Єдиний державний реєстр судових рішень
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 675/307/26
Провадження № 11-кп/820/323/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря с/з: ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12025244000002206 від 20 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Радогощ Ізяславського району Хмельницької області, українця, громадянина України, студента 3 курсу Плужненського професійного аграрного ліцею, не одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження №12025244000002206, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 грудня 2025 року, за ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , закрито.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21061», д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , синього кольору, 1991 року випуску.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Не оспорюючи підстав звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу змінити, доповнивши її резолютивну частину вказівкою про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні на загальну суму 9 502, 72 гривень.
Свої вимоги аргументує тим, що суд, в порушення вимог ст.126 КПК України, не вирішив питання щодо процесуальних витрат понесених органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, тим самим допустив порушення кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, що означає надання оцінки виключно тим аргументам, які в ній викладені.
Водночас вихід за межі апеляційних вимог допускається судом апеляційної інстанції лише у випадках, коли це призводить до покращення становища обвинуваченого (ч.2 ст.404 КПК України).
Так, у поданій апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про зміну ухвали суду з підстав не вирішення питання про стягнення процесуальних витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні, закритому на підставі ст.46 КК України.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги базується на двох твердженнях, а саме про те, що суд міг і повинен був вирішити питання про стягнення процесуальних витрат навіть, закриваючи кримінальне провадження, а також про те, що не вирішення цього питання судом є істотним порушенням вимог КПК України (з посиланням на ст.126 КПК України та правовий висновок ВП ВС від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17).
Судова колегія не заперечує того, що вирішення питання стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні можливе у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Однак, відповідно до того ж правового висновку ВП ВС від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, на який посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі, не вирішення питання про розподіл процесуальних витрат не є істотним порушенням вимог КПК України і не може бути єдиною підставою для скасування прийнятого судом рішення.
Положення статті 126 КПК України дійсно передбачають, що процесуальні витрати можуть покладатися на підозрюваного/обвинуваченого, проте це правило не є безумовним і застосовується з урахуванням результатів, обставин та підстав закриття кримінального провадження.
Так, з оскаржуваного рішення вбачається те, що кримінальне провадження закрито судом відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, так і на час розгляду та постановлення оскаржуваного рішення, в тому числі його перегляду апеляційним судом, обвинувачений є неповнолітнім.
Статус неповнолітнього істотно змінює підхід до стягнення процесуальних витрат, що залишилося поза увагою прокурора у поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», у справах неповнолітніх судові витрати можуть бути покладені в передбаченому законом порядку на їх батьків (усиновителів), опікунів або піклувальників.
Крім того, у поданій апеляційній скарзі відсутнє належне обґрунтування щодо можливості неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 самостійно сплатити процесуальні витрати, при тому, що останній, відповідно до матеріалів кримінального провадження, є студентом 3-го курсу Плужненського професійного аграрного ліцею та не працевлаштований.
Прокурором не наведено жодних даних про наявність у обвинуваченого самостійних доходів, майна чи інших джерел існування, які б свідчили про його реальну платоспроможність.
За таких обставин, вимога прокурора про покладення процесуальних витрат саме на неповнолітнього обвинуваченого з підстав наведених у поданій апеляційній скарзі, на переконання судової колегії, є необґрунтованою.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання процесуальних витрат може бути вирішено відповідно до положень ч.5 ст.534 КПК України в порядку виконання судового рішення.
У зв`язку із наведеним, керуючись п.1 ч.1 ст.407, ст.ст. 126, 404-405, 418, 419, КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
