14.07.2025 Справа № 756/6595/25
Унікальний № 756/6595/25
Провадження № 2-о/756/352/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
секретаря - Омельчук М.О.,
за участі представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Київська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем,
в с т а н о в и в :
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання заявника разом з його батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви вказував, що заявник ОСОБА_2 доводиться померлому ОСОБА_3 рідним сином.
Після смерті свого батька звернувся до нотаріуса з метою реалізації свого спадкового права, проте 04.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Богдановою В.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанова була мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем для прийняття спадщини має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Спадкоємці, які входять до цієї групи, не можуть визнаватися такими, що прийняли спадщину автоматично. Якщо спадкоємці, які належать до цієї групи не подадуть відповідної заяви нотаріусу в строки, передбачені законом, то вони вважаються такими, що не прийняли спадщину. Оскільки факт прийняття спадщини громадянином ОСОБА_2 доведений не був, приватний нотаріус відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
За твердженням заявника він та його померлий батько станом на дату його смерті проживали разом та вели спільне господарство в садівницькому товаристві ім. Сіміренка в садовому будинку, який розташований на території вказаного садівницького товариства за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, на думку ОСОБА_2 , він є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки не заявив про відмову від неї.
За таких обставин, просив про задоволення заяви.
У судовому засіданні представник заявника наполягав на задоволенні вимог ОСОБА_2 .
Київська міська рада подала до суду пояснення у яких звернули увагу на вичерпному переліку об`єктів можливого місця проживання фізичної особи та допустимості доказів на підтвердження постійного проживання разом із спадкодавцем. Крім іншого, просили розглядати справу без участі їх представника та ухвалити рішення на підставі наявних доказів у справі.
Вислухавши пояснення представника заявника, вивчивши пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 18.12.1974 року виданого Дніпровським РАГС м. Києва.
У відповідності до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з підпунктом 4.10 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Зі змісту Постанови від 04.12.2014 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богданової В.М. вбачається, що ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся лише 14.11.2014 року, при цьому підставою для відмови у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом було, крім іншого те, що померлий ОСОБА_3 був прописаний та проживав до дня смерті за адресою квартири АДРЕСА_2 , а син померлого ОСОБА_2 за даними його паспорта на день смерті батька був зареєстрований та проживав за адресою квартири АДРЕСА_3 , а отже спадкоємцем не було надано нотаріусу жодного доказу на підтвердження постійного проживання із спадкодавцем на день його смерті.
За ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно до висновків Верховного Суду України в ухвалі ВССУ від 24.01.2011 року (ЄДРСРУ №13706027, Провадження №6-2064св10) зазначено, що саме постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Як зазначив, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист від 16.05.2013 №24-753/0/4-13) місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Таким чином, місцем постійного проживання особи, в тому числі для підтвердження прийняття спадщини, може бути не будь-яке місце (приміщення), а саме житлове приміщення придатне для проживання у ньому.
У п. 3.41 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" є визначення "садового будинку" як будівлі літнього (сезонного використання), згідно з яким зазначена будівля в питаннях нормування, площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків, а значить норми ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" не поширюються на проектування таких будинків, які призначені для тимчасового проживання.
Садовий будинок - це будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків. Такі будинки вважаються нежитловими через відсутність житлової площі (є тільки основна і допоміжна).
У відповдіності до Технічного паспорту ТОВ «Архітектурне бюро технічних ідей» від 31.01.2025 року садовий будинок АДРЕСА_1 має цокольний поверх літера А-2 та поверх 1 літера А-2. Усього по цокольному поверсі 25 м.кв. допоміжної площі, а по 1-му поверсі основної площі 14.3 кв.м., допоміжної площі 13,7 кв.м. При цьому, ванна кімната, туалет у приміщенні та відомості про житлову площу і опалення відсутні.
За таких обставин, садовий будинок АДРЕСА_1 не є за своїми ознаками та характеристиками житловим будинком, а отже не призначений для постійного проживання та не може бути місцем для встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.
Приймаючи рішення у даній справі суд звертає увагу на те, що згідно копії паспорта громадянина України Серії НОМЕР_3 виданого 02.07.2019 року Оболонським РВ УМУ ДМС у м. Києві та Київській області ОСОБА_2 зареєстрований з 23.11.1993 року та залишається бути зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, згідно штампів у паспорті громадянина України ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з липня 2005 року до вересня 2016 року та має доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За відомостями копії паспорта громадянина України Серії НОМЕР_4 виданого 10.04.1997 року Дніпровським РУ ГУ МВС України у м. Києві зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 з 11.01.1979 року зазначено квартиру АДРЕСА_2 . Також, згідно відміток паспорта ОСОБА_3 з 05.10.1996 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .
Зі змісту ч. 2 ст. 3 СК України вбачається, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, або ж із поважних причин не проживають разом, однак пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, стверджуючи про проживання разом із своїм батьком на час відкриття спадщини за адресою відмінною від адрес їх місця реєстрації ОСОБА_2 не надано жодного доказу на підтвердження наявності у цього проживання ознак постійності поза межами своєї сім`ї або ж припинення ведення спільного господарства та проживання зі своєю законною дружиною.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 3 СК України, ст.ст. 29, 1216-1218, 1221, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 81, 315-319 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа - Київська міська рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14.07.2025 року.
Суддя А.В. Шевчук
