Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 750/1793/25
провадження № 61-14693св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб?єкт оскарження - начальник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шило Тетяна Олександрівна,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заявлених вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби
у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Суми) (далі -Деснянський ВДВС) Шило Т. О.
Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні в Деснянському ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 від 12 серпня 2011 року
з примусового виконання виконавчого листа № 2-6959/10 від 21 квітня
2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованості в розмірі 19 179,96 грн, у матеріалах якого з 2022 року немає оригіналу виконавчого листа.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року
у справі № 750/14177/24 старшому державному виконавцю Деснянського ВДВС Кривенку М. М. відмовлено у видачі дубліката вказаного виконавчого листа
з підстав, що на виконанні перебував виконавчий лист № 2-6959/10 від 21 квітня 2011 року, який не має відношення до сторін виконавчого провадження
№ НОМЕР_2 від 12 серпня 2011 року, який видано на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2010 року в інтересах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_2 . Крім того, у виконавчому провадженні немає сторони виконавчого провадження, а саме стягувача.
Заявник вказувала, що всі активи ПАТ «ВіЕйБі Банк» реалізовано в процедурі ліквідації неплатоспроможного банку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому права грошової вимоги та отримання заборгованості за проданими активами перейшли до нових кредиторів. Зокрема, право вимоги за кредитним договором від 07 травня
2008 року № 70/2402/08, поручителем за яким є ОСОБА_1 , відступлене Товариству з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі -
ТОВ «Росвен Інвест Україна») у складі лота F39GL796. Сума заборгованості на дату відступлення права вимоги/вибуття з балансу обліковувалась на рахунках як безнадійна і становила 11 707,15 грн.
За відсутності у виконавчому провадженні виконавчого листа 13 листопада
2023 року старший державний виконавець Кривенко М. М. виніс постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , про існування якої їй стало відомо
в травні 2024 року після того, як було заблоковано картковий рахунок для отримання пенсії.
Зазначена в постанові про арешт коштів боржника сума стягнення 19 179,96 грн не відповідала дійсності.
01 серпня 2024 року заявник звернулася до начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. із заявою про скасування вказаної постанови. 09 вересня 2024 року від Деснянського ВДВС заявник отримала відповідь, в якій не було жодної інформації щодо прийнятого рішення в частині вимог заяви про скасування постанови про арешт коштів боржника від 13 листопада 2023 року, що вказує на протиправну бездіяльність начальника Деснянського ВДВС.
03 жовтня 2024 року старший державний виконавець Кривенко М. М., маючи інформацію про відсутність у виконавчому провадженні виконавчого листа та стягувача, виніс постанову про виправлення помилок у процесуальному документі, згідно з якою уточнив суму стягнення.
Стягувачем згідно з цією постановою є ПАТ «ВіЕйБі Банк», однак з дня підписання договору про відступлення права вимоги (цесії) 08 червня 2018 року воно втратило право вимоги та отримання заборгованості від боржника у цьому виконавчому провадженні, оскільки вказані права перейшли до нового кредитора - ТОВ «Росвен Інвест Україна», яке з 08 червня 2018 року не зверталося до суду із заявою про заміну стягувача, що свідчить про те, що вказана юридична особа таким чином висловила відсутність будь-яких вимог до боржника у цьому виконавчому провадженні.
За відсутності у виконавчому провадженні виконавчого листа і стягувача Деснянський ВДВС протягом 2024 року активно проводив виконавчі дії, що вказує на триваючу протиправну його бездіяльність.
14 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. із заявою, в якій просила скасувати: постанову старшого державного виконавця Кривенка М. М. про арешт коштів боржника від 13 листопада 2023 року; постанову старшого державного виконавця
Кривенка М. М про виправлення помилки у процесуальному документі від
03 жовтня 2024 року та закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 від
12 серпня 2011 року.
23 грудня 2024 року заявник отримала відповідь, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувач - юридична особа ПАТ «ВіЕйБі Банк» перебуває в стані припинення, тобто рішення про його ліквідацію не прийняте,
а тому підстав для закінчення виконавчого провадження немає.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила:
- визнати бездіяльність начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. незаконною;
- зобов?язати начальника Деснянського ВДВС Щило Т. О. вжити заходів щодо скасування постанови старшого державного виконавця Деснянського ВДВС Кривенка М. М. про арешт коштів боржника від 13 листопада 2023 року;
- зобов?язати начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. вжити заходів щодо скасування постанови старшого державного виконавця Деснянського ВДВС Кривенка М. М. про виправлення помилок у процесуальному документі від
03 жовтня 2024 року;
- зобов?язати начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. вжити передбачених законодавством заходів щодо закінчення виконавчого провадження
№ НОМЕР_2 від 12 серпня 2011 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року
у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з інформацією Деснянського ВДВС від 22 липня 2024 року
№ 27.21-39/79971, унаслідок ворожих атак на м. Чернігів у зв?язку
з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України приміщення Деснянського ВДВС зруйновано, всі паперові документи, в тому числі щодо виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 12 серпня 2011 року, перебувають під завалами будівлі і вважаються такими, що втрачені. Разом
з тим у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_2, наданих суду на час розгляду скарги, є оригінал виконавчого листа № 2-6959/10, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 21 квітня 2011 року, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 19 179,96 грн.
Врахувавши, що рішення суду боржник не виконала, а державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, та беручи до уваги зокрема те, що постановою державного виконавця про внесення виправлень у процесуальний документ не порушуються права боржника,
а також немає підстав для закінчення виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що вимоги боржника про визнання бездіяльності начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. та зобов`язання її скасувати оскаржувані постанови і вжити заходи щодо закінчення виконавчого провадження задоволенню не підлягають.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року (вступна і резолютивна частини) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції.
У вступній та резолютивній частинах постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року вказано, що складання повної постанови відкладено до 29 вересня 2025 року.
Разом з тим з матеріалів справи відомо, що згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 жовтня 2025 року, суддя ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 113).
Наказом Чернігівського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року повноваження судді ОСОБА_3 припинено у зв`язку зі смертю та відраховано його зі штату суду (а. с. 114).
Згідно з листом Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 жовтня
2025 року, адресованого ОСОБА_1 , відсутність повного тексту постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року обумовлена припиненням повноважень судді ОСОБА_3 у зв`язку із смертю та відрахування його зі штату суду (а. с. 121).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали, належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував та не надав належної правової оцінки діям старшого державного виконавця в період з 2022 року до 2024 року за відсутності оригіналу виконавчого листа № 2-6959/10 від 21 квітня 2011 року, оскільки за відсутності оригіналу виконавчого листа виконавець не мав права вчиняти дії щодо його виконання. Вказує, що виконавець постановою від 03 жовтня 2024 року вніс виправлення до постанови від 03 жовтня 2024 року про арешт коштів боржника, якої взагалі не існує у виконавчому провадженні, та не вносить такі виправлення до постанови від 13 листопада 2023 року про арешт коштів боржника. Заявник звертає увагу на те, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» починаючи з 27 березня 2018 року не реалізувало своє право на примусове стягнення присуджених судовим рішенням коштів, не зверталось до суду із заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні та не повідомляло заявника про заміну стягувача, що свідчить про відсутність
у виконавчому провадженні сторони стягувача.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
23 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 жовтня 2010 року у справі № 2-6859/10 стягнено солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 19 179,96 грн.
12 серпня 2011 року державний виконавець Деснянського ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого листа № 2-6959/10, виданого Деснянським районним судом
м. Чернігова 21 квітня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 19 179,96 грн.
20 квітня 2012 року і 12 листопада 2014 року державний виконавець Деснянського ВДВС виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою старшого державного виконавця Деснянського ВДВС
Кривенка М. М. від 13 листопада 2023 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Згідно з інформацією Деснянського ВДВС від 22 липня 2024 року
№ 27.21-39/79971, наданою ОСОБА_1 на її заяву, внаслідок ворожих атак на м. Чернігів у зв?язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України приміщення Деснянського ВДВС зруйновано, всі паперові документи, в тому числі виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 12 серпня 2011 року, перебувають під завалами будівлі і вважаються такими, що втрачені.
У матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_2, наданих суду на час розгляду скарги, є оригінал виконавчого листа № 2-6959/10, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 21 квітня 2011 року, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 19 179,96 грн.
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника від 13 листопада 2023 року та закриття виконавчого провадження
№ НОМЕР_2.
Листом від 06 вересня 2024 року № 27.21-39/93399 Деснянський ВДВС повідомив, що підстав для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» із застосуванням наслідків, передбачених статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», немає.
18 вересня 2024 року на адресу Деснянського ВДВС надійшла відповідь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБіБанк» з ринку, з якої відомо, що право вимоги за кредитним договором
від 07 травня 2008 року № 70/2402/08, фінансовим поручителем за яким виступає ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна». Сума заборгованості на дату відступлення права вимоги/вибуття з балансу обліковувалась на рахунках як безнадійна і становила 11 707,15 грн.
03 жовтня 2024 року старший державний виконавець Деснянського ВДВС Кривенко М. М. виніс постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено виправлення до постанови про арешт коштів боржника та зазначено, що сума звернення стягнення на кошти на рахунках боржника становить 13 549,55 грн.
14 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Деснянського ВДВС Шило Т. О. із заявою, в якій просила скасувати: постанову старшого державного виконавця Кривенка М. М. про арешт коштів боржника від 13 листопада 2023 року, постанову старшого державного виконавця
Кривенка М. М. про виправлення помилки у процесуальному документі від
03 жовтня 2024 року та закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 від
12 серпня 2011 року.
З листа Деснянського ВДВС від 19 грудня 2024 року № 27.21-39/НОМЕР_2 відомо, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувач - юридична особа ПАТ «ВіЕйБі Банк» перебуває в стані припинення, тобто рішення про його ліквідацію не прийнято, тому підстав для закінчення виконавчого провадження немає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У пунктах 33, 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 березня
2026 року у справі № 946/3565/24 (провадження № 14-150цс25) зазначено, що «ЦПК (а так само КАС і ГПК) містить правила, які дозволяють суду за результатами розгляду як одразу ухвалити повне судове рішення, так і відкласти складення повного тексту, обмежившись складанням вступної та резолютивної частини рішення (скорочене рішення), яке має бути підписане всім складом суду, приєднано до справи і проголошено в судовому засіданні (частина шоста статті 259 ЦПК). При цьому за змістом частини п`ятої статті 268 ЦПК датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Таким чином, скорочене судове рішення так само є судовим актом, який фіксує результат розгляду судом справи. Хоча подальше складання повного тексту рішення, яке включає його мотивувальну частину, має істотне значення для забезпечення зрозумілості правових підстав рішення суду та для реалізації права учасників на оскарження, його виготовлення є стадією письмового оформлення вже прийнятого та проголошеного рішення, а не повторним актом волевиявлення суду».
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає за можливе здійснити касаційний перегляд цієї справи відповідно до статті 400 ЦПК України за наявності в матеріалах справи лише вступної та резолютивної частини постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, яка
є судовим актом, який фіксує результат розгляду судом справи, та повний текст якої у зв?язку з об?єктивною, непереборною й, безперечно, трагічною обставиною - смертю судді-доповідача (а не через невиконання ним обов?язку виготовлення повного тексту судового рішення), не виготовлено.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб),
що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Результат аналізу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, за наслідками розгляду скарги стягувача на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця наділений правом, а не обов`язком, виносити відповідну постанову, і тільки в тому випадку, якщо відповідні дії, рішення чи бездіяльність суперечать вимогам закону.
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню
у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» перебуває в стані припинення, а не припинене, та перебуває у статусі стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, а не боржника; рішення суду боржник не виконала, а незвернення правонаступника кредитора із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення суду, яке перебуває на примусовому виконанні, і зробив правильний висновок про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження та відмову в задоволенні скарги, оскільки державний виконавець діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Безпідставними є аргументи заявника про неврахування ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 жовтня 2024 року у справі № 750/14177/24, якою у задоволенні заяви старшого державного виконавця Деснянського ВДВС Кривенка М. М. про видачу дубліката виконавчого листа № 2-6959/10, виданого 21 квітня 2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» заборгованості у сумі
19 179,96 грн, відмовлено, оскільки підставою для відмови в задоволенні заяви слугувало те, що на підтвердження вимог не надано доказів переходу права вимоги від Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , як зазначено у рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня
2011 року.
Разом з тим у справі, яка переглядається, суд встановив, що у матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_2, наданих суду на час розгляду скарги,
є оригінал виконавчого листа № 2-6959/10, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 21 квітня 2011 року, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 19 179,96 грн.
Згідно з відповіддю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ВіЕйБіБанк» з ринку відомо, що право вимоги за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 70/2402/08, фінансовим поручителем за яким є ОСОБА_1 , відступлено ТОВ «Росвен Інвест Україна». Сума заборгованості на дату відступлення права вимоги/вибуття
з балансу обліковувалась на рахунках як безнадійна і становила 11 707,15 грн.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення
у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки
у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості,
а наведені в касаційній скарзі доводи не свідчать про помилковість або необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня
2025 року, якою залишено без змін ухвалу Деснянського районного суду
м. Чернігова від 16 квітня 2025 року, - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від
16 квітня 2025 року, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
І. А. Воробйова
М. Є. Червинська
