Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
03 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/698/23
суддів Верховного Суду Вронської Г. О., Рогач Л. І.
на постанову Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024
у справі за позовом Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн.
Історія справи
Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради (далі - Відділ освіти Красилівської міськради, Відділ, позивач-1) та Красилівської міської ради (далі - Красилівська міськрада, позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" (далі - ТОВ "Енергопрод Сервіс", Товариство, відповідач) про:
1) визнання недійсними додаткових угод від 14.10.2022 № 2, від 14.11.2022 № 3 до договору про закупівлю електричної енергії від 17.02.2022 № 43, укладених між Відділом освіти Красилівської міськради та ТОВ "Енергопрод Сервіс";
2) стягнення з Товариства на користь Відділу 41 420,73 грн надміру сплачених коштів.
Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюваними додатковими угодами збільшено ціну товару, однак згідно з вимогами чинного законодавства у сфері публічних закупівель збільшення ціни товару до 10 % повинно відбуватися пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку. З огляду на визначені сторонами в оспорюваних додаткових угодах процентні величини (щодо збільшення ціни за одиницю товару) ці угоди укладено всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII), що в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для визнання їх недійсними.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, ураховуючи предмет спору та склад учасників судового процесу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 позов задоволено повністю.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду як щодо додержання при розгляді цієї справи правил територіальної підсудності з огляду на пред`явлення позову за місцем виконання договору, так і щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
ТОВ "Енергопрод Сервіс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 924/698/23, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтовування своїх вимог скаржник із посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано як викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 904/193/22, від 21.12.2022 у справі № 904/180/22, від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 висновків щодо застосування норм частини 1 статті 216 ЦК України у подібних правовідносинах (щодо ефективного способу захисту порушених прав), так і викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 висновків щодо застосування положень статей 2, 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та пунктів 5, 7, 43 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ".
Також відповідач обґрунтовує касаційну скаргу наявністю передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, яка полягає у тому, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 44 Закону № 922-VIII у подібних правовідносинах (у контексті покладення відповідальності за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, у тому числі пункту 2 частини 5 статті 41 згаданого Закону). Із цих міркувань скаржник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 44 Закону № 922-VIII у подібних правовідносинах.
Стосовно порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України) відповідач зазначає про недотримання ними статті 27 ГПК України, а саме загальних правил територіальної юрисдикції, відповідно до яких ця справа належить до підсудності Господарського суду міста Києва за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. Скаржник наголошує, що спір у справі № 924/698/23 виник щодо визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та повернення надміру сплачених коштів, а отже, не є спором, пов`язаним із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, і не підлягає розгляду за місцем його виконання, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 у справі № 903/432/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 справу № 924/698/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) з підстав необхідності відступлення від викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у cправі № 924/674/21 висновку щодо застосування передбачених частиною п`ятою статті 29 ГПК України правил альтернативної підсудності за вибором позивача до усіх спорів, пов`язаних із виконанням договорів, у яких визначено місце виконання.
Короткий зміст постанови об`єднаної палати
Постановою від 03.04.2026 об`єднана палата касаційну скаргу ТОВ "Енергопрод Сервіс" залишила без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 924/698/23 - без змін.
Щодо підсудності цієї справи об`єднана палата виснувала таке:
- правовідносини між сторонами цієї справи виникли на підставі договору про закупівлю електричної енергії, за яким ТОВ "Енергопрод Сервіс" - постачальник, а Відділ освіти Красилівської міськради - споживач;
- ураховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути: 1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії; 2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання; 3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору;
- якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309);
- судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому разі у пункті 2.4 договору № 43 визначено місце закупівлі, а саме зазначено перелік населених пунктів, що знаходяться у Хмельницькій області. З огляду на наведене між сторонами справи № 924/698/23 виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання;
- тобто наявна перша (у договорі визначено місце його виконання) із передбачених частиною п`ятою статті 29 ГПК України підстава для пред`явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору;
- водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається і у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір між ними виник із договору, однак не стосується невиконання чи неналежного виконання якогось із договірних зобов`язань;
- отже, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі № 924/698/23 позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині п`ятої статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.
Мотиви викладення окремої думки
Відповідно до змісту частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
У цій справі предметом позову в цій справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення з ТОВ "Енергопрод Сервіс" зайво отриманих за такими угодами коштів.
Перший заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради визначив територіальну юрисдикцію цього спору у Господарському суді Хмельницької області, посилаючись на приписи частини першої статті 29 ГПК України, що надають позивачу право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа. Посилався на випадок, передбачений частиною п`ятою статті 29 ГПК України, за якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
Господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41 420,73 грн надміру сплачених коштів за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п`ятої статті 29 ГПК України з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області.
Об`єднана палата із цим висновком погодилась.
Не погоджуємось із таким висновком об`єднаної палати та вважаємо, що судові рішення у цій справі слід було скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції за встановленою підсудністю з огляду на таке.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
За загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За частиною п`ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України.
За змістом статті 509 ЦК України на підставі договору виникають зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку Відповідне регулювання міститься також у статті 175 Господарського кодексу України.
У главі 48 "Виконання зобов`язання" Розділу І книги п`ятої "Загальні положення про зобов`язання" ЦК України йдеться про умови виконання зобов`язання, в тому числі визначається місце виконання зобов`язання.
Так, відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов`язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Аналіз положень частини п`ятої статті 29 ГПК України свідчить про те, що нею передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Зміст договору складають зобов`язання, що й підлягають виконанню сторонами у відповідності до умов їх виконання. Отже, правила цієї статті застосовуються саме до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
У справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір.
Слід врахувати, що у разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.
Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню в цьому випадку і частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.
Враховуючи вищевикладене, на наше переконання, у цій справі територіальна юрисдикція такого спору мала визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України - за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Враховуючи, що місцем реєстрації відповідача - ТОВ "Енергопрод Сервіс", згідно з відомостями, які містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань наразі місто Київ, ця справа підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.
Звідси судові рішення у цій справі слід вважати такими, що ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції, що в силу приписів ГПК України є обов`язковою підставою для їх скасування і для направлення цієї справи на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Судді Ганна ВРОНСЬКА
Лариса РОГАЧ
