Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 23.03.2026Справа № 554/7540/23 Провадження № 2/554/996/2026
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.03.2026 року Шевченківський районний суд м.Полтави в складі:
головуючого судді Шевська О.І.
за участю секретаря судового засідання Рябченко В.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Антонової В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Антонової Віталіни Миколаївни про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Бабич Степан Валерійович про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності,
встановив:
у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Бабич Степан Валерійович про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності.
Представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме прохала витребувати докази з архіву Шевченківського районного суду міста Полтави матеріалів справи №2-7267/08, рішення постановлене у 2008 році, головуюча ОСОБА_5 , з Полтавського Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Шевченківської районної у м.Полтаві ради та з архіву Полтавської міської ради .
У судовому засідання адвокат Антонова В.М. клопотання підтримала частково, а саме в частині витребування доказів з архіву Шевченківського районного суду міста Полтави матеріалів справи №2-7267/08, рішення постановлене у 2008 році, головуюча Хіль Л.М., в іншій частині, а саме витребування доказів з Полтавського Бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", Шевченківської районної у м.Полтаві ради та з архіву Полтавської міської ради прохала клопотання залишити без розгляду.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про витребування доказів, подали письмі заперечення на клопоатння.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суддя дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання про витребування доказів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування доказів з ініціативи суду у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.
Суд також роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів.
Судове засідання слід відкласти у зв`язку з витребуванням доказів.
Керуючись ст. ст. 13, 84 ЦПК України, суддя,
постановила:
клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Антонової Віталіни Миколаївни про витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Бабич Степан Валерійович про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності- задовольнити частково.
Витребувати з архіву Шевченківського районного суду міста Полтави матеріалів справи №2-7267/08, рішення постановлене у 2008 році, головуюча Хіль Л.М.
В іншій частині клопоатння про витребування доказів залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.І.Шевська
