Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.07.2026 року м. Дніпро Справа № 904/4664/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень", м. Кривий Ріг
до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг
про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" і додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду, оскільки позивач не усунув всі недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення без руху.
Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Камень", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга, зокрема обгрунтована наступним:
- поданим 03.09.2025 клопотанням разом із уточненою позовною заявою позивач усунув описку в найменуванні Товариства, визначивши його правильно;
- суд першої інстанції помилково вимагав зазначити ціну позову, оскільки заявлені вимоги є немайновими, а поняття ціни позову стосується виключно майнових вимог;
- позовна заява не містить майнових вимог, відтак вимога суду про сплату судового збору за вимогу майнового характеру є безпідставною. В уточненій позовній заяві позивач відмовився від вимоги про стягнення моральної шкоди;
- суд не деталізував, за які саме дві немайнові вимоги та в якому розмірі слід сплатити судовий збір. Відповідно ж до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка за дві вимоги немайнового характеру становить 6 056,00 грн.;
- вимога про зобов`язання відновити водопостачання не є самостійною, а є похідною від вимоги про визнання дій відповідача неправомірними;
- в порушення ч. 2 ст. 174 ГПК України суд в ухвалі не визначив конкретного способу усунення недоліків, зокрема, не зазначив точних платіжних реквізитів суду для сплати судового збору, що завадило скаржнику виконати вимоги суду;
- суд дійшов помилкового висновку про невіднесення ТОВ "Білий Камень" до категорії споживачів. Скаржник є індивідуальним споживачем комунальних послуг у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1, статей 6, 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому на нього поширюються приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Чередко А.Є., судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/4664/25, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/4664/25 до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали - для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, належних доказів сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25, апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2026р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" задоволено, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2026 у справі № 904/4664/25 скасовано, справу направлено до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2026р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, винесеною з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 без змін.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Паруснікова Ю.Б., розпорядженням керівника апарату суду призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі, за результатами якого протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Білий Камень" (позивач) 21.08.2025р. звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП "Кривбасводоканал" (відповідач) про:
1) визнання незаконними дії відповідача КП "Кривбасводоканал" щодо припинення централізованого водопостачання питної води та водовідведення до приміщень ТОВ "Білий Камень", які використовувалися підприємством для здійснення господарської діяльності;
2) визнання дії КП "Кривбасводоканал" щодо припинення централізованого водопостачання питної води та водовідведення до будівлі, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (колишні - Погребняка), будинок №18 - геноцидом;
3) зобов`язання КП "Кривбасводоканал" відновити централізоване водопостачання питної води та водовідведення до будівлі, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (колишні - Погребняка), будинок №18;
4) стягнення з КП "Кривбасводоканал" на користь ТОВ "Білий Камень" моральної (немайнової) шкоди в розмірі 35 000, євро, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2025р. позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 5 днів з часу отримання цієї ухвали: 1) вказати вірне найменування позивача; 2) вказати ціну позову; 3) надати обґрунтований розрахунок стягуваної суми; 4) надати докази сплати судового збору в загальному розмірі 31 504,38 грн. (яка змінюється в залежності від дати сплати судового збору з позовних вимог про стягнення 35 000, 00 євро та офіційного курсу гривні до євро за даними НБУ).
Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що у позовній заяві позивачем зазначено дві вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру - стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 35 000 євро., за які підлягає сплаті судовий збір у загальному розмірі 31 504,38 грн. (3 028 грн. +3 028,00 грн. + 25 448,38 грн.).
Згідно з поштовим повідомленням ТОВ "Білий Камень" отримав копію цієї ухвали 31.08.2025 р.
08.09.2025 р. на адресу Господарського суду Дніпропетровської області від ТОВ "Білий Камень" надійшла уточнена позовна заява, в якій вказано вірне найменування позивача, змінено позовні вимоги та викладено їх в наступній редакції:
1) визнати незаконними дії відповідача - КП "Кривбасводоканал" щодо припинення централізованого водопостачання питної води та водовідведення до приміщень ТОВ "Білий Камень", які використовуються підприємством для здійснення господарської діяльності;
2) визнати дії КП "Кривбасводоканал" щодо припинення централізованого водопостачання питної води та водовідведення до будівлі, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (колишні - Погребняка), будинок №18 - геноцидом;
3) зобов`язати КП "Кривбасводоканал" відновити централізоване водопостачання питної води та водовідведення до будівлі, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Алмазна (колишні - Погребняка), будинок №18.
Одночасно з позовною заявою ТОВ "Білий Камень" заявлено клопотання про прийняття уточненої позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. В цьому клопотанні позивач висловлює свою незгоду з вимогами суду про необхідність зазначення у позовній заяві ціни позову та про сплату судового збору з заявлених ним у первісному позові двох позовних вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру в загальному розмірі 31 504,38 грн. Також посилався, що відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору взагалі.
Господарський суд Дніпропетровської області повертаючи позовну заяву оскаржуваною ухвалою від 09.09.2025р., зазначив, що ТОВ "Білий Камень" не в повному обсязі виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 26.08.2025р., а саме: не вказано ціну позову (слід вказати позов немайнового характеру) та не сплачено судовий збір із заявлених ним трьох позовних вимог немайнового характеру. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача стосовно звільнення його від сплати судового збору з посиланням на приписи Закону України "Про захист прав споживачів", які на нього не поширюються.
Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Вимоги щодо позовної заяви визначено ст. 162 ГПК України. Зокрема, згідно пункту 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Стаття 164 ГПК України визначає документи, що додаються до позовної заяви.
Так, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028,00 грн.
Відповідно до підпунктів 1,2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Докази оплати судового збору не були додані до позову та в подальшому до заяви про усунення недоліків.
У первісно поданій позовній заяві позивачем було заявлено три вимоги немайнового характеру та одну майнову вимогу.
Отже три немайнові вимоги мали бути оплачені судовим збором по 3 028,00 грн за кожну, а за вимогу майнового характеру, яка заявлена в іноземній валюті - виходячи з розрахунку станом на дату сплати судового збору згідно формули: 35 000,00 євро х офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України на день сплати х 1,5%.
В уточненій позовній заяві позивачем вже не заявлялася вимога майнового характеру, відповідно, судовий збір мав бути оплачений лише за трьома немайновими вимогами у загальній сумі 9 084,00 грн.
Проте, позивач не подав докази оплати судового збору за заявлені ним вимоги, зокрема і у розмірі, який вважав вірним.
Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що частина заявлених позивачем вимог є похідними, які не підлягають оплаті судовим збором окремо.
Визначення похідних вимог для цілей статті 173 Господарського процесуального кодексу України має значення для вирішення питання щодо можливості об`єднання позовних вимог в позовній заяві. Цією статтею не вирішується питання щодо сплати судового збору. Спеціальним законом, що регулює правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
У свою чергу, Закон України "Про судовий збір" прямо визначає, що судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру і не пов`язує це питання з критерієм щодо розмежування основних та похідних вимог. Як основні, так і похідні вимоги за своєю суттю є вимогами немайнового характеру.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності вказівки судом реквізитів для оплати судового збору, оскільки такий обов`язок не визначений законодавчо. Такі реквізити розміщені у вільному доступі на сайті Судової влади України щодо кожного суду. Частина 2 статті 174 ГПК України визначає лише обов`язок зазначення судом суми судового збору, яка підлягає сплаті.
Безпідставними є і доводи позивача щодо звільнення його від сплати судового зборі на підставі п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір".
Так, згідно п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
На позивача не поширюються вимоги законодавства щодо звільнення від сплати судового збору згідно вказаної норми, оскільки ні одна з позовних вимог не стосується компенсації за шкоду, заподіяну вказаними органами, а позов у справі в цілому заявлено до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", яке не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", частина третя статті 22 якого звільняє споживача від сплати судового збору.
За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
У Законі України "Про захист прав споживачів" термін "споживач" визначається як "фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника" (пункт 22 статті 1 цього Закону).
Зважаючи на те, що учасники справи є суб`єктами господарювання, а спір між сторонами - господарським, та те, що позивач в контексті спірних правовідносин не є споживачем послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", на нього не поширюється норма частини третьої статті 22 вказаного Закону.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 січня 2025 року по справі № 916/754/24.
Щодо іншої підстави для повернення позову, а саме суд першої інстанції зазначив, що позивачем не вказано ціну позову (слід вказати позов немайнового характеру), апеляційний суд зазначає, що самостійно такий недолік позову не міг бути підставою для повернення позовної заяви, оскільки п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України вимагає зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, втім виходячи з вищенаведеного, вказане не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційний суд наголошує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі норм, на які він посилався. Відповідно недоліки позовної заяви, про які зазначив суд першої інстанції у заяві про залишення позову без руху не були повністю усунуті.
Частиною 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Оскільки позивачем не надано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для повернення заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, доводи апеляційної скарги стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, не є достатніми для скасування такої ухвали. За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Камень" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025р. у справі № 904/4664/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв
