Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 580/9034/24
адміністративне провадження № К/990/22522/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 (суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 (суддя-доповідач Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 10.09.2024 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач), у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 з 29.03.2022 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13. 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 з 29.03.2022 по 31.12.2022, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, лопаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведения ОСОБА_1 з 01.01.2023 перерахунку, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня, календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 з 01.01.2023 по 15.05.2023, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 29.03.2022 по 15.05.2023 включно за весь час затримки виплати, а саме: за період з 29.03.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення.
2. Ухвалою від 16.09.2024 Черкаський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Ухвалою від 20.11.2024 Черкаський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву, в частині вимог за період з 19.07.2022 по 15.05.2023, без руху та встановив позивачеві строк для надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду за вказаний період з обґрунтованими доказами на її підтвердження.
4. На виконання вимог ухвали від 20.11.2024 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій наголосив, що перебіг строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), щодо спірних правовідносин про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.04.2023 розпочинається з 29.08.2024 - дня, коли позивач дізнався про порушення свого права на оплату праці.
5. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії забезпечення за період з 19.07.2022 до 15.05.2023 включно залишено без розгляду.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 залишено без змін.
7. Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, починаючи з 19.07.2022, строк звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, в частині виплати всіх сум, які належали працівникові при звільненні, що був продовжений на час дії карантину, який, у свою чергу, скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 01.07.2023, обмежено трьома місяцями.
7.1. За висновками судів обох інстанцій, оскільки із грошовим атестатом позивача було ознайомлено 15.05.2023, тримісячний строк звернення до суду із вказаним позовом, з урахуванням відміни карантину, сплинув 30.09.2023, а із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся 11.09.2024, а тому позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 15.05.2023 підлягають залишенню без розгляду. Водночас факт отримання позивачем 15.08.2024 довідки про розмір грошового забезпечення не змінює момент, коли останній дізнався або мав дізнатися про складові свого грошового забезпечення, які зазначалися в грошовому атестаті від 15.05.2023.
8. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
9. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що в оскаржених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з датою ознайомлення позивача з грошовим атестатом, проте такий висновок зроблений на основі неповного з`ясування обставин справи та не ґрунтується на доказах. Грошовий атестат містить лише числові вирази видів грошового забезпечення за період з 01.05.2023 по 15.05.2023, тим більше, у ньому не вказано, яка розрахункова величина була взята за основу при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням.
9.1. На думку позивача, датою, коли він отримав достовірну інформацію про нарахування грошового забезпечення за спірний період та дізнався про порушення свого права на оплату праці, є 29.08.2024 - день отримання відповіді військової частини НОМЕР_1 на свій запит.
10. Ухвалою від 30.05.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог.
11. До Верховного Суду від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення у справі №580/9034/24 залишити без змін. Також відповідач наголосив, що довідка про розмір грошового забезпечення від 15.08.2024 №2675 містить ті самі відомості, що і грошовий атестат від 15.05.2023 №4051, а тому отримання позивачем зазначеної довідки не змінює дату, з якої позивач вважається повідомленим про розмір складових грошового забезпечення та не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із цим позовом, вона лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти активні дії з метою реалізації свого права.
12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
13. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
16. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог щодо порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 15.05.2023.
17. Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
18. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
19.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
19.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
20. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
20.1. У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
21. З огляду на наведені висновки, правовідносини за період невиплати спірних сум грошового забезпечення, позовні вимоги за який залишені судами без розгляду, врегульовуються приписами статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинна в період спірних правовідносин.
22. Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, правовідносини щодо невиплати сум грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 15.05.2023 регулюються приписами частини першої статті 233 КЗпП України (була чинна в спірний період), яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
23. Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 карантин, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, скасовано 30.06.2023.
24. Для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов`язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (частина перша), або день отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга).
25. Дійшовши висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у частині вимог за період з 19.07.2022 по 15.05.2023, суди попередніх інстанцій пов`язали початок обчислення тримісячного строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, з днем ознайомлення ОСОБА_1 з грошовим атестатом від 15.05.2023 №4051, а саме: 15.05.2023.
26. У контексті зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд зауважує про таке.
27. Так, за приписами пункту 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, у випадку вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини.
28. Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил та передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
29. Отже, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби.
30. Як убачається зі змісту грошового атестата від 15.05.2023 №4051 (а.с. 37), цей документ відображає суми складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , фактично виплачені йому станом на 15.05.2023, однак не містить жодних відомостей про нарахування та виплату грошового забезпечення з розшифровкою його складових за період з 19.07.2022 по 30.04.2023.
31. За таких обставин Верховний Суд частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме з моменту отримання грошового атестата позивач дізнався або об`єктивно мав можливість дізнатися про можливе порушення свого права на належне грошове забезпечення лише за період з 1 по 15 травня 2023 року, оскільки грошовий атестат містить конкретні дані щодо виплат за цей період.
31.1. Водночас у частині періоду з 19.07.2022 по 30.04.2023 грошовий атестат не містить інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою їх складових, а отже, не забезпечував позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не міг на підставі цього документа дізнатися про можливе порушення свого права на грошове забезпечення за відповідний попередній період.
32. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що моментом, з якого позивач дізнався або мав дізнатися про порушення свого права на належне грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.04.2023, є дата ознайомлення з грошовим атестатом.
33. Дійшовши висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували дати, з якою частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а саме: день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права щодо кожного місяця спірного періоду.
34. Верховний Суд звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належного йому розміру грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
35. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.
36. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.
37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
38. Проаналізувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.
39. Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
40. Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.
41. Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема,
(b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.
42. У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:
(a) валова сума нарахованої заробітної плати;
(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;
(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.
43. Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов`язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.
44. Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.
45. Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30.04.2023, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду.
46. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.07.2022 по 30.04.2023 та, як наслідок, залишення без розгляду частини позовних вимог на підставі частини третьої статті 123 КАС України.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування в частині ухвали суду першої інстанції та за наслідками її перегляду постанови суду апеляційної інстанції про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
49. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
50. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.05.2023 по 15.05.2023 залишити без змін.
3. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 30.04.2023 включно скасувати.
4. Справу №580/9034/24 в цій частині направити для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.
5. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов
