклування про дитину та місце визначення її проживання одним із батьків - не визначалось. Рішення станом на сьогодні не виконано.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється примусове виконання по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 від 27.07.2022 виконавчого листа № 522/97/20, що виданий 15.06.2021 Приморським районним судом м Одеси про зобов`язання ОСОБА_3 повернути неповнолітню доньку ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 до місця постійного проживання в АДРЕСА_3 .
За невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду у справі №522/97/20 на ОСОБА_3 накладено штраф, який Боржник оскаржила до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду (Справа № 420/28827/23) від 30 листопада 2023 року, яке залишене в силі Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року встановлено: «матеріалами справи підтверджено доводи позивача про наявність обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для виконання виконавчого документу, примусове виконання якого здійснюється у межах виконавчого провадження НОМЕР_3, суд дійшов висновку про задоволення позовних шляхом визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.10.2023 року про накладення штрафу».
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (Справа № 420/31116/23), що набрало законної сили 12.11.2024 року, яким скасовано постанову про накладення повторного штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду у справі №522/97/20 від 03.11.2023 року, ухвалену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 від 27.07.2022 з примусового виконання виконавчого листа № 522/97/20, що виданий 15.06.2021 Приморським районним судом м Одеси.
«Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд дослідив наявність факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин. обставини, на які посилається позивачка в своїй сукупності свідчать, що невиконання судового рішення у справі №522/97/20 не зумовлено недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків».
Суд бере до уваги, що зазначені рішення українських судів ухвалені під час розгляду справи справи VI Nsm 948/20 Районним судом для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх судом.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2024 року задоволено подання Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Касюти Василя Ігоровича про оголошення розшуку неповнолітньої дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , яку залишено в силі 03.10.2024 року Одеським апеляційним судом. Оголошено розшук боржника та неповнолітньої дитини.
Згідно листа Одеського районного управління поліції № 1 25.06.2025 року припинено розшукові дії відносно ОСОБА_3 зазначено, що від органів влади не переховується, проживає за місцем реєстрації, надала відповідні документи, згідно яких встановлено, що тривають судові тяжби щодо опіки над дитиною.
У Запереченнях Боржник як підставу для відмови у задоволенні клопотання про визнання та виконання іноземного рішення суду зазначає - проігноровано думку дитини, не заслухано думку дитини в будь-якому форматі, рішення не відповідає найкращим інтересам дитини.
Відповідно клопотань, які надає Боржник зі справи VI Nsm 948/20 вбачається, що Боржник через польського адвоката неодноразово намагалась подати до іноземного суду психологічні експертні дослідження, в яких відображено думку дитини. У долученні їх відмолено. Вбачається, що Боржник просила провести експертне дослідження засобами відео зв`язку (у формі відео конференції) фахівцями Республіка Польща (консультативною групою судових експертів), в чому їй теж відмолено.
Суд зауважує, що не здійснює оцінку процесуальних дій іноземного суду, проте відмічає, що посилання Боржника на неодноразове подання клопотань про заслуховування думки дитини та відмова у них, знаходять своє підтвердження у поданих доказах та зі змісту рішення справи VI Nsm 948/20 Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх судом.
На огляд суду, для врахування думки дитини з метою забезпечення її інтересів, Боржником надано два психологічних експертних дослідження: Висновок № 19-7377 від 25.05.2020 року; Висновок № 31/24 від 10.01.2025 року (ті ж самі дослідження, що подавались до іноземного суду).
Висновок № 19-7377 від 25.05.2020 року - дослідження проведено Одеським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз (м.Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).
На експертне дослідження було винесено питання:
1. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_3 , особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини ОСОБА_5 ?
2. Яким чином можуть вплинути умови виховання кожного з батьків на психологічний стан та розвиток дитини?
3. Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих?
4. Чи є доцільним в інтересах ОСОБА_5 зменшення контактів з батьком та зміна місця проживання дитини, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку?
5. Якій вплив на психологічний стан дитини може оказувати її батько/матір?
6. Якими індивідуально-психологічними властивостями характеризується особистість батька/матері ОСОБА_5 ?
7. Який психологічний вплив виявляє (може виявляти) поведінка батька / матері на психічний стан і розвиток малолітньої ОСОБА_5 ?
8. Чи має батько / матір ОСОБА_5 , з урахуванням їх індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості необхідні для виховання дитини психолого-педагогічні якості?
9. Чи вплине, а якщо «так», то яким чином, зміна умов проживання, виховання та оточення малолітньої ОСОБА_5 на її психологічний стан у випадку передачі дитини від матері до батька?
Висновки психологічного експертного дослідження № 19-7377 від 25.05.2020 року: 1. індивідуально-психологічні особливості матері, особливості її виховної поведінки не мають негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя малолітньої ОСОБА_5 . Індивідуально-психологічні особливості та особливості виховної поведінки батька не були досліджені через його неявку на обстеження. В пункті 4 Дослідження зазначено, що з психологічної точки зору в інтересах дитини є постійне проживання з матір`ю.
Висновок № 31/24 від 10.01.2025 року -судово-психологічна експертиза проведена судовим експертом ОСОБА_15 для відповіді на такі питання:
1. Як на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), її психологічний стан , вплине переміщення для постійного проживання до Республіка Польща?
2. Як на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), її психологічний стан , вплине розлучення із матірю та подальше проживання із батьком?
Згідно Висновків № 31/24 від 10.01.2025 року:
1. Існує серйозний ризик того, що переміщення для постійного місця проживання до Республіки Польща поставить малолітню ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), під загрозу заподіяння їй психологічної шкоди, через переживання дитиною стресу.
2. Розлучення із матір`ю та подальше проживання із батьком вкрай негативно вплине на психічний стан і розвиток дитини, ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), призведе до стресу і, можливо, до виникнення стійких психічних порушень.
Суд звертає увагу, що Стягувач не виявив бажання у проведенні експертного дослідження, що було запропоновано судовим експертом ОСОБА_15 у 2025 році за заявою ОСОБА_3 .
Суд звертає увагу, що Стягувач не виявив бажання особисто поспілкуватись із дитиною під час її допиту (опитування) у суді під час розгляду даної справи.
15.08.2025 року проведено за участю представника органу опіки та піклування Одеської міської ради- педагогічного працівника, допит (опитування) дитини, із якого вбачається, що дитина вільно відповідає на поставлені питання українською мовою. Розповідає де проживає, із ким проживає, де навчається, що полюбляє, розповідає про друзів, захоплення, тощо. Проте після питання про батька, почала нервувати та плакати, у зв`язку із чим опитування припинено за вимогою представника органу опіки.
На огляд суду надано відео записи із спілкуванням батька із дитиною. На чотирьох відео записах зображення батька відсутнє, проте є голос, який за свідченням Боржника, належить Стягувачу.
1. Відеозапис під назвою Video 2024-12-28_15-42-45 тривалістю 1 хвилина 59 секунд, на якому дзвонить батько, дитина не підходить та щось нерозбірливо говорить.
2. Відеозапис під назвою Video 2024-12-28_15-43-01 тривалістю 45 секунд, на якому батько просить дитину підійти, дитина відповідає, що не хоче.
3. Відеозапис під назвою Video 2024-12-28_15-43-04 тривалістю 1 хвилина 22 секунди, на якому батько просить дитину підійти та поговорити, а дитина ховається, та просить, щоб мама не вмикала відео.
4. Відеозапис під назвою Video 2024-12-28 _15-43-10 тривалістю 1 хвилина 54 секунди, на якому батько просить дитину підійти та поговорити, дитина ховається, потім підходить та каже «привет», після чого одразу уходить та знов ховається за маму.
Оскільки, представник Стягувача у судовому засіданні, зазначила, що ОСОБА_1 не пам`ятає про такі розмови та не може підтвердити достовірно, що це його голос (можливо так, а можливо і ні), суд не надає оцінки зазначеним відео записам.
Відповідно юридичного висновку від 06.08.2025 року, що складений доктором юридичних наук у галузі права Цеслінським М. , який надано Стягувачем з метою консультування суду щодо змісту рішення VI Nsm 948/20 Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх судом: «передання здійснення батьківських прав одному із батьків означає, що батьківська влада зосереджена повністю у руках одного із батьків. Обмеження батьківських прав матері означає позбавлення її свободи у здійсненні її батьківської влади над дитиною. Особа, чиї права обмежено, не має самостійного впливу на те, як виховується дитина, а опіка над дитиною є обмеженою….»
Право на судовий розгляд може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Законодавство України, а саме, стаття 171 Сімейного Кодексу України закріплює положення про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.
Результат аналізу міжнародних стандартів у сфері правосуддя, дружнього до дитини, та підходів Верховного Суду свідчить, що судові рішення у справах, які стосуються якнайкращих інтересів дитини, повинні мати належну мотивацію та відображати специфічні елементи, які впливають на врахування принципу якнайкращих інтересів дитини.
Наприклад, Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, орієнтують, що рішення та постанови суду щодо дітей повинні бути належним чином обґрунтовані та пояснені їм мовою, яку діти можуть зрозуміти, зокрема, рішення, в яких погляди і думки дитини не було підтримано.
Оскільки Україна взяла на себе зобов`язання за Конвенцією, яка є джерелом права в нашій державі, важливими для побудови національної політики та правозастосовної практики будуть висновки Комітету ООН з прав дитини (далі - Комітет), які є джерелом права відповідно до пп. «b» пункту 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, яка закріплює правило про те, що поряд із нормами міжнародного договору обов`язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
Особливості аргументації рішення у справі, що стосувалась якнайкращих інтересів дитини, можна прослідкувати з рішення Комітету у справі «А.Б. проти Фінляндії», в якій Комітет нагадав, що для наглядного підтвердження факту дотримання права дитини на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування, будь-яке рішення щодо дитини чи дітей має бути мотивовано, обґрунтовано та роз`яснено. При викладанні аргументації слід чітко вказати всі факти щодо обставин, у яких знаходиться дитина, які елементи були визнані доречними для оцінки її найкращих інтересів, зміст елементів у цьому конкретному випадку та ступінь значущості, яка була їм надана в контексті визначення найкращих інтересів дитини. У цьому зв`язку Комітет зазначає, що формальне та загальне посилання Імміграційної служби Фінляндії на найкраще забезпечення інтересів дитини без урахування думки автора означає, що конкретні обставини, що стосуються автора, не були розглянуті, та оцінка наявності небезпеки серйозного порушення Конвенції ООН про права дитини з урахуванням його конкретних обставин не була проведена.
Більш широкий підхід виробив Комітет ООН з прав дитини в Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)» [4], який був імплементований і в практику Верховного Суду.
Так, Комітет звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе становище; право дитини на здоров`я; право дитини на освіту. Перелік таких елементів не є вичерпним і залежно від конкретної ситуації певний елемент може переважати над іншим.
Підхід Комітету ООН з прав дитини може слугувати алгоритмом для оцінки та визначення якнайкращих інтересів дитини, за якими належить діяти в такому порядку: по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.
Наступним важливим елементом у такій категорії справ є оцінка того, яким чином було забезпечено право дитині висловити свою думку і якою мірою вона була взята до уваги. Право дитини бути заслуханою є базовою гарантією Конвенції (стаття 12).
Комітет ООН з прав дитини підкреслив, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, з усіх питань, які стосуються її інтересів.
Верховний Суд, імплементуючи вказаний стандарт, зробив висновок, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків. (див. Постанова Верховного Суду від 15 травня 2025 року справа № 201/13014/23; провадження № 61-12151св24).
Думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці, але обов`язково з наведенням відповідного обґрунтування
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд постановив, статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
У справі «С проти Хорватії» (C v. Croatia), 2020, було визнано, що влада порушила право дитини на сімейне життя в ході провадження про опіку, оскільки вона немала можливості бути почутою компетентними судовими органами.
Рішення від 28 січня 2021 року, яке ухвалено за результатами звернення матері та дитини до ЄСПЛ: справа «Сатановська та Роджерс проти України» (Satanovska and Rodgers v. Ukraine, заява № 12354/19) щодо порушення Україною зобов`язань за статтею 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у її процесуальному аспекті: «Верховний Суд вирішив повернути дитину, відхиливши заперечення за пунктом «b» першого абзацу статті 13 Гаазької конвенції, при цьому Суд офіційно не виключив із доказової бази у справі висновки психолога.
У стислому обґрунтуванні Суд не розглянув питання, чи були висновки психологічного обстеження й усні показання психолога відповідними та достовірними, та не навів жодних причин, чому не взяв їх до уваги (§ 35 рішення ЄСПЛ).
Також ЄС вказав, що головне питання у цій справі полягає у тому, чи дотримався Суд процесуальних зобов`язань за статтею 8 ЄКПЛ стосовно надання конкретного та детального обґрунтування у контексті винятків, передбачених конвенцією.»
У справі «Т.А. та інші проти Республіки Молдова» (T.A. and Others v. the Republic of Moldova), 2021, Суд визнав, що рішення про неминуче передання маленької дитини з особливими потребами з-під опіки бабусі й дідуся під опіку біологічного батька порушувало статтю 8, оскільки національні суди не провели достатньо ретельного аналізу глибини стосунків між батьком та дитиною, можливого ризику для цих стосунків при збереженні статус-кво.
Відповідно до ст. ст. 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини; держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Також виходячи із тлумачення практики ECHR, у визнанні та виконанні іноземного судового рішення може бути відмовлено, так само, як і у видачі сертифікату на рішення про право доступу чи про повернення дитини, якщо дитину не було заслухано і обставини справи не стосувалися невідкладного випадку, коли не було жодної можливості її вислуховувати.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У будь-якому судовому чи адміністративному провадженні стосовно прав дитини за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод діти, здатні формулювати власні думки, мають достатньою мірою бути залучені до процесу прийняття рішення, їм повинна бути надана можливість бути почутими і висловити свою думку («М. і М. проти Хорватії» (M. and M. v. Croatia), 2015, § 181, «C проти Хорватії» (C v. Croatia), 2020, § 78, а щодо відповідних міжнародних інструментів див. рішення у справах «М.К. проти Греції» (M.K. v. Greece), 2018, §§ 91-92 і «C проти Хорватії» (C. v. Croatia), 2020, § 76).
Діти мають право висловлювати свою думку і бути почутими під час розгляду питань, що зачіпають їхні інтереси. Зокрема, в міру того, як діти дорослішають і з часом стають здатними формулювати власну думку щодо свого спілкування з батьками, суди повинні надавати дедалі більшого значення їхнім поглядам та почуттям, а також їхньому праву на повагу до приватного життя («Н.Ц. та інші проти Грузії» (N.Ts. and Others v. Georgia), 2016, § 72).
Що стосується дітей молодшого віку, вкрай важливо, щоб суди спиралися на висновки експертів для здійснення об`єктивної оцінки («Невіш Каратау Пінту проти Португалії» (Neves Caratao Pinto v. Portugal), 2021, § 138), беручи до уваги всі наявні в їхньому розпорядженні докази, того, чи потрібно заохочувати або підтримувати спілкування з батьком (матір`ю) («Петров і X проти Росії» (Petrov and X v. Russia), 2018, § 108, що потрібно відрізняти від поглядів інших суб`єктів, див. §§ 109-110). Суди повинні звертатися по експертні висновки щодо того, чи можна, враховуючи вік і рівень зрілості дітей молодшого віку, опитати їх у суді, у разі потреби за допомогою спеціаліста з дитячої психології («Зеліха Магомадова проти Росії» (Zelikha Magomadova v. Russia), 2019, § 116; також див. рішення у справі «Чинта проти Румунії» (Cin?a v. Romania), 2020, §§ 53-54).
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не містить прямих процесуальних вимог, проте дитина повинна бути достатнім чином залучена до процесу прийняття рішень щодо її сімейного та приватного життя. Загальні принципи, спершу викладені в рішеннях у справах «Сахін проти Німеччини» (Sahin v. Germany) [ВП], 2003, §§ 72-74 і «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany) [ВП], 2003, §§ 70 і 72, були розроблені для того, щоб надати дитині право висловлювати свою думку і бути почутою, з метою захисту її найкращих інтересів. Залежно від віку та рівня зрілості відповідної дитини, для суддів можуть вважатися достатніми опитування експертами та подальші звіти, посилання на які містяться в рішеннях суду. Що стосується дітей певного віку, Суд віддає перевагу особистому заслуховуванню їхніх показань національним суддею у межах проваджень, що зачіпають їхні права, передбачені статтею 8 Конвенції.
У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення/обмеження особи батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє одного із батьків сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення/обмеження батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24).
Необґрунтоване позбавлення/обмеження батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення/обмеження батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення/обмеження батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження 6 № 61-9650св24).
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що вжитий захід Рішенням Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року, ухвалено без надання дитині можливості бути заслуханою в порушення основних принципів процедури Держави, в якій було подано прохання, що є передбаченим у Розділі II; п.b) винятком Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 136-VI, та є самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про визнання іноземного рішення суду в частині вимог немайнового характеру.
Суд, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, під час розгляду клопотання доклав усіх необхідних зусиль для безпосереднього з`ясування її думки. У процесі судового розгляду було вжито вичерпних заходів процесуального сприяння, спрямованих на встановлення дійсної психологічної ситуації дитини та її бажання.
Думка дитини була належним чином вислухана та зафіксована. Дитина чітко і недвозначно висловила стійке бажання проживати разом із матір`ю. Це волевиявлення дитини, висловлене під час засідання, засвідчує її сформовану позицію щодо місця свого постійного проживання.
Суд акцентує увагу, що з матеріалів справи та пояснень дитини вбачається, що за час проживання в Україні (понад 5 років) дитина повністю інтегрувалася у мовне та культурне середовище України.
Встановлено, що дитина вільно володіє виключно українською та російською мовами, які є для неї мовами спілкування, навчання та емоційного вираження.
Відсутність знання польської мови створює серйозний ризик психологічної травматизації та соціальної дезадаптації у випадку примусового переміщення, оскільки дитина втратить можливість ефективного спілкування та навчання у новому середовищі.
Повернення до Польщі, де панує інша мова, означатиме для дитини на деякий час повну втрату комунікаційного фундаменту та загрожуватиме її правам на освіту та всебічний розвиток, що прямо суперечить найкращим інтересам дитини.
За період, що значно перевищує один рік, дитина сформувала стійке та свідоме первинне соціальне оточення на території України. Це оточення включає коло друзів за місцем проживання та сімейне оточення, які забезпечують її емоційну стабільність.
Різке вилучення дитини зі звичного соціального, шкільного (дошкільного) та культурного середовища, до якого вона глибоко адаптувалася, неминуче призведе до значної психологічної шкоди, порушення її емоційної рівноваги та відчуття безпеки.
Крім того, для об`єктивної оцінки висловленої позиції дитини та її психоемоційного стану, була проведена експертиза, висновок якої додано до матеріалів справи. Висновки експертизи повністю підтвердили волевиявлення дитини, визнавши його усвідомленим, самостійним та таким, що відповідає її дійсному психологічному стану. Експертний аналіз встановив, що бажання дитини не є наслідком зовнішнього тиску чи маніпуляцій, а відображає міцний емоційний зв`язок та рівень прив`язаності до матері, а також є оптимальним для її подальшого психологічного та соціального розвитку.
Таким чином, судом встановлено не лише пряме волевиявлення дитини, але й отримано експертне підтвердження того, що обраний дитиною варіант проживання є сприятливим для її психологічного благополуччя. З огляду на це, думка дитини набуває вирішального значення при визначенні її місця проживання, оскільки вона ґрунтується не лише на суб`єктивних висловлюваннях, а й на об`єктивних даних про психологічну ситуацію, що має бути враховано судом.
З викладеного вище та долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що наразі дитина зацікавлена у довготривалому проживанні в Україні, її прагнення та бажання пов`язані з довгостроковими подіями, що відбуватимуться саме за місцем проживання матері, перебування дитини разом з матір`ю в Україні забезпечує якнайкращі інтереси дитини.
Суд при дослідженні матеріалів справи керувався в тому числі і практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) , який ухвалив Рішення у справі M. P. AND OTHERS v. Greece (№ 2068/24) від 09 вересня 2025 року, яким звернено увагу на на наступне.
Суд встановив порушення процесуального аспекту статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя) у зв`язку з провадженням про міжнародне викрадення дітей та їх примусовим поверненням до США.
Обов`язок оцінки «серйозного ризику»: Національні суди «не використали всіх наявних у їхньому розпорядженні засобів для виключення будь-якого «серйозного ризику» психологічної шкоди в розумінні підпункту (b) ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року, попри суперечливе рішення суду першої інстанції.
Висновки щодо повернення: «Примусове повернення дітей не могло вважатися необхідним у демократичному суспільстві», оскільки процес прийняття рішення не відповідав процесуальним вимогам ст. 8 Конвенції.
ЄСПЛ підтвердив та посилив стандарти щодо найкращих інтересів дітей у провадженнях про їх повернення.
Суд постановив, що «настав час підтвердити, що національні органи влади зобов`язані розглянути доцільність заслуховування дитини, безпосередньо або іншим чином, щоб, у разі необхідності, відхилити її думку мотивованим рішенням».
З урахуванням «суперечливих рішень національних судів і радикальної зміни їхніх житлових умов», національні суди «повинні були докласти зусиль для оцінки доцільності їх заслуховування - незалежно від того, чи було подано пряме клопотання про це з боку заявників».
Виходячи з вищевикладеного, суд звертає увагу на наступне.
Під час судового засідання представник заявника заперечувала проти допиту дитини, зазначаючи, що у вказаному провадженні не передбачено збір нових доказів.
Суд критично ставиться до вказаного обгрунтування виходячи з наступного.
Першочергово треба звернути увагу, що при ухваленні Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20 не було заслухано і досліджено думку дитини, а тому під час розгляду вкзазаного клопотання суд не збирав і не оцінював докази повторно. В данному випадку думка дитини не є просто "новим доказом", це - ключовий елемент для виконання процесуальних вимог ст. 8 Конвенції. Суд «повинен був докласти зусиль для оцінки доцільності їх заслуховування» - незалежно від прямого клопотання чи процесуальних обмежень щодо "збору доказів. В даному випадку, на переконання суду, конвенційні зобов`язання (ст. 8 ЄКПЛ) та загальновизнаний принцип пріоритету найкращих інтересів дитини, що вимагає активних дій суду для всебічного з`ясування обставин не можуть нівелююватися приписами внутрішнього процесуального законодавства.
Суд підтверджує, що у цьому процесі були здійснені всі необхідні дії, спрямовані на забезпечення дотримання вказаних конвенційних стандартів та найкращих інтересів дитини. Ретельно оцінивши всю отриману інформацію та зібрані докази, зокрема, щодо інтеграції дитини у нове середовище та потенційного ризику, Суд дійшов висновку, що доручити здійснення батьківських прав над неповнолітньою ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батькові ОСОБА_1буде не в інтересах дитини та порушить її права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Наявність реального та серйозного ризику для психологічного благополуччя дитини унеможливлює визнання даного рішення судом України.
Щодо виконання Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року, в частині:
«-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти процесу шляхом повернення у розмірі 1957 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят сім) злотих, в тому числі суму 1457 (одна тисяча чотириста п`ятдесят сім) злотих за юридичне представництво разом із законними відсотками за спізнення в здійсненні грошової оплати, за час від дати набрання чинності постанови до дня оплати»
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 720 (сімсот двадцять) злотих на підставі повернення коштів юридичного представництва в апеляційному провадженні разом із законними відсотками за спізнення в здійсненні грошової оплати, за час від дати набрання чинності постанови до дня оплати».
Суд зазначає, що Боржником надано підтвердження про зарахування зазначених коштів на депозитний рахунок Районного суду для столичного міста Варшава (номер рахунку НОМЕР_2 , призначення платежу: судовий депозит на відшкодування судових витрат на користь ОСОБА_1 у справі № VI Nsm 948/20, VI Са 841/23 від імені ОСОБА_3 ). Дата проведення операції 14.07.2025 р. Референційний номер операції 668257Е629404167. Зазначене підтверджує добровільність виконання вимог майнового характеру Боржником перед Стягувачем у повному розмірі.
Докази, які б унеможливлювали отримання даних коштів Стягувачем не надано.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання представника громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 - Вакуліної В.В. про визнання та виконання Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року, слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 141 СК України, ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», Гаазькою конвенцією від 25.10.1980 р., суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Вакуліної Валерії Валеріївни , боржник ОСОБА_3 про визнання та виконання рішення іноземного суду Рішення Районного суду для столичного міста Варшава, VI Відділу сім`ї та неповнолітніх від 09.08.2023 року у справі VI Nsm 948/20, яке набрало законної сили 15.05.2024 року - відмовити в повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: А.В. Науменко
Повний текст ухвали суду складено 06.10.2025 року.
Суддя: А.В. Науменко
