Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3199/25 Справа № 202/11790/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
представника потерпілої ОСОБА_10
представника цивільного відповідача
ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Созидатель - ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12024041030002205 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26червня 2024 рокуза апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м.Димитрів Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, працює заступником директора в ТОВ «СОЗИДАТЕЛЬСКИЙ ДІМ», заміжньої, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,-
визнано винною та засуджено за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 , ПрАТ «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель», ПрАТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково та ухвалено стягнути на користь ОСОБА_9 :
- з ПрАТ «Страхова Група «ТАС»» матеріальну шкоду в розмірі 296 743 (двісті дев`яносто шість тисяч сімсот сорок три) грн. 44 коп.;
- з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» моральну шкоду в розмірі 14 837 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 17 коп.
- з ПрАТ «Науково-Виробниче Об`єднання «СОЗИДАТЕЛЬ» моральну шкоду в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2025 на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Речовий доказ по справі, а саме автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання обвинуваченій ОСОБА_7 ухвалено залишити у володінні останньої.
Долю судових витрат вирішено відповідно до положень ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),-
В С Т А Н О В И Л А :
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
25.06.2024 о 13:10 водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить АТЗТ НВО «СОЗІДАТЕЛЬ», рухалась в Індустріальному районі міста Дніпро по проспекту Слобожанському з боку проспекту Мануйлівського в напрямку вулиці Каруни.
Під час руху водій ОСОБА_7 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 Правил дорожнього руху України, розташованого в районі буд. № 12 на проспекті Слобожанському у м. Дніпро, перед яким зупинилися транспортні засоби в сусідніх смугах праворуч, не переконалась у відсутності на пішохідному переході пішоходів, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання їм дороги не прийняла і, продовживши рух, виїхала на нерегульований пішохідний перехід де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину проспекту Слобожанського справа наліво за напрямком її руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної травми тіла: ??закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в лобній області по центру з переходом ліворуч, садна в лобно-скроневій області справа з переходом на волосисту частину голови, ??закритої травми грудної клітини з переломом правої ключиці в середній третині та переломами 4-5-6-7-го ребер справа з явищами правостороннього пневмотораксу, ??закритої травми тазу з порушенням цілісності тазового кільця (уламковими переломами обох лонних та сідничних кісток, переломом крила правої клубової кістки з розривом крижово-клубового зчленування справа), розривом сечового міхура, ??глибоких саден та поверхневих забійних ран: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу з переходом на стегно, на зовнішній поверхні лівого стегна у нижній третині та на внутрішній поверхні лівого гомілково-стопного суглобу, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л,н,о «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи транспортним засобом автомобілем «HYUNDAI TUCSON» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 18.1 - «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,
п. 18.4 - «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Дії обвинуваченої ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_9 , тяжке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі представник потерпілої, не оспорюючи вирок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 та призначеного їй покарання, а також стягнутої на користь потерпілої з ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» матеріальної шкоди у сумі - 296 743,44 грн. і моральної шкоди у сумі - 14 837,17 грн., уважає вирок суду незаконним та невмотивованим в частині постановленого рішення за результатами розгляду цивільного позову, а саме вимог про стягнення моральної шкоди, судових витрат, незаконності зняття арешту з майна цивільного відповідача-2, а також мотивів суду, з яких він виходив.
Щодо висновків суду про відсутність підстав для стягнення на користь потерпілої моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням з обвинуваченої ОСОБА_7 апелянт зазначає, що в матеріалах провадження відсутні докази перебування обвинуваченої ОСОБА_7 у трудових відносинах з власником транспортного засобу марки «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 - Приватним акціонерним товариством «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ», а також виконання обвинуваченою в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди своїх професійних (трудових) обов`язків, отже судо безпідставно застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 1172 ЦК України.
Крім того, повністю визнаючи свою вину у вчиненні інкримінованого злочину обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник цивільний позов в частині заявлених вимог про стягнення моральної шкоди визнали в частині 50% (половини) від заявленого розміру моральної шкоди.
Враховуючи часткове визнання обвинуваченою цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь потерпілої, суд першої інстанції протиправно відмовив потерпілій у стягнені моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_7 , що призвело до незастосування судом ч. 2 ст. 1187 ЦК України та фактичного звільнення обвинуваченої від заподіяної нею моральної шкоди потерпілій.
Переклавши відповідальність за завдану шкоду кримінальним правопорушенням з володіючого не власника ОСОБА_7 (винуватця ДТП) на неволодіючого власника джерела підвищеної небезпеки ПрАТ «НЕЮ «СОЗИДАТЕЛЬ», суд порушив не лише вимоги ч.2 ст.1187 ЦК України, а й загальні засади відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Щодо вирішення питання про компенсацію потерпілій ОСОБА_9 понесених нею витрат на правничу допомогу, апелянт зазначає наступне.
Обґрунтовуючи розмір відшкодування витрат потерпілої (цивільного позивача) на професійну правничу допомогу у сумі 84 700,00 гривень, які ОСОБА_9 сплатила за надання правничої допомоги у кримінальному провадженні суду було надано документи, що засвідчують розмір понесених витрат потерпілою та обсяг наданої правничої допомоги адвокатом, а саме:
- копію договору № 220 про надання правничої допомоги від «02» липня 2024;
- копію додаткової угоди № 1 від 02.07.2024 до Договору № 220 про надання правничої допомоги від «02» липня 2024;
- копію акта приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024;
- копію платіжної інструкції Р24А2940325425О0177 від 03.07.2024 на загальну суму
22 500 грн.
- копію платіжної інструкції Р24А3313587915П3451 від 29.09.2024 на загальну суму 22 750 грн.;
- копію платіжної інструкції Р24А337608010702573 від 13.10.2024 на загальну суму 41 450 грн.
Натомість частково задовольнивши цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання щодо стягнення з відповідачів понесених цивільним позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції у даній частині та постановлення рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з цивільних відповідачів.
Щодо безпідставного незабезпечення цивільного позову потерпілої та свідомого ігнорування судом заяви потерпілої про забезпечення цивільного позову, представник потерпілої ОСОБА_10 зазначає, що 18.01.2024 ним до початку першого судового засідання було подано цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також заяву про забезпечення цивільного позову.
В обґрунтування забезпечення цивільного позову було зазначено, що розуміючи неминучість подальшого стягнення з ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» як власника автомобіля «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , шкоди завданої потерпілій джерелом підвищеної небезпеки, Відповідач-2 вже почав вчиняти дії направлені на збереження свого майна, з метою недопущення його подальшої реалізації під час примусового виконання прийнятого судом рішення за результатом розгляду цивільного позову.
Так, до матеріалів кримінального провадження було долучено видаткову накладну №9 від 19.10.2023 року, згідно якої наче19 жовтня 2023 року ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» продав автомобіль «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , за 4 450 гривень ТОВ «Созидательський ДІМ».
Натомість, доводячи неналежність вказаного доказу, апелянт зазаначає, що будучи реальним та єдиним власником зазначеного вище автомобіля, 26.03.2024 саме Приватне акціонерне товариство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ» уклав поліс №АТ/4951594 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі страховиком ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», строком дії з 27.03.2024 по 26.03.2025.
Таким чином вказані дії Відповідача-2 доводять, що не забезпечення цивільного позову може призвести до перереєстрації транспортного засобу Відповідачем-2 на іншу особу, що унеможливить подальше виконання рішення суду.
Однак, вислухавши обґрунтування представника цивільного позивача, щодо необхідності забезпечення цивільного позову, суд першої інстанції належним чином заяву не розглянув, вказавши, що поки автомобіль заарештовано, ризики нівельовані.
Натомість за результатом розгляду справи суд першої інстанції постановив вирок, яким стягнув моральну шкоду у сумі 400 000 грн., заподіяну потерпілій кримінальним правопорушенням виключно з власника автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», л.н.з. НОМЕР_1 - ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ», при цьому у порушення вимог ч.4 ст. 174 КПК скасував арешт, накладений ухвалою слідчого суді, чим не лише порушив норми кримінального процесуального та цивільного процесуального права, а й фактично унеможливив виконання прийнятого рішення про стягнення на користь цивільного позивача моральної шкоди з ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ», оскільки навіть під час виступу у судових дебатах представником ПрАТ «НВО «СОЗИДАТЕЛЬ» було повідомлено, що товариство діяльності не здійснює, жодного майна окрім автомобіля не має, а тому з нього немає сенсу щось стягувати, бо товариство існує виключно в реєстрі.
Враховуючи наведене представник потерпілої просить:
1. Змінити вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025 щодо ОСОБА_7 та виключити з мотивувальної частини вироку, висновки суду першої інстанції наступного змісту:
Таким чином, суд звертає увагу на те, що існують законні підстави задля стягнення суми матеріальної шкоди з ТОВ «Созидательський дім», однак суд це питання не вирішує виходячи із засад диспозитивності, оскільки відсутня відповідна позовна вимога до ТОВ «Созидательський дім».
Як вбачається з матеріалів кримінального проваджсення, під час скоєння дорожньо- транспортної пригоди обвинувачена ОСОБА_7 керувала транспортним «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час виконання своїх трудових обов`язків, будучи працівником ТОВ «Созидательский дім».
Відповідно з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку гцо належним відповідачем за позовом Литвиновой про стягнення моральної шкоди є саме ПрАТ «Науково- виробниче об`єднання «Созидатель», за ознаками передбаченою 1187 ЦК України - як власник джерела підвищеної небезпеки, а відтак саме ПрАТ «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» повинно нести цивільно-правову відповідальність за цим позовом.
В свою чергу ОСОБА_7 не є належним відповідачем за даним позовом про стягнення моральної шкоди, оскільки, як вказано вище, відповідати за вказаним позовом повинен ПрАТ «Науково-виробниче об єднання «Созидатель», який у подальшому у випадку виконання ним рішення про відшкодування шкоди потерпілій, матиме право регресиої вимоги до ОСОБА_7 .
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги визнання позову ОСОБА_7 у частині часткового визнання вимог потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки таке визнання суперечить положенням Закону, викладених вище, а також ЦПК України, а саме вимогам статей, що регулюють правові наслідки визнання позову, та не відповідає принципам справедливості, змагальності сторін.
2. Скасувати вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.286 КК в частині стягнення моральної шкоди у сумі 400 000 грн. з Приватного акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ» та постановити нове рішення в цій частині, яким стягнути солідарно з ОСОБА_7 та Приватного акціонерного товариства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ «СОЗИДАТЕЛЬ» на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 400 000 гривень.
3. Скасувати вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025 в частині скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2024 на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та постановити нове рішення в цій частині, яким залишити в силі арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2024 на автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони на його відчуження та розпорядження до виконання рішення суду про стягнення моральної шкоди на корить потерпілої.
4. Скасувати вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025щодо ОСОБА_7 в частині залишення у володінні ОСОБА_7 речових доказів по справі, а саме: автомобіля марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та постановити нове рішення, яким автомобіль марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номер НОМЕР_1 залишили на відповідальне зберігання обвинуваченій ОСОБА_7 .
5. Постановити рішення в частині розподілу понесених цивільним позивачем витрат та стягнути з цивільних відповідачів на користь ОСОБА_9 понесені нею судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В решті вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31.07.2025 залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення потерпілої ОСОБА_9 та її представника адвоката ОСОБА_10 , які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили їх задовольнити у повному обсязі; вислухавши думку обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 ,, представника цивільного відповідача ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Созидатель - ОСОБА_11 , а також прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог представника потерпілої, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а тому просили залишити вирок без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, юридична кваліфікація її дій, вида та міра призначеного покарання в поданій апеляційній скарзі представника потерпілої не оспорюються, а тому не є предметом розгляду апеляційного суду.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_12 суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
За змістом приписів ст.ст. 55,124 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Частиною 2 статті 127 КПК визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
На підставі ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
Однак суд першої інстанції зазначених вище вимог закону не дотримався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексуУкраїни (далі- ЦК) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утриманні якого створює підвищену небезпеку.
Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК визначеного особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законним володілець джерела небезпеки роботодавець.
Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц).
Згідно вироку судом першої інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 працює заступником директора в ТОВ Созидательський Дім, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керувала транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 під час виконання своїх трудових обов`язків.
Цей висновок підтверджується характеристикою ОСОБА_7 , виданою директором ТОВ Созидательський Дім ОСОБА_13 від 28.06.2024 (т.2а.п.86).
Інших доказів на підтвердження наявності трудових відносин між ТОВ Созидательський Дім та ОСОБА_7 , а також виконання нею службових обов`язків під час вчинення кримінального правопорушення матеріали провадження не містять.
Крім того, за висновком місцевого суд, на момент вчинення кримінального правопорушення саме ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Созидатель було належним власником транспортного засобу «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала обвинувачена ОСОБА_7 .
Водночас відповідно до копії видаткової накладеної № 9, ТОВ Созидательський Дім 19.10.2023 отримало від АТ НВО Созидатель легковий автомобіль HYUNDAI TUCSON 2,0 GLS (т.2 а.п.81).
Згідно копії наказу ТОВ Созидательський Дім № 10 від 29.02.2024, службовий автомобіль HYUNDAI, д.н.з. НОМЕР_2 закріплено за заступником директора ОСОБА_7 (т.2 а.п.84).
Згідно наказу № 16 від 24.06.2024, директором ТОВ Созидательський Дім ОСОБА_13 у зв`язку із придбанням транспортного засобу на підприємство було доручено заступнику директора ОСОБА_7 здійснити державну реєстрацію транспортного засобу марки HYUNDAI модель TUCSON, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , колір білий (т.2 а.п.85).
З довідки про перебування транспортного засобу на військовому обліку, виданій представнику ТОВ Созидательський Дім ІНФОРМАЦІЯ_2 18.06.2024 за № 1410, убачається, що транспортний засіб марки HYUNDAI модель TUCSON, 2012 року випуску, VIN НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_1 , в межах військово-транспортного обов`язку відноситься до військового обліку та зарахований на військовий облік (т.2 а.п.80).
Апеляційний суд зазначає, що підставами для покладання обов`язку для відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі транспортного засобу та пішохода, не на водія - винуватця, а на іншу (відповідальну) особу є, або наявність трудових відносин юридичної особи із водієм винуватцем (ст.1172 ЦК), або володіння на відповідній правовій підставі вказаним джерелом підвищеної небезпеки під час спричинення шкоди (ст.1187 ЦК). Інших підстав для покладання на сторонню особу обов`язку відшкодувати заподіяні в ДТП збитки (відмінну від безпосереднього заподіювача шкоди) законодавство не містить.
Між тим суд першої інстанції належним чином не встановив, чи дійсно обвинувачена ОСОБА_7 , перебуваючи 25.06.2024 о 13.10 годині за кермом автомобіля «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 виконувала свої трудові обов`язки, не перевірив та не усунув суперечності щодо належного володільця вказаного транспортного засобу ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Созидатель чи ТОВ Созидательський Дім, не обґрунтував своє рішення з урахуванням наведених обставин і дійшов передчасного висновку про стягнення заподіяної потерпілій моральної шкоди з ПрАТ Страхова Група ТАС та з ПрАТ Науково-виробниче об`єднання Созидатель, що, в свою чергу, призвело до порушення вимог п.2 ч.3 ст. 374 КПК.
Таким чином, оскаржуваний вирок у частині вирішенні цивільного позову не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, через це в зазначеній частині підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням допущених місцевим судом істотних порушень вимог процесуального закону оцінка інших доводів апеляційної скарги представника потерпілої в частині оскарження вироку суду про часткове задоволення цивільного позову не надається, оскільки така оцінка можлива лише після усунення вказаних вище порушень.
Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене вище, ретельно перевірити доводи учасників судового провадження з приводу вирішення цивільного спору, провести судовий розгляд відповідно до положень процесуального закону, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Аналізуючи апеляційні доводи представника потерпілої про безпідставність рішення суду першої інстанції про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2024, а саме на на автомобіль HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_1 , колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Так, згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Частиною 4 ст. 174 цього Кодексу регламентовано, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_7 , виконуючи приписи ч. 4 ст. 174 КПК, скасував арешт накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2024 на автомобільHYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_1 .
За сталою практикою Верховного суду, викладену зокрема у постанові від 23.02.2022 (справа № 608/2172/18), накладений в межах кримінального провадження арешт є заходом забезпечення саме кримінального провадження, в якому він накладений і не може бути заходом забезпечення позовів поданих в межах інших видів судочинства.
Саме тому положеннями кримінального процесуального закону регламентовано, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд повинен скасувати арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
У свою чергу цивільне законодавство надають право позивачеві при зверненні до суду з відповідним позовом поставити перед судом питання про накладення арешту на спірне майно.
З огляду на це колегія суддів вважає, що місцевий суд, постановляючи вирок, тобто, ухвалюючи рішення яким закінчується судовий розгляд, на виконання вимог ч. 4 ст. 174 КПК правильно прийняв рішення про скасування арешту накладеного у кримінальному провадженні.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині цивільного позову слід скасувати та призначити новий судовий розгляд в порядку цивільного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргупредставника потерпілої ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Індустріального районного суду міста Дніпра від 31 липня 2025 року, яким ОСОБА_7 визнано винною за ч.2 ст.286 КК, в частині вирішення цивільного позову, поданого потерпілою ОСОБА_9 - скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
