Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2025 року
Київ
справа №420/6932/24
адміністративне провадження №К/990/48578/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/6932/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (головуючий суддя - Шеметенко Л. П., судді: Градовський Ю. М., Турецька І. О.),
ВСТАНОВИВ:
29 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» (далі - позивач, ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 (т.1 а.с.1-9).
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 березня 2024 року відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 (т.1 а.с.32-34).
Ухвала суду вмотивована тим, що позивач раніше вже подав позов до суду з таким же предметом спору. Так, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2023 року у справі № 420/16533/22 задовольнив позовну заяву ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2023 року задовольнив апеляційну скаргу ГУ ДПС, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові. Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 420/16533/22. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій справі (№ 420/6932/24) та у справі № 420/16533/22 наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому керуючись пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 травня 2024 року задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД», скасував ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження у справі (т.1 а.с.91-94).
Такий висновок апеляційного суду вмотивований тим, що позови у справі № 420/16533/22 та у цій справі (№ 420/6932/24) заявлені з різних підстав, що виключає можливість застосування положень пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
Ухвалою від 20 травня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив спрощене провадження у справі № 420/6932/24 (т.1 а.с.99а-100).
31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС подало заяву про залишення позову без розгляду, мотивуючи її тим, що позивач звернувся до суду із позовними вимогами поза межами строків, встановлених статтею 122 КАС України (т.1 а.с.104-110).
Ухвалою від 16 липня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Залишив без руху позовну заяву ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» (т.1 а.с.123-125).
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції врахував висновки викладені Верховним Судом в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 07 червня 2022 року, тоді як з цим позовом позивач звернувся до суду лише 29 лютого 2024 року. Враховуючи приписи статті 169 КАС України, суд першої інстанції виснував, що заява про залишення позову без розгляду подана передчасно, а позивачу слід надати строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду.
22 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» подало заяву про поновлення строку звернення до суду, вмотивовану тим, що належним чином засвідчене оскаржуване податкове повідомлення-рішення до теперішнього часу не було отримане позивачем, в електронному кабінеті воно також не відображається (т.1 а.с.129-136).
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 серпня 2024 року поновив ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» строк звернення до суду та продовжив розгляд справи № 420/6932/24 (т.1 а.с.137-138).
Рішенням від 19 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 (т.1 а.с.140-146).
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким адміністративний позов залишив без розгляду (т.1 а.с.186-191).
Врахувавши висновки, викладені Верховним Судом в постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, суд апеляційної інстанції вказав, що з урахуванням зміни судової практики платник податків може звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Апеляційний суд врахував, що податкове повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 вже було предметом розгляду у межах справи № 420/16533/22, однак адміністративні позови у вказаній справі та у цій справі (№ 420/6932/24) обґрунтовані різними підставами. Разом з тим, станом на дату подання адміністративного позову у справі № 420/16533/22 позивач вже достовірно знав про існування спірного податкового повідомлення-рішення. Апеляційний суд також врахував те, що під час звернення до суду з адміністративним позовом у справі № 420/16533/22 позивач долучив до позову копію спірного податкового повідомлення-рішення, що спростовує доводи про неотримання цього рішення.
Суд апеляційної інстанції визнав пропуск строку звернення до суду з поважних підстав з огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 в межах справи № 420/16533/22, що мали місце у період з 15 листопада 2022 року (дата звернення до суду) по 15 серпня 2023 року (дата відмови у відкритті апеляційного провадження). Разом з тим, адміністративний позов у цій справі (№ 420/6932/24) було подано лише 27 лютого 2024 року і жодних обґрунтованих пояснень і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» не навело. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів ГУ ДПС щодо залишення позову без розгляду.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року.
Касаційна скарга (з урахуванням її уточнень) обґрунтована тим, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року вже було визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду і цей строк було поновлено. Вказана ухвала суду першої інстанції окремому оскарженню не підлягала, проте, апеляційний суд фактично переглянув в апеляційному порядку зазначену ухвалу суду першої інстанції. Скаржник не погоджується із можливістю здійснення апеляційним судом такого перегляду і вважає відсутнім висновок Верховного Суду із зазначеного питання.
Скаржник також звертає увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення так і не було отримане позивачем, в електронному кабінеті платника податків воно також не відображається. Надана відповідачем копія відправлення (квитанції, конверт) не свідчить про те, що вона має якесь відношення до відправлення позивачу спірного податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права з підстави, визначеної абзацом шостим частини четвертої статті 328 КАС України.
ГУ ДПС подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд відмовити в її задоволенні з огляду на правильність висновку апеляційного суду про пропуск позивачем строку на оскарження податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23. Посилаючись на висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, відповідач наголошує, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення у випадку, якщо платником податків не застосовувалась процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) становить шість місяців. Посилання позивача на неотримання спірного податкового повідомлення-рішення, на переконання відповідача, є незмістовними, адже останнє було надіслано на офіційну адресу ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД», про що були надані відповідні докази. Більше того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 14 листопада 2024 року зазначив, що за наслідками дослідження за допомогою комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» матеріалів справи № 420/16533/22 було встановлено, що при зверненні з адміністративним позовом у вказаній справі ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» долучило до нього копію спірного податкового повідомлення-рішення, що спростовує доводи позивача про неотримання вказаного рішення. Відповідач також посилається на приписи статті 45 КАС України, вважаючи, що позивач зловживає наданими йому процесуальними правами.
Оскільки спірним питанням у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалою від 11 лютого 2025 року Верховний Суд зупинив касаційне провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) у справі № 500/2276/24.
Ухвалою від 29 липня 2025 року касаційне провадження у справі поновлено, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення касаційного провадження у справі (16 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 500/2276/24 і ухвалила постанову). Провадження у справі продовжено зі стадії, на якій його було зупинено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У межах підстав касаційного оскарження ключовими питаннями, які підлягають касаційному перегляду, є: 1) наявність у суду апеляційної інстанції процесуальних повноважень на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про залишення позову без розгляду за наявності неоскарженої в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поновлення позивачу строку звернення до суду; 2) додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23. У випадку, якщо такий строк було пропущено, вирішенню також підлягає питання поважності наведених позивачем причин пропуску такого строку.
Вирішуючи перше спірне у цій справі питання, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 13 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційного суду) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках (пункт 5 частини третьої статті 44 КАС України).
Частина друга статті 293 КАС України містить застереження, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
При цьому частина третя статті 293 КАС України передбачає, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Тобто, окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.
Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, встановлений частиною першою статті 294 КАС України.
Так, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 28) залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, ухвала про поновлення пропущеного строку звернення до суду та відкриття провадження у справі в переліку, визначеному частиною першою статті 294 КАС України, відсутня. Тобто, оскарження цієї ухвали в апеляційному порядку окремо від рішення суду або ж в окремій частині не передбачено процесуальним законом. Відповідно, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку мало б процесуальним наслідком постановлення апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Принагідно суд касаційної інстанції зазначає, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду по суті спору, має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Поряд з цим законодавець передбачає, що у разі незгоди учасника справи з ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та поновлення строку звернення до суду, він має процесуальне право включити заперечення на неї до апеляційної скарги на рішення суду.
Слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пункт 8 частини першої статті 240 КАС України передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі та поновлення строку звернення до суду не підлягає окремому оскарження. В свою чергу, заперечення проти такої ухвали мають бути розглянути судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду справи, в межах апеляційної скарги на рішення суду по суті.
У справі, що розглядається, апеляційна скарга ГУ ДПС була вмотивована, серед іншого, посиланням на пропуск позивачем строку звернення до суду. За таких обставин надання апеляційним судом оцінки питанню дотримання позивачем означеного строку не суперечить приписам чинного процесуального закону. Більше того, повноваження суду апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про залишення позову без розгляду з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду прямо передбачено приписами статті 319 КАС України у взаємозв`язку з нормами статей 123, 240 КАС України. Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в цій частині.
Вирішуючи друге спірне у цій справі питання, яке стосується дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23, колегія суддів зазначає наступне.
Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.
Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .
Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.
У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю наведених вище висновків судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. У пункті 17 означеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становив шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У справі, що розглядається, ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» двічі зверталося до суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23.
Вперше звернення до суду із позовом про оскарження вказаного рішення податкового органу відбулося 15 листопада 2022 року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2023 року у справі № 420/16533/22 позовну заяву ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» до ГУ ДПС задовольнив.
Постановою від 25 травня 2023 року у справі № 420/16533/22 П`ятий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року скасував, ухвалив у справі постанову, якою відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД».
Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 420/16533/22.
29 лютого 2024 року ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» вдруге звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23, але з інших підстав (ці обставини учасниками справи не оспорюються).
Протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій та в касаційній скарзі скаржник доводить, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення він в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України не отримував, в електронному кабінеті платника податків воно не відображається. Фактично, позивач наполягає на тому, що строк звернення до суду ним пропущено не було, оскільки відлік такого строку не розпочався.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими доводами скаржника. Частина друга статті 122 КАС України пов`язує початок відліку строку з обставинами того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). Вжите у частині другій статті 122 КАС України твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 380/9517/23, від 29 листопада 2024 року у справі № 420/6633/23.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що очевидним є те, що станом на 15 листопада 2022 року (день звернення до суду із позовом у справі № 420/16533/22) позивач вже дізнався про існування податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 та вважав, що останнє порушує його права та законні інтереси.
Більше того, як правильно звернув увагу суду апеляційної інстанції, ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» під час звернення до Одеського окружного адміністративного суду із позовом у справі № 420/16533/22 долучило до нього копію означеного податкового повідомлення-рішення (т. 1 а.с.88,90). Доводів на спростування обставин самостійного долучення копії податкового повідомлення-рішення від 07 червня 2022 року № 3711/15-32-07-08-23 до адміністративного позову у справі № 420/16533/22 скаржник не наводить. За таких обставин посилання скаржника на обставини неотримання оскарженого рішення як на підставу для поновлення строку звернення до суду є безпідставними та необґрунтованими.
При цьому зміст частини другої статті 122 КАС України свідчить про те, що процесуальний закон не пов`язує початок відліку означеного строку безпосередньо із моментом вручення (отримання) позивачем рішення суб`єкта владних повноважень.
Жодних інших обґрунтованих аргументів на спростування висновку апеляційного суду, що про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу було відомо ще у листопаді 2022 року касаційна скарга не містить. Не наводить скаржник і поважних причин пропуску означеного строку, зокрема, у період з 15 серпня 2023 року по 26 лютого 2024 року.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ТОВ «ПБК «ІНТЕРБУД» у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав на подання адміністративного позову. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову не було надано ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції.
Така поведінка позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.
Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕРБУД» залишити без задоволення.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова
