Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
15 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/2995/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів: Бакуліної С. В., Баранця О. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026
(суддя Мудрий С. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026
(головуючий - Скрипка І. М., судді: Мальченко А. О., Сибіга О. М.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"
на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод"
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 19 973 153,20 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" (далі - позивач, Товариство, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд) про стягнення 19 973 153,20 грн.
2. 21.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, що сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір у розмірі 268 499,10 грн; в іншій частині позовних вимог відмовив.
3. 22.10.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
4. 11.03.2025 Верховний Суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 залишив без змін.
5. 17.12.2025 Товариство подало до Господарського суду міста Києва скаргу на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича (далі - державний виконавець).
6. Скарга мотивована тим, що не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно керівника Фонду за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-13 КУпАП, а саме фактом неявки керівника Фонду на виклик державного виконавця на 14 годину 00 хв. 04.11.2025, який встановлено актом державного виконавця від 04.11.2025 є незаконною та протиправною бездіяльністю державного виконавця, якою порушуються права стягувача.
7. Державний виконавець, заперечуючи проти скарги вказав, що у нього були відсутні підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно керівника Фонду за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-13 КУпАП, а саме фактом неявки керівника Фонду на виклик державного виконавця на 14 годину 00 хв. 04.11.2025, оскільки 04.11.2025 до державного виконавця з`явився представник директора - розпорядника Фонду за довіреністю Шевченко Юрій Анатолійович, який в усних поясненнях повідомив, що останнім не виживаються жодні заходи щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва, який видано 07.11.2024 у справі № 910/2995/24. За результатом надання боржником пояснень державним виконавцем складено відповідний акт.
8. Фонд заперечував проти скарги і зазначав, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників; особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто; Фонд відповідно до вимог норм чинного законодавства виконував всі вимоги державного виконавця.
9. 20.01.2026 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, якою у задоволенні скарги Товариства на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича відмовив.
10. Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з довіреністю від 19.11.2024 № 60-11850/24 Фондом в особі директора-розпорядника Білай Ольги Сергіївни уповноважено начальника відділу судового супроводження з проблемних питань управління судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення Шевченка Юрія Анатолійовича представляти інтереси Фонду та його директора-розпорядника, зокрема, у органах державної виконавчої служби; термін дії довіреності до 31.12.2025; ця довіреність завірена підписом директора-розпорядника Ольгою Білай та містить відтиск печатки Фонду. Таким чином суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що оскільки представник Фонду був належним чином уповноважений діяти від імені Фонду та директора-розпорядника, а його участь у виконавчому провадженні відповідала вимогам законодавства, тому дії державного виконавця, який прийняв пояснення від представника, є правомірними.
11. 22.05.2026 Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 й ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність державного виконавця й зобов`язати державного виконавця скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно керівника Фонду за фактом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-13 КУпАП, а саме фактом неявки керівника Фонду на виклик державного виконавця на 14 годину 00 хв. 04.11.2025, який встановлено актом державного виконавця від 04.11.2025.
12. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статей 236, 238 ГПК України, суперечить висновкам застосування процесуального законодавства, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 11-104сап21 та від 16.11.2023 у справі № 11-228сап21. Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повністю проігноровано доводи та аргументи скаржника, що Шевченко Юрій Анатолійович не міг за наданою ним довіреністю діяти від імені Фонду та одночасно діяти від імені директора-розпорядника Фонду, оскільки це суперечить нормам матеріального права.
13. Верховний Суд вивчив матеріали касаційної скарги і дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
14. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
16. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
17. Частиною першою статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
18. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
19. Законом України "Про виконавче провадження" врегульовані питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів.
20. Згідно зі статтею 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Стаття 16 цього Закону регулює питання представництва сторін у виконавчому провадженні, відповідно до частини першої якої, сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників; особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.
22. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи (частина третя статті 16 Закону України "Про виконавче провадження").
23. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:
- відповідно до довіреності від 19.11.2024 № 60-11850/24 Фондом, в особі директора-розпорядника Білай Ольги Сергіївни, уповноважено начальника відділу судового супроводження з проблемних питань управління судово-претензійної роботи Департаменту правового забезпечення Шевченка Юрія Анатолійовича представляти інтереси Фонду та його директора-розпорядника, зокрема, у органах державної виконавчої служби; термін дії довіреності до 31.12.2025; зазначена довіреність завірена підписом директора-розпорядника Ольгою Білай та містить відтиск печатки Фонду;
- довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами;
- довіреність Шевченка Ю. А. не суперечить вимогам статті 246 Цивільного кодексу України, видана без права передоручення, а діюче законодавство не зобов`язує юридичну особу нотаріально посвідчувати довіреності;
- крім того, згідно з наказом Фонду від 26.11.2024 № 299 відповідальним за виконання судових рішень є Новіков Віктор Володимирович, що відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- Білай Ольга Сергіївна не є боржником за виконавчим документом у справі № 910/2995/24 та не є боржником у виконавчому провадженні № 77879667, мала право передавати свої повноваження шляхом видачі довіреності, тому правомірно видала довіреність на ім`я Шевченка Ю. А., яка була надана державному виконавцю на підтвердження його повноважень.
24. Встановивши зазначені обставини, суди дійшли висновку, що представник Фонду був належним чином уповноважений діяти від імені Фонду та директора-розпорядника, його участь у виконавчому провадженні відповідала вимогам законодавства, а тому дії державного виконавця, який прийняв пояснення від представника, є правомірними.
25. Суд апеляційної інстанції виснував, що доводи Товариства про неправильне застосування судом норм матеріального права, під час перегляду ухвали суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження. Натомість апеляційний господарський суд зазначив, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
26. Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, Верховний Суд вважає, що доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права, а зводяться виключно до переоцінки встановленого судами.
27. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
28. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому відповідно до частини другої статті 293 ГПК України Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись нормами статей 234, 287, 290, частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/2995/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Южний електротехнічний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді С. Бакуліна
О. Баранець
