УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа №160/36716/25
адміністративне провадження №К/990/13209/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Васильєвої І.А., Шишова О.О.,
під час розгляду в порядку письмового провадження як судом касаційної інстанції справи №160/36716/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "ЗЕМЛЯ І ГЛИНА" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (суддя: Турлакова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року (судді: Шлай А.В., Малиш Н.І., Круговий О.О.),-
В С Т А Н О В И В:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач) до Приватного підприємства "Земля і Глина" (далі - ПП "Земля і Глина", відповідач), в якому просив суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна ПП «ЗЕМЛЯ І ГЛИНА», що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору.
Повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій керувалися правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 320/9860/23, в якій зазначено, що вимога про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожною безпосередньому стягненню податкового боргу. У вказаній поставові Верховний Суд також наголосив, що пункт 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) сформульований законодавцем чітко та однозначно, містячи вказівку на звільнення від сплати збору виключно за подання позову про стягнення сум боргу, а не будь-яких інших заяв, навіть якщо вони опосередковано пов`язані із процесом погашення заборгованості.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до незаконного обмеження права податкового органу на доступ до правосуддя. Скаржник наголошує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, оскільки даний позов про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, за своєю правовою природою є категорією справ щодо «стягнення податкового боргу».
На думку контролюючого органу, звернення до суду в порядку статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є обов`язковим етапом та невід`ємним елементом єдиного механізму примусового стягнення боргу, що реалізується податковим органом на виконання державних функцій. Скаржник зауважує, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке його майно, а отримання судового дозволу на реалізацію заставного майна є лише процесуальною умовою для завершення процедури стягнення у разі недостатності грошових коштів. Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у Дніпропетровській області також послався на пояснювальну записку до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» від 03 листопада 2022 року № 2719-IX (далі - Закон №2719-IX), згідно з якою зміни до законодавства вносилися саме з метою економії бюджетних коштів на сплату судового збору у питаннях, пов`язаних із погашенням податкового боргу.
Переглядаючи справу у межах статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), судом встановлено, що ключовим питанням у цій справі є поширення пільги зі сплати судового збору, передбаченої пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на позовні вимоги контролюючого органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Актуальність цього питання обумовлена передусім наявністю в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду суперечливих підходів щодо можливості звільнення податкових органів від сплати судового збору у справах про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, що перешкоджає забезпеченню єдності судової практики та принципу правової визначеності.
Так, зокрема, у постанові від 17 квітня 2025 року у справі № 320/9860/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожною безпосередньому стягненню податкового боргу. Обґрунтовуючи таку позицію, колегія суддів зазначила, що положення пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI сформульовані законодавцем чітко та однозначно, а тому вони не викликають множинності розуміння та не потребують додаткового тлумачення. Суд наголосив, що вказана норма містить вичерпну вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору виключно за подання позову про стягнення сум боргу, а не будь-яких інших позовних заяв, навіть якщо вони прямо чи опосередковано пов`язані із процесом погашення узгоджених грошових зобов`язань платників податків.
У контексті наведеного Верховний Суд також підкреслив, що розширювальне тлумачення цієї норми призвело б до звільнення державних органів від сплати судового збору без належних правових підстав, що фактично означало б порушення судом принципу рівності сторін шляхом надання суб`єкту владних повноважень незаконної переваги. Крім того, Суд визнав помилковими доводи податкового органу щодо необхідності врахування положень статей 20, 95 та 102 ПК України при вирішенні питання про наявність пільг, оскільки зазначені норми регулюють процедуру здійснення податкового контролю та погашення боргу, проте не визначають правові засади справляння судового збору. Таким чином, оскільки спеціальний закон не передбачає звільнення від сплати збору за подання позовів про надання дозволу на реалізацію заставного майна, Верховний Суд констатував обов`язок контролюючого органу сплачувати судовий збір у таких справах на загальних підставах.
Слід також наголосити, що аналогічний підхід було продемонстровано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалах від 28 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21 та від 26 червня 2023 року у справі № 500/2173/19, у яких суд також дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення податкового органу від сплати судового збору, оскільки позовні вимоги про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна не охоплюються поняттям «стягнення податкового боргу» в розумінні пункту 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
Натомість, у постановах від 16 січня 2025 року у справі №160/4973/24, від 08 травня 2025 року у справі № 320/3566/24 та від 21 квітня 2026 року у справі № 160/36557/25, Верховним Судом було продемонстровано інший підхід, який ґрунтується на застосуванні норм податкового та Закону №3674-VI у їх взаємозв`язку. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд дійшов висновку,що звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є формою реалізації повноважень щодо погашення боргу, а тому на такі правовідносини у повній мірі поширюється дія пільги, передбаченої пунктом 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI. Суд наголосив, що отримання судового дозволу в порядку статті 95 ПК України є обов`язковим етапом та невід`ємним складником єдиного механізму примусового стягнення, оскільки саме таке рішення суду є необхідною правовою підставою для подальшої реалізації заставного майна та фактичного надходження коштів до бюджету.
Обґрунтовуючи таку позицію, Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець, вносячи зміни до Закону №3674-VI згідно із Законом № 2719-IX, мав на меті саме оптимізацію та економію бюджетних коштів на сплату судового збору у питаннях, пов`язаних із стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків. Відтак, на переконання суду, податковий орган під час розгляду справ цієї категорії звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях незалежно від виду звернення (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга) та виду оскаржуваного судового рішення. Будь-яке інше тлумачення, на думку суду, створювало б штучні перешкоди для доступу контролюючого органу до правосуддя та суперечило б волі законодавця щодо звільнення органів ДПС від додаткових витрат у процесі примусового погашення податкових зобов`язань.
Таким чином на сьогодні на рівні колегій суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду існують суперечності як у правовій класифікації вимог контролюючого органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, так і в підходах до тлумачення обсягу пільг, встановлених пунктом 27 частини першої статті 5 Закону №3674-VI.
Здійснюючи касаційний розгляд справи № 160/36716/25, колегія суддів дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для передачі цієї справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, до якої входить ця колегія. Необхідність такого кроку зумовлена потребою у забезпеченні єдності судової практики та подоланні існуючих суперечностей у тлумаченні норм матеріального права, що регулюють питання звільнення контролюючих органів від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №160/36716/25на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, задля уніфікації підходів до вирішення справ цієї категорії.
Керуючись ст.ст. 346, 347 КАС України, суд,
У Х В А Л И В:
Адміністративну справу №160/36716/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства "ЗЕМЛЯ І ГЛИНА", про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх
Судді: І.А. Васильєва
О.О. Шишов