Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/12685/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (Крижний О. М. - головуючий, судді: Гаврилюк О. М., Ткаченко Б. О.) у справі
за позовом керівника Вижницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до: (1) Державної служби геології та надр України, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черембуд"
про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними результатів проведення аукціону, договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами та спеціального дозволу на користування надрами.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і обґрунтування позовних вимог та підстав позову
1. Керівник Вижницької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (далі - Позивач, Держекоінспеція Карпатського округу) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Відповідач-1, Служба) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Черембуд" (далі - Відповідач-2, ТОВ "Черембуд"), в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати п. 7 Додатку № 1 наказу Служби від 14.08.2023 № 410 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон (електронні торги)" в частині виставлення на аукціон Центральної ділянки Вашківецького родовища піщано-гравійних порід;
- визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами Центральної частини Вашківецького родовища піщано-гравійних порід, оформленого протоколом про результати аукціону № SUE001-UA-20230816-17635 від 05.09.2023;
- визнати недійсним договір від 02.10.2023 № 5\3-23 купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою видобування піщано-гравійних порід Центральної ділянки Вашківецького родовища, яке знаходиться у Вижницькому районі Чернівецької області та Коломийському районі Івано-Франківської області;
- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.11.2023 № 6754, виданий Службою ТОВ "Черембуд".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор узагальнено стверджував про те, що ділянка надр, спеціальний дозвіл на користування якою було видано ТОВ "Черембуд", проходить через русло гірської річки Черемош. В той же час висновок з оцінки впливу на довкілля зазначеному суб`єкту господарювання уповноважений орган не видавав, що в свою чергу свідчить про те, що рішення і правочини, ухвалені і вчинені в межах спірної процедури надання Відповідачеві-2 спеціального дозволу на користування надрами суперечать приписам чинного законодавства, зокрема, Водного кодексу України, відтак підлягають скасуванню / визнанню недійсними.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.01.2026 задовольнив позов повністю.
4. Місцевий суд виснував, що у спірних правовідносинах надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування піщано-гравійних порід, придатних для виробництва гравію і щебеню, мало бути здійснено Службою з обов`язковим урахуванням результатів оцінки впливу на довкілля. Водночас, як свідчать матеріали цієї справи, означений висновок ТОВ "Черембуд" уповноважений орган не видавав, а тому підставними є доводи Прокурора про те, що прийняття Службою рішення про продаж спеціального дозволу на користування надрами та виставлення його на аукціон відбулося з порушенням вимог природоохоронного законодавства, що мало своїм наслідком неправомірність усієї процедури надання Відповідачеві-2 спеціального дозволу на користування надрами.
5. За наслідками здійснення апеляційного провадження у цій справі Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 01.04.2026, якою рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове про відмову у позові.
6. Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції констатував, що при задоволенні позовних вимог у цій справі суд першої інстанції не врахував обставин того, що такі вимоги заявлені Прокурором в інтересах держави в особі "неналежного позивача".
7. Суд пояснив, що Держекоінспекція Карпатського округу має повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства лише територіальними органами центральних органів виконавчої влади, в той час як здійснення такого нагляду щодо центральних органів виконавчої влади, яким є Служба, належить до повноважень Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція України).
8. За висновком суду попередньої інстанції тільки остання має право на подання позову про визнання протиправними дій Служби, про визнання недійсними індивідуальних актів та правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а тому саме Держекоінспекція України може бути "належним позивачем" при поданні розглядуваного позову, а не Держекоінспекція Карпатського округу, яка таких повноважень не має і, відповідно, "належним позивачем" у спірних правовідносинах не являється.
9. Оскільки факт звернення Прокурора в інтересах держави в особі "неналежного позивача" є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, іншим висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд оцінки не надавав і за цим дійшов висновку про ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Київської міської прокуратури (далі також Прокурор) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Підставами касаційного оскарження постанови суду попередньої інстанції у цій справі скаржник визначив норми пунктів 1 і 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
12. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, Прокурор стверджує про те, що оскаржена постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права (частина третя статті 61 Кодексу України про надра, статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Положення про Держекоінспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Положення про Держекоінспекцію Карпатського округу, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 20.02.2023 № 38 (далі - Положення № 38), порушенням норм процесуального права (статті 236 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 10.12.2025 у справі № 296/704/21 щодо обов`язку суду уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
13. Також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо правомірності / неправомірності звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі територіального органу Держекоінспекції України до центрального органу виконавчої влади з приводу виданих ним дозвільних документів на користування природними ресурсами.
Узагальнені доводи інших учасників справи
14. У відзиві на касаційну скаргу Служба заперечує проти наведених Прокурором доводів, вважає їх безпідставними, в той час як постанову суду попередньої інстанції - законною та обґрунтованою. За цим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржену постанову - залишити без змін.
15. Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористались.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду попередньої інстанції
16. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, про що 18.05.2026 постановив відповідну ухвалу.
17. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора Офісу Генерального прокурора (Готка Ю. О.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.
20. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
21. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
22. Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
23. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
24. При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
25. Як вже зазначалося, розглянувши заявлений у цій справі позов, місцевий суд задовольнив його повністю, дійшовши одночасно висновку, зокрема й про те, що визначений Прокурором орган державної влади (Держекоінспеція Карпатського округу), в особі якого здійснюється представництво інтересів держави у спірних правовідносинах є компетентним, тобто є "належним позивачем" за пред`явленими позовними вимогами.
26. Зі свого боку, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши приписи Положення № 275 і Положення № 38 з означеним висновком не погодився та виснував, що Держекоінспекція Карпатського округу має повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства лише територіальними органами центральних органів виконавчої влади, в той час як здійснення такого нагляду щодо центральних органів виконавчої влади, яким є Служба, належить до повноважень Держекоінспекції України, тобто саме вона має право на подання позову про визнання протиправними дій Служби, визнання недійсними її рішень чи вчинених правочинів у подібних правовідносинах. Звідси Держекоінспеція Карпатського округу "належним позивачем" за пред`явленими позовними вимогами не являється.
27. Перевіряючи правильність застосування норм матеріального і процесуального права при наданні судом попередньої інстанції вказаних висновків, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
28. Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України визначено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
29. Відповідно до частин другої та третьої статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 05.102022 у справі № 922/1830/19).
31. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала також про те, що за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17; Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 врахувала їх і щодо господарського процесу).
32. В світлі наведеного колегія суддів зауважує, що спеціальним Законом, який регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорони прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, є Кодекс України про надра.
33. Стаття 11 цього Кодексу містить перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр, визначаючи такими: Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, органи влади Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
34. Стаття 61 цього Кодексу передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснює державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції. Такий орган здійснює в межах своєї компетенції розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, відповідно до методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами.
35. Стаття 64 цього Кодексу приписує, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів серед інших також має право звернутися до особи (юридичної особи), що завдала збитків державі внаслідок порушення законодавства про надра, з претензією про необхідність відшкодування збитків. Якщо така особа (юридична особа) відмовляється відшкодовувати завдані збитки добровільно, відповідний центральний орган виконавчої влади має право звернутися до суду з позовом про стягнення коштів та відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про надра.
36. Інших підстав для звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів до суду з позовом у правовідносинах, урегульованих Кодексом України про надра, не визначено.
37. Таким чином, з наведених норм Кодексу України про надра слідує, що цей Кодекс взагалі не передбачає права центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів звертатися з позовом до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності інших державних органів у правовідносинах, що виникають у межах процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.
38. В свою чергу застосовані судом апеляційної інстанції приписи пунктів 4, 5 Положення № 275 передбачають право такого органу здійснювати контроль за дотриманням екологічного законодавства та реагувати на порушення такого законодавства відповідними способами у процесі використання надр, а не у межах проходження дозвільної процедури. Тобто, ні Держекоінспекція України, ні тим більше її територіальні органи не наділені повноваженнями оскаржувати процедурні рішення щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами.
39. Враховуючи наведене, Верховний Суд висновує про неправильне застосування як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції означених норм матеріального та процесуального права і за цим констатує неправомірність їх висновків щодо можливості захисту державних інтересів у спірних правовідносинах в особі будь-якого із вказаних органів - Держекоінспекції України чи Держекоінспеції Карпатського округу.
40. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Водночас згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вже згаданій постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, наведений висновок справедливий і щодо господарського процесу. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
41. У постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.
42. Спираючись на вказане, колегія суддів враховує, що аналіз положень Кодексу України про надра, а також підзаконних нормативно-правових актів, які встановлюють обсяг повноважень інших органів державної влади, що здійснюють державне управління у галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр дав Верховному Суду (див. постанови від 26.11.2025 у справі № 460/18562/23) підстави для висновку про те, що законодавство не визначає органу, уповноваженого представляти інтереси держави у правовідносинах щодо оскарження процедури надання спеціальних дозволів на користування надрами, а тому прокурор не зобов`язаний здійснювати досудове звернення до Кабінету Міністрів України, Міндовкілля або інших державних органів (органів місцевого самоврядування).
43. Враховуючи mutatis mutandis вказаний висновок до спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що звернення Прокурора до суду з позовом у цій справі слід як раз розглядати як таке, що здійснено на захист інтересів держави за відсутності органу державної влади до компетенції якого віднесені повноваження щодо відповідного захисту, а тому помилкове визначення Прокурором в якості позивача - Держекоінспеції Карпатського округу жодним чином не впливає на можливість розгляду заявленого позову по суті з ухваленням відповідного рішення за наслідками такого розгляду.
44. Таким чином, оскільки в результаті неправильного застосування правових норм суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що "належним позивачем" за пред`явленими у цій справі позовними вимогами є Держекоінспекція України, як наслідок він помилково виснував про відмову у задоволенні цих вимог з підстав звернення Прокурора в інтересах держави в особі "неналежного позивача" і тим самим усунувся від перегляду рішення місцевого суду по суті спору в апеляційному порядку.
45. З цих підстав колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове доведення Прокурором, заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
47. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
48. Враховуючи наведені міркування, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачу цієї справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
49. Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, ухвалити відповідне рішення.
Судові витрати
50. У зв`язку із тим, що ця справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.
За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі № 910/12685/25 скасувати та направити цю справу на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.
