Єдиний державний реєстр судових рішень
Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/7015/22
Провадження № 8/552/1/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
третьої особи ОСОБА_4 ,
представника третьої особи Костромицького В.К.,
розглянувши в м. Полтаві в приміщенні Київського районного суду м. Полтави в судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про перегляд судового рішення в цивільній справі № 552/7015/22 за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, третя особа ОСОБА_4 , за нововиявленими обставинами, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_5 15.09.2025 звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Полтави від 07.08.2023 в справі № 552/7015/22 за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди.
Заява сформована в системі «Електронний суд».
Заява обґрунтована тим, що Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, Харківська міська територіальна громада була віднесена до територій активних бойових дій у період часу з 24.02.2022 по 15.09.2022. Наказом про звільнення № 130/ОС від 02.04.2022 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_5 звільнено 01.04.2022 за п.4 ст. 40 КЗпП України на підставі акту від 01.04.2022.
Вважає, що зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, а саме - Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є нововиявленою обставиною. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року від № 4412-IX внесено зміни до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та статтю 5 доповнено частиною третьою такого змісту:
«3. У період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі, не підлягає звільненню на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки».
Вказувала, що відповідно до внесених змін встановлена заборона звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у період дії воєнного стану працівника, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі. Вважає, що такі зміни безпосередньо впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Такі обставини вважає істотними.
В поданій до суду заяві просила скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 07.08.2023 у справі № 552/7015/22 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ухвалити нове, яким скасувати наказ виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 02.04.2022 № 130/ОС «Про припинення трудового договору (контракту)»; поновити ОСОБА_5 на посаді начальника резерву провідників пасажирських вагонів виробничого підрозділу Харківська вагонна дільниця філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця». Також просила стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2022 по день ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі. Стягнути з АТ «Українська залізниця» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2025 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_5 .
АТ «Укрзалізниця» 16.12.2025 подало до суду заперечення проти задоволення заяви ОСОБА_5 , вважає, що підстави для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами відсутні.
В судовому засіданні представники ОСОБА_5 повністю підтримали вимоги заяви, посилаючись на викладені в ній обставини.
Представник відповідача проти задоволення вимог заяви заперчував, вважає, що зміна нормативного акту не є нововиявленою обставиною в розумінні норм ст.. 423 ЦПК України.
Третя особа та представник просили відмовити в задоволенні заяви.
Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали заяви, приходить до таких висновків.
Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.08.2023 в справі № 552/7015/822 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2024 рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2024 року змінено в частині дати звільнення. Змінено дату звільнення ОСОБА_5 з 01 квітня 2022 року на 02 квітня 2022 року. В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 серпня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишено без змін.
Статтею 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до положень ст. 429 ЦПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 30 березня 2012 року N 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» в п. 3 роз`яснив, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, … є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
В постанові від 19.06.2024 у справі № 372/4154/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловився щодо обставин, які не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Отже, обставини, на які вказує учасник справи як на нововиявлені, мають існувати на час розгляду справи судом.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення, позивач вважає, що зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, є нововиявленою обставиною.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року № 4412-IX внесено зміни до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та статтю 5 доповнено частиною третьою такого змісту:
«3. У період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, який відсутній на роботі, не підлягає звільненню на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки».
Зазначений закон набрав чинності 14.06.2025, судове рішення в справі було ухвалене 07.08.2023, до набрання Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року № 4412-IX чинності.
Відповідно нормативний акт не існував на час ухвалення судового рішення та не міг бути застосований судом.
Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року № 4412-IX, який внесено зміни до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не є нововиявленою обставиною в розумінні норм ст. 423 ЦПК України, а є новою нормою права, яка виникла після ухвалення судового рішення в справі, яке набрало законної сили.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_5 та її представниками не зазначено юридичних фактів, які мають істотне значення для розгляду даної справи та які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ті обставини, на які посилається заявник в поданій до суду заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні норм ст. 423 ЦПК України, заява ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Полтави є повністю безпідставною та підлягає залишенню без задоволення.
При вирішенні заяви судом враховано, що статтею 58 Конституцією України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення частини першої статті 58 надано в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99, згідно з яким положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної
дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20 висловив правову позицію, згідно з якою за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія). Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.
Відповідно до статей 58-59 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачено, що пряма дія нормативно-правового акта у часі означає, що його норми поширюються на суспільні відносини, що виникли після набрання ним чинності. Норми нормативно-правового акта поширюються на суспільні відносини, що виникли до дня набрання ним чинності та продовжують існувати на день набрання ним чинності, з дня набрання чинності цим нормативно-правовим актом. Зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли до дня набрання ним чинності, правове регулювання яких змінюється таким нормативно-правовим актом. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, визначених Конституцією України.
У статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» передбачено, що перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо, зокрема, акт має зворотну дію в часі (пом`якшує або скасовує відповідальність особи) (підпункт 3).
Відповідно до розділу II. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року № 4412-IX він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзаців п`ятого, дванадцятого - чотирнадцятого пункту 3 розділу І цього Закону, які вводяться в дію через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, зворотна дія Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору» від 01 травня 2025 року № 4412-IX самим Законом не передбачена.
В даній справі правовідносини між сторонами по справі існували до набрання чинності Законом України від 01 травня 2025 року № 4412-IX, на час вирішення спору судом норм зазначеного вища Закону не існувало, відповідно, такі норми не були та не могли бути застосовані судом при вирішення спору.
Відповідно, зміна нормативного акту (закону, постанови), прийнята після ухвалення судового рішення, не є нововиявленою обставиною і не може бути підставою для перегляду справи, оскільки нововиявлені обставини це факти, які існували на час розгляду справи, але не були відомі.
Керуючись ст. ст. 423- 429 ЦПК України, -
У Х В А Л И В :
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд судового рішення в цивільній справі № 552/7015/22 за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди за нововиявленими обставинами.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07.08.2023 в справі № 552/7015/22 за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, яке змінене в частині дати звільнення постановою Верховного Суду від 27.11.2024, залишити в силі.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний термін апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складений 25.02.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко
