Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №581/4/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/308/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.03.2024, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого тренером-викладачем дитячо-юнацької спортивної школи Липоводолинської селищної ради Сумської області, не одруженого, з вищою педагогічною освітою, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 в якій він просив винести ухвалу за якою вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.03.2024 скасувати і, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрити кримінальне провадження відносно нього за ст. 336 КК України, у зв`язку з відсутрністю в його діях складу цього злочину.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його затримання для відбування покарання за цим вироком.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачений зазначав, що вирок суду незаконний, необгрунтований і такий, що ухвалений з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Обвинувачений стверджував, що він є офіцером запасу та перебуваю на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2002 році під час навчання в Педагогічному університеті проходив навчання на військовій кафедрі у Військовому інституті ракетних військ та артилерії. По закінченню навчання отримав військове звання та став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім цього, підчас навчання в університеті у 2002 році він обвинувачений отримав травму колінного суглобу (розрив меніска). Після проведеного оперативного втручання відбулися ускладнення вказаного захворювання. У 2014 році проходив медичний огляд військово-лікарської комісії. За її наслідками він був визнаний не придатним до військової служби у зв`язку з його захворюванням колінного суглобу. А тому був знятий з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
09.11.2022 він - обвинувачений був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його відновили на військовому обліку та направили для проходження ВЛК до позаштатної постійно діючої ВЛК в селищі Липова Долина. Під час проведення огляду він надав комісії всю медичну документацію, яку мав у себе щодо свого захворювання.
Протягом тривалого часу він не міг отримати висновок ВЛК щодо своєї придатності до військової служби і він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 за висновком, але йому постійно відмовляли в його наданні, мотивуючи свою відмову тим, що законом не передбачено вручення йому такого висновку. Таку позицію обвинувачений ОСОБА_7 вважав грубим порушенням його прав та інтересів. Далі, висновок ВЛК у вигляді довідки № 1848 від 25.09.2023 він отримав у ІНФОРМАЦІЯ_3 за допомогою працівників поліції 31.10.2023.
Стверджував, що в довідці зазначено діагноз його захворювання, а також зазначено, що функція його ходи значно порушена. Це відповідає дійсним обставинам так, як він при ходьбі використовує палицю. Без неї йому не можливо рухатись. Разом з цим, його ОСОБА_7 визнано обмежено придатним до військової служби.
Обвинувачений стверджував, що він бажав і бажає бути мобілізованим на військову службу та захищати інтереси України. Після проведення ВЛК 26.09.2023 він направлявся до військових частин для проходження служби, але жодна військова частина його не прийняла. Лікарі у військових частинах йому пояснювали, що він із своїм захворюванням не придатний до військової служби та його захворювання повинно підпадати під статтю 61 пункт «а» графи III, а не під статтю 61 пункт «б» графи III, як зазначено у довідці ВЛК № 1848 від 25.09.2023.
Крім того, обвинувачений наголошував і на тому, що в довідці зазначено, що огляд проводився 09.11.2022, а довідку видано 25.09.2023, що є грубим порушенням процедури прийняття рішення ВЛК.
Про те, що висновок ВЛК у вигляді довідки № 1848 від 25.09.2023 є підробленим йому стало достовірно відомо із показів голови позаштатної постійно діючої ВЛК в селищі ОСОБА_8 громадянки ОСОБА_9 , яку було викликано до суду за клопотанням сторони захисту. ОСОБА_9 в суді заявила, що довідка № 1848 від 25.09.2023 позаштатної постійно діючої ВЛК в селищі Липова Долина є незаконною.
Однак, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та став на сторону обвинувачення, відхилив клопотання сторони захисту від 12.02.2024, про витребування із ІНФОРМАЦІЯ_4 його ОСОБА_7 особової справи з метою дослідження в суді доказів в оригіналі, а також відхилив клопотання сторони захисту від 04.03.2024, про призначення судово-медичної експертизи щодо його захворювання, та ухвалив відносно нього незаконний обвинувальний вирок.
Також обвинувачений аналізував склад злочину за ст. 336 КК України і стверджував, що в його діях він відсутній.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що він - обвинувачений не отримував «Мобілізаційного розпорядження» для явки 02.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправлення в складі команди НОМЕР_1 до військової частини. Таке розпорядження йому ніхто ніколи не вручав і пропозиції про його вручення він не мав.
Викладені вище обставини обвинувачений вважав такими, що повністю узгоджуються з матеріалами справи, однак всі вони залишені поза увагою суду і його - обвинуваченого передчасно притягнуто до кримінальної відповідальності.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан. В аналогічний спосіб дія воєнного стану продовжувалася, він безперервно триває і на час розгляду цього провадження.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-1X, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України з 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності Указу Президента України.
Також Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 26 липня 2023 року № 452/2023 на часткову зміну статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX (зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року № 342/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2264-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 574/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2501-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 758/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2739-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 59/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2916-IX, та Указом від 1 травня 2023 року № 255/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3058-IX), продовжено з 18 серпня 2023 року строк проведення загальної мобілізації на 90 діб.
Будучи військовозобов`язаним, як офіцер запасу, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 9 листопада 2022 року був визнаний обмежено придатним до військової служби за результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 .
31.10.2023 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_2 заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 спробував вручити ОСОБА_7 бойову повістку на відправку у складі команди у військову частину НОМЕР_1 для несення військової служби по мобілізації та зачитав в усному порядку її зміст, відповідно до якого 2 листопада 2023 року о 07 год. ОСОБА_7 був зобов`язаний прибути до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Однак ОСОБА_7 відмовився отримати вказану повістку, про що було складено акт про відмову від отримання повістки та про відмову від призову під час мобілізації. Крім того, ОСОБА_7 роз`яснено наслідки ухилення від явки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до кримінальної відповідальності.
Проте, достовірно знаючи про зміст повістки ОСОБА_7 , діючи умисно, будучи обмежено придатним за станом здоров`я до військової служби та обізнаним про його призов під час мобілізації, з метою ухилення від призову на військову службу, без поважних причин, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_2 2 листопада 2023 року для відправки до військової частини НОМЕР_1 та про причини своєї неявки не повідомив, тим самим ухилився від військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Розгляд апеляційної скарги було проведено без участі обвинуваченого та без його захисника виходячи з таких обставин.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження до Сумського апеляційного суду вони надійшли 05.04.2024. Судові засідання призначались на 01.08.2024, 28.11.2024, 10.03.2025 та на 21.07.2025.
Про дату, час і місце апеляційного розгляду учасники справи повідомлялись, про що наявні письмові розписки про вручення їм поштових відправлень. Тричи захисник ОСОБА_11 звертався із заявами про відкладення судового засідання на іншу дату, які колегією суддів були задоволені.
Водночас, 21.07.2025 знову ж таки будучи належно повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду справи ні обвинувачений ОСОБА_7 ні його захисник ОСОБА_12 не з`явились, причин неявки не повідомили та клопотань про відкладення судового засдіання на іншу дату не заявили.
За таких обставин, з метою дотримання розумних строків апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження, враховуючи те, що питання про погіршення становища обвинуваченого в апеляційній скарзі не ставиться, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_12 .
Тому, заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачала та яка просила вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а вимоги апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як слідує з матеріалів справи вирок суду першої інстанції оскаржений лише одним його учасником обвинуваченим ОСОБА_7 , який вважав, що до кримінальної відповідальності його притягнуто безпідставно та який просив винести ухвалу за якою вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.03.2024 просив скасувати і, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, закрити кримінальне провадження відносно нього за ст. 336 КК України, у зв`язку з відсутрністю в його діях складу цього злочину.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку переглянути в повному його об`ємі та зазначає наступне.
Так, відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, з урахуванням заявлених апелянтом доводів, колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав, оскільки, навіть попри доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , правильно встановив в його діях склад злочину з правовою кваліфікацією передбаченою ст. 336 КК України, як як ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Такого висновку суд дійшов на підставі пояснень обвинуваченого, свідків та наданих стороною обвинувачення письмових доказів.
Так, з матеріалів справи слідує, що в будучи допитаним в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину у скоєному ним кримінальному правопорушенні визнав, але в судових дебатах в суді першої інстанції наголосив, що свою вину у вчиненому не визнає у повному обсязі.
Так обвинувачений суду пояснював, що у період із 2002 року по 2004 рік навчався на військовій кафедрі у Військовому інституті ракетних військ та артилерії. Під час навчання в університеті у 2002 році отримав травму колінного суглоба (розрив меніска). Після проведеного оперативного втручання відбулися ускладнення вказаного захворювання. У 2014 році проходив медичний огляд ВЛК, за наслідками якої його було визнано не придатним до військової служби у з в`язку з його захворюванням колінного суглоба. У 2022 році місцевий ТЦК та СП спрямували його на проходження медичного огляду ВЛК. У межах процедури вказаного медичного огляду за направленням хірурга обвинувачений зробив знімок МРТ та усі медичні документи надав на огляд ВЛК. Один із лікарів у місцевій лікарні ОСОБА_13 вказала йому, що без належного лікування він може втрати суглоб. Відповідно до довідки ВЛК від 09.11.2022 його готовність до військової служби визначено, як обмежено придатний. Зазначені результати медичного огляду ВЛК обвинувачений не оскаржував. 25.09.2023 обвинувачений був викликаний для служби по мобілізації. 26.09.2023 він з речами з`явився до місцевого ТЦК та СП та у супроводі начальника цього центру ОСОБА_14 приїхав до військової частини у АДРЕСА_1 . Після проходження медичного огляду безпосередньо у військовій частині, його відправили додому, вказавши, що він за станом здоров`я їм не підходить. Після повернення, у нього стався набряк коліна, оскільки він цілу добу провів на ногах, він звернувся до лікарів у м. Суми, де йому призначили медикаментозне лікування, фізпроцедури, санаторне лікування, вказавши про необхідність подальшого оперативного втручання. Для проведення операції потрібні значні кошти, яких у нього на цей час немає.
Також обвинувачений суду пояснював, що 31.10.2023 він за викликом з`явився до місцевого ТЦК та СП. Того ж дня представники ТЦК та СП спробували вручити йому повістку для проходження служби по мобілізації, вказавши, що йому потрібно з речами з`явитися 02.11.2023 о 07 год до ІНФОРМАЦІЯ_6 , роз`яснили наслідки невиконання зазначених у повістці вимог. Однак він відмовився від отримання повістки та не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 02.11.2023. Обвинувачений зазначав, що він не відмовляється від служби, але та інформація про його суглоб та можливість втратити кінцівку, про що він дізнався від лікарів та у військовій частині під час проходження медичних оглядів, не дозволяє йому повноцінно проходити службу.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_10 пояснював, що він проходить службу на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 є військовозобов`язаний, офіцер запасу. За результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією обвинувачений визнаний обмежено придатним до військової служби. Зазначена категорія військовозобов`язаних здатна проходити військову службу у військових частин, але з певними обмеженнями. Із однієї із військових частин надійшов запит на комплектування саме на таку посаду, у зв`язку з цим до територіального центру було викликано ОСОБА_7 . 31.10.2023 ОСОБА_7 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де свідок особисто, у присутності іншого представника відділу ОСОБА_15 , зачитав обвинуваченому зміст повістки, відповідно до якої ОСОБА_7 мав з`явитися 02.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки його командою у військову частину на військову службу по мобілізації. Однак обвинувачений відмовився від отримання вказаної повістки, мотивуючи це тим, що за станом свого здоров`я він не може проходити військову службу, однак документів, які б давали йому право на відстрочку, він не надав. Обвинуваченого було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України. Також була викликана поліція. За фактом відмови від отримання обвинуваченим бойової повістки було складено відповідний акт за участю двох свідків. Також за цим фактом було складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано на розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про наслідки розгляду якого йому не відомо. 02.11.2023 ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки до військової частини не з`явився. Також зазначав, що восени 2023 року ОСОБА_7 вже направляли до військової частини, але його там не прийняли, причини неприйняття не повідомляли.
Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції пояснював, що він проходить службу на посаді старшого офіцера відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 . 31.10.2023 ОСОБА_7 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання бойової повістки. З`ясувавши, що у ОСОБА_7 відсутні будь-які медичні документи, які б вказували на неможливість проходження ним служби, свідком було сформовано повістку на ім`я обвинуваченого, відповідно до якої він зобов`язаний був з`явитися до їхнього територіально центру 02.11.2023 для відправки його у військову частину на військову службу по мобілізації. Вказану повістку свідок передав своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_10 , який зачитав її зміст ОСОБА_7 , роз`яснивши наслідки її невиконання. Обвинувачений відмовився від отримання вказаної бойової повістки, посилаючись на незадовільний стан здоров`я. За фактом відмови від отримання зазначеної повістки свідком було складено відповідний акт у присутності двох свідків. 02.11.2023 о 07 год ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`явився.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснював, що він разом із іншою особою залучався представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення акту про відмову від отримання повістки. Під час перебування свідка у приміщенні вказаного територіального центру його представниками обвинуваченому було запропоновано отримати повістку, на що він відповів відмовою.
Свідок ОСОБА_17 в суді першої інстанції пояснювала, що вона разом із іншою особою залучалася представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 для складення акту про відмову від отримання повістки. Під час перебування свідка у приміщенні вказаного територіального центру його представниками обвинуваченому було запропоновано отримати повістку, на що він відповів відмовою.
Свідок ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснювала, що вона працює медичним директором КНП «Липоводолинська лікарня» та є головою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Повідомила, що за наслідками проходження ОСОБА_7 медичного огляду ВЛК від 09.11.2022 останній був віднесений до категорії обмежено придатних до військової служби. Приводом для встановлення обмеженої придатності стала отримана ОСОБА_7 у 2002 році травма колінного суглоба. Під час проведеного медичного огляду цій обставині приділялася додаткова увага, діагноз був підтверджений лікарем ортопедом-травматологом, як місцевої так і обласної лікарні, було проведено МРТ. Саме на підставі висновку хірурга та ортопеда-травматолога комісія дійшла висновку про обмежену придатність військовозобов`язаного. Довідка ВЛК була видана у вересні 2023 року, оскільки до того часу вона нікому не була потрібна, тому і не була оформлена одразу після медичного огляду. Вказала, що у разі сумніву особи у достовірності та об`єктивності висновку ВЛК, особа вправі її оскаржити до ВЛК обласного або регіонального рівня, однак ОСОБА_7 таким правом не скористався.
Також судом першої інстанції досліджено і враховано ряд наданих стороною обвинувачення письмових доказів, а саме:
- лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_14 від 24.11.2023 № 2126 з якого встановлено, що лейтенант ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документів, що унеможливлюють його мобілізацію або дають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та проходження військової служби в ЗСУ не надав;
- журнал вручення повісток ІНФОРМАЦІЯ_7 вбачається, що під № 823 значиться ОСОБА_7 , 1983 року народження, якому вручено 31.10.2023 повістку з датою прибуття 02.11.2023;
- військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий Лебединсько-Липоводолинським ОМВК Сумської області 18.10.2005 на ім`я ОСОБА_7 з якого встановлено, що останній пройшов військову підготовку за програмою офіцерів запасу у Військовому інституті ракетних військ і артилерії Сумського ДУ у 2004 році та 29.06.2005 отримав звання молодшого лейтенанта, ВОС № 030400, найменування профілю командний, запас I розряду, військову присягу прийняв 17.07.2004. У Збройних Силах України не служив. 10.10.2008 ОСОБА_7 присвоєно військове звання лейтенант. 27.09.2023 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 взято на військовий облік;
- картка дослідження та медичного огляду військовозобов`язаного від 09.11.2022 ОСОБА_7 з якої встановлено, що постановою ВЛК особу визнано обмежено придатним до військової служби на підставі ст. 61 «б» графи ІІІ Розкладу хвороб додатка до Положення, введеного в дію наказом МОУ №402 2008;
- довідка військово-лікарняної комісії від 25.09.2023 № 1848 з якої встановлено, що 09.11.2022 позаштатною постійно діючою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 проведено медичний огляд лейтенанта ОСОБА_7 та встановлено діагноз: Стан після резекції медіального меніску лівого колінного суглобу (5.05.2002). Остеоартрит колінного суглобу II ступеня. Асептичний некроз медіального відростку лівої стегнової кістки. Дегенеративні зміни заднього рогу латерального меніску з неповним розривом II ступеня. Розрив передньої христоподібної зв`язки III ступеня. Хондромаляція надкоління II ступеня (дво). Синовіт колінного суглобу, кіста Бейкера. Функція статики та ходи значно порушена. На підставі п. «б» ст. 61, графи III Розкладу хвороб (додаток №3 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України від 14.08.2008 року №402) ОСОБА_7 визнано обмежено придатним до військової служби. Не придатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби в частинах (підрозділах) забезпечення військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах;
- повістка на ім`я ОСОБА_7 з якої слідує, що 31.10.2023 сформовано повідомлення про наказ обвинуваченому з`явитися 02.11.2023 о 7 год за адресою: по АДРЕСА_2 для призову на військову службу під час мобілізації;
- акт про відмову від отримання повістки та про відмову від призову під час мобілізації від 31.10.2023 з якого вбачається, що капітан ОСОБА_15 здійснив спробу вручити повістку військовозобов`язаному ОСОБА_7 , проте останній відмовився від її отримання, мотивуючи це тим, що з його діагнозом під час участі в бойових діях він не зможе дати собі раду у зв`язку зі станом здоров`я. ОСОБА_7 в усній формі повідомлено про те, що він має прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 7 год 02.11.2023 за адресою: по АДРЕСА_2 , з метою переміщення до військової частини для проходження служби. Вказаний акт складено капітаном ОСОБА_15 у присутності свідків: ОСОБА_17 та ОСОБА_16 ;
- листа в.о. директора КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 23.11.2023 з якого слідує, що ОСОБА_7 з 31.10.2023 по 05.11.2023 до КНП «Липоводолинська лікарня» не звертався;
- листа в.о. директора КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 29.12.2023 з якого вбачається, що ОСОБА_7 звертався до вказаної лікарні у період з 09.11.2022 по 01.12.2023 року, а саме:
07.11.2022 поліклінічне відділення амбулаторний прийом у лікаря травматолога. Діагноз: Розтягнення та перенапруження передньої хрестоподібної зв`язки колінного суглобу;
27.09.2023 до лікаря травматолога. Діагноз: Розтягнення та перенапруження передньої хрестоподібної зв`язки колінного суглобу;
27.09.2023 до лікаря хірурга. Діагноз: Хронічний простатит;
28.09.2023 до лікаря ортопеда-травматолога. Діагноз: Первинний гонартроз двобічний. Хворому було дано відповідні рекомендації. Судом встановлено, що за стаціонарною допомогою у вказаний період часу хворий не звертався. Станом на 01.12.2023 ОСОБА_7 не оскаржував висновок ВЛК від 09.11.2022. Також встановлено, що з 31.10.2023 по 05.11.2023 ОСОБА_7 до КНП «Липоводолинська лікарня» не звертався;
- лист в.о. директора КНП «Липоводолинська лікарня» Липоводолинської селищної ради Сумської області від 03.01.2024 з якого встановлено, що ОСОБА_7 в період часу з 31.10.2023 по 26.12.2023 медичне обстеження не проходив;
- лист адміністрації КНП «Роменська центральна районна лікарня» від 06.12.2023 з якого судом встановлено, що ОСОБА_7 в період з 09.11.2023 по 01.12.2023 на стаціонарному лікуванні в КНП «Роменська центральна районна лікарня» РМР не перебував;
- лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_18 від 14.12.2023 з якого встановлено, що ОСОБА_7 заяву щодо оскарження рішення військово-лікарської комісії при першому відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо визначення ступеня придатності до військової служби від 09.11.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_8 не подавав;
- листи адміністрації КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» від 22.12.2023 вбачається, що ОСОБА_7 у період із 09.11.2022 по 01.12.2023 на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній лікарні не перебував. 04.10.2023 ОСОБА_7 був оглянутий амбулаторно лікарем ортопедом-травматологом консультативної поліклініки Сумської обласної клінічної лікарні, встановлено діагноз: Контрактура суглобу;
- лист директора Дитячо-юнацької спортивної школи Липоводолинської селищної ради від 27.11.2023 з якого встановлено, що ОСОБА_7 із 29.08.2008 перебуває на посаді тренера-викладача ДЮСШ. ОСОБА_7 перебував на робочому місці 31.10.2023 - 5 год., 01.11.2023 - 4 год., 02.11.2023 - 5 год., 03.11.2023 - 5 год., 4 та 5 листопада 2023 року вихідні дні. Бронювання ОСОБА_7 на період дії воєнного стану та на період мобілізації не здійснювалося.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності з поясненнями обвинуваченого, свідків та переліченими вище дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, колегія суддів погоджується з висновоком суду про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, за обставин встановлених судом першої інстанції доведена повністю, а тому його дії правильно кваліфіковані судом за ст. 336 КК України, як ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
З апеляційної скарги обвинуваченого слідує, що він з таким висновок м суду першої інстанції не згодний та стверджував про те, що в 2014 році проходив медичний огляд ВЛК та був визнаний не придатним до військової служби у зв`язку із захворюванням колінного суглобу і був знятий з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Далі, 09.11.2022 він - обвинувачений був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його відновили на військовому обліку та направили для проходження ВЛК до позаштатної постійно діючої ВЛК в селищі ОСОБА_8 . Під час проведення огляду він надав комісії всю медичну документацію. Висновок ВЛК довгий час йому не надавали та отримав його він лише 31.10.2023.
Обвинувачений наголошував на своїй непридатності до військової служби та водночас зауважував, що він бажав і бажає бути мобілізованим на військову службу та захищати інтереси України, 26.09.2023 він направлявся до військових частин для проходження служби, але жодна військова частина його не прийняла.
Також, сам висновок ВЛК у вигляді довідки № 1848 від 25.09.2023 обвинувачений вважав підробленим, оскільки огляд проводився 09.11.2022, а довідку видано 25.09.2023 і вважав, що пояснення свідка ОСОБА_9 це підтверджують.
Суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування особової справи для її безпосереднього дослідження та про призначення судово-медичної експертизи щодо його - обвинуваченого захворювання.
Також обвинувачений аналізував склад злочину за ст. 336 КК України і стверджував, що в його діях він відсутній, оскільки він - обвинувачений не отримував «Мобілізаційного розпорядження» для явки 02.11.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправлення в складі команди НОМЕР_1 до військової частини.
Вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності з такими доводами апелянта, колегія суддів визнати їх обгрунтоуваними та такими, що не виключають з його дій склад передбаченого ст. 336 КК України злочину.
Так, об`єктом вказаного злочину є посягання на встановлений порядок проходження військової служби під час мобілізації. Об`єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від призову на військову службу, що проявляється у вигляді бездіяльності (наприклад, неявка за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) або відмова від проходження військово-лікарської комісії (ВЛК). Суб`єктом злочину є військовозобов`язана особа, яка підлягає мобілізації та була належним чином повідомлена про свій обов`язок з`явитися до ТЦК та СП, але ухилилася від цього. Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом, тобто особа усвідомлює, що ухиляється від призову та бажає цього.
Як вбачаєтся зі встановлених судом фактичних обставин справи та пояснень самого обвинуваченого ОСОБА_7 і доводів його ж апеляційної скарги, останній факт проходження ВЛК, факт відмови від отримання бойової повістки та факт неявки 02.11.2023 до збірного пункту для відправки на службу не заперечує, тожі як вказане фактично і утворює в його діях склад передбаченого ст. 336 КК України злочину.
Натомість доводи скарги обвинуваченого зводяться до наявності в нього захворювання та до недійсності висновку ВЛК через його підробку.
Однак тут, як суд першої інстанції зауважив так і на що звертає увагу колегія суддів і сама допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_9 достовірність і об`єктивність висновку ВЛК до обласного чи регіонального рівня ОСОБА_7 не оскаржував. В ході апеляційного розгляду справи також колегії суддів таких відомостей не надано. Сам же факт видачі ОСОБА_7 цього висновку пізніше дати його проведення, свідок ОСОБА_9 пояснила тим, що за такими висновком до них ОСОБА_7 не звертався, а тому він і не видавався.
Відмова ж у задоволенні судом першої інстанції клопотання про витребування особової справи та про призначення судово-медичної експертизи, колегія суддів істнотним порушенням судови вимог кримінального процесуального закону визнати не може з тих підстав, що сам обвинувачений не вжив заходів по оскарженню висновку ВЛК, який фактично є ключовим у притягненні його до відповідальності. Також, обвинувачений не обгрунтував того, як відмова в задоволенні судом вказаних клопотань вплинула на наявність в його діях інкримінованого йому злочину за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи визнаних судом доведеними.
За таких обставин колегія суддів підстав для скасування вироку суду першої інстанції, із зазначених обвинуваченим підстав, не знаходить, та вважає вирок суду таким, що узгоджується з положеннями ст. 370 КПК України.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то тут колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити менш суворий вид покарання або більш суворий в межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України покарання суд першої інстанції врахував відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, його ставлення до скоєного (вину у вчиненому не визнав), відомості про особу ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем роботи характеризується позитивно, працює тренером-викладачем дитячо-юнацької спортивної школи Липоводолинської селищної ради Сумської області, не одружений, надані у досудовій доповіді відомості про низьку ймовірність ризику вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення.
Також судом першої інстанції враховано суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений та триває воєнний стан, а тому ця категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а обвинувачений ОСОБА_7 , будучи офіцером запасу Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, стати у разі необхідності до військової служби, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поведінка військовозобов`язаного суттєво знижує рівень боєготовності Збройних Сил України, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому застосування до обвинуваченого положень ст. 69, 75 КК України фактично сформує негативну думку інших військовозобов`язаних, відповідно до якої ухилення від виконання покладених на них обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд підстав для зміни призначеного обвинуваченому виду та міри покарання не вбачає та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.
Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування вироку суду, не вбачається. Таким чином апеляційна скарга обвинуваченого, як така що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 05.03.2024, відносно ОСОБА_7 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на цей вирок, без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
