Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 червня 2026 року
м. Київ
справа №640/11715/21
адміністративне провадження №К/990/24314/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Білак М. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 640/11715/21 за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій,
установив:
У квітні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив:
- визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С., які полягають у виготовленні постанови від 02 квітня 2021 року № 15 про проведення перевірки та витребування матеріалів виконавчого провадження не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження;
- визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С., які полягають у виготовленні постанови від 15 квітня 2021 року № 15 про результати перевірки законності виконавчого провадження не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала М. С. від 15 квітня 2021 року № 15 про результати перевірки законності виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова виправлення помилок в процесуальному документі" від 02 квітня 2020 року, що видав Миронов Д. А. (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 02 квітня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про накладення штрафу" від 02 квітня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Василевського А. М. від 31 березня 2021 року, якою скасовано документ "Постанова про накладення штрафу" від 19 березня 2020 року, що видав ОСОБА_2 (не діє) при примусовому виконанні виконавчого листа № 826/9758/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24 лютого 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 29 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року залишено без змін.
03 грудня 2022 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до якої позивач просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/11715/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/11715/21, призначено справу до розгляду на 15 грудня 2022 року.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, справу № 640/11715/21 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 640/11715/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року в адміністративній справі № 640/11715/21, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13 жовтня 2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанов.
ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року було повернуто на підставі частини другої статті 332 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
27 травня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у справі № 640/11715/21.
Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що її подано без додержання вимог, передбачених статтями 329, 330 КАС України, у зв`язку з чим вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі обов`язково зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
Як убачається з повторно поданої касаційної скарги, позивач оскаржує ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2021 року у справі № 640/11715/21 та просить направити справу за встановленою законом підсудністю.
Проте, як встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 13 КАС України не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Водночас посилання скаржника на те, що частина друга статті 328 КАС України не містить прямої вимоги щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції як предмета касаційного перегляду, колегія суддів вважає безпідставними.
Як уже зазначав Верховний Суд в ухвалі від 25 травня 2026 року про повернення попередньо поданої касаційної скарги, словосполучення «після апеляційного перегляду» свідчить про те, що касаційний перегляд можливий лише щодо ухвали, яка була предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Однак, як і при попередньому зверненні з касаційною скаргою, у її прохальній частині заявлено вимогу лише про скасування ухвали суду першої інстанції, тоді як питання щодо скасування постанови суду апеляційної інстанції скаржником не порушується.
Отже, скаржнику необхідно уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, виходячи з його повноважень, встановлених статтею 349 КАС України, та зазначити яке саме рішення суду ним оскаржується у цій справі, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, де зазначити рішення суду, яке оскаржується.
При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно встановлювати яке саме судове рішення та по якій саме справі є предметом касаційного оскарження, а тому такий недолік потребує усунення заявником касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 08 квітня 2026 року у порядку письмового провадження, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 27 травня 2026 року.
Разом із касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що первинну касаційну скаргу було подано у межах установленого строку, однак повернуто ухвалою Верховного Суду з формальних підстав, які, на думку скаржника, не стосуються суті спору. Скаржник вважає, що пропуск строку виник не з його вини, а у зв`язку з надмірно формальним тлумаченням вимог процесуального закону.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Не заперечуючи право скаржника на повторне подання касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що строк на касаційне оскарження в разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Водночас як зазначено вище, позивач вже реалізовував право на касаційне оскарження у цій справі, однак ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2026 року касаційну скаргу було повернуто з підстав неусунення недоліків у встановлений строк.
Зазначеною ухвалою скаржнику надавались роз`яснення щодо необхідності приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України, зокрема шляхом належного визначення судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що вимога щодо належного визначення судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, не є надмірним формалізмом чи суто технічною вимогою до оформлення касаційної скарги, а безпосередньо пов`язана із визначенням предмета касаційного перегляду, меж перегляду судом касаційної інстанції та процесуальних наслідків можливого скасування відповідних судових рішень.
Проте, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник фактично не усунув недоліки, які стали підставою для повернення первісно поданої касаційної скарги, та повторно наполягає на відсутності необхідності зазначення постанови суду апеляційної інстанції як судового рішення, що підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, хоча повторне звернення до суду касаційної інстанції відбулося у розумний строк після постановлення ухвали про повернення первісної касаційної скарги, скаржник не продемонстрував добросовісного ставлення до реалізації права на касаційне оскарження та не вжив усіх залежних від нього заходів для усунення недоліків касаційної скарги, на які прямо вказував Верховний Суд.
За таких обставин відсутні підстави для висновку про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали належному оформленню касаційної скарги, а тому повторне подання касаційної скарги не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 339 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, скаржнику необхідно звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку, та надати відповідні докази.
Додатково Суд звертає увагу, що процесуальний строк на касаційне оскарження законодавець пов`язує з конкретним судовим рішенням, яке є предметом касаційного перегляду.
Обґрунтовуючи обставини щодо дотримання строку на касаційне оскарження у тексті скарги, скаржник сам пов`язує початок перебігу такого строку саме з датою ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.
Проте, попри це, у прохальній частині касаційної скарги скаржник не порушує питання про оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, що ще раз підтверджує внутрішню суперечливість поданої касаційної скарги та неусунення недоліків, на які раніше звертав увагу Верховний Суд.
За таких обставин, відповідно до положень статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги, у якій уточнити вимоги касаційної скарги та чітко вказати оскаржувані судові рішення та дату їх прийняття, надати докази надсилання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи, а також подати заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням інших підстав для його поновлення.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України,
постановив :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі № 640/11715/21 залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині подання уточненої касаційної скарги в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження в установлений судом строк, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська
