УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 604/773/24
провадження № 61-13248ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Фермерське господарство «Золотий жайвір»,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року у складі судді Сидорака Г. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Храпак Н.М., Гірський Б. О., Костів О. З.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2025 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулося до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Вимоги скарги обґрунтовано тим, що при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 18 квітня 2025 року Тернопільським апеляційним судом про стягнення з ФГ «Золотий Жайвір» на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн державним виконавцем допущено протиправну бездіяльність. За твердженням скаржника, державний виконавець одразу після відкриття виконавчого провадження зобов`язаний був зупинити вчинення виконавчих дій на підставі пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий Жайвір» та вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Копія вказаної ухвали була направлена на адресу Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області, про що зазначено безпосередньо у самій ухвалі. Скаржник вказує, що незаконна бездіяльність державного виконавця полягає у тому, що він не зупинив виконавче провадження, хоча був зобов`язаний це зробити. Натомість, державний виконавець, не зупинивши виконавче провадження, незаконно провів ряд виконавчих дій, пов`язаних зі стягненням грошових коштів з рахунків боржника, зокрема, виніс постанову про арешт коштів боржника та стягнув кошти.
З урахуванням наведеного заявник просив суд постановити ухвалу, якою:
- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М., а саме, не зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», яка була допущена 21 травня 2025 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М., пов`язані зі стягненням грошових коштів з рахунків боржника, вчинені 21 травня 2025 року;
- зобов`язати головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлову В. М., повернути ФГ «Золотий жайвір» грошові кошти, стягнуті державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- зобов`язати головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлову В. М., зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, у задоволенні скарги ФГ «Золотий жайвір» на дії та бездіяльність державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М. відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, мотивована тим, що вимоги за виконавчим листом № 604/773/24, виданим 18 квітня 2025 року Тернопільським апеляційним судом, про стягнення з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн є поточними кредиторськими вимогами, які виникли після, 06 вересня 2024 року, тобто після відкриття провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір». Відтак, виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не підлягали зупиненню, оскільки на вимоги стягувача ОСОБА_3 не поширювалась дія мораторію, запровадженого господарським судом Хмельницької області у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір».
У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ «Золотий Жайвір» на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі № 924/700/24 відкрито провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір».
Цією ж ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ФГ «Золотий жайвір», а також вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
На момент надходження виконавчого документа до державного виконавця, останньому було достеменно відомо про відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, а на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
У зв`язку із цим державний виконавець був зобов`язаний відразу після відкриття виконавчого провадження зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 4 частини першої статті 34 ЗУ «Про виконавче провадження», що зроблено не було.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (частина перша статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина друга, третя статті 451 ЦПК України).
ФГ «Золотий жайвір», звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, посилалося на неправомірну бездіяльність головного державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М., а саме, незупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на підставі пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовуючи тим, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі № 924/700/24 відкрито провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір». Цією ж ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ФГ «Золотий жайвір», а також вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06 вересня 2024 року у справі №924/700/24 відкрито провадження у справі про банкрутство ФГ «Золотий жайвір» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
30 квітня 2025 року Тернопільським апеляційним судом видано виконавчий лист № 604/773/24 про стягнення з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00, грн, який звернуто до виконання у Волочиському відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 604/773/24 виданого 30 квітня 2025року Тернопільським апеляційним судом, про стягнення з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Постановою від 21 травня 2025 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене, ВП № НОМЕР_3 та ВП № НОМЕР_2 об`єднані у зведене ВП № НОМЕР_4.
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державним виконавцем 21 травня 2025 року накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, сума звернення стягнення 12 206,20 грн.
21 травня 2025 року стягнуто 12 206,20 грн з рахунку боржника за ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчих листів № 604/773/24 від 18 квітня 2025 року та № 604/773/24 від 30 квітня 2025 року. Згідно з платіжними інструкціями № 3099, № 3100, № 3101 від 21 травня 2025 року заборгованість сплачено в повному обсязі. Виконавчий збір та мінімальні витрати на проведення виконавчих дій стягнуто в повному обсязі.
Відповідно до постанови про зняття арешту від 23 травня 2025року, державним виконавцем знято арешт з усіх рахунків боржника ФГ «Золотий жайвір».
Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
За змістом частин першої, другої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.
Приписами частини третьої цієї статті передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).
За визначенням статті 1 КУзПБ:
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;
поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, за змістом відповідних положень статей 1, 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на вимоги кредиторів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто на вимоги конкурсних кредиторів, та не розповсюджується на вимоги, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто на вимоги поточних кредиторів.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що вимоги з примусового виконання виконавчого листа № 604/773/24 з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_3 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн у ВП № НОМЕР_2 є поточними кредиторськими вимогами, оскільки виникли після 06 вересня 2024 року, тобто після відкриття провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір», тому виконавчі дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не підлягали зупиненню, оскільки на вимоги стягувача ОСОБА_3 не поширювалась дія мораторію, запровадженого господарським судом Хмельницької області у справі № 924/700/24 про банкрутство ФГ «Золотий жайвір».
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про те, що дії державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Козлової В. М. були вчинені нею в рамках відкритого виконавчого провадження, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ФГ «Золотий жайвір» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 та частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Фермерського господарства «Золотий жайвір» на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року у справі за скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» на дії та бездіяльність державного виконавця Волочиського відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник
