Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.04.2026 м. Дніпро Справа № 908/1196/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.,
та представників:
від скаржника (відповідача): не з`явився;
від позивача: не з`явився (через технічні проблеми представник не зміг
підключитись в системі відеоконференцзв`язку);
прокурор: Щербина С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.02.2026 (постановлену суддею Давиденко І.В. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 03.03.2026) у справі № 908/1196/24
за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (м. Запоріжжя)
до Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (м. Запоріжжя)
про стягнення 18 637 481 грн 78 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Запорізької міської ради (далі по тексту - позивач) через систему "Електронний суд" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" (далі по тексту - відповідач) 18 637 481 грн 78 коп. безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою в період з 01.07.2022 по 31.01.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач, без належних на те правових підстав, користувався земельної ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна, та безпідставно зберіг кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі №908/1196/24 позов задоволено повністю та:
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 в розмірі 18 637 481 грн 78 коп.;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 279 562 грн 23 коп.;
- відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025:
- скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 в частині стягнення 6 986 511 грн 84 коп. безпідставно отриманих коштів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та змінено його в частині розподілу судового збору;
- ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 6 986 511 грн 84 коп. за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, відмовлено;
- в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/1196/24 в оскаржуваній частині скасовано; справу № 908/1196/24 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
За результатами нового розгляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 залишено без змін; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 167 676 грн 29 коп.
Від Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" до Господарського суду Запорізької області за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому, з урахуванням уточнень від 20.01.2026, заявник просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1196/24 від 03.10.2024, яке набрало законної сили 11.12.2025, у частині стягнення заборгованості у розмірі 6 986 511 грн 84 коп. на 12 місяців, рівними частинами, щомісяця по 583 209 грн 32 коп.
Клопотання обґрунтовано наступним:
- ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" є оператором критичної інфраструктури та має статус критично важливого підприємства для забезпечення функціонування економіки та життєдіяльності населення в особливий період;
- розстрочення виконання рішення надасть можливість стабільного надходження для позивача коштів згідно з графіком, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов,язання перед позивачем та одночасно є забезпеченням стабільної роботи підприємства критичної інфраструктури;
- для забезпечення своєчасного виконання своїх зобов,язань товариство вживає активних заходів, у тому числі у судовому порядку, щодо зменшення заборгованості контрагентів за поставлену продукцію;
- з метою підтвердження своїх намірів щодо подальшого своєчасного виконання зобов,язань, ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" сплатив перший платіж у розмірі 582 209 грн 32 коп. на користь міської ради та суму судового збору.
Також, 02.02.2026 відповідачем подано обґрунтування його права на подання заяви про розстрочку виконання судового рішення, в якому відповідач зазначив наступне:
- внаслідок збройної агресії РФ проти України та введення воєнного стану, відбулось закриття портів, окупація портів, розташованих на Азовському морі, обмеження в перетині кордонів суходолом, що спровокувало порушення в господарській діяльності відповідача логістичних ланцюгів з постачання імпортної сировини, постачання готової продукції покупцям, у тому числі, які знаходяться за кордоном. Вказані обставини впливають на господарську діяльність відповідача, який перебуває в надзвичайно тяжкому фінансовому стані;
- спостерігається тенденція постійного зниження доходу товариства за період з 2022 року по 2025 рік;
- тільки основні витрати на місяць складають суму понад 183,2 млн. грн., і це без платежів за інші товарно-матеріальні цінності, без яких товариство не зможе працювати, при цьому дохід підприємства від продажу виробленої продукції в середньому за 2025 рік складає 136 млн. грн., що вказує на постійний дефіцит грошових коштів;
- для зменшення навантаження на бюджет підприємства керівництвом було вирішено звернутися в АБ "Укргазбанк" для реструктуризації кредитних умов (копія листа від 16.01.2026 р. № 1-01/76 додається); рішення щодо реструктуризації кредиту на даний час ще не прийнято;
- для економії ресурсів товариство було вимушене перейти на 4-х денний робочий тиждень, у зв`язку із дефіцитом грошових ресурсів деякі виробництва товариства не запущені, деякі не працюють, або працюють із зменшеним навантаженням.
Вищевказане і стало причиною звернення відповідача до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.02.2026 у справі №908/1196/24 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" про розстрочення виконання рішення суду від 03.10.2024 відмовлено.
Ухвала обґрунтована наступним:
- матеріали заяви не містять даних про відсутність достатніх коштів на рахунках боржника. При цьому, за практикою Верховного Суду, складне фінансове становище відповідача, наявність кредитних зобов`язань, значні виробничі витрати, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення;
- поданий відповідачем звіт про фінансові результати підприємства відповідача за 2024 рік підтверджує збитковість підприємства у звітному періоді, однак, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо);
- відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови;
- ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" заяву про надання розстрочки виконання рішення від 03.10.2024 подало 20.01.2026, тобто після спливу річного строку, визначеного вказаною статтею;
- суд відхилив доводи відповідача про необхідність вираховування річного терміну відстрочки саме з дати 11.12.2025 (дати постанови Центрального апеляційного господарського суду).
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний завод" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою "Електронний суд" з апеляційною скаргою (вх № суду 49263 від 16.03.2026), в якій просить скасувати ухвалу суду від 25.02.2026 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення по даній справі (заборгованість у розмірі 6 986 511 грн 84 коп.) на 12 місяців рівними частинами, щомісячно по 582 209 грн 32 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- остаточною датою набрання чинності рішенням по даній справі є саме дата ухвалення постанови апеляційного суду - 11.12.2025;
- суд помилково врахував дату ухвалення рішення 03.10.2024 як дату, від якої повинен відраховуватися строк, визначений частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, для подачі клопотання про відстрочення виконання рішення суду; не врахував дату набрання чинності рішенням, після якої починається строк його виконання. До дати ухвалення постанови апеляційного суду предмету розстрочення виконання рішення не існувало та клопотання про розстрочення виконання рішення суду щодо суми, яка остаточно визначена цією постановою, не могло бути подано;
- заявником ПрАТ "Запорізький абразивний комбінат" до своєї заяви додано копії платіжних інструкцій про часткове погашення заборгованості за рішенням суду, копії актів комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ, копії платіжних інструкцій щодо розрахунків з банками та контрагентами, копію кредитного договору та листування з банком, копію наказів по товариству щодо зміни режиму роботи у вересні-грудні 2025 року, довідку про витрати товариства, копії звітів про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 - 2025 роки, копії платіжних інструкцій щодо розрахунків за комунальні послуги, розрахунків по внескам та обов`язковим платежам. Поданий відповідачем звіт про фінансові результати підприємства відповідача за 2024 рік підтверджує збитковість підприємства у звітному періоді;
- скаржник звертає увагу, що позивач не заперечував проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення по даній справі, така згода не може не враховуватися судом під час прийняття рішення. Контролюючий орган, яким є прокуратура (який був ініціатором подання позову до суду), співставив інтереси сторін та не вважав порушенням інтересів Запорізької міської ради розстрочення виконання рішення по даній справі, на якому наполягав відповідач;
- постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.06.2025 по справі № 917/141/24 зроблено висновок, що положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України застосовується до судового рішення, яким вже вирішено спір між сторонами та яке набрало законної сили й підлягає обов`язковому виконанню, суд першої інстанції безпідставно не врахував висновки, викладені у вказаній постанові Верховного Суду;
- у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України днем ухвалення рішення суду, яке підлягає виконанню, є саме дата ухвалення постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 у справі № 908/1196/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 4056/26 від 31.03.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідним обґрунтуванням.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026, у зв`язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Мартинюка С.В., Соп,яненко О.Ю.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.04.2026.
Від прокурора за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 4603/26 від 10.04.2026), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований прокурором наступним:
- запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення. Можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення;
- заява відповідача разом із наданими документами не містить даних про відсутність достатніх коштів на рахунках боржника. При цьому складне фінансове становище відповідача, наявність кредитних зобов`язань, значні виробничі витрати, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення. Більше того, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника;
- відповідачем не було подано до суду доказів, на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема інформації з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках тощо;
- заяву про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 подано 20.01.2026, тобто після спливу річного строку, визначеного частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026, у зв`язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого справа № 908/1196/24 передана (повернута) раніше визначеному складу суду.
Відповідно до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, справа у відповідності до частини 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України розглядається колегією суддів, визначеною відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026, а саме: колегією суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 4864/26 від 15.04.2026), в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований позивачем наступним:
- відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали або постанови, це обмеження встановлено для забезпечення своєчасного виконання рішень та захисту прав стягувача;
- вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо;
- враховуючи, що у даному спорі у справі № 908/1196/24 рішення Господарського суду Запорізької області було ухвалено 03.10.2024, а в подальшому відбувалось тільки його оскарження, розстрочення / відстрочення його виконання не може перевищувати строк до 03.10.2025 (12 місяців), отже судом першої інстанції правомірно відмовлено у заяві про розстрочку виконання рішення суду.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № суду 5539/26 від 29.04.2026), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та час, у зв`язку з неможливістю явки у судове засідання представника відповідача через його зайнятість в іншому судовому засіданні в Господарському суді м. Києва.
У судове засідання 29.04.2026 з`явився прокурор; представники скаржника (відповідача) та позивача у судове засідання не з`явилися.
Також колегією суддів враховано, що представник позивача не зміг підключитися до судового засідання в режимі відеоконферензв`язку, враховуючи вказане, а також те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, колегія суддів вважала, що зазначені обставини не є перешкодою для проведення даного судового засідання.
При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 до Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 06.04.2026 доставлена до Електронних кабінетів всіх учасників справи - 06.04.2026 після 17:00 годин (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 07.04.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
З приводу поданого скаржником (відповідачем) клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
У поданому до суду клопотанні скаржник (відповідач) послався на неможливість явки у судове засідання представника відповідача через його зайнятість в іншому судовому засіданні в Господарському суді м. Києва
Колегія суддів прийшла до висновку про неповажність зазначеної причини неявки у судове засідання, та, як наслідок, про відсутність підстав для відкладення судового засідання, оскільки:
- відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
- скаржник (відповідач) був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що було встановлено судом вище; у даному випадку скаржник (відповідач) 07.04.2026 отримав ухвалу суду від 06.04.2026, отже, за три тижні до судового засідання знав про призначене на 29.04.2026 судове засідання;
- скаржником (віповідачем) не доведена неможливість заміни представника на іншого, враховуючи завчасну обізнаність скаржника (відповідача) про призначене на 29.04.2026 судове засідання; на пошук представника у скаржника (відповідача) у нього було близько один місяць;
- ухвалою суду від 06.04.2026 явка у судове засідання 29.04.2026 була визнана необов`язковою;
- правова позиція скаржника викладена в апеляційній скарзі та, враховуючи вказане, у клопотанні не наведено причин неможливості проведення судового засідання 29.04.2026 за відсутності представника скаржника (відповідача);
- також скаржник (відповідач) не був позбавлений права на участь у судовому засіданні особисто або його представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, між тим з таким клопотанням до суду не звертався;
- відповідно до положень частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, судом зауважено, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічну правову позицію викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.03.2026 по справі № 908/1324/21, від 16.03.2026 по справі № 916/1838/25, від 13.03.2026 по справі № 904/2851/20, від 10.03.2026 по справі № 917/1735/21(917/1992/24), від 24.02.2026 по справі № 917/1899/23, від 10.02.2026 по справі № 50/790-43/173, від 27.01.2026 по справі №922/639/23, від 20.01.2026 по справі № 910/16249/21, від 13.01.2026 по справі № Б15/101-08.
Також колегія суддів наголошує, що розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що наведені у клопотанні скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи причини неявки його представника не є поважними, що у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
Враховуючи викладене, у судовому засіданні 29.04.2026 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання скаржника (відповідача) про відкладення розгляду справи.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 06.04.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 29.04.2026, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
У судовому засіданні 29.04.2026 суддею-доповідачем було оголошено зміст апеляційної скарги та її вимоги.
Прокурор у судовому засіданні 29.04.2026 просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області без змін, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 29.04.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі №908/1196/24 позов задоволено повністю та:
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.07.2022 по 31.01.2024 в розмірі 18 637 481 грн 78 коп.;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 279 562 грн 23 коп.;
- відмовлено в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025:
- скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 в частині стягнення 6 986 511 грн 84 коп. безпідставно отриманих коштів за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 та змінено його в частині розподілу судового збору;
- ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в сумі 6 986 511 грн 84 коп. за період з 01.07.2022 по 31.12.2022, відмовлено;
- в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/1196/24 в оскаржуваній частині скасовано; справу № 908/1196/24 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
За результатами нового розгляду, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24 залишено без змін; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 167 676 грн 29 коп.
19.01.2026 на примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.10.2024 у справі № 908/1196/24, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025, та яке набрало чинності 11.12.2025, були видані накази.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 6 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
У відповідності до вказаних норм закону, відповідач звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про розстрочення виконання судового рішення, в якій просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області по справі №908/1196/24 від 03.10.2024, яке набрало законної сили 11.12.2025, у частині стягнення заборгованості у розмірі 6 986 511 грн 84 коп. на 12 місяців, рівними частинами, щомісяця по 583 209 грн 32 коп.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду від 03.10.2024.
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Колегія суддів враховує, що необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін; господарський суд повинен досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто важливим є досягнення балансу інтересів сторін.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.
Як було зазначено вище, згідно з частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, ураховуючи положення частин 4, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Ураховуючи викладене, вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма не вимагає, а господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вказаної норми господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17.
Оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, згідно з пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, як це визначено у пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012.
Право людини на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ). За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, пункт 74, ECHR 1999-V).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції").
В даному випадку, заява про відстрочення виконання рішення суду обґрунтована тим, що стягнута сума є значною для відповідача та її одномоментне стягнення призведе до негативних наслідків для його підприємства.
Однак, як було правильно зазначено судом першої інстанції, матеріали заяви не містять даних про відсутність достатніх коштів на рахунках боржника. Поданий відповідачем звіт про фінансові результати підприємства відповідача за 2024 рік підтверджує збитковість підприємства у звітному періоді, однак, відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності тощо).
Отже, до заяви про розстрочення виконання рішення суду у даній справі заявником не надано доказів неможливості або ускладнення виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути розцінені як підстава для розстрочення виконання рішення суду.
Колегія суддів також враховую, що, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження можливості виконати рішення суду на умовах розстрочки за графіком, запропонованим у заяві.
Також судом розцінюються критично доводи скаржника щодо негативного впливу воєнного стану на його діяльність, оскільки воєнний стан має рівнозначний вплив як на діяльність позивача так і на діяльність відповідача, які мають однакове географічне місцезнаходження - м. Запоріжжя, яке досить наближене до лінії фронту.
Слід зазначити, що відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Апеляційний господарський суд зауважує, що для належного вирішення питання щодо надання розстрочки виконання судового рішення, суду необхідно також з`ясувати чи наявні у справі докази, які б підтверджували добросовісну поведінку боржника і вжиття ним належних заходів для виконання рішення.
Так, колегією суддів враховано, що заборгованість, яка була стягнута рішення суду від 03.10.2024, виникла в період з 01.07.2022 по 31.01.2024, і на час розгляду заяви (25.02.2026) її погашення відповідачем відбулось лише в незначній частині, що, очевидно свідчить про порушення балансу інтересів сторін у разі надання додаткової відстрочки виконання рішення суду у даній справі.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що з моменту ухвалення рішення у справі у жовтні 2024 року до теперішнього часу минуло майже півтора роки, однак таке рішення виконано відповідачем також лише не в значній частині.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами.
На переконання колегії суддів, додаткове збільшення періоду невиконання рішення суду у даній справі не бути відповідати принципам пропорційності та забезпечувати розумний баланс між інтересами позивача та відповідача у даній справі.
Більше того, надання розстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як добросовісного учасника господарських відносин.
Суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".
Так, у рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У зв`язку з тим, що відстрочення та розстрочення подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо наявності / відсутності підстав для розстрочення рішення судом враховано поведінку сторін, їх матеріальні інтереси, ступінь вини відповідача у виникненні спору, недоведеність наявності виключних обставин, які суттєво ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
Оскільки питання щодо відстрочення або розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідне та достатнє обґрунтування висновку про відмову у розстроченні виконання рішення, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між інтересами сторін у даній справі.
Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність відмови у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 12 місяців.
Враховуючи встановлені під час розгляду апеляційної скарги обставини відсутності підстав для розстрочення виконання рішення у даній справі, колегія суддів зазначає, що не мають правового значення доводи апеляційної скарги щодо дати ухвалення судового рішення, з яких починається відлік строку, визначеного частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.02.2026 у справі № 908/1196/24 такою, що підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 287 - 289, 331 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.02.2026 у справі №908/1196/24 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.02.2026 у справі №908/1196/24 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат"
4. Матеріали справи № 908/1196/24, повернути до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 30.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк
