Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 липня 2025 рокусправа № 380/25681/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
від 02.09.2024 № 37877/13-01-24-08 на суму 554610,82 грн.;
від 02.09.2024 № 37839/13-01-24-08 на суму 46217,54 грн.;
від 02.09.2024 № 37837/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн.;
від 02.09.2024 № 37850/13-01-24-08 на суму 340,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідком перевірки відповідачем складені податкові повідомлення рішення від 02.09.2024 № 37877/13-01-24-08 на суму 554610,82 грн.; від 02.09.2024 № 37839/13-01-24-08 на суму 46217,54 грн.; від 02.09.2024 № 37837/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн.; від 02.09.2024 № 37850/13-01-24-08 на суму 340,00 грн. В акті перевірки зазначено, що позивачем отримано дохід у 2023 році. При цьому, така обставина чи факт податковим органом не конкретизована. Посилаючись на п.п. 20.1.5. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України стверджує, що інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках банківська установа може надати податковому органу лише на підставі рішення суду. З тексу акту перевірки не простежується, що податковий орган звертався до суду для розкриття банківської таємниці. Більше того, оскільки законодавство розрізняє між собою випадки, коли доходи включаються у загальний оподатковуваний дохід, а коли ні, то при проведені описаної вище перевірки не було також вчинено і всього належного обсягу дій для встановлення джерела отримання коштів, характеру та змісту операцій, контрагентів, тощо. За відсутності дослідження таких операцій неможливо належним чином встановити, чи існував у Позивача будь-який дохід (у жодному документі, який був складений в ході проведення перевірки, не наведено вичерпного переліку операцій p2p переказів (дати, часу, контрагента, суми, тощо) та чи підлягає такий включенню до загального оподатковуваного доходу.
Ухвалою від 30.12.2024 суддя залишила позовну заяву без руху для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.
Ухвалою від 03.01.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
22.01.2025 за вх. № 5270 представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. У ньому відповідач зазначив, що відповідно до листа ДПС України за № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 надано інформацію Національного банку України листом від 20.03.2024 №24 0006/21625/БТ, щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р платежів) у 2023 році. Згідно наданої інформації за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Податкового кодексу України в розмірі 2464937,00 грн. Зазначене стало відмово під час нагляду за надавачам платіжних послуг, а також аналізу операцій фізичних осіб, проведеного, у тому числі за результатами опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, виявлено схему обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор з використанням ЕПЗ, емітованих українськими банками. В даному переліку зазначено позивача, тому ГУ ДПС у Львівській області відповідно до функцій контролюючого органу було вжито необхідні заходи, а саме проведено перевірку. Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надав до перевірки первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу, про що складено акт від 02.08.2024 за №1007/13-01-24-08 03/3595303937 «Про ненадання документів до перевірки». На момент підписання акта перевірки платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 жодних документів до перевірки не представлено, чим порушено вимоги п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. Також, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив.
Представник позивача подав відповідь на відзив (вх. № 7398 від 30.01.2025), де зазначає, що згідно з наказом 13.06.2024 № 3185-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » вчинено посилання на п.п. 78.1.2. п. 78.1. ст. 78 ПК України. Тобто, підставою проведення перевірки були обставини, відмінні від тих, на які посилається відповідач. Поряд з цим, також підкреслює, що позивач наполягає на відсутності підстав для проведення щодо нього перевірки і за п.п. 78.1.2. п. 78.1 ст. 78 ПК України. ОСОБА_1 не є ні платником податку на додану вартість, ні платником, який підпадає під трансферне ціноутворення. Відповідно, у позивача відсутній будь-який обов`язок з подання відповідних декларацій/ розрахунків/звітності з таких питань. Відтак, яким чином в межах підстави перевірки за п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України могло бути проведено перевірку сплати податку з доходів фізичних осіб, залишається абсолютно незрозумілим.
Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх. № 9517 від 05.02.2025), де зазначає, що проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Отже, повторно наголошує, що у контролюючого органу була наявна податкова інформація про отриманий ОСОБА_1 дохід у сумі 2464937,00 грн., яку надав Національний банк України, що була виявлена при проведенні нагляду за надавачами платіжних послуг, а також аналізу операцій фізичних осіб, проведеного, у тому числі за результатами опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей. Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки свідчить наказ від 13.06.2024 № 3185-ПП і повідомлення від 14.06.2024 № 486/13-01-24 08-08, у яких було зазначено: «відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, слід починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язанні з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС». Зазначені вище документи було надіслано поштою з повідомленням про вручення 17.06.2024 (згідно квитанції №0600931891267) на зареєстровану податкову адресу, а саме: АДРЕСА_1 . Отже, позивач отримав вказані документи, що не заперечується сторонами. Відповідно, ОСОБА_1 був обізнаний, що у нього виник обов`язок надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), які підтверджують отримання доходів і пов`язанні з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Платник податків - фізична особа ОСОБА_1 згідно вищезазначеного повідомлення не надав до перевірки первинних документів і відомостей, пов`язаних з виникненням доходу , про що складено відповідний акт «Про ненадання документів до перевірки» від 02.08.2024 № 1007/13-01-24-08 03/3595303937. Відтак, позивачем порушено п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.
Представник позивача подав додаткові пояснення (вх. № 11394 від 12.02.2025), де зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності та платником ПДВ, то логічно, що і жодного обов`язку з подання податкової декларації з ПДВ у нього існувати не може. Тому він і жодним чином не може підпадати під сферу регулювання п.п. 78.1.2 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу Уккраїни. Тому для позивача надалі залишається незрозумілим, яким чином щодо ОСОБА_1 , як фізичної особи, могло бути проведено перевірку з підстав, імовірно, неподання податкової декларації з ПДВ, якщо він не є платником такого податку.
Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх. № 14441 від 20.02.2025), де зазначає, що представником відповідача скеровано запит ГУ ДПС у Львівській області від 13.01.2025 №617/6/13-01-05-03-09 про надання інформації до Національного банку України про виписки з рахунків відкритих у банках ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що контролюючий орган запитував про рух коштів на рахунках для доведення позиції та зібрання всіх належних доказів, які підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно отримав протягом 2023 року дохід у сумі 2464937,00 грн., а не інформацію щодо кількості, номерів рахунків. Позивач помилково дійшов до тверджень, що податковий орган під час проведення перевірки не збирав та не опрацьовував інформацію та докази на обґрунтування висновків викладених в акті перевірки. Оскільки, в акті перевірки вказано, що контролюючим органом було використано вище згадуваний лист від Національного банку України. До цього листа були долучені додатки, які містили інформацію, яка попередньо вже була надана представником Відповідача суду, зокрема йдеться про перелік платників із зазначенням сум доходів та таблиця у форматі Excel із номерами рахунків в банках.
Представник позивача подав додаткові пояснення (вх. № 15503 від 24.02.2025), де зазначає, що відповідач так і не вказує, у чому часе така «помилковість» полягає. Більше того, сам відповідач і вказує, що лише у середині січня 2025 року (а не на момент проведення перевірки) звертався до Національного банку України для отримання виписок із банківських рахунків ОСОБА_1 . Повторно наголошує, що: а) НБУ не адмініструє банківські рахунки осіб (це не входить у сферу його повноважень); б) легітимним шляхом перевірки інформації про імовірне отримання доходу є саме звернення ГУ ДПС у Львівській області до суду про розкриття банківської таємниці (а не отримання будь-яких листів). Відповідач з невідомих причин жодних контраргументів таким обставинам не надає (хоча вони були описані за змістом перших додаткових пояснень позивача).
Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх. № 33895 від 23.04.2025), де зазначає, що у постанові від 15.04.2025 у справі №380/23795/24 колегія суддів зауважила, що твердження апелянта про те, що акт перевірки не містить інформації про відкриті позивачем банківські рахунки із зазначенням банків та обсягів операцій по цим рахункам, суд відхиляє з огляду на те, що надходження коштів на банківські рахунки позивача у сумі 918862,00 грн підтверджені Національним банком України, за результатами здійснення ним функції нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби. Також такі обставини не спростовують факту надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам. Апеляційним судом не встановлено порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Представник позивача подав додаткові пояснення (вх. № 37838 від 07.05.2025), де зазначає, що відповідач звертався до позивача із листами про необхідність декларування доходу та сплати податків (лист від 16.01.2024 «Про обов`язок подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» № 942/6/13-01-24-08; лист «Про обов`язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» № 9459/6/13 01-24-11 від 28.03.2024. У відповідь на такі листи позивачем було надано відповідь, у якій вказано наступне: «Повідомляю Вас, що кошти, які були зараховані на мою картку не є доходом, а є належними мені коштами, які були повернуті мені третіми особами, частковими платежами за домовленістю (без процентів та інших додаткових нарахувань) у способи не заборонені законодавством». Тобто, позивач вказав, що отримані ним у 2023 році кошти є повернутою позикою. Водночас, оскільки відповідач як станом на момент звернення з відповідними листами, так і станом на даний час не конкретизує операцій перерахунку, за результатом надходження коштів від яких, позивач, нібито, отримав «дохід», позивач об`єктивно не мав та не має змоги пояснити надходження коштів за кожним окремим фактом зарахування коштів на його рахунок. При цьому, позивач бажає надати у розпорядження суду договір позики, який було укладено між ним (як позикодавцем) та іншою особою у 2022 році. Із змісту такого договору вбачається, що отримана позичальником у 2022 році сума позики у розмірі 2600000,00 грн. (розмірі більшому, ніж обсяг коштів, які відповідач вважає незадекларованим доходом) підлягає поверненню до кінця 2023 року. Відтак, наведене вище додатково підтверджує той факт, що ОСОБА_1 протягом 2023 року не отримував доходу, який підлягав декларуванню, що, відповідно, свідчить і про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.
Представник відповідача подав додаткові пояснення (вх. № 39205 від 12.05.2025), де зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний зберігати первинні документи, що підтверджують ведення господарської діяльності та інші показники, які мають значення для обчислення податків і зборів, та пред`являти їх на вимогу контролюючого органу. У випадку з ОСОБА_1 станом на дату проведення перевірки та формування акта жодного договору позики, який міг би пояснити джерело надходження грошових коштів, податковому органу не надано. Податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, не отримав від платника жодного підтвердження легальності походження коштів у формі належного первинного документа, що унеможливлює його врахування при прийнятті податкового рішення. Таким чином, доказ, поданий поза межами перевірки, не може бути розцінений як належний, з урахуванням обов`язку платника забезпечити повне розкриття своїх фінансових операцій у межах процедури перевірки. Навіть якщо припустити, що договір позики справді існує, сам по собі цей договір не є належним підтвердженням фактичного отримання коштів в рамках цивільного правочину. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, сам факт існування договору без підтвердження його виконання не є доказом здійснення господарської операції. У матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, банківські перекази, квитанції, які б підтверджували надання позики в сумі згідно з договором. Водночас, фактичні надходження на рахунки ОСОБА_1 здійснювались від декількох фізичних осіб, нерегулярно та без зазначення призначення платежу, що виключає можливість їх пов`язування з одним конкретним договором позики. Договір позики передбачає надання грошових коштів однією стороною іншій в одному або кількох фіксованих платежах. Натомість, на банківські рахунки ОСОБА_1 надходили грошові кошти частинами, від різних осіб, у різний час, що повністю суперечить звичайній моделі виконання зобов`язань за цивільним договором позики. Таким чином, немає причинно-наслідкового зв`язку між цим договором та виявленими фінансовими операціями, що вказує на його можливу фіктивність або створення з метою уникнення оподаткування.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
16.01.2024 ГУ ДПС у Львівській області було сформовано лист «Про обов`язок подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» № 942/6/13-01-24-08 від 16.01.2024, яким висловлено прохання до ОСОБА_1 надати та документальне підтвердження щодо отриманого доходу в 2023 році у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ.
28.03.2024 ГУ ДПС у Львівській області було повторно сформовано лист «Про обов`язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» №9459/6/13- 01-24-11 від 28.03.2024, яким повідомлено ОСОБА_1 про зобов`язання подати податкову декларацію за 2023 рік та сплатити податкові зобов`язання, на основі інформації, наданої Національним банком України про перекази між рахунками фізичних осіб з Використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі) на суму 2576019,00 грн.
29.04.2024 ОСОБА_1 надано відповідь на лист № 942/6/13-01-23-08 від 16.01.2024, якою повідомлено про відсутність доходу, який підлягає декларуванню.
13.06.2024 ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » № 3185-ПП.
14.06.2024 ГУ ДПС у Львівській області було сформовано повідомлення № 486/13-01-24-08-08 про проведення перевірки.
02.08.2024 ГУ ДПС у Львівській області складено акт № 1007/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 «Про ненадання платником податків фізичною особою ОСОБА_1 документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки».
05.08.2024 ГУ ДПС у Львівській області складено акт № 33002/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023».
14.08.2024 ОСОБА_1 було подано заперечення на акт документальної планової перевірки та скеровано такі на адресу ГУ ДПС у Львівській області.
02.09.2024 ГУ ДПС у Львівській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 37877/13-01-24-08 на суму 554610,82 грн. (податок на доходи фізичних осіб, з яких 443688,66 грн. донарахований податок, 110922,16 грн. штрафна санкція);
- № 37839/13-01-24-08 на 46217,54 грн. (військовий збір, з якого 36974,03 грн. донарахований збір, 9243,51 грн. штрафна санкція);
- № 37837/13-01-24-08 на суму 1020,00 грн. (адміністративний штраф);
- № 37850/13-01-24-08 на суму 340,00 грн. (штрафна по ПДФО).
06.09.2024 ГУ ДПС у Львівській області сформовано лист № 26438/6/13-01-24-08 «Про надання відповіді на заперечення», яким повідомлено, що ОСОБА_1 пропущено строки подання заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки.
20.09.2024 позивачем подано скаргу на вищезгадані податкові повідомлення-рішення до ДПС України.
22.11.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про результати розгляду скарги про залишення податкових повідомлень-рішень від 02.09.2024 № 37844/13-01-24-08, № 37839/13-01-24-08, № 37837/13-01-24-08 та № 37850/13-01-24-08 без змін, а скарги - без задоволення.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24 0006/21625/БТ щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році, зокрема позивача.
Цим листом також визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов`язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов`язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.
16.01.2024 ГУ ДПС у Львівській області було сформовано лист «Про обов`язок подання річної декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» № 942/6/13-01-24-08 від 16.01.2024, яким висловлено прохання до ОСОБА_1 надати та документальне підтвердження щодо отриманого доходу в 2023 році у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ.
28.03.2024 ГУ ДПС у Львівській області було повторно сформовано лист «Про обов`язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік» №9459/6/13- 01-24-11 від 28.03.2024, яким повідомлено ОСОБА_1 про зобов`язання подати податкову декларацію за 2023 рік та сплатити податкові зобов`язання, на основі інформації, наданої Національним банком України про перекази між рахунками фізичних осіб з Використанням реквізитів ЕПЗ (p2p-платежі) на суму 2576019,00 грн.
14.06.2024 ГУ ДПС у Львівській області було сформовано повідомлення № 486/13-01-24-08-08 про проведення перевірки.
Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.06.2024 № 3185-ПП, а також письмове повідомлення від 14.06.2024 № 486/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки належним чином надіслано позивачу.
У вищевказаному наказі ГУ ДПС у Львівській області від 13.06.2024 № 3185-ПП та письмовому повідомленні від 14.06.2024 № 486/13-01-24-08-08 зазначалось, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, слід, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через АТ «Укрпошта», що підтверджується інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення за номером штрих-кодового ідентифікатора №0600931891267 від 17.06.2024 на зареєстровану податкову адресу наказ ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )» від 13.06.2024 № 3185-ПП і повідомлення від 14.06.2024 № 486/13-01-24-08-08 у якому було зазначено, що з 29.07.2024 буде проводитись документальна позапланова невиїзна перевірка. Також було вказано на обов`язок відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).
Згідно з п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Відповідно до п.п. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п. 85.2 ст. 85 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, не є спірною та обставина, що позивач жодних пояснень і документів до перевірки податковому органу не надавав.
Окрім цього, платник податків - фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив.
Згідно положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до положень п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до положень п. п. 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
За вимогами абз. 2 п. 79.2 ст. 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Судом встановлено, що наказ ГУ ДПС у Львівській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )» від 13.06.2024 № 3185-ПП і повідомлення від 14.06.2024 № 486/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки були отримані позивачем 17.06.2024.
Документальну позапланову невиїзну перевірку позивача розпочато 29.07.2024, тобто з дотриманням тридцятиденного терміну від дати надсилання йому повідомлення і копії наказу, з урахуванням чого суд констатує, що посадовими особами відповідача були виконані всі умови п. 79.2 ст. 79 ПК України, що надавало їм право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки позивача.
Відповідно до положень п.п. 75.1.2. п 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов`язкова (п. 79.3 ст. 79 ПК України).
У відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
05.08.2024 ГУ ДПС у Львівській області складено акт № 33002/13-01-24-08-03/3595303937 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023».
Вищевказаний акт перевірки, в якому міститься вказівка про те, що у випадку незгоди з висновками перевірки, чи фактами і даними, викладеними у ньому, платник податків може протягом 10 робочих днів подати свої заперечення та/або додаткові документи, 29.07.2024 направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано позивачем 07.08.2024, про що свідчить відмітка та відповідні підписи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Факт отримання акту перевірки позивачем не заперечується.
Не є спірною і та обставина, що позивач ні заперечень на акт перевірки, ні будь-яких документів податковому органу у десятиденний строк з дня отримання акту не подавав.
При цьому, доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача з висновками акту перевірки, які зроблені на підставі даних контролюючого органу, а не первинних документів.
Суд констатує, що документальну невиїзну перевірку позивача відповідач провів на підставі відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору у періоді з 01.01.2023 по 31.12.2023 щодо позивача, відомостей про відсутність поданих до органів ДПС даною особою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, а також інформації Національного банку України, відповідно до якої за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 2464937,00 грн., при цьому позивачем ні під час, ні після завершення перевірки не було надано податковому органу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.
Позивач не заперечив та не спростував вказану інформацію, а також не надав з матеріалами позову жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у вказаному листі та акті перевірки.
Як не надав і пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Твердження представника позивача про те, що акт перевірки не містить інформації про відкриті позивачем банківські рахунки із зазначенням банків та обсягів операцій по цим рахункам, суд відхиляє з огляду на те, що надходження коштів на банківські рахунки позивача у сумі 2464937,00 грн. підтверджені Національним банком України, за результатами здійснення ним функції нагляду за діяльністю банків та надавачів платіжних послуг, а також аналізу операцій клієнтів фізичних осіб, які використовують електронні платіжні засоби.
Також позивачем не спростовано факту надходження вищевказаної суми грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам.
Щодо наданого позивачем договору позики, який було укладено між ним (як позикодавцем) та іншою особою у 2022 році, то суд вказує таке.
Із змісту такого договору вбачається, що отримана позичальником у 2022 році сума позики у розмірі 2600 000,00 грн. (розмірі більшому, ніж обсяг коштів, які Відповідач вважає незадекларованим доходом) підлягає поверненню до кінця 2023 року.
Водночас, суд погоджується із твердженнями відповідача, відповідно до яких платник податків зобов`язаний зберігати первинні документи, що підтверджують ведення господарської діяльності та інші показники, які мають значення для обчислення податків і зборів, та пред`являти їх на вимогу контролюючого органу.
У випадку з ОСОБА_1 , станом на дату проведення перевірки та формування акта, жодного договору позики, який міг би пояснити джерело надходження грошових коштів, податковому органу не надано.
Податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, не отримав від платника жодного підтвердження легальності походження коштів у формі належного первинного документа, що унеможливлює його врахування при прийнятті податкового рішення. Таким чином, доказ, поданий поза межами перевірки, не може бути розцінений як належний, з урахуванням обов`язку платника забезпечити повне розкриття своїх фінансових операцій у межах процедури перевірки.
Відповідно до усталеної судової практики, зокрема постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, сам факт існування договору без підтвердження його виконання не є доказом здійснення господарської операції». У матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, банківські перекази, квитанції, які б підтверджували надання позики в сумі, згідно з договором. Водночас фактичні надходження на рахунки ОСОБА_1 здійснювались від декількох фізичних осіб, нерегулярно та без зазначення призначення платежу, що виключає можливість їх пов`язування з одним конкретним договором позики.
Договір позики передбачає надання грошових коштів однією стороною іншій в одному або кількох фіксованих платежах. Натомість, на банківські рахунки ОСОБА_1 надходили грошові кошти частинами, від різних осіб, у різний час, що повністю суперечить звичайній моделі виконання зобов`язань за цивільним договором позики.
У попередніх поясненнях, поданих як на запити податкового органу, так і в судовому провадженні, позивач не вказував на наявність договору позики, а лише загальними фразами зазначав про повернення коштів третіми особами.
Така поведінка свідчить про ситуативний характер подання договору, що дискредитує його достовірність як джерела доходу.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури проведення документальної невиїзної перевірки та оформлення акта такої перевірки, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з процедурними порушеннями, які на думку позивача існували при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки та оформлення її результатів.
Що стосується суті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то суд зауважує на такому.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
А за п.п. 163.1.2 цього ж пункту об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
За правилами п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст. 168 ПК України.
Так, відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 цієї статті платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Під час податкової перевірки за відомостями, наданими у встановленому порядку Національним банком України, встановлено, що у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 2464937,00 грн.
P2P-платежі (з англ. person-to-person) це грошові перекази фізичних осіб з карти на карту. P2P-транзакції зазвичай використовуються для оплати послуг або покупок у приватних продавців на онлайн-ринках, також такі платежі можуть використовуватися і для переказів коштів з іншою метою.
Разом з тим, поповнення рахунків однієї фізичної особи з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) різними фізичними особами у значному обсязі та за відсутності в отримувача належного документального обґрунтування підстав для одержання таких грошових коштів свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 2464937,00 грн. у вигляді інших доходів.
Під час перевірки податковим органом правильно встановлено, що у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 по платнику податків ОСОБА_1 доходи у сумі 2464937,00 грн., що надійшли на його банківські рахунки, не задекларовані.
Враховуючи це та факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, податковий орган цілком слушно вказав на порушення пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України, у зв`язку з отриманням платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році грошових коштів у сумі 2464937,00 грн. від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), в результаті чого не був нарахований та сплачений за 2023 рік податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2464937,00 грн. (2464937,00 грн. х 18 % = 443688,66 грн.).
Доходи, визначені ст.163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).
Відповідно до цього, податковим органом зроблено цілком слушні висновки також про ненарахування та несплату ОСОБА_1 за 2023 рік військового збору у розмірі 36974,06 грн. (2464937,00 грн. х 1,5% = 36974,06 грн.).
Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 37877/13-01-24-08 та від 02.09.2024 №37839/13-01-24-08 є правомірними і скасуванню не підлягають.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 37837/13-01-24-08 на 1020,00 грн., то суд зауважує таке.
Як описано судом вище та підтверджено матеріалами справи, податковий орган повідомив позивача про необхідність надання до перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій.
Проте позивач такі документи до перевірки не надав і жодних пояснень щодо неможливості їх надання податковому органу не надіслав.
Відповідно до п. 121.1. ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 37837/13-01-24-08 на 1020,00 грн. прийняте правомірно та скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 37850/13-01-24-08 на суму 340,00 грн., то суд зауважує таке.
В силу вимог п.п. 16.13 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Матеріали справи не містять доказів подання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи до ГУ ДПС у Львівській області за 2023 рік, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді доходів від переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі).
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 02.09.2024 № 37850/13-01-24-08 на суму 340,00 грн. прийняте правомірно і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд зазначає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 03.07.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна
