Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
УХВАЛА
про закриття апеляційного провадження
"15" червня 2026 р. Справа№ 910/2995/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаратова Ю.А.
Бестаченко О.Л.
при секретарі судового засідання Супрун В.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 (повний текст складено та підписано 13.06.2024) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024
у справі №910/2995/24 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод»
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про стягнення 19 973 153,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі- відповідач, Фонд, скаржник) про стягнення 19 973 153,20 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, що розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київська область), несе відповідальність перед позивачем за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки, завдані таким вилученням.
Відповідач заперечував проти позову та зазначав про те, що він є неналежним відповідачем у цьому спорі, оскільки стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2026 був саме ПАТ «Ерде Банк». При цьому відповідач не є правонаступником такої особи, а був ліквідатором останнього, а його (відповідача) повноваження, як ліквідатора такого банку, припинились 14.11.2018 - з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «Ерде Банк». Вважав, що стягнення з відповідача коштів не можливе та не узгоджується із діючим законодавством, зокрема, Законом України «Про систему гарантування складів фізичних осіб», який є спеціальним законом і який встановлює мораторій на стягнення коштів з відповідача.
21.05.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з Фонду на користь Товариства збитки в розмірі 17 900 061,49 грн (16 449 906,00 грн, що сплачені позивачем за придбання земельної ділянки та 1 450 155,49 грн, що сплачені позивачем за період з 14.01.2016 по 29.03.2023 у вигляді земельного податку за користування земельною ділянкою) та судовий збір у розмірі 268 499,10 грн, в іншій частині позовних вимог відмовив.
Суд першої інстанції виходив з того, що з 10.01.2013 року всі дії щодо майна та активів ПАТ «Ерде Банк», у тому числі і звернення стягнення на спірну земельну ділянку та продаж її позивачу здійснював Фонд, тому дійшов висновку, що саме відповідач є продавцем такої земельної ділянки, а відтак, в силу приписів ЦК України, саме він зобов`язаний відшкодувати завдані позивачу витребуванням такої земельної ділянки збитки.
Також судом першої інстанції встановлено:
- факт протиправної поведінки Фонду, а саме недотримання процедури набуття права ним власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в статті 37 Закону України «Про іпотеку», встановлений рішеннями апеляційної та касаційної інстанції у справі №367/145/13-ц та в силу приписів статті 75 ГПК України не потребує доведенню;
- причинно-наслідковий зв`язок який полягає в тому, що Фонд є недобросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а відтак Товариство, як покупець нерухомого майна, не знало і не могло знати про наявність підстав для вилучення, які виникли до укладення договору, а саме про незаконність прийняття відповідачем у власність вказаного майна;
- Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснив продаж позивачу спірної земельної ділянки, несе відповідальність перед Товариством за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього за рішенням Верховного Суду №367/1748/18 від 29.03.2023 земельної ділянки та зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки.
З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 17 900 061,49 грн, проте дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення 39 645,00 грн витрат зі сплати судового збору, які присуджені до стягнення з позивача на підставі постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та інфляційних втрат у розмірі 2 033 446,71 грн., оскільки такі витрати (судовий збір та інфляційні втрати) не є збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.
22.10.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 446,71 грн, зазначив про те, що враховуючи основоположні принципи цивільного та європейського законодавства, добросовісний покупець у якого вилучено майно має право на отримання належної компенсації. При цьому судом враховано те, що у період з 2016 по дату розгляду справи в суді закупівельна спроможність коштів, перерахованих Товариством за земельну ділянку значно зменшилась, що, зокрема, підтверджується як курсом долара США, так і цінами на бензин А-95 і такі обставини є загальновідомими та не потребують доведення.
Отже, фактично завдані позивачу збитки є втратами, які за розміром є більшими, ніж сума, перерахована ним як плата за земельну ділянку, оскільки купівельна вартість коштів зменшилась, у зв`язку з чим обсяг збитків позивача необхідно визначити з урахуванням установленого індексу інфляції.
Постановою Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №910/2995/24 закрито касаційне провадження у справі № 910/2995/24 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/2995/24 залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, скаржник 05.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.05.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення та постанову скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» зводяться до наступного.
Банк в апеляційній скарзі стверджує, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року у справі №910/2995/24 впливає на його обов`язки, обґрунтовуючи це наступними тезами:
« 15.04.2026 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про скасовання/анулювання реєстраційної дії від 13.11.2018 № 10711110040022299, якою було припинено юридичну особу ПАТ «Ерде Банк» в результаті її ліквідації. Керівник: КАРАЧЕНЦЕВ АРТЕМ ЮРІЙОВИЧ.
Із судових рішень вбачається, що хоч Банк і не вказаний у резолютивній частині рішення, як боржник, судові рішення створили для нього обов`язок щодо задоволення кредиторських вимог Фонду, які будуть заявлені Фондом в частині стягнутих з нього коштів за даним рішенням.
Отже, оскаржуване рішення суду вирішило питання про обов`язки Банку, оскільки у Банку виникли нові кредиторські вимоги, які мають бути включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Стягнення коштів за судовими рішеннями, які насправді мав сплатити Банк, в обхід процедури ліквідації встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є грубим порушенням норм спеціального Закону. Суд ухвалив судове рішення, яке створило для неплатоспроможного Банку нові грошові вимоги поза межами ліквідаційної процедури.
Оскаржуване судове рішення прямо вплинуло на майнові права та процесуальні обов`язки Банку, оскільки призвело до збільшення кредиторських вимог неплатоспроможного Банку, а тому рішення у даній справі створило правові підстави для виникнення обов`язків неплатоспроможного Банку у майбутньому».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2995/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2995/24.
11.05.2026 матеріали справи №910/2995/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та без подання клопотання про його поновлення та неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
18.05.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.05.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №4202 від 14.05.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 359516,76 грн.
Крім того, заява про усунення недоліків містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 30 березня 2026 р. (справа № 910/6109/25) судом відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" в результаті ліквідації. На момент розгляду справи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань був наявний запис про припинення Банку, що унеможливлювало його участь у справі, однак 15.04.2026 внесено запис про скасування/анулювання реєстраційної дії від 13.11.2018 № 10711110040022299, якою було припинено юридичну особу ПАТ «Ерде Банк» в результаті її ліквідації. Після скасування 15.04.2026 реєстраційної дії щодо припинення Банку, наслідком якого стало поновлення цивільної правоздатності юридичної особи ПАТ «Ерде Банк» та прийняття рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування від 30.04.2026 № 441 «Про делегування повноважень ліквідатора ПАТ «Ерде Банк» Банку стало відомо про наявність рішення суду у справі № 910/2995/24, отже початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 починається з 15.04.2026, а саме з моменту поновлення цивільної правоздатності юридичної особи ПАТ «Ерде Банк».
18.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.02.2026) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження з посиланням на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року №910/2995/24 жодним чином не впливає та не вирішує питання про права, інтереси та обов`язки апелянта - ПАТ «Ерде Банк», а також те, що доводи, які покладені в основу апеляційної скарги розглядались під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справі №910/2995/24 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року №910/2995/24, у ПАТ «Ерде Банк» відсутні підстави для звернення із апеляційною скаргою у справі №910/2995/24 та відповідно відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 року №910/2995/24.
Колегією суддів взяті до уваги заперечення позивача проти відкриття провадження за апеляційною скаргою Банку, в той же час враховано, що з`ясування того, чи вирішено оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта (Банку) вирішується апеляційним судом після відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2026 поновлено Публічному акціонерному товариству «Ерде Банк» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/2995/24.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/2995/24.
Призначено до розгляду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 у справі № 910/2995/24 на 15.06.2026 о 12 год. 40 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить закрити апеляційне провадження у справі №910/2995/24, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішено питання про права, інтереси та/або обов`язки апелянта.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2026 представник Банку та представник третьої особи підтримали апеляційну скаргу Банку, представник позивача просив закрити апеляційного провадження у справі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 15.06.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, Верховним Судом в постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24, під час перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції було встановлено, що саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб Фонду, що встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 05.04.2017 у справі №367/145/13-ц та постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 у справі №367/145/13-ц, земельна ділянка, що була продана Фондом на аукціоні, була вилучена у ТОВ «Южний електротехнічний завод» на підставі постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18, у якій Фонд приймав участь від імені ПАТ «Ерде Банк».
З посиланням на приписи статті 661 ЦК України, суди дійшли правильного висновку, що Фонд, який діяв як продавець земельної ділянки відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснив продаж позивачу земельної ділянки (кадастровий номер 3210945300:01:128:0112, площею 3,8452 га, розташована за адресою: Бучанська селищна рада (на території міста), Київської область), несе відповідальність перед Товариством за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 №367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки.
Одночасно Верховний Суд у постанові від 11.03.2025 у справі №910/2995/24 (п.71) зазначив:
«Суд звертає увагу Фонду на те, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку (з 10.01.2013 ) всі дії щодо майна та активів Банку здійснював саме Фонд, тому останній, відповідно до приписів статті 661 ЦК України, є продавцем спірної земельної ділянки, як особа яка безпосередньо реалізувала земельну ділянку (майно забезпечене іпотекою), тобто, здійснювала, як виконавець, діяльність з продажу товару.
Виникнення відносин представництва Банку перед третіми особами не свідчать, що діяльність з продажу майна здійснював саме Банк».
Отже у справі №910/2995/24 було встановлено, що саме внаслідок неправомірних дій посадових осіб Фонду останній несе відповідальність перед Товариством за спричинені збитки внаслідок вилучення у останнього земельної ділянки за рішенням Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №367/1748/18 та зобов`язаний відшкодувати Товариству збитки.
Таким чином, оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки лише щодо сторін спірних правовідносин, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний електротехнічний завод» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, судами не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки інших осіб, у тому числі щодо прав і інтересів Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк».
Оскаржувані рішення та постанова (їх мотивувальні чи (або) резолютивні частини) не містять будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки скаржника, рішення з цього приводу судами не приймалось.
Оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення та постанови не вирішено питання про права, інтереси та обов`язки скаржника стосовно сторін у справі, в апеляційній скарзі не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв`язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов`язками скаржника, безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене та те, що питання про права, інтереси та обов`язки скаржника стосовно сторін у справі судами першої та апеляційної інстанції не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/2995/24.
Керуючись статтями 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження у справі №910/2995/24 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ерде Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі №910/2995/24 закрити.
Матеріали справи №910/2995/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали складено 19.06.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.А. Шаратов
О.Л. Бестаченко
